Рішення

від 05.09.2023 по справі 910/9346/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2023Справа № 910/9346/23

За позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс"

про стягнення 747 235,90 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (далі - позивач, ДП НВКГ "ЗОРЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" (далі - відповідач, ТОВ "БД Сенсорс") про стягнення 747 235,90 грн, з яких: 684 228,43 грн основного боргу, 49 960, 26 грн інфляційних нарахувань, 13 047,21 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач здійснив передоплату товару на піставі Договору закупівлі товару № 9495 від 29.06.2021, проте відповідач не поставив товар у строк, встановлений наведеним договором, та не повернув здійснену позивачем суму передоплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позовну заяву ДП НВКГ "ЗОРЯ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9346/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/9346/23.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2023, які є належними доказами повідомлення ДП НВКГ "ЗОРЯ" та ТОВ "БД Сенсорс" про відкриття провадження у справі № 910/9346/23.

21.06.2023 в системі "Електронний суд" сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява позивача про вступ у справу як представника.

18.07.2023 в системі "Електронний суд" сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Заява судом задоволена.

15.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений до суду засобами поштового зв`язку 11.08.2023. Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву, долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що у зв`язку з форс-мажорними обставинами, якими є військова агресія російської федерації проти України, а також введення обмежень щодо діяльності відповідача, як особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент російської федерації, у вигляді зупинки здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за банківськими рахунками, відповідач на сьогоднішній час позбавлений можливості як виконати свій обов`язок з поставки товару позивачу, так і повернути передоплату за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 поновлено відповідачу строк на подання відзиву, відзив долучено до матеріалів справи, зобов`язано відповідача направити до суду нотаріально засвідчений переклад українською мовою Контракту на поставку обладнання №7/1 від 08.10.2012.

21.08.2023 в системі "Електронний суд" сформована позивачем та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив, з викладеними у ній поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

05.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи з додатками на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.08.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

29.06.2021 між Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" (постачальник) укладено Договір закупівлі товару № 9495 від 29.06.2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених даним Договором поставити покупцю датчики тиску (надалі товар) зазначений в Специфікації № 1, код 3842 - прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів, відповідно до Національного класифікатору України «Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015», що є додатком до цього Договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п.1.2. Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються Специфікацією № 1 до Договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що постачальник зобов?язується поставити товар на умовах поставки DDP на склад покупця розташований за адресою: Україна, м. Миколаїв, пр. Богоявленський 42а, 54018, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року.

Товар поставляється протягом 75 (сімдесят п?ять) календарних днів від дати перерахування покупцем передоплати згідно п. 5.2. Договору (пункт 3.4 Договору).

Поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації № 1 (пункт 3.5 Договору).

Умовами пункту 4.1. Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації № 1 і включають всі податки, збори й інші обов?язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов?язані з поставкою товару.

Відповідно до пункту 4.6. Договору ціна договору становить 1 710 571,08 (один мільйон сімсот десять тисяч п?ятсот сімдесят одна грн. 08 коп.), в т.ч. ПДВ 285 095,18 грн. (двісті вісімдесят п?ять тисяч дев?яносто п?ять грн.18 коп.) що в еквіваленті, на 07.06.2021 укладання договору відповідно до офіційного курсу НБУ 33,0635 гривні до євро становить 51 735,93 (п?ятдесят одна тисяча сімсот тридцять п?ять євро 93 євроцентів).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Згідно з п. 5.2. Договору, оплата по даному Договору здійснюється наступним чином:

- передоплата у розмірі 40% від суми Специфікації здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату; ??

- остаточний розрахунок у розмірі 60% за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця (пункт 5.3. Договору).

Умовами пункту 7.3.1. Договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасну поставку товару, згідно умов даного Договору.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, у випадку порушення погоджених строків поставки товару. Постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які постачальник зобов?язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця.

Даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов?язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором (пункт 12.1 Договору).

Згідно з Специфікацією №1 від 29.06.2021 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (датчики тиску) у розмірі 1 710 571,08 грн разом з ПДВ.

Між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 04.11.2021 до Договору (далі - Додаткова угода №1), відповідно до пункту 1 якої, пункт 12.1 Договору викладено в новій редакції - Даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов?язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.»

На виконання умов Договору та Додаткової угоди №1 до нього постачальником було надано покупцю рахунок № UINV-012821 від 14.09.2021 на загальну суму 74 928,84 грн та рахунок № UINV-012721 від 14.09.2021 на загальну суму 1 635 642,24 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату за товар у розмірі 40% ціни Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (відповідача) в сумі 684 228,43 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №8387 від 04.11.2021 на суму 29 971,53 грн та №9441 від 03.12.2021 на суму 654 256,90 грн.

Оскільки у встановлений умовами Договору строк (до 16.02.2022) відповідач не здійснив узгоджену сторонами поставку товару, позивач на підставі пункту 8.2. Договору 04.10.2022 звернувся до відповідача з повідомленням № 06-2818 від 03.10.2022, згідно якого повідомив відповідача про відмову від приймання товару за Договором та повернення передоплати у розмірі 684 228,43 грн (докази надіслання повідомлення додано до позовної заяви). Вказане повідомлення було вручено представнику відповідача за довіреністю 08.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №540186821686.

У відповідь на повідомлення № 06-2818 відповідачем було надіслано лист №1210-2022/1 від 12.10.2022, яким відповідач повідомив про неможливість повернення передоплати у зв`язку з зупиненням здійснення обслуговування видаткових операцій за рахунками ТОВ «БД Сенсорс» на підставі п. 15 Постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі-Постанова №18), оскільки засновником Відповідача є резидент російської федерації. Крім того, у листі №1210-2022/1 відповідачем зазначено, що ТОВ "БД Сенсорс" не відмовляється від виконання своїх зобов`язань за Договором.

14.03.2023 позивачем була направлена за місцезнаходженням відповідача претензія №17-1006 від 13.03.2023 з вимогою повернення передоплати у розмірі 684 228,43 грн, однак поштовий конверт було повернуто адресанту.

06.04.2023 позивачем повторно була направлена за фактичною адресою відповідача (зазначеною в Договорі) претензія №17-1442 від 05.04.2023 з вимогою повернення передоплати у розмірі 684 228,43 грн, однак поштовий конверт було повернуто адресанту.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором закупівлі товару № 9495 від 29.06.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 047,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 49 960,26 грн.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання постачальником свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8972/17.

Визначене нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено у постанові від 13.09.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що визначений Договором товар не був поставлений у передбачений строк (до 16.02.2022), позивач направляв відповідачу претензії №17-1006 від 13.03.2023 та №17-1442 від 05.04.2023, згідно яких вимагав від відповідача повернути суму сплаченої позивачем попередньої оплати у сумі 684 228,43 грн.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що постачальником (відповідачем) не було передано попередньо оплачений товар покупцю (позивачу), а останнім було застосовано правові наслідки непоставки товару, передбачені ст. 693 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 684 228,43 грн попередньої оплати є обгрунтованими.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору закупівлі товару № 9495 від 29.06.2021.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 9.2 Договору передбачено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов?язана протягом не більш, ніж п?яти календарних днів із часу їх настання або припинення повідомити в письмовії формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим компетентним на це органом. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що відповідач повідомляв позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 9.2 Договору.

Як на підставу, що зумовлює неможливість повернення позивачу суми попередньої оплати за Договором, відповідач посилався на приписи постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 № 18, згідно якої постановлено зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

Такі посилання відповідача судом відхиляються як безпідставні, оскільки, обмеження у вигляді зупинки здійснення обслуговування банками видаткових операцій за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, були введені 24.02.2022 (дата набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18).

Зокрема, пунктом 9.5. Договору встановлено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Відтак, аргументи відповідача, наведені у якості заперечень проти позову, судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 684 228,43 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% у розмірі річних 13 047,21 грн та інфляційні втрати у розмірі 49 960,26 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення попередньої оплати, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" 3% річних у розмірі 13 047,21 грн та інфляційних втрат у розмірі 49 960,26 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 11 208,54 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 11 208,54 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" (Україна, 03040, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕМІЇВСЬКА, будинок 35-Б; ідентифікаційний код 36483225) на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (Україна, 54018, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ПРОСПЕКТ БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ, будинок 42А; ідентифікаційний код 31821381) 684 228,43 грн (шістсот вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять вісім гривень 43 коп.) основного боргу, 13 047,21 грн (тринадцять тисяч сорок сім гривень 21 коп.) 3% річних, 49 960,26 грн (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 26 коп.) інфляційних втрат та 11 208,54 грн (одинадцять тисяч двісті вісім гривень 54 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.09.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА