Ухвала

від 04.09.2023 по справі 193/1364/23

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1364/23

Провадження № 2/193/374/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 вересня 2023 року сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Томинець О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами»</a>, треті особи: Софіївський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2023 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області вищевказана позовна заява, згідно вимог якої позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконання виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. від 22.12.2021, зареєстрований у реєстрі за № 61087, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК управління активами» грошових коштів на загальну суму 16954,18 грн.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ч. 4ст. 177 ЦПК України, а саме до матеріалів позову не додано документів, що підтверджують сплату судового збору при зверненні з позовною заявою до суду, виходячи з наступного.

Так, разом з позовом позивач подала клопотання про звільнення від слати судового збору, у якому посилаючись на ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", просить звільнити її від сплати судового збору за подання позову.

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Згідно зіст. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Відповідно дост. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, нормаЗакону України «Про захист прав споживачів»не поширюється, а тому посилання позивача наЗакон України «Про захист прав споживачів»є безпідставними.

Крім того, ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, як споживачів.

З системного аналізу положень цих законів вбачається, що Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

При вирішенні питання, щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі, необхідні обґрунтовані доводи або документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до нормЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.4Закону України«Про судовийзбір» розмір судового збору за подання заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі становить1073,60 грн.

Згідно з ч. 2ст. 9 Закону України «Про судовий збір»суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Тому з огляду на вищевикладене, позивачу слід сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції до суду або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 175 та 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів.

Керуючись ч. 1, 2 ст. 185, ст. 260 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами»</a>, треті особи: Софіївський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.

Повідомити позивачапро необхідність на протязі десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки свого позову. Інакше позовна заява вважатиметься не поданою і буде їм повернута.

Ухвала суду в частині визначення розміру судових витрат (судового збору) може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Томинець