Ухвала

від 04.09.2023 по справі 914/2643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.09.2023 Справа№914/2643/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянув матеріали заяви Приватного підприємства «Ліон-Транс», м.Львів

про забезпечення позову у справі

за позовом: Приватного підприємства «Ліон-Транс», м.Львів

до відповідача-1: Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління МВС України», м.Ірпінь Київської області

до відповідача-2: Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України», м.Київ

до відповідача-3: Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ Ресурси», м.Київ

до відповідача-4: Управління поліції охорони у Львівській області, м.Львів

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 12.07.2021 до договору відповідального зберігання майна з правом користування від 21.08.2017; визнання недійсним договору № 310/23 про закупівлю охоронних послуг від 28 серпня 2023; внесення змін до договору зберігання майна № 06/21 від 03 серпня 2021 року; стягнення коштів

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ліон-Транс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління МВС України», Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України», Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ Ресурси», Управління поліції охорони у Львівській області, м.Львів з наступними вимогами:

"- визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 12.07.2021 року до Договору відповідального зберігання майна з правом користування від 21.08.2017 року.

-стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ Ресурси» на користь Приватного підприємства «Ліон-Транс» 800 000 (вісімсот тисяч) гривень,

-внести зміни до договору зберігання майна № 06/21 від 03 серпня 2021 року, укладеного між Державним підприємством «Ремонтно-будівельне управління МВС України» та Приватним підприємством «Ліон-Транс», визначивши, що Державне підприємство «Ремонтно-будівельне управління МВС України» є поклажовавцем, а Приватне підприємство «Ліон-Транс» - зберігач.

- стягнути з Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління МВС України» на користь Приватного підприємства «Ліон-Транс» 290 00 (двісті дев`яносто тисяч) гривень безпідставно отриманих коштів, 290 00 (двісті дев`яносто тисяч) гривень плати за зберігання майна та 1049000 (один мільйон сорок дев`ять тисяч) грн. 19 коп. витрат на зберігання, пов`язаних з ризиками втрати та пошкодження майна.

-визнати недійсним договір № 310/23 про закупівлю охоронних послуг від 28 серпня 2023 укладений Державною установою «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» з Управлінням поліції охорони у Львівській області.».

Разом із позовом Приватне підприємство «Ліон-Транс» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити Державному підприємству «Ремонтно-будівельне управління МВС України», Державній установі «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України», Державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України «Інформ Ресурси», Управлінню поліції охорони у Львівській області та іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на обмеження можливості виконання Приватним підприємством «Ліон-Транс» зобов`язань за договором зберігання майна № 06/21 від 03 серпня 2021 року, укладеного між Державним підприємством «Ремонтно-будівельне управління МВС України» та Приватним підприємством «Ліон-Транс» та доступу на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:05:011:0032 до вирішення даної справи.

Заявник обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що 03 серпня 2021 року між Державним підприємством «Ремонтно-будівельне управління МВС України» та Приватним підприємством «Ліон-Транс» укладено договір зберігання майна № 06/21 від 03 серпня 2021 року. Згідно з умовами даного договору, Приватним підприємством «Ліон-Транс» здійснюється зберігання нерухомого майна, а саме: столярного цеху та розчинного вузола, площею 342,2 кв.м.; складських приміщень, площею 382, 0 кв.м.; майстерні та побутових приміщень, площею 392,6 кв.м.; майстерні, площею 105,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:05:011:0032. Територія земельної ділянки, на якій розміщені зазначені об`єкти нерухомого майна, огороджена по периметру.

На земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:05:011:0032, на якій розташоване дане нерухоме майно, виготовлено проект та затверджено проект землеустрою та дана земельна ділянка передана у постійне користування Державній установі «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України».

Державна установа «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» 28 серпня 2023 року уклала договір № 310/23 про закупівлю охоронних послуг з Управлінням поліції охорони у Львівській області, згідно з яким Управління поліції охорони у Львівській області (Виконавець) зобов`язується згідно умов та положень даного договору, надавати послуги з цілодобової воєнізованої охорони об`єкту за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 22.

Даний договір, зазначає заявник, було укладено за результатами закупівлі оголошеної на майданчику для закупівель http://рrоzоrrо.gov.ua/tender/UА-2023-08-10-012116-а.

З наведеного вбачається, стверджує заявник, що у випадку встановлення воєнізованої охорони, Приватне підприємство «Ліон-Транс» буде обмежене в доступі до майна, яке передане йому на зберігання та не зможе виконувати своїх зобов`язань по договору зберігання, а також, у праві притримати його у себе до виконання Державним підприємством «Ремонтно-будівельне управління МВС України» своїх зобов`язань.

Заява мотивована, зокрема, посилання на п.п.2, 4, 10 ч.1 та ч.3 ст.137 ГПК України.

Заявник вважає, що за вказаних вище обставин достатньо обґрунтованим та адекватним заходом забезпечення позову у даній справі, який відповідає вимогам що забезпечуються, є захід забезпечення позову, який він просить вжити.

Крім того, зазначає, що зустрічне забезпечення позову в даному випадку не здійснюється, оскільки відповідачам не може бути заподіяно жодних збитків спричинених забезпеченням позову.

Розглянувши заяву ПП «Ліон-Транс» про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як встановлено судом предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідачів про визнання недійсними додаткової угоди, договору, про внесення змін до договору, а також про стягнення грошових коштів.

Отже, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового та майнового характеру.

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заява ПП «Ліон-транс» не містить обгрунтованого припущення підстав вжиття заходів забезпечення позову у спосіб який вказує заявник, а саме стосовно немайнових вимог що невжиття запропонованого заявником заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених або оспорюваних прав заявника за захистом яких він звернувся до суду; щодо майнових вимог що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В цьому контексті суд вбачає за необхідне теж зазначити, що оскільки заявник звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання. А відтак, заявник звертаючись з відповідною заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, серед іншого повинен був обгрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування вказаного ним заходу забезпечення позову та наявність зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог (немайнового характеру), що у даному конкретному випадку заявником не вчинено.

Із врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що заява не місить обгрунтованих мотивів на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, тим більше термінового вжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього, варто вказати, що умовою застосування заходів до забезпечення позову з вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на зменшення та/або приховування грошових коштів, наявних у них на рахунках, на перерахунок грошових коштів на інші рахунки, закриття рахунків тощо.

Будь-яких інших обставин, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, заявником не наведено.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

В контексті зазначено суд зазначає, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не є співмірним та адекватним із заявленими вимогами майнового характеру.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Зважаючи на мотивацію заяви в частині тверджень заявника, що у разі встановлення воєнізованої охорони ПП «Ліон-Транс» буде обмежене в доступі до майна, яке передане йому зберігання, суд вбачає за доцільне зазначити наступне.

Позов не може бути забезпечиним таким способом який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У даному випадку застосування запропонованого заявником заходу до забезпечення позову матиме вирішення справи по суті, адже обраний заявником спосіб забезпечення позову, з огляду на предмет та підстави позову має ознаки розгляду справи по суті, оскільки фактично ставить під сумнів правомірність укладення на умовах державної закупівлі оспорюваного правочину (договору № 310/23 про закупівлю охоронних послуг від 28 серпня 2023, укладеного Державною установою «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» з Управлінням поліції охорони у Львівській області) та спонукає сторін до невиконання умов цього договору. Поряд з цим суд зауважує, що оскаржуваний ПП «Ліон-Транс» договір № 310/23 про закупівлю охоронних послуг від 28 серпня 2023 наразі є чинним, а зобов`язання за цим договором правомірними і мають виконуватись сторонами відповідно до умов цього договору .

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується і застосування заходу забезпечення позову, який просить вжити заявник призводить до обмеження господарської діяльності відповідачів (Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» та Управління поліції охорони у Львівській області) і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін.

Крім того, суд зауважує на тому, що заявник не є стороною договору № 310/23 про закупівлю охоронних послуг від 28 серпня 2023, а визначений ним захід забезпечення позову порушує інтереси сторін цього договору та і їх правомірні очікування виконання кожної із сторін договору взятих на себе зобов`язань за цим правочином.

З врахуванням вищенаведеного, суд зауважує, що обраний заявником заходом забезпечення позову не дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову з вимогами заявника, чим, в решті, не буде досягнута: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушуваних та оспорюваних прав заявника без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст.136, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного підприємства «Ліон-Транс» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Кітаєва С.Б.