КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №755/5679/23 Головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.
провадження №22-ц/824/11083/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року про повернення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Копію ухвали негайно було надіслано на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Не погодившись із вказаною ухвалою, адвокат Маринушкін Арсен Григорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та передати справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що наведені в ухвалі суду першої інстанції від 03.05.2023 року підстави для залишення позову без руху не мають належного правового обгрунтування, а фактично цим, на думку представника апелянта, суд створює штучні перешкоди для захисту трудових прав позивача.
Зазначив, що 16.05.2023 року представником позивача отримано ухвалу в системі Електронний Суд, а 18.05.2023 року на адресу суду представником позивачки направлено заяву про усунення недоліків, в якій надані докази, що свідчать про наявність об'єктивних складнощів в отриманні такої інформації (довідки) у позасудовому порядку від відповідача.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також зазначив, що в ухвалі суду першої інстанції про залишення позову без руху від 03.05.2023 року, судом першої інстанції не зазначено спосіб усунення недоліків, про які зазначає суд.
Представник апелянта вважає, що у змісті своєї ухвали суд першої інстанції мав викласти спосіб усунення недоліків, щоб забезпечити можливість позивачу зрозуміти, що саме суд мав на увазі та як виправити недоліки, які призвели до залишення позову без руху.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що матеріали справи не містять доказів щодо вручення позивачці або її представнику у встановлений процесуальний спосіб ухвали про залишення позовної заяви без руху до 16.05.2023 року, а тому твердження суду про те, що позивач надав до суду заяву про усунення недоліків із порушенням встановленого судом триденного строку та із порушенням встановленого процесуальним законом десятиденного строку для усунення недоліків, загалом прострочивши виконання ухвали на п'ять днів, є безпідставними.
Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 185 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що у встановлений судом строк представник позивача не виконав вимоги ст.ст. 175, 177 ЦПК України, надав до суду заяву про усунення недоліків із порушенням встановленого судом триденного строку та із порушенням встановленого процесуальним законом десятиденного строку для усунення недоліків, загалом прострочивши виконання ухвали на п'ять днів. При цьому представником позивача не заявлено клопотання про продовження процесуального строку, із зазначенням поважності причини його пропуску.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Лаб» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві щодо невиплати їй заробітної плати та на підтвердження правильного визначення ціни позову має бути долучено розрахунок заявлених позивачем сум, із зазначенням періоду розрахунку та із посиланням на докази щодо підстав такого розрахунку, тобто з посиланням на Довідку роботодавця про нарахування/виплату позивачу заробітної плати за 2022 рік, яку має бути долучено до позовної заяви. При цьому, позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено доказів наявності складнощів в отриманні таких доказів у позасудовому порядку, звернувшись із відповідним клопотанням до потенційного відповідача ТОВ «Єва Лаб» про витребування вищезазначених копій документів.
Копію ухвали суду першої інстанції від 03.05.2023 року направлено на електронну адресу представника позивача - адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича 04.05.2023 року на електронну адресу, яка була зазначена в позовній заяві " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 10).
18 травня 2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача про усунення недоліків. У вказаній заяві представник позивача посилався на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року № 761/17393/19, в якій зазначено: "положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями частин сьомої - десятої статті 84 ЦПК України, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.". Вказував також на те, що наведені в ухвалі суду підстави для залишення позову без руху не мають належного правового обгрунтування, а фактично цим суд створює штучні перешкоди для захисту трудових прав позивача (а.с. 11).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки звертаючись в суд з позовом позивач мав вказати ціну позову, яка належним чином, відповідними документами, підтверджена. Проте у визначений судом першої інстанції строк не виконав вказані судом недоліки.
Доводи апеляційної скарги про те, що представником скаржника отримано копію ухвали суду першої інстанції віл 03.05.2023 року про залишення позовної заяви без руху лише 16.05.2023 року в системі Електронний суд, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дані твердження спростовується матеріалами справи, а саме довідкою про доставку електронного листа, з якого вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала" від 03.05.2023 по справі № 755/5679/23 було надіслано 03.05.2023 13:03:01 одержувачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Документ доставлено до електронної скриньки 04.05.2023, 13:02:16. Вказана довідка містить підпис відповідальної особи (а.с. 10).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху, не виклав чітко спосіб усунення визначених недоліків, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з мотивувальної частини ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 03 травня 2023 року, суд зазначив наступне: " Таким чином позивачем та/або її уповноваженим представником має бути надано докази того, що здійснено всі залежні від них дії, спрямовані на отримання вказаних доказів - що відповідає положенням статті 83 ЦПК України та є дотриманням п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.".
Тому суд апеляційної інстанції вважає безпідставні доводи представника апелянта, що суд не зазначив способи усунення недоліків.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, правильно встановив, що позивач був обізнаний щодо необхідності усунення недоліків позовної заяви у відповідності до особисто отриманої ним ухвали про залишення позовної заяви без руху (шляхом надіслання йому 04.05.2023 року на електронну адресу копію ухвали від 03.05.2023 року), з заявою про продовження процесуального строку для усунення недоліків не звертався, тому прийшов до обґрунтованого, всупереч твердженням представника апелянта висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви особі, яка її подала, оскільки в установлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуті.
Крім того, апеляційний суд роз`яснює, що відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «01» вересня 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.09.2023 |
Оприлюднено | 06.09.2023 |
Номер документу | 113211696 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Сушко Людмила Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні