Постанова
від 23.01.2024 по справі 910/8646/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/8646/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.01.2023 у справі №910/8646/19 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023, повний текст якої складений 05.09.2023,

у справі № 910/8646/19 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди в редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- позивач, відповідно до положень чинного законодавства, скористався своїм правом на переважне поновлення спірного договору оренди та, у порядку та строки, визначені ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернувся до відповідача з відповідним повідомленням, проте останній у листі вих.№ 057029-23214 від 21.12.2017 зазначив про те, що такий лист позивача не підлягає розгляду по суті, проте вказане не може бути визнано саме відмовою орендодавця у поновленні договору або його запереченнями щодо поновлення договору оренди;

- так як позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та належно виконує умови спірного договору оренди, вказане, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є підставою для поновлення спірного договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах.

Також позивач зазначив про те, що, з огляду на викладені вище обставини, він у липні 2018 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання спірного договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою (справа № 910/9044/18), проте остаточним судовим рішенням у вказаній справі (постанова Верховного Суду від 04.06.2019 в справі № 910/9044/18) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що:

- позовна вимога у справі № 910/9044/18 була сформульована наступним чином: визнати договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007, укладений між сторонами даного спору щодо земельної ділянки, площею 8,4300 га (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі міста Києва, для будівництва експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами - поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, однак ні заявлений у справі позов (зокрема його прохальна частина), ні його додатки не містили проекту додаткової угоди до договору, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позову, як і взагалі матеріали справи не містять будь-якого проекту додаткової угоди;

- поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми, а отже належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди, саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), а позивачем у справі № 910/9044/18 обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

Позивач зазначив, що з огляду на вказані висновки суду касаційної інстанції він і звернувся до суду з цим позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 в даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано укладеною між сторонами додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007 року в запропонованій позивачем редакції.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року в справі № 910/8646/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У наведеній постанові Верховний Суд вказав, що суди, ухвалюючи судові рішення у цій справі, мали достеменно встановити обставини щодо попереднього (в строки встановлені законом або договором) до спливу строку спірного договору оренди землі, звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, з долученням до нього (листа-повідомлення) проекту додаткової угоди, та надати таким обставинам правову оцінку, оскільки наведене має суттєве значення для правильного вирішення спору про поновлення договору оренди землі на підставі положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), чого судами зроблено не було.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 910/8646/19, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано укладеною між Київською міською радою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007, яка викладена у прохальній частині позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля».

У той же час, постановою Верховного Суду від 07.03.2023 року вищенаведені судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу № 910/8646/19 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав на те, що:

- передумовою для висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є встановлення наявності певних юридичних фактів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 в справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 в справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 в справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18), одним із яких є належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди;

- зміст оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій свідчить про те, що судами не надано оцінки та не встановлено фактів виконання або невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» обов`язків, передбачених пунктом 8.4 договору оренди. При цьому, матеріали цієї справи свідчать про те, що Київська міська рада у поясненнях у справі від 20.08.2019 № 08/230-1386 та в апеляційній скарзі від 16.09.2022 № 08/230-б/н зазначала про порушення позивачем умов 8.4 договору оренди, проте такі доводи відповідача залишилися поза увагою судів під час нового розгляду справи № 910/8646/19;

- Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо виконання або невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» обов`язків, передбачених у пункті 8.4 договору оренди, а також перевірити доводи скаржника про відсутність належних та допустимих доказів, що виключають вину у невиконанні позивачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 8.4 договору оренди, а тому Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог, з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Під час нового розгляду позивачем подано заяву про зміну предмету позову (позовну заяву в новій редакції), в якій позивач змінив предмет позову та, крім визнання укладеною спірної додаткової угоди до договору оренди, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка виразилася у невиконанні пункту 2 рішення № 1111/772 Київської міської ради від 12.07.2007 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва», яким Київська міська рада вирішила «Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови»;

- зобов`язати Київську міську раду виконати пункт 2 рішення № 1111/772 Київської міської ради від 12.07.2007 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва», внести зміни до Генерального плану міста Києва від 28.03.2002 № 37/1804 та детального плану територій, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 № 681/1685, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови.

У задоволенні вказаної заяви судом першої інстанції відмовлено, з посиланням на те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено, що фактичні обставини у цій справі у розумінні ч. 4 ст. 46 ГПК України змінилися, і така зміна відбулася саме після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи.

Узагальнені доводи відповідача проти позову наступні:

- позивачем відповідачу не було надано проекту додаткової угоди про поновлення спірного договору в установлений цим правочином строк (за 3 місяці до закінчення строку його дії), так як у наявній у відповідача світлофотокопії листа позивача від 05.09.2017 № 7 відсутні відомості про наявність додатків (в свою чергу у наданій позивачем копії цього ж листа додатки наявні, у тому числі проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки - примітка суду);

- позивачем неналежним чином виконувались умови спірного договору в частині сплати орендної плати у розмірі, визначеному чинним законодавством;

- позивачем не були виконані умови п. 8.4 спірного договору в частині завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; вирішення питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»; передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової), та інші зобов`язання.

Третя особа проти задоволення позову заперечила.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 у задоволенні позову відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що до закінчення строку дії спірного договору позивач повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а також додав проект додаткової угоди до листа-повідомлення, у той час як відповідач в установленому порядку не розглянув по суті адресованих йому звернень позивача та письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що у наявній у відповідача світлофотокопії листа позивача від 05.09.2017 № 7 відсутні відомості про наявність додатків, зазначивши про те, що:

- встановивши встановлені розбіжності в оформленні одного й того ж листа позивача від 05.09.2017 року № 7, ухвалою від 24.01.2022 Господарський суд міста Києва витребував у Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області належним чином завірену копію листа-повідомлення позивача від 05.09.2017 № 7 (з додатками у разі їх наявності), який був вилучений у Департаменті на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14.12.2021 № 759/28136/21;

- на виконання вказаної ухвали 09.02.2022 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області надано витребувану копію листа від 05.09.2017 № 7 (т. 4, а.с. 207-208), зі змісту якої вбачається, що вказаний лист був зареєстрований Київською міською державною адміністрацією 07.09.2017 за № 31582. Разом із тим, додатками до вказаного листа є, зокрема, лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки на 1 аркуші та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, на 6 аркушах. Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області було вказано, що додатки не вилучались.

Також суд першої інстанції встановив, що безпідставність тверджень відповідача про неналежне виконання позивачем його обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі, визначеному чинним законодавством, зазначивши про те, що:

- позивачем орендна плата сплачувалась у розмірі, визначеному умовами спірного договору;

- рішення органів місцевого самоврядування про зміну розміру орендної плати можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору;

- однак встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони договору не вносили зміни до пункту 4.2 зазначеного правочину щодо розміру орендної плати.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не були виконані передбачені пунктом 8.4 спірного договору зобов`язання у визначений цим правочином строк.

Суд першої інстанції зазначив про те, що:

- позивач посилався на наявність у матеріалах справи доказів вчинення ним дій, спрямованих на виконання умов договору оренди. Позивач вказував, що на виконання пункту 8.4 спірного договору він здійснив ряд підготовчих дій та уклав цілий ряд відповідних договорів, направлених на підготовку проектних робіт, проте тривалий період часу орендована за спірним договором земельна ділянка перебувала в судових спорах та під забороною (арештом) з підстав, які не були пов`язані з діяльністю позивача;

- за твердженням позивача, 4 роки і 8 місяців він витратив на відстоювання свого права оренди в судах (справа № 910/265/15-г - з січня 2015 року по липень 2015 року; справа № 910/16306/13 - з серпня 2013 року по січень 2015 року; справа № 17/60 - з січня 2008 року по червень 2010 року). Крім того, на спірну земельну ділянку площею 8,4300 га з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 у межах кримінального провадження № 22012110000000031 (яке об`єднане з кримінальними провадженнями № 22013110000000063 та №42013110000000055, що внесені до ЄРДР у тому числі на підставі кримінальних справ № 1601, № 1663) було накладено арешт, який було скасовано постановою Прокуратури міста Києва лише 15.12.2014 року, що також, за твердженням позивача, виключало можливість використання ним земельної ділянки за її цільовим призначенням та виконання, зокрема, положень пункту 8.4 Договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищенаведені твердження позивача не свідчать про належне виконання ним умов пункту 8.4 спірного договору та не підтверджують відсутність його вини у невиконанні означених договірних положень та як:

- спірний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) 05.03.2008, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за № 72-6-00493, а відтак, строк дії договору, з урахуванням пунктів 3.1, 11.7 цього правочину, був встановлений до 05.03.2018 (10 років);

- сам лише факт перебування на розгляді в судах справ, пов`язаних зі спірною земельною ділянкою, орендованою за спірним договором, не може свідчити про позбавлення позивача права оренди та неможливість виконання ним своїх договірних зобов`язань чи наявність правових підстав для зупинення/перенесення передбачених спірним договором строків вчинення позивачем певних дій (зокрема, вирішення питання пайової участі до початку будівництва, завершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової));

- арешт спірної земельної ділянки фактично діяв 4 роки та 3 місяці (з моменту первісного накладення у вересні 2010 року до його скасування у грудні 2014 року);

- з огляду на строк спірного договору позивач не був позбавлений можливості належним чином виконувати його умови впродовж принаймні 5 років та 9 місяців, що становить різницю між строком дії такого договору і періодом дії арешту земельної ділянки, та майже вдвічі перевищує передбачений пунктом 8.4 вказаного договору кінцевий строк, встановлений для завершення забудови земельної ділянки (три роки з моменту державної реєстрації договору);

- надані самим позивачем докази свідчать про вчинення ним дій, направлених на виконання умов спірного договору, в тому числі його пункту 8.4, саме у період дії арешту земельної ділянки, що спростовує посилання позивача на неможливість виконання ним будь-яких умов договору протягом цього періоду;

- факт невиконання позивачем усіх передбачених пунктом 8.4 спірного договору обов`язків орендаря позивачем під час розгляду справи не заперечувався, а обґрунтування його вимог зводилося лише до вчинення позивачем певних дій, направлених на виконання умов договору, та існування обставин, що перешкоджали орендарю виконати покладені на нього обов`язки у передбачені договором порядку та строки.

Суд першої інстанції зазначив і про те, що в якості обставин, що перешкоджали виконанню позивачем обов`язків за спірним договором, останній під час розгляду справи посилався на те, що підставою для укладення такого договору стало рішення Ради IV сесії V скликання № 1111/1772 від 12.07.2007 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва" (далі - Рішення), пунктом 2 якого відповідач вирішив «Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови», проте відповідних дій відповідачем вчинено не було, водночас такі твердження також не беруться судом до уваги та не свідчать про наявність підстав для задоволення вимог позивача з огляду на наступне:

-з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2016 Радою ІІІ сесії VІІІ скликання прийнято рішення «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва» № 681/1685, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Ради від 13.11.2013 № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві» пунктом 1 якого доповнено додаток до Програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві пропозиціями, зокрема « 129 - детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва»;

- при цьому, Департаментом закладено орієнтовно визначену площу території ДПТ, а не сталу площу, що має на меті її корегування як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Так, Програмою визначено засоби розв`язання проблем, зокрема визначення відповідно до планувальної структури м. Києва цілісних функціонально-планувальних утворень та орієнтованих меж детальних планів окремих територій, де передбачається комплексна забудова чи реконструкція з урахуванням прийнятих рішень, наявної забудови, умов та обмежень та іншого використання територій, природних та планувальних рубежів з можливістю наступного уточнення цих меж. Наведене свідчить, що Програмою передбачено розробку Детального плану територій в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, а зміна площі та уточнення переліку вулиць, які входять до меж його розроблення не суперечать вимогам чинного законодавства та не порушують права та інтереси позивача;

- нормативно-правовими актами, що регламентують порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, визначено, що така документація визначає функціональне призначення територій, а не види використання земельних ділянок;

- при цьому відомості щодо цільового призначення земельної ділянки відображуються у державному земельному кадастрі, а не генеральному плані населеного пункту, який, в силу приписів ч. 2 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розробляється з урахуванням його даних;

- слід зауважити на тому, що Генеральним планом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання;

- отже, передбачене проектними рішеннями ДПТ функціональне призначення території (визначено функціональні зони: багатоквартирна середньо та багатоповерхова існуюча житлова забудова; багатоквартирна змішана існуюча житлова забудова багатоповерхової та підвищеної поверховості; проектна змішана житлова забудова та об`єктів громадського призначення; навчальна зона дитячих навчальних закладів; ділова зона; навчальна зона закладів вищої та середньої спеціальної освіти; торгівельна зона; лікувальна зона; зона розподільчих мереж та об`єктів інженерної інфраструктури; рекреаційна зона озеленених територій загального користування; зона об`єктів спецпризначення; зона підприємств 5 класу шкідливості; зона об`єктів транспортної інфраструктури; зона вулиць і доріг в червоних лініях) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню територій, а є уточненням положень генерального плану щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінює функціональне зонування його територій, що відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- за таких обставин суд критично оцінює посилання позивача на те, що невнесення змін до Генерального плану міста Києва Радою (невиконання пункту 2 рішення від 12.07.2007 № 1111/1772) унеможливило вільне використання позивачем земельної ділянки для передбачених спірним договором цілей та вчинення ним дій, пов`язаних з виконанням вимог пункту 8.4 спірного договору, у тому числі виконання обов`язку завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової);

- при цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017, тоді як за приписами законодавства та умовами пункту 5.1 спірного договору така зміна можлива лише в разі прийняття Радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до спірного договору;

- надане позивачем листування зі зверненнями до відповідача та третьої особи про внесення змін до детального плану територій та до голови відповідача з пропозиціями, які стосувалися встановлення позивачу розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва шляхом укладення додаткової угоди до спірного договору (однак, без долучення відповідного проекту такої додаткової угоди) або іншим шляхом, внесення змін до рішення відповідача від 12.07.2007 № 1111/1772 та укладення з позивачем інвестиційного договору відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням вищенаведених обставин та висновків, не підтверджують як фактичну неможливість позивача виконувати умови спірного договору в установлені строки, так як і наявність протиправних дій відповідача, які безпосередньо перешкоджали орендарю вільно користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням, вирішити питання пайової участі до початку будівництва та завершити забудову земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору, а також виконати інші обов`язки, покладені на позивачем пунктом 8.4 спірного договору;

- при цьому із листом № 50113-1886822-013-12 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) лише у кінці травня 2017 року (лист від 22.05.2017), тобто через 9 років після державної реєстрації спірного договору та після спливу строку, встановленого для завершення забудови цієї ділянки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що на момент її подачі повний текст оскаржуваного рішення ним не отриманий, у зв`язку з чим доводи скаржника будуть вказані у доповненнях до апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023, справу № 910/8646/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8646/19, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/8646/19.

25.09.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

03.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» до Північного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, до яких, зокрема, додані докази сплати судового збору.

Також 03.10.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» надійшли доповнення до апеляційної скарги та заява про поновлення строку на подачу доповнень до апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 ст. 266 ГПК України встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення складений та підписаний 05.09.2023, апелянт мав право доповнити апеляційну скаргу в строк по 25.09.2023 включно, проте відповідні доповнення подав 03.10.2023, тобто з порушенням визначеного строку.

Водночас апелянтом було подано заяву про поновлення строку на подачу доповнень до апеляційної скарги, в якій заявник, з посиланням на перебування його директора Ткаченка І.А. у період з 21.09.2023 по 25.09.2023 на амбулаторному лікуванні, а також на дострокове припинення 20.09.2023 договірних відносин з представником апелянта - адвокатом Маліковою А.В., просить поновити строк на подачу доповнень до поданої 07.09.2023 апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19.

Щодо вказаної заяви колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Враховуючи наведені позивачем у обґрунтування поданої заяви доводи, які підтверджені доданими до заяви документальними доказами, а також те, що апеляційний перегляд справи № 910/8646/19 відбувається під час воєнного стану, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити апелянту строк для подання доповнень до поданої 07.09.2023 апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19.

У доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому рішення не відповідає фактичним обставинам справи, судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вказаних тверджень апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, окремо зауваживши на тому, що:

- умови рішення Київської міської ради, яке стало підставою для укладання спірного договору оренди, не виконані саме Київською міською радою, як орендодавцем, що є підставою для висновку про порушення умов договору оренди, а саме пункту 8.2, відповідно до якого орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися земельною ділянкою, саме Київською міською радою;

- саме дії/бездіяльність відповідача щодо неналежного оформлення документів, а саме: зміни цільового використання земельної ділянки та внесення змін до Генерального плану стала причиною, через які позивач не мав можливості приступити до будівельних робіт, що в свою чергу виключає вину позивача в невиконанні своїх зобов`язань, визначених п. 8.4 спірного договору оренди;

- при цьому позивач здійснював усі залежні від нього дії, які були направлені на виконання умов спірного договору оренди щодо здійснення забудови земельної ділянки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2023 о 10:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4426/23 від 02.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/864/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

06.11.2023 до суду від апелянта надійшло клопотання, в якому апелянтом наведено заперечення проти відмови суду першої інстанції прийняти до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Крім того, у вказаному клопотанні апелянт фактично просить апеляційний суд задовольнити його позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову, тобто з врахуванням позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача у невиконанні власного рішення та зобов`язання відповідача виконати рішення Київської міської ради.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2023 об 11:30 год.

В судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 23.01.2024 об 11:15 год.

Щодо розгляду позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача у невиконанні власного рішення та зобов`язання відповідача виконати рішення Київської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 4 ст. 46 ГПК України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Апелянт зазначає про те, що:

- звертаючись із заявою про зміну предмету позову, він обґрунтовував свої вимоги, у тому числі, тим, що на момент розгляду даної справи в 2023 році, внесення змін до «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» є фактично неможливим у 2023 році через тривалу бездіяльність відповідача, тобто фактичні обставини справи змінилися, що дає позивачу право в силу положень ст. 46 ГПК України змінити предмет позову;

- при цьому, закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи під головуванням судді Літвінової М.Є. відбулось в 2019 році, а відтак очевидним є той факт, що на момент закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи в 2019 (ухвала суду 18.11.2019 у справі № 910/8646/19, суддя Літвінова М.Є.), ще тривав період визначний «Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», а отже підстави для зміни предмету позову, при зверненні позивача із позовом з вимогами в первісний редакції, були відсутні та змінились вже після розгляду справи в суді першої інстанції в 2019 році.

Колегія суддів вважає вказану позицію позивача помилковою та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено, що фактичні обставини у цій справі, у розумінні ч. 4 ст. 46 ГПК України, змінилися, і така зміна відбулася саме після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи (під головуванням судді Літвінової М.Є.).

Станом на 23.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольни, представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.

22.11.2007 позивач (далі - орендар, Товариство) та Київська міська рада (далі - орендодавець, Рада) уклали договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Ради від 12.07.2007 № 1111/1772, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим договором.

Договір 22.11.2007 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований у реєстрі за № 335, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис від 05.03.2008 за № 72-6-00493.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 8,4300 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:72:240:0017.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-11799/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.11.2007 року за № 459 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 15 410 427,27 грн. (п. 2.2 Договору).

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що Договір укладено на 10 (десять) років.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої і п`яти десятих) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно з п.п. 4.5, 4.6 Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Радою та внесення змін до цього Договору. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.9 Договору).

У пункті 4.11 Договору сторони погодили, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування Земельної ділянки.

За змістом пункту 5.1 Договору на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору передача Земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання Договору Земельна ділянка була передана у користування позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.03.2008.

Пунктом 8.3 Договору передбачено переважне право орендаря (за інших рівних умов) на поновлення Договору після закінчення строку, на який його було укладено, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

За умовами п. 11.3 Договору останній припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктами 11.5, 11.6 Договору передбачено, що він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. Розірвання цього Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Згідно з пунктом 11.7 Договору:

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- у разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Оскільки Договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис від 05.03.2008 за № 72-6-00493, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, як про те, що строк дії Договору до 05.03.2018, так і про те, що позивач для реалізації переважного права на поновлення Договору був зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про свій намір продовжити дію такого договору не пізніше, ніж 05.12.2017.

Листом № 9 від 30.11.2017 (т. 1, а.с. 47-48) позивач звернувся до голови Київради з проханням продовжити дію Договору на сім років, посилаючись на положення пункту 11.7 цього правочину.

У якості додатків до наведеного листа Товариством долучено: копію Договору; копію рішення Ради від 12.07.2007 № 1111/1772; копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 по справі № 910/16306/13; копію постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2014; копію постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 по справі № 910/16306/13; копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 по справі № 910/265/15-г; копію постанови Вищого господарського суду України від 28.07.2015; копію декларації про початок виконання підготовчих робіт за № КВ 030141630178; копію договору від 15.04.2013 № 15/04-13 на проведення проектних та передпроектних робіт; копії платіжних доручень по сплаті Товариством вартості передпроектних та проектних робіт.

Вказаний лист позивача отриманий Радою 04.12.2017, про що свідчить відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача, проставлений на першій сторінці вказаного листа.

У відповідь на це звернення Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив на адресу позивача лист від 21.12.2017 № 057029-23214 (т. 1, а.с. 49-50), в якому повідомив, що:

- відповідно до постанов Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 та 15.11.2012 Земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017) визнано речовим доказом у кримінальних справах № 1601 та № 1663 і накладено на неї арешт;

- відповідно до детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Ради від 20.12.2016 року № 681/1685, територія за функціональним призначенням належить до території парку «Балка Проня»;

- відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Ради від 28.03.2002 року № 370/1804 «Про затвердження «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», територія за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

З посиланням на вказані вище обставини, Департамент (структурний підрозділ Ради) вказав, що лист Товариства від 30.11.2017 № 9 не підлягає розгляду по суті.

З огляду на відмову орендодавця в продовженні орендних правовідносин за Договором, у липні 2018 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Ради про визнання Договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою (справа № 910/9044/18).

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Товариства у справі № 910/9044/18 були мотивовані посиланням на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та обґрунтовані тим, що позивач після закінчення строку дії Договору продовжив користуватись Земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки орендаря, визначені означеною угодою, а відтак, з огляду на відсутність відповідних заперечень з боку Ради упродовж одного місяця після закінчення строку дії Договору, позивач вважав свої вимоги обґрунтованими.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/9044/18 у задоволені позову Товариства відмовлено повністю.

Висновки суду першої інстанції при ухваленні рішення у справі № 910/9044/18 про відмову в позові мотивовані тим, що позивач, звертаючись до Ради з листом-повідомленням від 30.11.2017 № 9 про поновлення Договору, не долучив до вказаного листа проекту додаткової угоди та доказів протилежного суду не надав, що за приписами ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є обов`язковим для застосування процедури поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 вказаної статті). Поряд із цим, у вищевказаному листі-повідомленні від 30.11.2017 № 9 про поновлення Договору позивач просив продовжити дію спірного правочину строком на 7 років, у той час як умовами Договору передбачено, що строк його дії становить 10 років. Таким чином, позивач просив продовжити строк дії Договору на інших умовах, ніж встановлено цією угодою, і така зміна стосується істотних умов договору, що унеможливлює застосування положень про його автоматичну пролонгацію в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2018 в справі № 910/9044/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, визнано поновленим Договір на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Ухвалюючи постанову про скасування рішення у справі № 910/9044/18 з прийняттям нового рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору (30.11.2017) направив до голови Ради лист-повідомлення про поновлення цього Договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, а отже, на переконання суду, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами Договору та не суперечить положенням статті 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, відповідачем не спростовано, що протягом строку дії Договору, а також після його закінчення, позивач продовжував користуватися Земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї, а докази заперечення протягом строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відсутні.

У той же час, суд апеляційної інстанції у справі № 910/9044/18 визнав, що лист Ради від 21.12.2017 № 057029-23214 не містить конкретних посилань на порушення позивачем закону, а також не містить жодних заперечень щодо умов Договору. Тому апеляційний суд відхилив цей лист у якості доказу на підтвердження відмови орендодавця у поновленні Договору або його заперечень щодо поновлення цієї угоди, оскільки у наведеному листі відсутні такі заперечення, а останній містить лише посилання на те, що лист-повідомлення позивача не підлягає розгляду по суті. Тобто, звернення позивача не було розглянуто по суті взагалі, що є порушенням норм чинного законодавства. Крім того, оскільки в листі Ради від 21.12.2017 № 057029-23214 не міститься заперечень щодо відсутності проекту додаткової угоди, суд апеляційної інстанції у справі № 910/9044/18 відхилив висновок суду першої інстанції щодо не направлення позивачем проекту додаткової угоди при тому, що з листа від 30.11.2017 року № 9 вбачається, що додатком до нього є проект додаткової угоди.

Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 в справі № 910/9044/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року в цій справі залишено в силі.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 колегія суддів визнала обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що лист Ради від 21.12.2017 № 057029-23214 не може бути визнаний саме відмовою орендодавця у поновленні договору або його запереченнями щодо поновлення договору оренди, оскільки лист не містить таких заперечень, а лише містить посилання на те, що лист-повідомлення позивача не підлягає розгляду по суті, тобто звернення позивача не було розглянуто по суті взагалі, що не відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, касаційний суд прийняв до уваги встановлені апеляційним судом факти, що в листі Ради від 21.12.2017 № 057029-23214 не міститься конкретних посилань на порушення позивачем закону, а також жодних заперечень щодо умов Договору, заперечень саме щодо відсутності проекту додаткової угоди.

У той же час, за висновками суду касаційної інстанції, позовна вимога у справі № 910/9044/18 була сформульована наступним чином: визнати договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007, укладений між сторонами даного спору щодо земельної ділянки, площею 8,4300 га (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі міста Києва, для будівництва експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами - поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, однак ні заявлений у справі позов (зокрема його прохальна частина), ні його додатки не містили проекту додаткової угоди до Договору, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позову, як і взагалі матеріали справи не містять будь-якого проекту додаткової угоди.

Як зауважив суд касаційної інстанції у наведеній постанові, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми, а отже належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), а позивачем у справі № 910/9044/18 обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

З огляду на правову позицію, яка викладена Верховним Судом у вищезгаданій справі, Товариство звернулося до суду з даним позовом, у якому просить суд визнати укладеною додаткову угоду до Договору в редакції, викладеній у позовній заяві.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України (далі ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній до 15.07.2020 року на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності..

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

В свою чергу порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за змістом якої:

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2);

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8).

- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 наведено правову позицію щодо порядку поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з якою:

- стаття 33 Закону України «Про оренду землі», тут і далі до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», мала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк;

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- отже, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар;

- Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі;

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- частини п`ята та шоста ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

1) За загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

2) Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

- єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Отже, для встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та укладення додаткової угоди до Договору в порядку визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» суду слід встановити чи дотримано всіх наступних умов:

- позивач належно виконує його обов`язки за Договором;

- позивач не пізніше ніж за 3 місяці до спливу строку Договору повідомив відповідача про намір продовжити його дію та додав до вказаного листа-повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

- позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою;

- відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору.

Колегія суддів зауважує на тому, що виходячи з положень чинного законодавства всі вказані умови мають бути дотримані, а відсутність будь-якої з них виключає можливість поновлення Договору у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

З матеріалів справи слідує, що враховуючи необхідність встановлення обставин належного та у передбачені строки повідомлення Товариством орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк та долучення орендарем до листа-повідомлення проекту відповідної додаткової угоди, судом першої інстанції з`ясовано, що позивач звертався до Ради, зокрема, листом від 05.09.2017 № 7 (т. 4, а.с. 15-16), до якого було долучено лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки (т. 4, а.с. 17) та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки (т. 4, а.с. 18-23), який відповідає редакції, викладені Товариством у позовній заяві.

При цьому, під час розгляду цієї справи № 910/8646/19 Рада посилалася на наявність у матеріалах справи копій листа позивача від 05.09.2017 № 7, які відрізняються між собою у оформленні (в частині відомостей щодо наявності додатків).

Так, 10.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подані узагальнені письмові пояснення від 06.01.2021 № 08/230-б/н, до яких додано світлофотокопії листів позивача від 05.09.2017 № 7 та від 30.11.2017 № 9 (т. 4 а.с. 144-145).

Разом із тим, у наданій Радою світлофотокопії листа позивача від 05.09.2017 № 7 (т. 4 а.с. 144) відсутні відомості про наявність додатків, тоді як у наданій Товариством копії цього ж листа додатки наявні, у тому числі проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи наведені обставини та встановлені розбіжності в оформленні одного й того ж листа позивача від 05.09.2017 № 7, ухвалою від 24.01.2022 Господарський суд міста Києва (суддя Джарти В.В.) витребував у Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області належним чином завірену копію листа-повідомлення Товариства від 05.09.2017 № 7 (з додатками у разі їх наявності), який був вилучений у Департаменті на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 14.12.2021 № 759/28136/21.

На виконання вказаної ухвали 09.02.2022 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області надано витребувану копію листа від 05.09.2017 № 7 (т. 4, а.с. 207-208), зі змісту якої вбачається, що вказаний лист був зареєстрований Київською міською державною адміністрацією 07.09.2017 за № 31582. Разом із тим, додатками до вказаного листа є, зокрема, лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки на 1 аркуші та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, на 6 аркушах. Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області вказано, що додатки не вилучались.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що, суд першої інстанції цілком вірно прийняв до уваги саме належним чином завірену Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області копію листа Товариства від 05.09.2017 № 7, виготовлену з оригіналу, який був вилучений у Департаменті в межах кримінального провадження № 32020110000000062, зазначивши, що вказані вище обставини спростовують доводи відповідача про ненадання Товариством проекту додаткової угоди про поновлення Договору в установлений цим правочином строк (за 3 місяці до закінчення строку його дії), оскільки надана копія вилученого Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області листа від 05.09.2017 № 7 містить вказівку на наявність додатків, у тому числі відповідного проекту спірної угоди.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, посилання Ради на необхідність надання судом в межах розгляду даної справи оцінки дій Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області щодо надання витребуваної судом копії листа від 05.09.2017 № 7, яка відсутня у розпорядженні Ради чи КМДА, дій КМДА щодо реєстрації наданого на вимогу суду листа позивача за тими ж датою та порядковим номером, а також того, яким чином у матеріалах кримінального провадження опинився примірник листа, який відсутній в СЕД АСКОД Київської міської державної адміністрації та Ради, до уваги не приймаються оскільки такі обставини не входять до компетенції господарського суду.

Отже, так як наявні у матеріалах справи докази, подані позивачем (та Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області) на підтвердження наявності додатків до листа позивача від 05.09.2017 № 7 (у тому числі листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та відповідного проекту спірної угоди), є більш вірогідними від доказів, наданих Радою на спростування цих обставин, колегія суддів вважає доведеним направлення позивачем відповідачу у встановлений строк листа від 05.09.2017 № 7 до якого, серед інших, долучено, лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та проект спірної додаткової угоди.

На вказане звернення Товариства Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (структурний підрозділ Ради) направив на адресу позивача лист від 19.09.2017 № 057029-16308 (т. 4, а.с. 137-138), в якому повідомив, що:

- відповідно до постанов Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 року та 15.11.2012 Земельну ділянку визнано речовим доказом у кримінальних справах № 1601 та № 1663 і накладено на неї арешт;

- крім того, відповідно до детального плану території в межах вулиць Народного ополчення, Ернста, Івана Пулюя, вздовж річки Совки та верхнього каскаду Совських ставків у Солом`янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Ради від 20.12.2016 № 681/1685, територія за функціональним призначенням належить до території парку «Балка Проня»;

- відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Ради від 28.03.2002 № 370/1804 «Про затвердження «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», територія за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Враховуючи викладене, Департамент вказав, що вищенаведений лист Товариства не підлягає розгляду по суті.

Крім того, як встановлено вище, позивач додатково направляв на адресу Ради лист від 30.11.2017 № 9, в якому повідомив відповідача (як орендодавця) про намір продовжити дію Договору, своєчасно, в межах строків встановлених приписами чинного земельного законодавства та умов укладеного сторонами Договору, проте у відповідь на це звернення позивач отримав аналогічну за змістом відповідь про те, що такий лист не підлягає розгляду по суті.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що листи від 19.09.2017 № 057029-16308 та від 21.12.2017 № 057029-23214 не можуть бути визнані саме відмовою орендодавця у поновленні договору або його запереченнями щодо поновлення договору оренди, оскільки ці листи не містять таких заперечень, а лише містять посилання на те, що листи-повідомлення позивача не підлягають розгляду по суті, тобто звернення позивача не були розглянуті по суті взагалі, що не відповідає положенням законодавства, зокрема статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції). Слід окремо зауважити і на тому, що у вказаних листах від 19.09.2017 № 057029-16308 та від 21.12.2017 № 057029-23214 не міститься конкретних посилань на порушення позивачем закону, а також жодних заперечень щодо умов Договору, заперечень саме щодо відсутності проекту додаткової угоди.

При цьому, аналогічним обставинам вже надавалася оцінка в межах розгляду справи № 910/9044/18, в якій Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 визнав обґрунтованими тотожні за змістом висновки апеляційного суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до закінчення строку дії Договору позивач повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, а також додав проект додаткової угоди до листа-повідомлення, у той час як орендодавець в установленому порядку не розглянув по суті адресованих йому звернень та письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди.

Разом із тим, як було зазначено вище, передумовою для висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є встановлення наявності певних юридичних фактів, одним із яких є належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди.

Заперечуючи проти позову, Рада посилалася, зокрема, на неналежне виконання Товариством його обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі, визначеному чинним законодавством (тобто у розмирі більшому, ніж визначено у Договорі - примітка суду).

Суд першої інстанції цілком вірно встановив, що такі заперечення спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно з пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Окрім того, судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 в справі № 910/7905/17 викладено правовий висновок, за яким у контексті спірних земельних правовідносин, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності міста Києва, норми статей 632, 651 ЦК України, статті 288 Податкового кодексу України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» повинні розумітися і застосовуватися таким чином:

«Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень Київської міської ради про бюджет міста Києва на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас зазначені рішення Київської міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України».

Зазначене, також знайшло своє підтвердження у правовій позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 в справі № 635/4233/19, де підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати за земельну ділянку комунальної власності має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Такі рішення можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.

При цьому встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що сторони Договору не вносили зміни до пункту 4.2 Договору щодо розміру орендної плати, а оренду плату у визначеному Договором розмірі позивач сплачував.

За таких обставин, Радою в установленому законом порядку не було доведено неналежного виконання Товариством покладеного на нього Договором обов`язку з внесення орендних платежів у належному розмірі, з чим фактично погодився Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 в даній справі.

Разом із тим, у наведеній постанові Верховний Суд, направляючи справу № 910/8646/19 на новий розгляд до місцевого господарського суду, вказав на те, що:

- передумовою для висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ч. 6 ст.і 33 Закону України «Про оренду землі», є встановлення наявності певних юридичних фактів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 в справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 в справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 в справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18), одним із яких є належне виконання орендарем обов`язків за договором оренди;

- Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати всі істотні обставини справи щодо виконання або невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» обов`язків, передбачених у пункті 8.4 договору оренди, а також перевірити доводи скаржника про відсутність належних та допустимих доказів, що виключають вину у невиконанні позивачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 8.4 договору оренди, а тому Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог, з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Відтак, дослідженню та встановленню під час нового розгляду даної справи підлягають обставини виконання або невиконання Товариством обов`язків, передбачених пунктом 8.4 Договору, а також наявність чи відсутність обставин, які виключають вину позивача у невиконанні ним означених зобов`язань (у разі встановлення факту їх невиконання).

Частиною 1 ст. 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Щодо вказаних вказівок суду касаційної інстанції слід зазначити таке.

За умовами пункту 8.4 Договору орендар зобов`язаний:

- приступити до використання Земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акту приймання-передачі Земельної ділянки та державної реєстрації Договору;

- завершити забудову Земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору;

- використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- при зміні функціонального використання об`єкта нерухомості, що розташований на Земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) витяг з технічної документації про нову нормативно-грошову оцінку Земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання цього витягу передати його до податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки;

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання Земельної ділянки. У випадку, якщо Орендар має намір припинити право користування Земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін або до цього Договору вносяться відповідні зміни з моменту укладення договору оренди земельної ділянки з новим власником об`єктів, які були відчужені;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- повернути Земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах Земельної ділянки;

- питання майнових відносин вирішувати у встановленому порядку;

- виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 06.06.2007 № 19-5375, Київської міської санепідемстанції від 05.07.2007 № 5246, Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 07.06.2007 № 05-08/3897;

- проектом будівництва житлового комплексу об`єктами соціально-побутового призначення та паркінгом передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цьому комплексі;

- питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»;

- передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік»;

- у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об`єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об`єкти охорони здоров`я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням житлового комплексу;

- сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік»;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію цього Договору до районного податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на наявність у матеріалах справи доказів вчинення ним дій, спрямованих на виконання умов Договору оренди. Орендар вказував, що на виконання пункту 8.4 Договору він здійснив ряд підготовчих дій та уклав цілий ряд відповідних договорів, направлених на підготовку проектних робіт.

Так, позивачем до матеріалів справи долучено копії:

- договору генерального підряду № 1/18/05-09, укладеного 18.05.2009 між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськінвестбуд-1», предметом якого було виконання робіт з проведення топозйомки, проектних, інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних робіт, робіт по відведенню меж земельної ділянки, проектних будівельних робіт на об`єкті «Житловий комплекс з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами», що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай (розмір земельної ділянки: 8,4300);

- додаткової угоди від 11.03.2010 № 1 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови житлового будинку на 27 поверхів 3 секції);

- додаткової угоди від 08.07.2010 № 2 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови житлового будинку на 25 поверхів);

- додаткової угоди від 16.09.2010 № 3 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови житлового будинку на 22 поверхи);

- додаткової угоди від 23.03.2011 № 4 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови загальноосвітньої школи на 33 класи);

- додаткової угоди від 15.06.2011 № 5 до договору генерального підряду № 1/18/05-09 (на виконання робіт на проект забудови дитячого садка на 22 місця);

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 09.11.2010 № ОУ-0000022 (проект забудови житлового будинку на 27 поверхів), від 17.03.2011 № ОУ-0000004 (проект забудови житлового будинку на 25 поверхів), від 04.08.2011 № ОУ-0000012 (проект забудови житлового будинку на 22 поверхи), від 17.07.2011 № ОУ-0000043 (проект забудови ЗОШ на 33 класи), від 11.11.2011 № ОУ-0000008 (проект забудови дитячого садка на 22 місця);

- платіжних доручень на оплату позивачем послуг за договором генерального підряду № 1/18/05-09 від 12.09.2011 № 3 на суму 1 875 000,00 грн.; від 04.10.2011 № 5 на суму 1 875 000,00 грн.; від 19.03.2012 № 7 на суму 1 750 000,00 грн.; від 20.03.2012 № 9 на суму 749 000,00 грн.;

- договору від 15.04.2013 № 15/04-13 на проведення передпроектних та проектних робіт на об`єкті (земельна ділянка загальною площею 8,4300 за адресою: місто Київ, вулиця Кадетський Гай);

- декларації від 12.06.2014 про початок виконання підготовчих робіт;

- договору від 16.07.2014 № 0307 про виконання топографо-геодезичних робіт;

- акту надання послуг від 16.07.2014 № 307-03 до договору від 16.07.2014 № 0307 про виконання топографо-геодезичних робіт;

- висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування від 30.07.2014 № 30/07-14.

У той же час Товариство вказувало, що тривалий період часу орендована за Договором земельна ділянка перебувала в судових спорах та під забороною (арештом) з підстав, які не були пов`язані з діяльністю позивача.

За твердженням позивача, 4 роки і 8 місяців він витратив на відстоювання свого права оренди в судах (справа № 910/265/15-г - з січня 2015 року по липень 2015 року; справа № 910/16306/13 - з серпня 2013 року по січень 2015 року; справа № 17/60 - з січня 2008 року по червень 2010 року).

Крім того, на земельну ділянку площею 8,4300 га з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 у межах кримінального провадження № 22012110000000031 (яке об`єднане з кримінальними провадженнями № 22013110000000063 та №42013110000000055, що внесені до ЄРДР у тому числі на підставі кримінальних справ № 1601, № 1663) було накладено арешт, який було скасовано постановою Прокуратури міста Києва лише 15.12.2014 року, що також, за твердженням позивача, виключало можливість використання ним земельної ділянки за її цільовим призначенням та виконання, зокрема, положень пункту 8.4 Договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищенаведені твердження позивача не свідчать про належне виконання ним умов пункту 8.4 Договору та не підтверджують відсутність його вини у невиконанні означених договірних положень, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Спірний Договір підписано 22.11.2007, проте після підписання Договору відповідачем не було вчинено дії щодо державної реєстрації вказаного правочину. При цьому, за змістом положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, про що відповідач не міг бути необізнаний.

З огляду на вказані обставини, у січні 2008 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки площею 8,43 га по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:72:240:0017), визнання укладеним Договору та зобов`язання Головного управління земельних ресурсів КМДА здійснити реєстрацію Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 в справі № 17/60 вимоги Товариства задоволено повністю. Визнано за Товариством право на оренду земельної ділянки площею 8,43 га по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:240:0017) на умовах договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.11.2007 між Радою та Товариством, у редакції цього договору від 22.11.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Щербаковим В.З. за реєстровим № 335. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки площею 8,43 га по вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:240:0017) між Радою та Товариством на умовах та в редакції цього договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Щербаковим В.З. за реєстровим № 335. Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію Договору з усіма додатками, що є його невід`ємними частинами (план земельної ділянки, ситуаційна схема, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі земельної ділянки). Стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Водночас постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 вищенаведене рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 в справі № 17/60 скасовано, матеріали справи № 17/60 скеровано для нового розгляду до місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 в справі № 17/60-2/115 (при новому розгляді вищенаведеної справи), зважаючи на фактичну реєстрацію Договору на час її розгляду, судом провадження у цій справі було закрито.

Водночас у серпні 2013 року прокурор Солом`янського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Ради до Товариства про розірвання Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017, привівши її у належний стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі 910/16306/13 вимоги прокурора задоволено повністю, розірвано укладений між сторонами Договір оренди, а також зобов`язано Товариство повернути орендодавцю земельну ділянку кадастровий № 8000000000:72:240:0017 та стягнуто з орендаря в дохід Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014, вищенаведене рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 в справі 910/16306/13 скасовано, а в задоволенні позову прокурора Солом`янського району м. Києва відмовлено.

Також у січні 2015 року заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 12.07.2007 № 1111/1772 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Блакитна хвиля» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва», визнання недійсним Договору та визнання відсутності у Товариства права користування земельною ділянкою площею 8,43 га на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 в справі 910/265/15-г вимоги Заступника прокурора міста Києва задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Ради від 12.07.2007 № 1111/1772 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Блакитна хвиля» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва», визнано недійсним Договір, а також визнано відсутність у Товариства права користування земельною ділянкою площею 8,43 га на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:240:0017).

Водночас постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2015, вищенаведене рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2015 у справі 910/265/15-г скасовано, а в позові заступника прокурора міста Києва до Ради та Товариства про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав - відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив про те, що сам лише факт перебування на розгляді в судах справ, пов`язаних зі спірною земельною ділянкою, орендованою за Договором, не може свідчити про позбавлення позивача права оренди та неможливість виконання Товариством своїх договірних зобов`язань чи наявність правових підстав для зупинення/перенесення передбачених Договором строків вчинення позивачем певних дій (зокрема, вирішення питання пайової участі до початку будівництва, завершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору та передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової)).

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, так як перебування на розгляді в судах справ, пов`язаних зі спірною земельною ділянкою, хоча і не позбавляє позивача права оренди, проте ставить під сумнів доцільність виконання своїх зобов`язань за Договором, оскільки вирішення спорів не на користь позивача, за умови забудови ним земельної ділянки, матиме значні негативні майнові наслідки для останнього, пов`язані як з втратою фактично витрачених на таке будівництво коштів, так і з необхідністю приведення Земельної ділянки у стан, у якому така Земельна ділянка була позивачу передана (для її повернення).

Слід окремо зауважити на тому, що на Земельну ділянку у межах кримінального провадження № 22012110000000031 (яке об`єднане з кримінальними провадженнями № 22013110000000063 та № 42013110000000055, що внесені до ЄРДР у тому числі на підставі кримінальних справ № 1601, № 1663) постановами ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 03.09.2010 та від 15.11.2012 було накладено арешт, який у подальшому було скасовано постановою Прокуратури міста Києва від 15.12.2014 (т. 5, а.с. 115).

Так як арешт фактично діяв 4 роки та 3 місяці (з моменту первісного накладення у вересні 2010 року до його скасування у грудні 2014 року, у вказаний період Товариство також фактично було позбавлене права забудови Земельної ділянки.

Також колегія суддів зазначає про те, що, як вірно вказано позивачем, підставою для укладання Договору, стало рішення Київської міської ради IV сесія V скликання № 1111/1772 від 12.07.2007 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Блакитна хвиля» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами на вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва», в п. 2 якого Радою вирішено внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із зеленої зони та перевести за функціональним призначенням до території багатоповерхової житлової забудови.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідних дій Радою вчинено не було.

01.08.2016 позивач листом № 30 звернувся до Ради з проханням про внесення земельної ділянки площею 8,4300 га (кадастровий номер: 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай до детального плану територій, оскільки без детального плану неможливо зробити прив`язку проекту до території. Крім того, 04.08.2016 Товариство звернулося з листом № 31 до Департаменту містобудування та архітектури про внесення земельної ділянки площею 8,4300 га (кадастровий номер: 8000000000:72:240:0017) по вул. Кадетський Гай до детального плану територій.

09.08.2016 листом № 055-10868 виконавчий орган Ради доручив ТОВ «ТЕРРА ПРОДЖЕКТ» врахувати пропозицію позивача в проекті детального плану території.

Позивач у травні 2017 року звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) із листом № 50113-1886822-013-12 від 22.05.2017 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017.

Разом із тим, листом № 883/17/012/27-17 від 31.05.2017 Департамент містобудування та архітектури повідомив, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період 2020 року, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування (парк «Балка Проня»), з огляду на що департаментом прийнято рішення щодо відмови у видачі містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, оскільки наміри забудови не відповідають містобудівній документації, а саме Генеральному плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2022 № 370/1804 та детальному плану території, затвердженому рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 № 681/1685.

Колегія суддів зазначає про те, що вказана відмова Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який згідно з його положенням, є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, свідчить, як про те, що без вчинення Радою дій щодо внесення зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, позивач не міг проводити забудову Земельної ділянки з дотримання вимог чинного законодавства, так і про те, що саме відповідач (в особі органу який йому підконтрольний та підзвітний - примітка суду) фактично унеможливив виконання позивачем умов спірного договору в частині проведення забудови.

При цьому те, що відповідач із листом № 50113-1886822-013-12 від 22.05.2017 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 звернувся через 9 років після державної реєстрації Договору та після спливу строку, встановленого для завершення забудови цієї ділянки та те, що вказану відмову відповідачем оскаржено не було вказаних вище висновків не спростовує, оскільки відмова у видачі містобудівних умов і обмежень була обґрунтована тим, наміри забудови не відповідають містобудівній документації, а саме Генеральному плану міста. В свою чергу докази того, що при розгляді аналогічного звернення направленого раніше позивач би отримав іншу відповідь, матеріали справи не містять.

Такі дії відповідача (передання Земельної ділянки в оренду та не вчинення дій, які нададуть орендарю можливість виконати прийняті на себе за Договором зобов`язання) є суперечливими та такими, що порушують права позивача як орендаря за спірним Договором оренди.

При цьому у п. 8.2 Договору відповідач, серед іншого, прийняв на себе зобов`язання не вчиняти дій, які б перешкоджали позивачу користуватися Земельною ділянкою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини. Згідно ч. 1 ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання державою.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має «законні очікування» на відповідну добросовісну поведінку контрагента, уповноваженого органу, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.

Отже, не може вважатися добросовісною поведінка орендодавця, яка проявляється у тому, що він спочатку передає Земельну ділянку в оренду з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та об`єктами громадського обслуговування, торгівлі, підземними та наземними паркінгами, а потім, не вчиняє дій, які нададуть орендарю можливість виконати прийняті на себе за Договором зобов`язання.

Слід окремо зауважити на тому, що незважаючи на вказану поведінку відповідача позивач сплачував орендну плату за Договором.

В матеріалах справи наявні адресовані Голові Ради листи позивача від 02.04.2015 № 2/04/15-15, від 10.04.2015 № 8/04/15-15, від 22.04.2015 № 22/04/15-15 та від 20.05.2015 № 20/05/15-15, які стосувалися встановлення позивачу розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва шляхом укладення додаткової угоди до Договору або іншим шляхом, внесення змін до рішення відповідача від 12.07.2007 № 1111/1772 та укладення з Товариством інвестиційного договору відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказані листи свідчать про вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання обов`язку вирішити питання пайової участі.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання позивачем п. 8.4 Договору стало наслідком дій відповідача, а відтак не може бути підставою для відмови у поновленні Договору.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем були дотримані всі вище визначені законодавством умови для визнання укладеної додаткової угоди до Договору в порядку визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»: позивач належно виконує його обов`язки за Договором; позивач не пізніше ніж за 3 місяці до спливу строку Договору повідомив відповідача про намір продовжити його дію та додав до вказаного листа-повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою; відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до Договору в редакції, викладеній у позовній заяві підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом, з апеляційною та касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019, з апеляційною та касаційною скаргою на Господарського суду міста Києва від 04.07.2022, а також за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/8646/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №335, а також зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 05.03.2008 за №72-6-00493 у книзі записів державної реєстрації договорів, в редакції, яка зазначена позивачем у п.3 прохальної частини позову, а саме:

«Договір

оренди земельної ділянки

місто Київ,

дві тисячі дев`ятнадцятого року

Київська міська рада (код ЄДРПОУ 22883141; м. Київ, вул. Хрещатик, 36) - далі у тексті - Орендодавець, в особі Київського міського голови

, який діє на підставі ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні - з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАКИТНА ХВИЛЯ» (код ЄДРПОУ 32668590; м. Київ, вул. Хорива, 25/12; зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.10.2003 року за №10711200000020951) - далі у тексті - Орендар, в особі директора Ткаченко Інни Анатоліївни, яка діє на підставі Статуту, - з другої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки (далі у тексті - Договір) про таке:

1. Предмет Договору

1.1. Орендодавець, на підставі рішення від 12.07.2007 року №1111/1772, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) Земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором.

2. Об`єкт оренди

2.1. Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Кадетський Гай у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 8,4300 (вісім цілих і чотири тисячі триста десятитисячних) га;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:72:240:0017.

2.2. Згідно з витягом з технічної документації №Ю-11799/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.11.2007 р. за №459 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 15410427 (п`ятнадцять мільйонів чотириста десять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 27 коп.

2.3. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

3. Строк дії Договору

3.1. Договір укладено на 10 (десять) років.

4. Орендна плата

4.1. Визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі.

4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої і п`яти десятих) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.3. У випадку, якщо цей Договір не підписаний Орендарем в установленому законодавством порядку протягом п`яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п.1.1. цього Договору, розмір орендної плати (зазначений у п.4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п`ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.

4.4. Після закінчення періоду, за який сплачується орендна плата у п`ятикратному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до п.4.2. договору.

4.5. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

4.6. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

4.7. Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно рівними частинами протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33217812700010, КЕКД 13050200 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: УДК у Солом`янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням Договору, вирішуються Орендарем у встановленому законодавством України порядку.

4.8. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

4.9. Розмір орендної плати може переглядатися у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

4.10. За несвоєчасне внесення орендної плати справляється пеня в розмірі 120 (ста двадцяти) відсотків річної облікової ставки Національного Банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

4.11. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування Земельної ділянки.

5. Умови використання та обмеження (обтяження) щодо використання Земельної ділянки

5.1. Умови збереження стану об`єкта оренди:

- на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення сплачує Орендар.

5.2. Обмеження та сервітути щодо Земельної ділянки на день підписання цього договору відсутні.

6. Умови і строки передачі Земельної ділянки в оренду

6.1. Передача Земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору.

6.2. Право на оренду Земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору

7. Умови повернення Земельної ділянки

7.1. Після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві Земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої Земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

8. Права та обов`язки Сторін

8.1. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором;

- дотримання місцевих правил забудови;

- своєчасного внесення орендної плати;

- дострокового розірвання цього Договору;

- відшкодування понесених збитків, в тому числі неотриманих доходів, відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього Договору.

8.2. Орендодавець зобов`язаний:

- повідомити в письмовій формі Орендаря про намір продати Земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися Земельною ділянкою;

- передати в користування Земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього Договору.

8.3. Орендар має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього Договору;

- за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку інші будівлі і споруди;

- у разі розірвання цього Договору, за погодженням сторін, має право вимагати відшкодування нанесених збитків відповідно до чинного законодавства;

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього Договору, Орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору;

- переважне право на купівлю Земельної ділянки у разі її продажу.

8.4. Орендар зобов`язаний:

- використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- питання майнових відносин вирішувати у встановленому порядку;

- виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 06.06.2007 №19-5375, Київської міської санепідемстанції від 05.07.2007 №5246, Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 07.06.2007 №05-08/3897;

- питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 №271/431 Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва;

- передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №531/588 Про бюджет міста Києва на 2007 рік;

- сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №531/588 Про бюджет міста Києва на 2007 рік;

8.5. Сторони також мають інші права і несуть інші обов`язки, визначені законодавством України.

9. Ризики випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

9.1. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

10. Страхування об`єкта оренди

10.1. Сторони домовилися про те, що Орендар має право застрахувати об`єкт оренди.

11. Зміна умов Договору та припинення і поновлення Договору

11.1. Всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

11.2. Витрати, пов`язані з внесенням зміни та/або доповнення до цього Договору, оплачує Орендар.

11.3. Договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу Земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

- поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря;

- ліквідації юридичної особи - Орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

11.4. Припинення Договору шляхом розірвання.

Договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків забудови Земельної ділянки, встановлених п.8.4. Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам.

11.5. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1. та 8.4. цього Договору.

11.6. Розірвання цього Договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття Орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

11.7. Поновлення Договору:

- Після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умов належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

- У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

11.8. У разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві Земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання Орендарем обов`язку щодо умов повернення Орендодавцеві Земельної ділянки Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.

11.9. Перехід права власності на орендовану Земельну ділянку до третьої особи, а також реорганізація юридичної особи-Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

12. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання Договору та вирішення спорів

12.1. У разі невиконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та законодавством.

12.2. У разі невиконання Орендарем умов цього Договору та обов`язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний.

12.3. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

12.4. Усі спори, що пов`язані із виконанням умов цього Договору, вирішуються судами України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.

13. Суборенда Земельної ділянки

13.1. Орендар має право передати Земельну ділянку або її частину у суборенду виключно за письмовою згодою Орендодавця.

13.2. Орендодавець надає свою згоду чи заперечення щодо передачі Земельної ділянки або її частини у суборенду шляхом прийняття в установленому законодавством порядку відповідного рішення.

13.3. Умови договору суборенди Земельної ділянки повинні обмежуватися умовами даного Договору і не суперечити йому.

14. Прикінцеві положення

14.1. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього Договору, сплачує орендар.

14.2. Цей Договір складений у трьох примірниках. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), один - для зберігання у Київському міському нотаріальному архіві.

14.3. Невід`ємною частиною цього Договору є:

- план Земельної ділянки;

- кадастровий план Земельної ділянки;

- акт визначення меж Земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі Земельної ділянки.

15. Зміст статей 18 Закону України Про оренду землі про те, що цей Договір набуває чинності після його державної реєстрації, а також зміст статті 125 Земельного кодексу України нотаріусом сторонам роз`яснено.

Київський міський голова

Орендар

».

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блакитна Хвиля» (04071, м.Київ, вул.Ярославська, 4-Б, офіс 16, ідентифікаційний код 32668590) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп..

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8646/19.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.01.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала


Дата ухвалення рішення	23.01.2024
Оприлюднено	26.01.2024
Номер документу	116507826
Судочинство	Господарське

Ломака В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.01.2024 по справі 910/8646/19ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/8646/19

Постанова від 23.01.2024

Постанова
від 23.01.2024 по справі 910/8646/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД