Постанова

від 12.02.2024 по справі 910/8698/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/8698/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023

у справі №910/8698/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16"

про стягнення 245 279,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 245 279,45 грн, з яких: 200 000,00 - основний борг, 7 400,00 грн - інфляційні втрати, 1 578,08 грн - три проценти річних, 26 301,37 грн - пеня, 10 000,00 грн - штраф.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 18.09.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №330906, за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі. 18.11.2022 між сторонами була укладена угода №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906, відповідно до умов якої відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем за договором від 18.09.2019 №330906 станом на 01.11.2022 у загальній сумі 270 834,52 грн, з урахуванням ПДВ, а також зобов`язався погасити наведену суму заборгованості у період з листопада 2022 року по березень 2023 року. Оскільки відповідач взяті на себе за цими угодами зобов`язання по проведенню розрахунків з позивачем не виконав, останній просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 200 000,00 грн, а також 7 400,00 грн інфляційних втрат, 1 578,08 грн трьох процентів річних, 26 301,37 грн пені та 10 000,00 грн штрафу, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23 позов задоволено частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 200 000,00 грн основного боргу, 10 000,00 грн штрафу в розмірі 5%, а також 3 150,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що підписання відповідачем угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906, свідчить про визнання відповідачем розміру основної заборгованості в сумі 270 834,52 грн. Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію, відповідачем 14.11.2022 сплачено в якості часткової оплати за спожиту теплову енергію в сезоні 2021-2022 роки 70 834,52 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у частині стягнення з відповідача 200 000,00 грн основного боргу, що визнаний відповідачем шляхом укладення угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача пені, оскільки відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню через імперативні норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". При цьому, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% у сумі 10 000,00 грн. Крім того, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 400,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 1578,08 грн не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/9681/23 в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 65 739,64 грн основного боргу та 10 000,00 грн штрафу в розмірі 5% та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалено судом першої інстанції через передчасне визнання ним встановленим (доведеним) розміру основної заборгованості скаржника в розмірі 200 000,00 грн та неправильне застосування норм матеріального права через стягнення з апелянта штрафу в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, направленому до суду 09.11.2023 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, при цьому в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною і в її задоволенні має бути відмовлено та залишено рішення суду першої інстанції без змін.

Так, позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 200 000,00 основного боргу, що визнаний відповідачем шляхом укладення угоди про реструктуризацію від 18.11.2022 №Р-330906/2022/1.

Також, позивач зазначив, що встановлена сторонами в угоді договірна санкція стосується саме випадків невиконання відповідачем умов угоди та не підпадає під обмеження Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Отже, позивачем правомірно нараховано штрафні санкції за порушення виконання угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/1 за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8698/23, які надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 05.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відмовлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

23.10.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 відмовлено у клопотанні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" про розгляд справи №9108698/23 в судовому засіданні з викликом сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/8698/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.09.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №330906 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору, постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4 договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно і заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

За умовами пункту 2.3.1 договору споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.10 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2020. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Пунктом 1 додатку 2 до договору встановлено, що розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.12.2018 №2340, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів встановлених на межі балансової належності (пункт 2 додатку 2 до договору).

Згідно з пунктом 5 додатку №2 договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58, не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до пункту 9 додатку 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58, оформлені постачальником рахунок-фактуру, що включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2-х днів з моменту їх одержання.

31.10.2022 між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за теплову енергію за обліковим записом №330906 станом на 01.11.2022, у тому, що після документальної перевірки сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ в грн. на 01.10.2022 становить 270 834,52 грн, у т.ч. сальдо розрахунків по орендарях (тарифної групи "інші споживачі") станом на 01.11.2022 становить 138 579,30 грн.

В подальшому, 18.11.2022 між сторонами укладено угоду №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906, відповідно до пункту 1 якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906 станом на 01.11.2022 загальною сумою 270 834,52 грн. з врахуванням ПДВ.

Згідно з пунктом 2 угоди відповідач зобов`язався сплатити зазначену у пункті 1 цієї угоди суму заборгованості на протязі листопада 2022 року - березня 2023 року щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

За змістом пункту 4 угоди при проведенні оплати заборгованості, зазначеної у пункті 1 цієї угоди, споживач зобов`язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані позивачем кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

У пункті 5 угоди сторони дійшли згоди, що строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості за цією угодою, у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної складової та трьох процентів річних, становить 5 років.

Відповідно до пункту 8 угоди в разі порушення відповідачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з врахуванням пені, трьох проценті річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які відповідач зобов`язується оплатити. Також відповідач зобов`язаний оплатити позивачу штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.

Згідно з пунктом 9 угоди остання є невід`ємною частиною договору від 18.09.2019 №330906 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Дана угода укладена в двох автентичних примірниках (по одному для кожної із сторін), вступає в дію з дня підписання її сторонами, і діє до 31.03.2023 (пункт 10 угоди).

У додатку №1 до договору наведений графік погашення заборгованості на суму 270 834,52 грн, у вигляді щомісячних платежів на суму 54 166,90 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 18.09.2019 №330906 та угодою від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11, позивач надіслав 11.04.2023 відповідачу з претензією від 10.04.2023 щодо погашення боргу в сукупному розмірі 300 676,38 грн, однак відповіді або грошових коштів не отримав, що і стало підставою для зверхня до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з підписаної обома сторонами угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906, за відповідачем станом на 01.11.2022 обліковувалася основна заборгованість у сумі 270 834,52 грн.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що підписання відповідачем угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.09.2019 №330906, свідчить про визнання відповідачем розміру основної заборгованості в сумі 270 834,52 грн.

Згідно з долученої до матеріалів справи довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію, визначено, що відповідачем 14.11.2022 сплачено в якості часткової оплати за спожиту теплову енергію в сезоні 2021-2022 роки - 70 834,52 грн.

Таким чином, в межах даного позову розмір основної заборгованості, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, становить 200 000 грн.

Місцевим господарським судом прийняті до уваги посилання відповідача на те, що за підписаними обома сторонами актами від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 31.12.2022 позивачем здійснено перерахунок плати за відвантажену теплову енергію/теплоносій за договором від 18.09.2019 №330906 за період грудень 2021 року - березень 2022 року в сторону зменшення у зв`язку зі зміною ціни природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів, що відповідні перерахунки не враховані сторонами при укладенні угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11, зважаючи що складання актів від 30.04.2022 та від 31.05.2022 відбулося ще до підписання угоди, та перерахування позивачем вартості відвантаженої відповідачу теплової енергії за актом від 30.04.2022 здійснено за березень 2022 року, за актом від 31.05.2022 здійснено за лютий 2022 року, за актом від 31.12.2022 перераховано за грудень 2021 року - березень 2022 року.

Як зауважував представник відповідача у суді першої інстанції, спірна заборгованість утворилася за період з дати укладення договору від 18.09.2019 №330906.

У той же час, кожний розрахунковий період надання послуг має визначені календарні дати його початку та закінчення, у зв`язку з чим за відсутності первинних документів у суду відсутня можливість встановити, за які саме періоди та в яких сумах утворилась погоджена сторонами в угоді від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11 загальна заборгованість.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 200 000, грн основного боргу, що визнаний відповідачем шляхом укладення угоди від 18.11.2022 №Р-330906/2022/11 про реструктуризацію заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Так, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені в частині сум та періодів нарахування, оскільки відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню через імперативні норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Разом із тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафу, останній нарахований на підставі пункту 8 угоди, що встановлює зобов`язання відповідача оплатити позивачу штраф за невиконання ним саме угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Тобто, встановлена сторонами в угоді договірна санкція стосується саме випадків невиконання відповідачем умов угоди та не підпадає під обмеження Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ураховуючи порушення відповідачем умов угоди щодо внесення оплати за встановленим графіком, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% у сумі 10 000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/8698/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вознесенський 16".

4. Матеріали справи №910/8698/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім