Рішення

від 31.08.2023 по справі 910/10357/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2023Справа № 910/10357/22

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" (01042, м. Київ, Тверський тупик, будинок 7Б, ідентифікаційний код 43856014)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акант Форм" (03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 41, офіс 2, ідентифікаційний код 43576611)

про стягнення 1 255 836, 36 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Фомін М.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акант Форм" про стягнення заборгованості в розмірі 1 255 836, 36 грн, з яких: 936 408, 00 грн - основного боргу, 75 110, 88 грн - пені, 214 757, 57 грн - інфляційних втрат, 29 559, 91 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутись до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по чим витратам.

ТОВ "Акант Форм" є власником нерухомого майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: місто Київ, Тверський тупик 7Б, зокрема, трьох квартир: загальною площею 229,8 кв.м, № 102; загальною площею 240,4 кв.м, № 103, загальною площею 239,2 кв.м, № 103/1.

Згідно ст. 20 ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів, утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, щоперебувають у його власності.

Загальна площа нерухомого майна, що належить ТОВ "Акант Форм" на праві власності, становить 709,4 кв.м., у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, розмір одноразового цільового внеску згідно рішення Загальних зборів від 19.09.2020 складає 120 (сто двадцять) грн. та дорівнює з розрахунку на 709,4 кв.м. - 85 128,00 грн; розмір одноразового цільового внеску згідно рішення Загальних зборів від 18.07.2021 складає 1 200 (одну тисячу двісті) грн. та дорівнює з розрахунку на 709,4 кв.м. - 851 280,00 грн.

До 15.08.2021 необхідно було сплатити 50% суми одноразового цільового внеску, що дорівнює сумі 425 640, 00 грн та до 15.12.2021 необхідно було сплатити 50% суми одноразового цільового внеску, що дорівнює сумі 425 640, 00 грн.

Втім, позивач вказує, що свої зобов`язання відповідач не виконував і не виконує, не надаючи при цьому жодних заперечень щодо розрахунку заборгованості, з огляду на що й виникла необхідність звернення до суду з даним позовом про стягнення основного боргу в сумі 936 408, 00 грн, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акант Форм" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" основний борг в сумі 936 408 (дев`ятсот тридцять шість тисяч чотириста вісім) грн 00 коп., пеню в сумі 75 110 (сімдесят п`ять тисяч сто десять) грн 88 коп., інфляційні втрати в сумі 214 757 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн 57 коп., 3% річних в сумі 29 559 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 91 коп. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 18 837 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 55 коп.

При ухваленні рішення судом не в повному обсязі було вирішено питання про судові витрати, зокрема, щодо гонорару успіху, у зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 було призначено судове засідання на 15.03.2023.

Судове засідання 15.03.2023 не відбулось, у зв`язку з направленням матеріалів справи № 910/10357/22 до суду апеляційної інстанції.

25.07.2023 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи № 910/10357/22.

Оскільки, при ухваленні рішення судом не в повному обсязі було вирішено питання про судові витрати, зокрема, щодо гонорару успіху та зважаючи на повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 призначено судове засідання на 30.08.2023 з метою вирішення даного питання.

У судовому засіданні 30.08.2023 суд зазначив, що при винесенні рішення суду від 01.02.2023, судом не в повному обсязі було вирішення питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (зокрема, щодо гонорару успіху в сумі 11 500, 00 грн).

У зв`язку з чим, суд з`ясовував відношення відповідача щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу (зокрема, щодо гонорару успіху в сумі 11 500, 00 грн).

Представник відповідача заперечив щодо стягнення судових витрат, зокрема, гонорару успіху в сумі 11 500, 00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представник відповідача та дослідивши надані на підтвердження своїх доводів докази, суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1155512 від 23.09.2022, договір про надання правової допомоги № 23/09-2022/1 від 23.09.2022, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (проміжний) від 30.09.2022, рахунок-фактура № 48 від 27.09.2022 на суму 11 500, 00 грн та платіжне доручення № 170 від 27.09.2022 на суму 11 500, 00 грн.

Крім того, суд вказує, що в п. 4.5. договору № 23/09-2022/1 від 23.09.2022 сторони погодили, що у разі досягнення адвокатським бюро позитивного результату по справі, як то:

- задоволення позовних вимог господарським судом;

- укладення сторонами мирової угоди в рамках порушеної господарської справи;

- відмова позивача від заявлених позовних вимог або залишення позову без розгляду, клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 11 500, 00 грн.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої ст. 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відтак, суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідна сума, обумовлена сторонами в п. 4.5. договору № 23/09-2022/1 від 23.09.2022 до сплати у твердому розмірі в сумі 11 500, 00 грн є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, яка є співмірною з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому, загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, на переконання суду не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Керуючись ст. 123, 129, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акант Форм" (03150, м. Київ, вул. Ямська, будинок 41, офіс 2, ідентифікаційний код 43576611) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" (01042, м. Київ, Тверський тупик, будинок 7Б, ідентифікаційний код 43856014) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

2. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено: 05.09.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ