Рішення

від 29.08.2023 по справі 910/8646/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2023Справа № 910/8646/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди,

Представники учасників справи:

від позивача: Волощук В.В. за ордером від 06.04.2023 року серії АА № 1261062;

Малікова А.В. за ордером від 14.06.2023 року серії АІ № 1410019;

Ткаченко І.А. (керівник);

від відповідача: Поліщук М.В. (згідно з Положенням);

від третьої особи: Глущенко А.В. (згідно з Положенням).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди в редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії підписаного між сторонами 22.11.2007 року договору оренди земельної ділянки, укладеного на 10 років, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" (орендар) направило Київській міській раді (орендодавцю) лист з метою поновлення строку дії договору оренди. Проте, Київська міська рада не вчинила дій, передбачених чинним земельним законодавством України.

Оскільки наведеними діями Київська міська рада порушила права позивача, який продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" просило суд визнати укладеною відповідну додаткову угоду до договору оренди у запропонованій ним редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2019 року (суддя Літвінова М.Є.) відкрито провадження у справі № 910/8646/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент).

20.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача від 20.08.2019 року № 08/230-1386, в яких останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду, зокрема, на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" неналежно виконувало свої обов`язки за укладеним між сторонами правочином та в порушення пункту 8.4 договору оренди не завершило будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2019 року в даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" до Київської міської ради задоволено у повному обсязі; визнано укладеною між сторонами додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 року в запропонованій позивачем редакції.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 року рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року в справі № 910/8646/19 скасовано, означену справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У наведеній постанові Верховний Суд вказав, що суди, ухвалюючи судові рішення у цій справі, мали достеменно встановити обставини щодо попереднього (в строки встановлені законом або договором) до спливу строку спірного договору оренди землі, звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, з долученням до нього (листа-повідомлення) проекту додаткової угоди, та надати таким обставинам правову оцінку, оскільки наведене має суттєве значення для правильного вирішення спору про поновлення договору оренди землі на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), чого судами зроблено не було.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 910/8646/19 були передані на розгляд судді Джарти В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2021 року справу № 910/8646/19 прийнято до провадження суддею Джарти В.В. та призначено її до розгляду.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2022 року (суддя Джарти В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року в справі № 910/8646/19, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" до Київської міської ради задоволено у повному обсязі; визнано укладеною між Київською міською радою як орендодавцем та позивачем як орендарем додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 року, яка викладена у прохальній частині позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля".

У той же час, постановою Верховного Суду від 07.03.2023 року вищенаведені судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу № 910/8646/19 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав на те, що передумовою для висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є встановлення наявності певних юридичних фактів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року в справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 року в справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 року в справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18), одним із яких є належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди.

З урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та доводів скаржника, Верховний Суд зазначив, що зміст оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій свідчить про те, що судами не надано оцінки та не встановлено фактів виконання або невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" обов`язків, передбачених пунктом 8.4 договору оренди. При цьому, матеріали цієї справи свідчать про те, що Київська міська рада у поясненнях у справі від 20.08.2019 року № 08/230-1386 та в апеляційній скарзі від 16.09.2022 року № 08/230-б/н зазначала про порушення позивачем умов 8.4 договору оренди, проте такі доводи відповідача залишилися поза увагою судів під час нового розгляду справи № 910/8646/19.

Разом із тим, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо виконання або невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" обов`язків, передбачених у пункті 8.4 договору оренди, а також перевірити доводи скаржника про відсутність належних та допустимих доказів, що виключають вину у невиконанні позивачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 8.4 договору оренди, а тому Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог, з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

22.03.2023 року матеріали справи № 910/8646/19 надійшли до господарського суду міста Києва та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2023 року справу № 910/8646/19 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 26.04.2023 року.

24.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача від 24.04.2023 року № 08/230-748, в яких останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що з 16.12.2014 року позивач набув право використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, зокрема, відповідно до вимог пункту 8.4 договору оренди, оскільки отримав декларацію про початок виконання підготовчих робіт за № КВ 030141630178. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" мало можливість та було зобов`язане збудувати відповідний комплекс станом на 01.01.2018 року. Разом із тим, позивач відповідно до пункту 8.4 договору оренди взяв на себе зобов`язання: завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової), та інші зобов`язання. Проте належних та допустимих доказів, що виключають вину позивача у невиконанні ним своїх зобов`язань, визначених пунктом 8.4 договору оренди, починаючи з 01.01.2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" не надано та не наведено, що свідчить про відсутність підстав для продовження орендних правовідносин та визнання укладеною спірної додаткової угоди.

До початку призначеного підготовчого засідання 26.04.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 25.04.2023 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Зважаючи на вищенаведене клопотання, у підготовчому засіданні 26.04.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.05.2023 року.

30.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 30.05.2023 року № 08/230-б/н про долучення документів до матеріалів справи.

30.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" від 30.05.2023 року, в якій позивач змінив предмет позову та, крім визнання укладеною спірної додаткової угоди до договору оренди, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка виразилася у невиконанні пункту 2 рішення № 1111/772 Київської міської ради від 12.07.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва", яким Київська міська рада вирішила "Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови";

- зобов`язати Київську міську раду виконати пункту 2 рішення № 1111/772 Київської міської ради від 12.07.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва", внести зміни до Генерального плану міста Києва від 28.03.2002 № 37/1804 та детального плану територій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 № 681/1685, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови.

У підготовчому засіданні 31.05.2023 року суд долучив подані відповідачем документи, що надійшли до господарського суду міста Києва 30.05.2023 року, до матеріалів справи, а також без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8646/19 на 30 днів. У той же час, суд відклав підготовче засідання на 14.06.2023 року та одночасно запропонував відповідачу та третій особі у строк до 07.06.2023 року подати письмову правову позицію щодо поданої позивачем заяви про зміну предмета позову.

13.06.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 12.06.2023 року на додаткові пояснення відповідача, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" навело аргументи на спростування заперечень Київської міської ради проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши у підготовчому засіданні 14.06.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" від 30.05.2023 року про зміну предмета позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено, що фактичні обставини у цій справі у розумінні частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України змінилися, і така зміна відбулася саме після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи (під головуванням судді Літвінової М.Є.). Враховуючи наведене, суд у підготовчому засіданні 14.06.2023 року відмовив у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" від 30.05.2023 року про зміну предмета позову.

Разом із тим, у підготовчому засіданні 14.06.2023 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.06.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 21.06.2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача від 20.06.2023 року щодо належного виконання ним вимог договору оренди. Означені пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року підготовче провадження у справі № 910/8646/19 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 12.07.2023 року.

06.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 03.07.2023 року про долучення до матеріалів справи копії довідки Головного управління ДПС у місті Києві від 22.06.2023 року № 52420/6/26-15-13-01-08. Означений документ долучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.07.2023 року оголошувалася перерва до 18.07.2023 року.

17.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача від 17.07.2023 року на дії вільного слухача щодо здійснення відеозйомки судового засідання.

У судовому засіданні 18.07.2023 року оголошувалася перерва до 22.08.2023 року.

До початку призначеного судового засідання 22.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про відкладення судового засідання у даній справі на іншу дату.

Зважаючи на вищенаведену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля", у судовому засіданні 22.08.2023 року суд оголосив перерву до 29.08.2023 року.

У судовому засіданні 29.08.2023 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" заперечив з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях від 24.04.2023 року № 08/230-748.

Представник третьої особи у судовому засіданні 29.08.2023 року вказав про відсутність, на думку Департаменту, правових підстав для задоволення вимог позивача.

У судовому засіданні 29.08.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" (далі - орендар, Товариство) та Київською міською радою (далі - орендодавець, Рада) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Ради від 12.07.2007 року № 1111/1772, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим договором.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання, 22.11.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований у реєстрі за № 335, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис від 05.03.2008 року за № 72-6-00493.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 8,4300 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:72:240:0017.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-11799/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.11.2007 року за № 459 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 15 410 427,27 грн. (пункт 2.2 Договору).

Умовами пункту 3.1 цього правочину передбачено, що останній укладено на 10 (десять) років.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої і п`яти десятих) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За змістом пунктів 4.5, 4.6 означеної угоди розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Радою та внесення змін до цього Договору. Змін нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (пункт 4.9 Договору).

У пункті 4.11 Договору сторони погодили, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування Земельної ділянки.

За змістом пункту 5.1 Договору на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору передача Земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених умов Договору Земельна ділянка була передана у користування позивачу, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим відбитками печаток цих юридичних осіб актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.03.2008 року.

Пунктом 8.3 Договору передбачено переважне право орендаря (за інших рівних умов) на поновлення Договору після закінчення строку, на який його було укладено, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 11.1 Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

За умовами пункту 11.3 Договору останній припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктами 11.5, 11.6 цього правочину передбачено, що він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. Розірвання цього Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Згідно з пунктом 11.7 Договору поновлення Договору:

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- у разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Як було зазначено вище Договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис від 05.03.2008 року за № 72-6-00493. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що строк дії Договору, підписаного сторонами 22.11.2007 року та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів 05.03.2008 року, з урахуванням пунктів 3.1, 11.7 цього правочину, був встановлений до 05.03.2018 року, тоді як позивач для реалізації переважного права на поновлення Договору був зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про свій намір продовжити дію означеної угоди не пізніше, ніж 05.12.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 30.11.2017 року № 9 (т. 1, а.с. 47-48) позивач звернувся до голови Київради з проханням продовжити дію Договору на сім років, посилаючись на положення пункту 11.7 цього правочину.

У якості додатків до наведеного листа Товариством долучено: копію Договору; копію рішення Ради від 12.07.2007 року № 1111/1772; копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року в справі № 910/16306/13; копію постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2014 року; копію постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року в справі № 910/16306/13; копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року в справі № 910/265/15-г; копію постанови Вищого господарського суду України від 28.07.2015 року; копію декларації про початок виконання підготовчих робіт за № КВ 030141630178; копію договору від 15.04.2013 року № 15/04-13 на проведення проектних та передпроектних робіт; копії платіжних доручень по сплаті Товариством вартості передпроектних та проектних робіт.

Означений лист позивача був отриманий Радою 04.12.2017 року, про що свідчить відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача, проставлений на першій сторінці вказаного листа.

У відповідь на це звернення Товариства відповідач направив на адресу позивача лист від 21.12.2017 року № 057029-23214, в якому повідомив, що відповідно до постанов Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року та 15.11.2012 року Земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017) визнано речовим доказом у кримінальних справах № 1601 та № 1663 і накладено на неї арешт. Крім цього, відповідно до детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Ради від 20.12.2016 року № 681/1685, територія за функціональним призначенням належить до території парку "Балка Проня". Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Ради від 28.03.2002 року № 370/1804 "Про затвердження "Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року", територія за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування. Враховуючи викладене, Департамент (структурний підрозділ Ради) вказав, що лист Товариства від 30.11.2017 року № 9 не підлягає розгляду по суті.

З огляду на відмову орендодавця в продовженні орендних правовідносин за Договором, у липні 2018 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Ради про визнання Договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року (суддя Удалова О.Г.) відкрито провадження у справі № 910/9044/18 за вищенаведеним позовом Товариства про визнання поновленим Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Товариства у справі № 910/9044/18 були мотивовані посиланням на положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та обґрунтовані тим, що позивач після закінчення строку дії Договору продовжив користуватись Земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки орендаря, визначені означеною угодою, а відтак, з огляду на відсутність відповідних заперечень з боку Ради упродовж одного місяця після закінчення строку дії Договору, позивач вважав свої вимоги обґрунтованими.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року в справі № 910/9044/18 у задоволені позову Товариства відмовлено повністю.

Висновки суду першої інстанції при ухваленні рішення у справі № 910/9044/18 про відмову в позові мотивовані тим, що позивач, звертаючись до Ради з листом-повідомленням від 30.11.2017 року № 9 про поновлення Договору, не долучив до вказаного листа проекту додаткової угоди та доказів протилежного суду не надав, що за приписами частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є обов`язковим для застосування процедури поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 вказаної статті). Поряд із цим, у вищевказаному листі-повідомленні від 30.11.2017 року № 9 про поновлення Договору позивач просив продовжити дію спірного правочину строком на 7 років, у той час як умовами Договору передбачено, що строк його дії становить 10 років. Таким чином, позивач просив продовжити строк дії Договору на інших умовах, ніж встановлено цією угодою, і така зміна стосується істотних умов договору, що унеможливлює застосування положень про його автоматичну пролонгацію в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 року рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року в справі № 910/9044/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; визнано поновленим Договір на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Ухвалюючи постанову про скасування рішення у справі № 910/9044/18 з прийняттям нового рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору (30.11.2017 року) направив до голови Ради лист-повідомлення про поновлення цього Договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, а отже, на переконання суду, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами Договору та не суперечить положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, відповідачем не спростовано, що протягом строку дії Договору, а також після його закінчення, позивач продовжував користуватися Земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї, а докази заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відсутні.

У той же час, суд апеляційної інстанції у справі № 910/9044/18 визнав, що лист Ради від 21.12.2017 року № 057029-23214 не містить конкретних посилань на порушення позивачем закону, а також не містить жодних заперечень щодо умов Договору. Тому апеляційний суд відхилив цей лист у якості доказу на підтвердження відмови орендодавця у поновленні Договору або його заперечень щодо поновлення цієї угоди, оскільки у наведеному листі відсутні такі заперечення, а останній містить лише посилання на те, що лист-повідомлення позивача не підлягає розгляду по суті. Тобто, звернення позивача не було розглянуто по суті взагалі, що є порушенням норм чинного законодавства. Крім того, оскільки в листі Ради від 21.12.2017 року № 057029-23214 не міститься заперечень щодо відсутності проекту додаткової угоди, суд апеляційної інстанції у справі № 910/9044/18 відхилив висновок суду першої інстанції щодо не направлення позивачем проекту додаткової угоди при тому, що з листа від 30.11.2017 року № 9 вбачається, що додатком до нього є проект додаткової угоди.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 року в справі № 910/9044/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 року скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року в цій справі залишено в силі.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року колегія суддів визнала обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що лист Ради від 21.12.2017 року № 057029-23214 не може бути визнаний саме відмовою орендодавця у поновленні договору або його запереченнями щодо поновлення договору оренди, оскільки лист не містить таких заперечень, а лише містить посилання на те, що лист-повідомлення позивача не підлягає розгляду по суті, тобто звернення позивача не було розглянуто по суті взагалі, що не відповідає положенням чинного законодавства, зокрема частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, касаційний суд прийняв до уваги встановлені апеляційним судом факти, що в листі Ради від 21.12.2017 року № 057029-23214 не міститься конкретних посилань на порушення позивачем закону, а також жодних заперечень щодо умов Договору, заперечень саме щодо відсутності проекту додаткової угоди.

У той же час, за висновками суду касаційної інстанції, позовна вимога у справі № 910/9044/18 була сформульована наступним чином: визнати договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007, укладений між сторонами даного спору щодо земельної ділянки, площею 8,4300 га (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі міста Києва, для будівництва експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами - поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, однак ні заявлений у справі позов (зокрема його прохальна частина), ні його додатки не містили проекту додаткової угоди до Договору, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позову, як і взагалі матеріали справи не містять будь-якого проекту додаткової угоди.

Як зауважив суд касаційної інстанції у наведеній постанові, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми, а отже належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі"), а позивачем у справі № 910/9044/18 обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

У зв`язку з викладеним, а також з урахуванням положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", Товариство звернулося до суду з даним позовом у справі № 910/8646/19, в якому просило суд визнати укладеною додаткову угоду до Договору в редакції, викладеній у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, а також врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2021 року та від 07.03.2023 року в даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України та частини 8 статті 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради (стаття 4 Закону України "Про оренду землі").

У статті 9 Земельного кодексу України зазначено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній до 15.07.2020 року на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічне за змістом положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

За приписами частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, у тому числі, строк дії договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частинами 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Наведені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року в справі № 903/1030/19.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 року в справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Враховуючи необхідність встановлення обставин належного та у передбачені строки повідомлення Товариством орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк та долучення орендарем до листа-повідомлення проекту відповідної додаткової угоди, судом під час розгляду справи було з`ясовано, що позивач звертався до Ради, зокрема, листом від 05.09.2017 року № 7 (т. 4, а.с. 15-16), до якого було долучено лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки (т. 4, а.с. 17) та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки (т. 4, а.с. 18-23), який відповідає редакції, викладені Товариством у позовній заяві.

Слід зазначити, що під час розгляду справи № 910/8646/19 Рада посилалася на наявність у матеріалах справи копій листа позивача від 05.09.2017 року № 7, які відрізняються між собою у оформленні (в частині відомостей щодо наявності додатків).

Так, 10.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подані узагальнені письмові пояснення від 06.01.2021 року № 08/230-б/н, до яких додано світлофотокопії листів позивача від 05.09.2017 року № 7 та від 30.11.2017 року № 9. Разом із тим, у наданій Радою світлофотокопії листа позивача від 05.09.2017 року № 7 відсутні відомості про наявність додатків, тоді як у наданій Товариством копії цього ж листа додатки наявні, у тому числі проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи наведені обставини та встановлені розбіжності в оформленні одного й того ж листа позивача від 05.09.2017 року № 7, ухвалою від 24.01.2022 року господарський суд міста Києва (суддя Джарти В.В.) витребував у Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області належним чином завірену копію листа-повідомлення Товариства від 05.09.2017 року № 7 (з додатками у разі їх наявності), який був вилучений у Департаменті на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14.12.2021 № 759/28136/21.

На виконання вказаної ухвали 09.02.2022 року Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області було надано витребувану копію листа від 05.09.2017 року № 7 (т. 4, а.с. 207-208), зі змісту якої вбачається, що вказаний лист був зареєстрований Київською міською державною адміністрацією 07.09.2017 за № 31582. Разом із тим, додатками до вказаного листа є, зокрема, лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки на 1 аркуші та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, на 6 аркушах. Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області було вказано, що додатки не вилучались.

Зважаючи на викладене, судом прийнято до уваги належним чином завірену Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області копію листа Товариства від 05.09.2017 року № 7, виготовлену з оригіналу, який був вилучений у Департаменті в межах кримінального провадження № 32020110000000062.

Вказані вище обставини спростовують доводи відповідача про ненадання Товариством проекту додаткової угоди про поновлення Договору в установлений цим правочином строк (за 3 місяці до закінчення строку його дії), оскільки надана копія вилученого Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області листа від 05.09.2017 року № 7 містить вказівку на наявність додатків, у тому числі відповідного проекту спірної угоди.

Разом із тим, суд не бере до уваги посилання Ради на необхідність надання судом в межах розгляду даної справи оцінки дій Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області щодо надання витребуваної судом копії листа від 05.09.2017 року № 7, яка відсутня у розпорядженні Ради чи КМДА, дій КМДА щодо реєстрації наданого на вимогу суду листа позивача за тими ж датою та порядковим номером, а також того, яким чином у матеріалах кримінального провадження опинився примірник листа, який відсутній в СЕД АСКОД Київської міської державної адміністрації та Ради, оскільки такі обставини не входять до компетенції господарського суду.

У той же час, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019 року), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року в справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що наявні у матеріалах справи докази, подані позивачем (та Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області) на підтвердження наявності додатків до листа позивача від 05.09.2017 року № 7 (у тому числі листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та відповідного проекту спірної угоди), є більш вірогідними від доказів, наданих Радою на спростування цих обставин, суд дійшов висновку про доведеність позивачем того, що до направленого відповідачу у встановлений строк листа Товариства від 05.09.2017 року № 7 було долучено, зокрема, лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та проект спірної додаткової угоди.

Однак, у відповідь на означене звернення Товариства відповідач направив на адресу позивача лист від 19.09.2017 року № 057029-16308, в якому повідомив, що відповідно до постанов Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року та 15.11.2012 року Земельну ділянку визнано речовим доказом у кримінальних справах № 1601 та № 1663 і накладено на неї арешт. Крім того, відповідно до детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Ради від 20.12.2016 року № 681/1685, територія за функціональним призначенням належить до території парку "Балка Проня". Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Ради від 28.03.2002 року № 370/1804 "Про затвердження "Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року", територія за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування. Враховуючи викладене, Департамент (структурний підрозділ Ради) вказав, що вищенаведений лист Товариства не підлягає розгляду по суті.

Крім того, як було зазначено вище, позивач додатково направляв на адресу Ради лист від 30.11.2017 року № 9, в якому повідомив відповідача (як орендодавця) про намір продовжити дію Договору, своєчасно, в межах строків встановлених приписами чинного земельного законодавства та умов укладеного сторонами Договору. Проте у відповідь на це звернення позивач отримав аналогічну за змістом відповідь Ради про те, що такий лист не підлягає розгляду по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що листи Ради від 19.09.2017 року № 057029-16308 та від 21.12.2017 року № 057029-23214 не можуть бути визнані саме відмовою орендодавця у поновленні договору або його запереченнями щодо поновлення договору оренди, оскільки ці листи не містять таких заперечень, а лише містять посилання на те, що листи-повідомлення позивача не підлягають розгляду по суті, тобто звернення позивача не були розглянуті по суті взагалі, що не відповідає положенням законодавства, зокрема статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції). При цьому, в листах Ради від 19.09.2017 року № 057029-16308 та від 21.12.2017 року № 057029-23214 не міститься конкретних посилань на порушення позивачем закону, а також жодних заперечень щодо умов Договору, заперечень саме щодо відсутності проекту додаткової угоди.

Аналогічним обставинам вже надавалася оцінка в межах розгляду справи № 910/9044/18, в якій Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 року визнав обґрунтованими тотожні за змістом висновки апеляційного суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до закінчення строку дії Договору позивач повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, а також додав проект додаткової угоди до листа-повідомлення, у той час як Рада в установленому порядку не розглянула по суті адресованих їй звернень Товариства та письмово не повідомила орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Разом із тим, як було зазначено вище, передумовою для висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є встановлення наявності певних юридичних фактів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року в справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 року в справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 року в справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18), одним із яких є належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди.

Заперечуючи проти позову, Рада посилалася, зокрема, на неналежне виконання Товариством його обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі, визначеному чинним законодавством.

Проте такі заперечення спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно з пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Окрім того, судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 року в справі № 910/7905/17 викладено правовий висновок, за яким у контексті спірних земельних правовідносин, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності міста Києва, норми статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" повинні розумітися і застосовуватися таким чином:

"Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень Київської міської ради про бюджет міста Києва на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас зазначені рішення Київської міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України".

Зазначене, також знайшло своє підтвердження у правовій позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року в справі № 635/4233/19, де підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати за земельну ділянку комунальної власності має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Такі рішення можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

Однак встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони Договору не вносили зміни до пункту 4.2 зазначеного правочину щодо розміру орендної плати. Отже, Радою в установленому законом порядку не було доведено неналежного виконання Товариством покладеного на нього Договором обов`язку з внесення орендних платежів у належному розмірі, з чим фактично погодився Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 року в даній справі.

Разом із тим, у наведеній постанові Верховний Суд, направляючи справу № 910/8646/19 на новий розгляд до місцевого господарського суду, також вказав наступне.

Обґрунтовуючи відсутність підстав для задоволення позову в справі № 910/8646/19, Рада наголошувала на тому, що Товариство відповідно до пункту 8.4 Договору взяло на себе зобов`язання: завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової).

Проте зміст оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій свідчить про те, що судами не надано оцінки та не встановлено фактів виконання або невиконання Товариством обов`язків, передбачених пунктом 8.4 Договору, у той час як Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо виконання або невиконання позивачем обов`язків, передбачених у пункті 8.4 Договору, а також перевірити доводи Ради про відсутність належних та допустимих доказів, що виключають вину у невиконанні позивачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 8.4 Договору оренди.

Відтак, дослідженню та встановленню під час нового розгляду даної справи підлягають обставини виконання або невиконання Товариством обов`язків, передбачених пунктом 8.4 Договору, а також наявність чи відсутність обставин, які виключають вину позивача у невиконанні ним означених зобов`язань (у разі встановлення факту їх невиконання).

Суд звертає увагу на те, що за умовами пункту 8.4 Договору орендар зобов`язаний:

- приступити до використання Земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акту приймання-передачі Земельної ділянки та державної реєстрації Договору;

- завершити забудову Земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору;

- використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- при зміні функціонального використання об`єкта нерухомості, що розташований на Земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) витяг з технічної документації про нову нормативно-грошову оцінку Земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання цього витягу передати його до податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки;

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання Земельної ділянки. У випадку, якщо Орендар має намір припинити право користування Земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін або до цього Договору вносяться відповідні зміни з моменту укладення договору оренди земельної ділянки з новим власником об`єктів, які були відчужені;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- повернути Земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах Земельної ділянки;

- питання майнових відносин вирішувати у встановленому порядку;

- виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 06.06.2007 № 19-5375, Київської міської санепідемстанції від 05.07.2007 № 5246, Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 07.06.2007 № 05-08/3897;

- проектом будівництва житлового комплексу об`єктами соціально-побутового призначення та паркінгом передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цьому комплексі;

- питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва";

- передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік";

- у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об`єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об`єкти охорони здоров`я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням житлового комплексу;

- сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік";

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію цього Договору до районного податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на наявність у матеріалах справи доказів вчинення ним дій, спрямованих на виконання умов Договору оренди. Орендар вказував, що на виконання пункту 8.4 Договору він здійснив ряд підготовчих дій та уклав цілий ряд відповідних договорів, направлених на підготовку проектних робіт.

Так, позивачем до матеріалів справи долучено копії:

- договору генерального підряду № 1/18/05-09, укладеного 18.05.2009 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерськінвестбуд-1", предметом якого було виконання робіт з проведення топозйомки, проектних, інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних робіт, робіт по відведенню меж земельної ділянки, проектних будівельних робіт на об`єкті "Житловий комплекс з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами", що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай (розмір земельної ділянки: 8,4300);

- додаткової угоди від 11.03.2010 року № 1 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови житлового будинку на 27 поверхів 3 секції);

- додаткової угоди від 08.07.2010 року № 2 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови житлового будинку на 25 поверхів);

- додаткової угоди від 16.09.2010 року № 3 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови житлового будинку на 22 поверхи);

- додаткової угоди від 23.03.2011 року № 4 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови загальноосвітньої школи на 33 класи);

- додаткової угоди від 15.06.2011 року № 5 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови дитячого садка на 22 місця);

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09.11.2010 року № ОУ-0000022 (проект забудови житлового будинку на 27 поверхів), від 17.03.2011 року № ОУ-0000004 (проект забудови житлового будинку на 25 поверхів), від 04.08.2011 року № ОУ-0000012 (проект забудови житлового будинку на 22 поверхи), від 17.07.2011 року № ОУ-0000043 (проект забудови ЗОШ на 33 класи), від 11.11.2011 року № ОУ-0000008 (проект забудови дитячого садка на 22 місця);

- платіжних доручень на оплату позивачем послуг за договором генерального підряду № 1/18/05-09 від 12.09.2011 року № 3 на суму 1 875 000,00 грн.; від 04.10.2011 року № 5 на суму 1 875 000,00 грн.; від 19.03.2012 року № 7 на суму 1 750 000,00 грн.; від 20.03.2012 року № 9 на суму 749 000,00 грн.;

- договору від 15.04.2013 року № 15/04-13 на проведення передпроектних та проектних робіт на об`єкті (земельна ділянка загальною площею 8,4300 за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай);

- декларації від 12.06.2014 року про початок виконання підготовчих робіт;

- договору від 16.07.2014 року № 0307 про виконання топографо-геодезичних робіт;

- акту надання послуг від 16.07.2014 року № 307-03 до договору від 16.07.2014 року № 0307 про виконання топографо-геодезичних робіт;

- висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування від 30.07.2014 року № 30/07-14.

У той же час, Товариство вказувало, що тривалий період часу орендована за Договором земельна ділянка перебувала в судових спорах та під забороною (арештом) з підстав, які не були пов`язані з діяльністю позивача.

Так, за твердженням позивача, 4 роки і 8 місяців Товариство витратило на відстоювання свого права оренди в судах (справа № 910/265/15-г - з січня 2015 року по липень 2015 року; справа № 910/16306/13 - з серпня 2013 року по січень 2015 року; справа № 17/60 - з січня 2008 року по червень 2010 року).

Крім того, на земельну ділянку площею 8,4300 га з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 у межах кримінального провадження № 22012110000000031 (яке об`єднане з кримінальними провадженнями № 22013110000000063 та №42013110000000055, що внесені до ЄРДР у тому числі на підставі кримінальних справ № 1601, № 1663) було накладено арешт, який було скасовано постановою Прокуратури міста Києва лише 15.12.2014 року, що також, за твердженням позивача, виключало можливість використання ним земельної ділянки за її цільовим призначенням та виконання, зокрема, положень пункту 8.4 Договору.

Проте вищенаведені твердження позивача не свідчать про належне виконання ним умов пункту 8.4 Договору та не підтверджують відсутність його вини у невиконанні означених договірних положень з огляду на таке.

Дійсно, судом встановлено, що у січні 2008 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки площею 8,43 га по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:72:240:0017), визнання укладеним Договору та зобов`язання Головного управління земельних ресурсів КМДА здійснити реєстрацію Договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2008 року в справі № 17/60 вимоги Товариства задоволено повністю. Визнано за Товариством право на оренду земельної ділянки площею 8,43 га по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:240:0017) на умовах договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.11.2007 року між Радою та Товариством, у редакції цього договору від 22.11.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Щербаковим В.З. за реєстровим № 335. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки площею 8,43 га по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:240:0017) між Радою та Товариством на умовах та в редакції цього договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Щербаковим В.З. за реєстровим № 335. Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію Договору з усіма додатками, що є його невід`ємними частинами (план земельної ділянки, ситуаційна схема, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі земельної ділянки). Стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Водночас постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 року вищенаведене рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2008 року в справі № 17/60 скасовано, матеріали справи № 17/60 скеровано для нового розгляду до місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року в справі № 17/60-2/115 (при новому розгляді вищенаведеної справи) провадження у цій справі було закрито, зважаючи на фактичну реєстрацію Договору на час її розгляду судом.

Суд повторно зазначає, що Договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) 05.03.2008 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за № 72-6-00493. Відтак, строк дії Договору, з урахуванням пунктів 3.1, 11.7 цього правочину, був встановлений до 05.03.2018 року (10 років).

З матеріалів справи також вбачається, що у серпні 2013 року Прокурор Солом`янського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Ради до Товариства про розірвання Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017, привівши її у належний стан.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року в справі 910/16306/13 вимоги Прокурора задоволено повністю. Розірвано укладений між сторонами Договір оренди, а також зобов`язано Товариство повернути орендодавцю земельну ділянку кадастровий № 8000000000:72:240:0017 та стягнуто з орендаря в дохід Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014 року, вищенаведене рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року в справі 910/16306/13 скасовано, а в задоволенні позову Прокурора Солом`янського району м. Києва відмовлено.

У січні 2015 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 12.07.2007 № 1111/1772 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва"; визнання недійсним Договору та визнання відсутності у Товариства права користування земельною ділянкою площею 8,43 га на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року в справі 910/265/15-г вимоги Заступника прокурора міста Києва задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради від 12.07.2007 № 1111/1772 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва"; визнано недійсним Договір, а також визнано відсутність у Товариства права користування земельною ділянкою площею 8,43 га на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017).

Водночас постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015 року, вищенаведене рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року в справі 910/265/15-г скасовано, а в позові Заступника прокурора міста Києва до Ради та Товариства про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав - відмовлено.

Разом із тим, Товариство, посилаючись на відстоювання свого права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:240:0017 в судах протягом 4 років та 8 місяців, жодним чином не обґрунтувало та не надало належних доказів, які б свідчили про фактичну неможливість використання позивачем означеної земельної ділянки за її цільовим призначенням протягом періоду розгляду вищевказаних справ у судах та неможливості виконання умов пункту 8.4 Договору.

Сам лише факт перебування на розгляді в судах справ, пов`язаних зі спірною земельною ділянкою, орендованою за Договором, не може свідчити про позбавлення позивача права оренди та неможливість виконання Товариством своїх договірних зобов`язань чи наявність правових підстав для зупинення/перенесення передбачених Договором строків вчинення позивачем певних дій (зокрема, вирішення питання пайової участі до початку будівництва, завершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору та передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової)).

У той же час, судом враховано підтверджені матеріалами справи посилання Товариства на те, що на Земельну ділянку у межах кримінального провадження № 22012110000000031 (яке об`єднане з кримінальними провадженнями № 22013110000000063 та № 42013110000000055, що внесені до ЄРДР у тому числі на підставі кримінальних справ № 1601, № 1663) постановами ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року та від 15.11.2012 року було накладено арешт, який у подальшому було скасовано постановою Прокуратури міста Києва від 15.12.2014 року (т. 5, а.с. 115).

Судом встановлено, що такий арешт фактично діяв 4 роки та 3 місяці (з моменту первісного накладення у вересні 2010 року до його скасування у грудні 2014 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Товариство не було позбавлене можливості належним чином виконувати умови Договору впродовж принаймні 5 років та 9 місяців, що становить різницю між строком дії Договору і періодом дії арешту Земельної ділянки, та майже вдвічі перевищує передбачений пунктом 8.4 Договору кінцевий строк, встановлений для завершення забудови Земельної ділянки (три роки з моменту державної реєстрації Договору).

Більше того, надані самим Товариством докази (у тому числі додаткові угоди від 16.09.2010 року № 3, від 23.03.2011 року № 4, від 15.06.2011 року № 5 до договору генерального підряду № 1/18/05-09, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09.11.2010 року № ОУ-0000022 (проект забудови житлового будинку на 27 поверхів), від 17.03.2011 року № ОУ-0000004 (проект забудови житлового будинку на 25 поверхів), від 04.08.2011 року № ОУ-0000012 (проект забудови житлового будинку на 22 поверхи), від 17.07.2011 року № ОУ-0000043 (проект забудови ЗОШ на 33 класи), від 11.11.2011 року № ОУ-0000008 (проект забудови дитячого садка на 22 місця); платіжні доручення на оплату позивачем послуг за договором генерального підряду № 1/18/05-09 від 12.09.2011 року № 3 на суму 1 875 000,00 грн.; від 04.10.2011 року № 5 на суму 1 875 000,00 грн.; від 19.03.2012 року № 7 на суму 1 750 000,00 грн.; від 20.03.2012 року № 9 на суму 749 000,00 грн.; договір від 15.04.2013 року № 15/04-13 на проведення передпроектних та проектних робіт на об`єкті (земельна ділянка загальною площею 8,4300 за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай); декларація від 12.06.2014 року про початок виконання підготовчих робіт; договір від 16.07.2014 року № 0307 про виконання топографо-геодезичних робіт; акт надання послуг від 16.07.2014 року № 307-03 до договору від 16.07.2014 року № 0307 про виконання топографо-геодезичних робіт; висновок провайдера аеронавігаційного обслуговування від 30.07.2014 року № 30/07-14), свідчать про вчинення позивачем дій, направлених на виконання умов Договору, в тому числі його пункту 8.4, саме у період дії арешту Земельної ділянки, що спростовує посилання Товариства на неможливість виконання ним будь-яких умов Договору протягом цього періоду.

Суд звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію складеного уповноваженими особами Департаменту Акту обстеження земельної ділянки кадастровий номер 8 000 000 000:72:240:0017 від 08.07.2019 року № 19-0483-09, яким зафіксовано, що частина земельної ділянки площею 0,2000 га використовується як склад піщано-соляної суміші (суб`єкт господарювання - КП ШЕУ Солом`янського району) (що суперечить цільовому використанню Земельної ділянки); інша частина земельної ділянки захаращена, не використовується. На ділянці ростуть зелені насадження. Будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами не розпочато та не ведеться.

Слід зазначити, що факт невиконання Товариством усіх передбачених пунктом 8.4 Договору обов`язків орендаря позивачем під час розгляду справи не заперечувався, а обґрунтування його вимог зводилося лише до вчинення позивачем певних дій, направлених на виконання умов Договору, та існування обставин, що перешкоджали орендарю виконати покладені на нього обов`язки у передбачені Договором порядку та строки.

В якості обставин, що перешкоджали виконанню обов`язків Товариства за Договором, позивач під час розгляду справи посилався на те, що підставою для укладення Договору стало рішення Ради IV сесії V скликання № 1111/1772 від 12.07.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва" (далі - Рішення), пунктом 2 якого відповідач вирішив "Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови".

01.08.2016 року позивач листом № 30 звернувся до Ради з проханням про внесення земельної ділянки площею 8,4300 га (кадастровий номер: 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай до детального плану територій, оскільки без детального плану неможливо зробити прив`язку проекту до території. Крім того, 04.08.2016 року Товариство звернулося з листом № 31 до Департаменту містобудування та архітектури про внесення земельної ділянки площею 8,4300 га (кадастровий номер: 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай до детального плану територій.

09.08.2016 року листом № 055-10868 виконавчий орган Ради доручив ТОВ "ТЕРРА ПРОДЖЕКТ" врахувати пропозицію позивача в проекті детального плану території.

Разом із тим, 31.05.2017 року Департамент містобудування та архітектури повідомив, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період 2020 року, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування (парк "Балка Проня").

Позивач зазначав, що земельна ділянка площею 8,4300 га (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017) до детального плану території, затвердженого рішенням Ради від 20.12.2016 № 681/1685, внесена не була. Більше того, на земельній ділянці з цільовим призначенням: для будівництва, експлуатації та обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами (саме як встановлено у договорі оренди), визначене інше призначення.

Отже, умови рішення Ради, яке стало підставою для укладання Договору, не виконані саме відповідачем, як орендодавцем, що є підставою для висновку про порушення умов Договору, а саме пункту 8.2 цієї угоди, відповідно до якого орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою, саме Радою.

Наведене, на думку Товариства, свідчить про те, що відповідач умисно ухиляється від вчинення дій, які спрямовані на належне виконання Договору, умови якого були погодженні при його укладанні, штучно створюючи перепони для позивача.

Так, позивач з 2017 року намагається продовжити строк дії Договору, а позов про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди розглядається судами з 2018 року. Неможливість у повній мірі користуватися земельною ділянкою позивачем та, як наслідок, у повній мірі виконати умови укладеного в 2007 році Договору, стала наслідком бездіяльності відповідача - Ради в ненаданні відповіді (згоди або відмови) на звернення позивача про продовження строку оренди земельної ділянки.

Крім того, Рада, приймаючи у 2007 році рішення "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва" та визначивши у наведеному рішенні спосіб вилучення із зеленої зони земельної ділянки та переведення за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови шляхом внесення змін до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, порушила цей строк, оскільки станом на 2023 рік, як і станом на момент звернення позивача із позовом про поновлення договору оренди у 2018 році, відповідні зміни до Генерального плану міста Києва не внесено, доказів неможливості внесення таких змін протягом строку розгляду даної справи в судах Радою не надано.

Саме невнесення змін до Генерального плану міста Києва Радою (невиконання пункту 2 рішення від 12.07.2007 № 1111/1772), за твердженням Товариства, унеможливило вчинення позивачем дій, пов`язаних з виконанням вимог пункту 8.4 Договору, у тому числі виконання обов`язку завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової). Більше того, до детального плану території, затвердженого рішенням Ради від 20.12.2016 № 681/1685, земельну ділянку площею 8,43 га (кадастровий номер: 8000000000:72:240:0017) внесено не було, натомість на землях сільськогосподарського призначення створено парк.

Проте такі твердження також не беруться судом до уваги та не свідчать про наявність підстав для задоволення вимог Товариства з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2016 року Радою ІІІ сесії VІІІ скликання прийнято рішення "Про затвердження детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва" № 681/1685, яким відповідно до статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Ради від 13.11.2013 року № 518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" вирішено:

"1. Внести до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" такі зміни: позицію 129 Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 рр. (додаток до програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві викласти в такій реакції: "129" ДПТ в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва; доповнити перелік позицією 154 в такій редакції: "154" ДПТ в межах проспектів Повітрофлотського, Валерія Лобановського, вулиць Кіровоградської та Народного Ополчення***

2. Затвердити детальний план території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як за основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови, розташування червоних ліній вулиць і доріг та ландшафтної організації місцевості.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування".

Згідно з частинами 1, 3 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації

Згідно з частинами 1, 4 статті 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Тобто, прийняття рішення про розробку та затвердження детальних планів території у межах міста Києва нормами чинного законодавства віднесено до виключної компетенції Ради, на яку покладено обов`язок реалізації планування території на місцевому рівні.

Судом встановлено, що рішенням від 13.11.2013 року № 518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" Рада затвердила Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма).

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Програми виступає замовником створення (оновлення) містобудівної документації.

Відповідно до розділу 2 Програми одним із завдань є встановлення орієнтованих меж окремих територій та вартості робіт зі створення містобудівної документації.

Згідно з пунктом 5 Програми організація розроблення містобудівної документації у місті Києві здійснюється Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), тобто замовником відповідно до Переліку містобудівної документації, що розроблятиметься у 2014 - 2016 роках з урахуванням інвестиційних намірів щодо забудови окремих територій.

При цьому, замовник містобудівної документації:

- організовує в установленому порядку поновлення матеріалів топографо-геодезичної зйомки територій міста Києва, проведеної у минулі роки, необхідних для розроблення містобудівної документації відповідно до Програми;

- забезпечує урахування питань, пов`язаних з розміщенням об`єктів будівництва, іншого використання територій, з погодженням проектів землеустрою, наданням містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів при розробленні містобудівної документації;

- визначає та уточнює межі розроблення містобудівної документації;

- забезпечує організацію фінансування розроблення містобудівної документації шляхом залучення інвестиційних коштів або подання відповідного бюджетного запиту;

- готує завдання на розроблення містобудівної документації та подає його на затвердження заступнику голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків, готує інші вихідні дані;

- визначає розробника містобудівної документації;

- забезпечує урахування громадських інтересів шляхом публікації оголошення про розроблення містобудівної документації, організації проведення громадських слухань після отримання проекту містобудівної документації від розробника;

- у разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій готує проект рішення Київської міської ради про зміни у переліку містобудівної документації, наведеної у додатку до Програми;

- при розробленні зонінгу уточнює завдання на розроблення детальних планів відповідної території.

Розробник містобудівної документації:

- готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації;

- збирає вихідні дані за дорученням замовника;

- розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів;

- бере участь у проведенні громадських слухань, розгляді архітектурно-містобудівною радою та сесією Київської міської ради розробленої ним містобудівної документації;

- пропонує замовнику у разі необхідності залучати інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації;

- зберігає оригінал розробленої містобудівної документації, зміни до неї на паперових і електронних носіях в порядку, встановленому законодавством.

Містобудівна документація розробляється комунальними та іншими проектними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, сертифікованих спеціалістів і технічну базу, на замовлення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з переліком.

Під час розроблення містобудівної документації пропозиції замовника щодо використання територій вносяться ним на розгляд та врахування розробником у проекті містобудівної документації.

Інвестиційні наміри юридичних та фізичних осіб щодо забудови та іншого використання територій враховуються розробником у проекті містобудівної документації у разі їх узгодження із замовником.

Для проведення громадських слухань, проведення погоджень, розгляду на архітектурно-містобудівній раді та експертизи виготовляється один примірних містобудівної документації на електронних носіях та на паперових носіях, що коригується за результатами кожного етапу та передається замовнику для подання на затвердження.

Подання містобудівної документації на затвердження Раді забезпечує Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) та постійна комісія Ради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Зі змісту рішення Ради від 20.12.2016 року № 681/1685 вбачається, що пунктом 1 доповнено додаток до Програми пропозиціями, зокрема " 129 - детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва".

При цьому, Департаментом закладено орієнтовно визначену площу території ДПТ, а не сталу площу, що має на меті її корегування як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.

Так, Програмою визначено засоби розв`язання проблем, зокрема визначення відповідно до планувальної структури м. Києва цілісних функціонально-планувальних утворень та орієнтованих меж детальних планів окремих територій, де передбачається комплексна забудова чи реконструкція з урахуванням прийнятих рішень, наявної забудови, умов та обмежень та іншого використання територій, природних та планувальних рубежів з можливістю наступного уточнення цих меж.

Наведене свідчить, що Програмою передбачено розробку Детального плану територій в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, а зміна площі та уточнення переліку вулиць, які входять до меж його розроблення не суперечать вимогам чинного законодавства та не порушують права та інтереси Товариства.

У свою чергу, суд звертає увагу, що прийняттю рішення від 20.12.2016 року № 681/1685 передувало розміщення повідомлення про початок процедури громадських слухань проекту ДПТ (Детальний план територій) в газеті "Хрещатик" від 05.01.2016 року № 1 (4771).

Звіт про результати розгляду та урахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб, отриманих під час проведення громадських слухань Детального плану територій (ДПТ) був розміщений на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, при викладенні позиції "129" Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках, було уточнено межі та площу ДПТ, який вже був передбачений Програмою у редакції рішення Ради від 12.02.2015 року № 64/929 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" та доповнення до переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках.

У той же час, суд звертає увагу на те, що "цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)" у розумінні Земельного кодексу України та "функціональне призначення території" в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Згідно з пунктом 5.8. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 "Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.12.2011 року № 345, схема зонування складається, як правило, з основних типів зон: громадські; житлові; рекреаційні; курортні; зони транспортної інфраструктури; зони інженерної інфраструктури; комунально-складські; виробничі; спеціальні; зони земель історико-культурного призначення; зона земель природно-заповідного фонду.

В містобудівних регламентах для кожної територіальної зони встановлюються: переважні види використання; супутні види дозволеного використання; допустимі види використання.

Тобто, нормативно-правовими актами, що регламентують порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, визначено, що така документація визначає функціональне призначення територій, а не види використання земельних ділянок.

Крім того, частиною першою статті 193 Земельного кодексу України визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки відображуються у державному земельному кадастрі, а не генеральному плані населеного пункту, який, в силу приписів частини другої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розробляється з урахуванням його даних.

Відповідно до пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25.09.1997 року № 164, чинного на час прийняття Київрадою рішення від 28.03.2002 року № 370/1804, яким затверджено Генеральний план м. Києва, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

Пунктом 3.4 ДБН Б. 1-3-97 визначено, що генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконанні у встановленому масштабі. Текстові та графічні матеріали можуть виконуватися з застосуванням комп`ютерної технології. Склад графічних матеріалів генерального плану наведений у пункту 3.8 ДБН Б. 1-3-97.

Згідно з пунктом 3.9 ДБН Б. 1-3-97 план існуючого населеного пункту (опорний план) не підлягає затвердженню. Документ виконується на топографічній основі. На кресленні відображається планувальна структура, використання територій та окремих функціональних зон населеного пункту, станом на час затвердження генерального плану.

Відповідно до пункту 3.12 ДБН Б. 1-3-97 на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту, а саме: а) межа населеного пункту (міська межа); б) магістральні, жилі вулиці і площі у червоних лініях (з назвами) та транспортні розв`язки в одному та різних рівнях; в) території житлової забудови (садибної, мало: поверхової, середньоповерхової, багатоповерхової); г) території цивільної забудови та громадські центри загальноміського і районного значення; д) озеленені території загального користування та спеціального призначення; е) промислові, комунальні і складські території та їх розподіл у відповідності з санітарною класифікацією підприємств; ж) території міського та зовнішнього транспорту; з) території спеціального призначення; й) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території; к) курортні території; л) території садівничих товариств та дачної забудови; м) території сільськогосподарських підприємств; н) ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки; о) території, на яких заплановано здійснення загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки і захисту територій, природозахисних заходів та розміщення відповідних споруд і пристроїв; п) території, передбачені для розміщення головних споруд інженерної інфраструктури; р) території пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації; с) резервні території для розвитку населеного пункту за його межами.

Суд звертає увагу на те, що, Генеральним планом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання.

Отже, передбачене проектними рішеннями ДПТ функціональне призначення території (визначено функціональні зони: багатоквартирна середньо та багатоповерхова існуюча житлова забудова; багатоквартирна змішана існуюча житлова забудова багатоповерхової та підвищеної поверховості; проектна змішана житлова забудова та об`єктів громадського призначення; навчальна зона дитячих навчальних закладів; ділова зона; навчальна зона закладів вищої та середньої спеціальної освіти; торгівельна зона; лікувальна зона; зона розподільчих мереж та об`єктів інженерної інфраструктури; рекреаційна зона озеленених територій загального користування; зона об`єктів спецпризначення; зона підприємств 5 класу шкідливості; зона об`єктів транспортної інфраструктури; зона вулиць і доріг в червоних лініях) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню територій, а є уточненням положень генерального плану щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінює функціональне зонування його територій, що відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Враховуючи викладене, суд критично оцінює посилання позивача на те, що невнесення змін до Генерального плану міста Києва Радою (невиконання пункту 2 рішення від 12.07.2007 № 1111/1772) унеможливило вільне використання позивачем земельної ділянки для передбачених Договором цілей та вчинення Товариством дій, пов`язаних з виконанням вимог пункту 8.4 Договору, у тому числі виконання обов`язку завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової).

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази зміни цільового призначення Земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017, тоді як за приписами законодавства та умовами пункту 5.1 Договору така зміна можлива лише в разі прийняття Радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Судом враховано наявні в матеріалах справи копії листів-звернень Товариства до Ради та Департаменту від 01.08.2016 року № 30 та від 04.08.2016 року № 31 про внесенння змін до детального плану територій.

Також судом взято до уваги адресовані Голові Ради листи позивача від 02.04.2015 року № 2/04/15-15, від 10.04.2015 року № 8/04/15-15, від 22.04.2015 року № 22/04/15-15 та від 20.05.2015 року № 20/05/15-15, які стосувалися встановлення позивачу розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва шляхом укладення додаткової угоди до Договору (однак, без долучення відповідного проекту такої додаткової угоди) або іншим шляхом, внесення змін до рішення відповідача від 12.07.2007 року № 1111/1772 та укладення з Товариством інвестиційного договору відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Проте, наведене листування, з урахуванням вищенаведених обставин та висновків, не підтверджує фактичну неможливість Товариства виконувати умови Договору в установлені строки, як і наявність протиправних дій відповідача, які безпосередньо перешкоджали орендарю вільно користуватися Земельною ділянкою за її цільовим призначенням, вирішити питання пайової участі до початку будівництва та завершити забудову земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору, а також виконати інші обов`язки, покладені на Товариство пунктом 8.4 Договору.

У той же час, судом встановлено, що із листом № 50113-1886822-013-12 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 орендар звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) лише у кінці травня 2017 року (лист від 22.05.2017 року), тобто через 9 років після державної реєстрації Договору та після спливу строку, встановленого для завершення забудови цієї ділянки.

Докази оскарження позивачем відмови Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі Товариству містобудівних умов та обмежень, доведеної до відома орендаря листом від 31.05.2017 року № 883/17/012/27-17, матеріали справи не містять; законність та обґрунтованість такого рішення до предмета доказування у даній справі не входить.

Посилання Товариства на відсутність з боку орендодавця претензій щодо належного виконання позивачем умов Договору протягом строку його дії не свідчать про обґрунтованість вимог орендаря про визнання укладеною спірної додаткової угоди та не підтверджують наявність усіх юридичних фактів, необхідних та достатніх для поновлення Договору на новий строк на тих же умовах (зокрема, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди, що прямо передбачено пунктами 8.3, 11.7 Договору).

Отже, належних та допустимих доказів, що виключають вину позивача у невиконанні ним визначених пунктом 8.4 Договору зобов`язань у передбачений цим правочином строк, Товариством надано не було.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства до Ради про визнання укладеною додаткової угоди є такими, що задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд, з урахуванням положень статті 316 Господарського процесуального кодексу України та висновків постанови Верховного Суду від 07.03.2023 року в даній справі, дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації Товариству не підлягають, тоді як витрати Ради по сплаті судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у даній справі, які не були розподілені Верховним Судом при попередніх розглядах справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блакитна Хвиля" (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4Б, офіс 16; код ЄДРПОУ 32668590) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційних скарг та 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційних скарг.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.09.2023 року.

Суддя В.С. Ломака