Рішення

від 31.08.2023 по справі 910/8698/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2023Справа № 910/8698/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16"

про стягнення 245279,45 грн.

за участі представників:

від позивача: Гаврилов Є.Ю.

від відповідача: Божко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" про стягнення за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906 та угодою від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906 основної заборгованості в сумі 200000 грн., інфляційних втрат у розмірі 7400 грн., трьох процентів річних у розмірі 1578,08 грн., пені в розмірі 26301,37 грн., штрафу в розмірі 5 % у сумі 10000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" про розгляд справи з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що розмір основної заборгованості був позивачем скоригований у сторону зменшення на загальну суму 98189,13 грн. на підставі підписаних обома сторонами актів. Також відповідач навів заперечення проти стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки останні нараховані в період дії карантину та на неправильну суму боргу.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що в угоді від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11 відповідачем визнана сума боргу, відтак дані обставини не підлягають доказуванню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №330906 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із Відповідачем додатки 3, 4 Договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно п. 2.3.1. договору споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до п. 4.1., 4.3., 4.10. договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2020 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 1 додатку 2 до договору, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.12.2018 №2340, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів встановлених на межі балансової належності (п. 2 додатку 2 до договору).

Відповідно до п. 5 додатку №2 договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58, не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58, оформлені постачальником рахунок-фактуру, що включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2-х днів з моменту їх одержання.

31.10.2022 сторонами підписано акт звіряння розрахунків за теплову енергію за обліковим записом № 330906 станом на 01.11.2022, у тому, що після документальної перевірки сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ в грн. на 01.10.2022 становить 270834,52 грн., у т.ч. сальдо розрахунків по орендарях (тарифної групи «інші споживачі») станом на 01.11.2022 становить 138579,30 грн.

Надалі, 18.11.2022 між сторонами укладено угоду № Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906, відповідно до пункту 1 якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906 станом на 01.11.2022 загальною сумою 270834,52 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2 угоди відповідач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1. цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2022 - березня 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

Згідно з пунктом 4 угоди при проведенні оплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, споживач зобов`язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані позивачем кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

У пункту 5 угоди сторони дійшли згоди, що строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості за цією угодою, у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної складової та 3 % річних, становить 5 років.

Відповідно до пункту 8 угоди в разі порушення відповідачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з врахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які відповідач зобов`язується оплатити. Також відповідач зобов`язаний оплатити позивачу штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5 % від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.

Згідно з пунктом 9 угоди остання є невід`ємною частиною договору від 18.09.2019 №330906 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Дана угода укладена в двох автентичних примірниках (по одному для кожної із сторін), вступає в дію з дня підписання її сторонами, і діє до 31.03.2023 (пункт 10 угоди).

У додатку № 1 до договору наведений графік погашення заборгованості на суму 270834,52 грн. у вигляді щомісячних платежів на суму 54166,90 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 18.09.2019 №330906 та угодою від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11, позивач звернувся 11.04.2023 до відповідача з претензією від 10.04.2023 щодо погашення боргу в сукупному розмірі 300676,38 грн., однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з підписаної обома сторонами угоди від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906, за відповідачем станом на 01.11.2022 обліковувалася основна заборгованість у сумі 270834,52 грн.

З огляду на наведене, підписання відповідачем угоди від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906, свідчить про визнання відповідачем розміру основної заборгованості в сумі 270834,52 грн.

Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію, відповідачем 14.11.2022 сплачено в якості часткової оплати за спожиту теплову енергію в сезоні 2021-2022 роки 70834,52 грн.

Отже, в межах даного позову розмір основної заборгованості, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, становить 200000 грн.

Судом прийняті до уваги посилання відповідача на те, що за підписаними обома сторонами актами від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 31.12.2022 позивачем здійснено перерахунок плати за відвантажену теплову енергію/теплоносій за договором від 18.09.2019 № 330906 за період грудень 2021 року - березень 2022 року в сторону зменшення у зв`язку зі зміною ціни природного газу відповідно до постанови КМУ від 10.11.2021 № 1209.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів, що відповідні перерахунки не були враховані сторонами при укладенні угоди від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11, зважаючи що складання актів від 30.04.2022 та від 31.05.2022 відбулося ще до підписання угоди, та перерахування позивачем вартості відвантаженої відповідачу теплової енергії за актом від 30.04.2022 зійснено за березень 2022 року, за актом від 31.05.2022 здійснено за лютий 2022 року, за актом від 31.12.2022 перераховано за грудень 2021 року - березень 2022 року.

Як зауважував представник відповідача в судовому засіданні 31.08.2023, спірна заборгованість утворилася за період з дати укладення договору від 18.09.2019 № 330906.

Проте, кожний розрахунковий період надання послуг має визначені календарні дати його початку та закінчення, у зв`язку з чим за відсутності первинних документів у суду відсутня можливість встановити, за які саме періоди та в яких сумах утворилась погоджена сторонами в угоді від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11 загальна заборгованість.

Таким чином, суд дійшов висновку задовольнити позов у частині стягнення з відповідача 200000 грн. основного боргу, що визнаний відповідачем шляхом укладення угоди від 18.11.2022 № Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку та позовної заяви слідує, що позивачем нарахована на підставі пункту 3.3 договору від 18.09.2019 № 330906 пеня у розмірі 25 % за обліковою ставкою НБУ у сумі 26301,37 грн. за період з 26.12.2022 до 31.03.2023 року.

Відповідно до пункту 3.3 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Разом із цим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відтак, положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за договором, оскільки відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Отже, в спірний позовний період існувала законодавчо встановлена заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, суд не здійснює подальший арифметичний перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені в частині сум та періодів нарахування, оскільки відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню через імперативні норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У той же час, як убачається з наданого позивачем розрахунку штрафу, останній нарахований на підставі пункту 8 угоди, що встановлює зобов`язання відповідача оплатити позивачу штраф за невиконання ним саме угоди у розмірі 5 % від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Тобто, встановлена сторонами в угоді договірна санкція стосується саме випадків не виконання відповідачем умов угоди та не підпадає під обмеження Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ураховуючи порушення відповідачем умов угоди щодо внесення оплати за встановленим графіком, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 % у сумі 10000 грн.

Щодо нарахованих позивачем на суму боргу 200000 грн. інфляційних втрат у розмірі 7400 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1578,08 грн. за період з 26.12.2022 до 31.03.2023, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Оскільки відповідно до пункту 8 угоди остання втратила чинність через порушення її умов відповідачем (з 26.12.2022), строк оплати заборгованості регулюється умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 № 330906, який продовжив свою дію.

Як передбачено пунктом 10 додатку № 2 до договору, споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Відтак, для визначення періодів прострочення за кожний розрахунковий період доведенню підлягає розмір заборгованості за кожний місяць. Разом із цим, сторонами до матеріалів справи не надавалися первинні документи та відомості щодо періоду, за який за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 200000 грн., визначена в угоді.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, матеріали справи не містять довідок про нарахування за теплову енергію за договором від 18.09.2019 № 330906, рахунків-фактур, облікових карток, актів прийняття теплового вузла обліку, корінців наряду на включення та відключення житлового будинку від теплопостачання, відомостей реєстрації параметрів теплоспоживання тощо.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7400 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1578,08 грн. не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вознесенський 16» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 16; ідентифікаційний код 43000517) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 200000 (двісті тисяч) грн. основного боргу, 10000 (десять тисяч) грн. штрафу в розмірі 5 %, а також 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 05.09.2023 року.

Суддя К.В. Полякова