Рішення

від 01.09.2023 по справі 917/716/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2023 Справа № 917/716/23

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСАГРО", вул. Соборності, 43, к. 95, м. Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 40971251

до Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ", с. Мала Рублівка, Полтавський район, Полтавська область, 38620; код ЄДРПОУ 33271353

про стягнення 377 258,00грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАСАГРО" (далі по тексту - ТОВ "ДАСАГРО", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 765/23 від 02.05.2023) до Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ" (далі по тексту ПСП "Ковпаківець", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 010201 від 01.02.2022 у розмірі 377258,00грн., з яких 192071,00грн. основний борг, 103315,00 грн. пеня, 25610,00 грн. 10% річних, 56261,74 грн. інфляційні збитки.

Позивач заявив до відшкодування 5643,31 грн. витрат на сплату судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань по Договором поставки № 010201 від 01.02.2022 у розмірі 377258,00грн., з яких 192071,00грн. основний борг, 103315,00 грн. пеня, 25610,00 грн. 10% річних, 56261,74 грн. інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2023 позовну заяву ТОВ "ДАСАГРО" прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №917/716/23 та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.

Зазначена ухвала суду від 08.05.2023 направлена судом на електронні адреси сторін, а також відповідачу направлена рекомендованим листом та отримана ним 01.06.2023, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.91).

До суду надійшли наступні заяви по суті справи:

1) відзив на позовну заяву (вх. № 6540 від 24.05.2023), де відповідач просить суд зменшити розмір сум, заявлених позивачем до стягнення, а саме суми основного боргу з 192071 грн., з яких з 150000, 00 грн. (сума боргу за актом звірки) до 00,00 грн., 42070,10 грн. ( збільшення суми договору на 10 % за несвоєчасну сплату) до 1 грн., з 103315 грн. (пеня) до 1 грн. , з 25610 грн. (10 % річних ) до 1 грн., з 56261,74 (інфляційні збитки) до 1 грн. та відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 377258,00 грн., стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати;

2) відповідь на відзив (вх. №6867 від 30.05.2023), де позивач зазначає, що твердження відповідача у відзиві на позов є безпідставними і необґрунтованими;

3) заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №6868 від 30.05.2023 ), де позивач просить позовні вимоги в частині основного боргу зменшити і викласти у наступній редакцій: "Позовну Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСАГРО" до Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ" про стягнення заборгованості у розмірі 227258 грн. 00 коп., з яких: 42071,00 грн. основний борг, 103315,00 грн. пеня, 25610,00 грн. 10 % річних, та 56261,74 грн. інфляційні збитки - задовольнити та стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ" (код ЄДРПОУ 33271353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСАГРО" (код СДРПОУ 40971251) заборгованість у розмірі 227258,00 грн. з яких: 42071,00 грн. основний борг, 103315,00 грн. пеня, 25610,00 грн. 10 % річних та 56261,74 грн. інфляційні збитки;

4) заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. №7073 від 06.06.2023), де ПСП "КОВПАКІВЕЦЬ" просить суд зменшити розмір сум, заявлених позивачем до стягнення, а саме: суми основного боргу з 192071 грн., з яких з 150000, 00 грн. (сума боргу за актом звірки) до 00,00 грн., 42070,10 грн. ( збільшення суми договору на 10 % за несвоєчасну сплату) до 1 грн., з 103315 грн. (пеня) до 1 грн., з 25610 грн. (10 % річних ) до 1 грн., з 56261,74 (інфляційні збитки) до 1 грн. та відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі 377258,00 грн., стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №7320 від 12.06.2023), де позивач просить з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задовольнити позовну заяву ТОВ "ДАСАРГО" до ПСП "КОВПАКІВЕЦЬ" про стягнення заборгованості у розмірі 227258,00 грн. з яких: 42071,00 грн. основний борг, 103315,00 грн. пеня, 25610,00 грн. 10 % річних, та 56261,74 грн. інфляційні збитки;

Від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №7383 від 13.06.2023), де відповідач просить суд зменшити розмір сум, заявлених позивачем, а саме: суми основного боргу з 192 071 грн., з яких з 150 000, 00 (сума боргу за актом звірки) до 00,00 грн., 42 070,10 ( збільшення суми договору на 10 % за несвоєчасну сплату) до 1 грн.; з 103315 грн. (пеня) до 1 грн., з 25 610 грн. (10 % річних ) до 1 грн.; з 56261,74 (інфляційні збитки) до 1 грн.

Розглядаючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає за формою та змістом вимогам, які встановлені ст. 46 ГПК України, а відтак, вказана заява приймається судом і розгляд справи відбуватиметься в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №6868 від 30.05.2023 - а.с. 56-58). .

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийняте, складене та підписане у нарадчій кімнаті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

01 лютого 2022 року між ТОВ "ДАСАГРО" та ПСП "КОВПАКІВЦЕЬ" укладено договір поставки № 010201 (далі по тексту - Договір). Згідно умов даного Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар відповідно до Специфікацій (Додатків) та умов цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити вартість товару (партії Товару) на умовах цього Договору (п.2.1. Договору).

Товаром є мінеральні добрива, засоби захисту рослин та інша продукція виробничо - технічного призначення (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. даного Договору ціна Товару, поставка якого є предметом цього Договору, формується Постачальником на підставі ринкових цін на Товар, є звичайною та зазначається в Специфікаціях та видаткових накладних, які надаються Постачальником та є узгодженими з Покупцем. Загальна сума Договору складається із суми вартості партій Товару, що були поставлені Покупцю згідно з умовами цього Договору та протягом його дії. Порядок та строки оплати партії Товару зазначаються у відповідній Специфікації (п.5.1.1, п.5.2. Договору).

На виконання п.3.2. Договору сторонами 01 лютого 2022 року узгоджено та підписано Специфікацію, яка оформлена у вигляді Додатку до Договору поставки №010201 від 01 лютого 2022 року і є невід`ємною його частиною.

Відповідно до Специфікації №1 від 01 лютого 2022 року до Договору загальна вартість Товару (сульфат амонію, сорт Стандарт, ТУ У 20.1-41589812-001:2019 у кількості 21,6 т) становить 442843,20 грн. (у т.ч. 20% ПДВ 73807,20 грн.) Форма оплати безготівкова. Розрахунок проводиться згідно рахунку, виставленого Постачальником, наступним чином:

- 01.02.2022 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 5% від загальної суми товару, що зазначена в рахунку та Специфікації, а саме 22142,16 грн.;

- до 15.02.2022 року Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника решту 95% від загальної суми товару, що зазначена в рахунку та Специфікації, а саме 420701,04 грн.

Цей Договір згідно п.16.1 набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2022 року, а у випадку невиконання або неповного виконання Сторонами своїх зобов`язань, до їх повного виконання за цим Договором.

Відповідно до п. 6.4. Договору Постачальник поставляє Товар до місця, зазначеного у відповідній Специфікації до цього Договору. На момент передачі Товару Покупець зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для забезпечення приймання Товару. Поставка вважається виконаною в момент передачі Товару Покупцю (перевізнику Покупця) на складі, визначеному у відповідній Специфікації до цього Договору.

Датою поставки Товару вважається дата, зафіксована уповноваженими представниками сторін у видатковій накладній. Товар вважається прийнятим в асортименті та кількості відповідно до умов цього Договору у момент передачі Товару Покупцю та підписання ним (його уповноваженим представником) видаткової накладної. Постачальник зобов`язується одночасно з передачею Товару передати Покупцю документи, що стосуються Товару та підлягають передачі разом із ним (п.п. 6.6., 6.7., 6.8 Договору поставки).

На виконання умов даного Договору ТОВ "ДАСАГРО" відвантажено до ПСП "КОВПАКІВЕЦЬ" вантаж - сульфат амонію, сорт Стандарт, ТУ У 20.1-41589812-001:2019, масою 21,60 т, що підтверджується підписаною сторонами товарно-транспортною накладною №3010201 від 01.02.2022( а.с. 15).

Відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної, разом з вантажем передано видаткову накладку №3 від 01.02.2022 на суму 442843,20 грн. із ПДВ. Отже, є підтверджений факт прийняття Покупцем товару на суму 442843,20 грн.

Відповідачем були здійснені наступні проплати по Договору поставки на рахунок Позивача:

- 01.02.2022 на суму 22142,16 грн.;

- 21.02.2022 на суму 120701,04 грн.;

- 14.04.2022 на суму 150000,00 грн.

Таким чином, відповідач сплатив позивачу 292844,00 грн., що підтверджується випискою банку АТ КБ "Приватбанк".

Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату 5% від загальної суми товару у сумі 22142,16 грн. згідно Специфікації до Договору. Решту 95% оплати від загальної суми товару (частково у сумі 270701,04 грн.) здійснив 21 лютого та 14 лютого 2022 року, тобто з пропуском терміну, встановленого Специфікацією до Договору, а саме до 15.02.2022.

Пунктом 5.4. Договорупередбачено, що якщо Покупець здійснює оплату Товару (партії Товару) у строк, що перевищує строк, зазначений у відповідній Специфікації на 3 календарних днів, то така оплата вважається простроченою і вартість переданого покупцюна підставі видаткової накладної та неоплаченого ним Товару (Партії Товару) збільшується на 10%, починаючи з 4 календарного дня.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата є простроченою, а тому починаючи з 4 календарного дня (з 19.02.2022) вартість переданого покупцю на підставі видаткової накладної збільшується на 10%, а саме на 42070,10 грн. Тобто, сума основного боргу складає:

з 16.02.2022 по 18.02.2022 відповідач мав сплатити 420701,04 грн. (починаючи з 19.02.2022 заборгованість вважається простроченою і тому збільшується на 10 %):

з 19.02.2022 по 23.02.2022: 420 701,04 грн. + 42070,10 грн. =462 772; 00 грн.;

з 24.02.2022 по 14.04.2022: 462 772, 00 грн. - 120 701, 04 грн. =342 071,00 грн.;

з 15.04.2022 по 28.04.2023: 342 071,00 грн. - 150 000,00 грн. =192 071,00 грн.

Станом на дату подання позову до суду, відповідач не виконав повністю свого зобов`язання, ним не було заявлено претензій щодо кількості, якості товару, недостатності супровідних документів тощо. Оплата була здійснена лише частково у сумі 292844,00 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу та враховуючи збільшення з 19.02.2022 на 10 % вартості переданого Товару, сума основного боргу за поставлений товар склала 192 071,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу досудову претензію від 20.03.2023 року, в якій вимагав оплатити заборгованість. Зазначена претензія повернулася відправнику 06.04.2023 з відміткою поштового відділення - "адресат відмовився".

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.3. Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати партії Товару, зазначених у відповідній Специфікації (Додатку) до цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за весь час прострочення оплати відповідно до чинного законодавства України.

Сторони компенсують один одному всі збитки, які виникли з їх вини в результаті повного або часткового невиконання якої-небудь із Сторін умов цього Договору (п. 10.7 Договору).

Враховуючи вищевикладене, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 103315 грн., а саме за період:

з 16.02.2022 по 18.02.2022 у розмірі 691,56 грн.;

з 19.02.2022 по 23.02.2022 у розмірі 1 267, 87 грн.;

з 24.02.2022 по 14.04.2022 у розмірі 9 371, 81 грн.;

з 15.04.2022 по 28.04.2023 у розмірі 91 983, 59 грн.

Враховуючи те, що сторони у Договорі передбачили стягнення 10% річних від простроченої суми, позивачем нараховано віповідачу 10% річних від простроченої суми у розмірі 25610,00 грн., а саме за період:

з 16.02.2022 по 18.02.2022 у розмірі 345,78 грн.;

з 19.02.2022 по 23.02.2022 у розмірі 633,93 грн.;

з 24.02.2022 по 14.04.2022 у розмірі 4685,90 грн.;

з 15.04.2022 по 28.04.2023 у розмірі 19943,81 грн.

Пунктом 6.1. Договору Сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за цим Договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

З урахуванням п. 5.4 Договору поставки початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем закінчення кінцевого терміну сплати.

Отже, позивачем нараховано інфляційні витрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року у сумі 56261, 74 грн. (розрахунок надається).

Крім того, після відкриття провадження у справі №917/716/23 відповідачем було сплачено 150000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.57).

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача за порушення термінів оплати за поставлений товар заборгованість у розмірі 227258 грн. 00 коп. з яких: 42071,00 грн. основний борг, 103315,00 грн. пеня, 25610,00 грн. 10 % річних та 56 261,74 грн. інфляційні збитки (заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №6868 від 30.05.2023).

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання вимог п.5 ухвали господарського суду від 08.05.2023 позивач надав суду виписку з банку від 09.05.2023 по рахунку ТОВ "ДАСАГРО" за період з 01.01.2023 по 09.05.2023, яка підтверджує погашення боргу відповідача на загальну суму 292844,00 грн.

Як вбачаться з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено оплату основного боргу у загальному розмірі 150000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками АТ КБ "Приватбак" (а.с.57).

Враховуючи вищевикладене, позивач у своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. №6868 від 30.05.2023) просить стягнути з відповідача 42071,00 грн. основного боргу .

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо суми основного боргу. Він зазначає, що збільшення суми боргу на 10 % згідно з п. 5.4. Договору потребує встановлення та доведення у судовому порядку та не може бути беззаперечно стягнена, без надання належних доказів.

З даним твердженням суд не погоджується з огляду на пункти 4.1, 5.1, 5.2, 5.4 та умови Специфікації до Договору поставки.

Відповідно до умов п. 5.4 Договору оплата за поставлений товар є простроченою, а тому починаючи з 4 календарного дня (з 19.02.2022) вартість переданого покупцю товару на підставі видаткової накладної збільшується на 10% (тобто на 42070, 10 грн.) та склала 462 772, 00 грн. (420 701,04 грн.+ 42 070, 10 грн).

Тобто, у зв`язку з збільшенням на 10% вартості товару та враховуючи часткову оплату Відповідачем вартості товару, сума основного боргу складається з наступного:

- оскільки 23.02.2022 ПСП "КОВПАКІВЕЦЬ" було сплачено 120701,4 грн., тому з урахуванням часткової оплати вартості товару за період з 24.02.2022 по 14.04.2022 Відповідач мав сплатити 342 071,00 грн. (сума основного боргу з урахуванням часткової оплати вартості товару);

- оскільки 14.04.2022 ПСП "КОВПАКІВЕЦЬ" було сплачено 15000,00 грн., тому з урахуванням часткової оплати вартості товару за період з 15.04.2022 по 28.04.2023 Відповідач мав сплатити 192071,00 грн. (сума основного боргу з урахуванням часткової оплати вартості товару).

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви до суду та з врахуванням часткової оплати Відповідачем розміру заборгованості, несплачена сума основного боргу становила 192 071,00 грн. Враховуючи, що після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, 19.05.2023 ПСП "КОВПАКІВЕЦЬ" здійснив оплату за Договором на загальну суму 150000,00 грн., залишається не сплаченою сума основного боргу у розмірі 42071,00 грн.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-13.03.2023 сума заборгованості між сторонами складає 150000, 00 грн. Відтак, Відповідач вважає, що Позивач помилково відносить різницю між сумою реального боргу та сумою 42070,10 грн. (збільшення суми боргу на 10% за несвоєчасність оплати за товар) до суми основної заборгованості. При цьому акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-13.03.2023, на який посилається відповідач у своїх запереченнях до відзиву на позов не доданий.

З такими аргументами Відповідача не можна погодитися з огляду на наступне. 21.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказ господарської операції.

Так, Верховний Суд у зазначеній справі дійшов до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь- яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 21.12.2020 по справі №916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату..

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або іншій уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, тапідтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, твердження Відповідача у відзиві на позовну заяву, що акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-13.03.2023 є первинним документом та доказом конкретного розміру основної заборгованості у розмірі 150000,00 грн., судом до уваги не приймається. Крім того, судом встановлено, що акт акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022-13.03.2023 на який посилається відповідач не залучений відповідачем до відзиву на позов. Такий акт звірки відсутній в матеріалах справи. Позивачем до позовної заяви додана копія акту звірки взаєморозрахунків по стану за період з 01.01.2022-14.04.2022 9 а.с. 20) який є одностороннім і підписаний та скріплений печаткою лише позивача, отже, вказаний акт звірки судом до уваги не приймається.

Згідно з вказаним Договором Позивачем заявлено про стягнення пені у розмірі 103315,00 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пред`явленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, виконаний арифметично вірно, вказана сума пені нарахована обґрунтовано.

В той же час згідно з ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належного виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним, з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

При цьому, суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Керуючись загальними засадами цивільного законодавства (ст.3 ЦК України), а саме: справедливості, добросовісності та розумності та враховуючи те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем умов Договору, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому правом згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.2 ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені, нарахованої позивачем, на 50%, тобто до 51657,50 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

При визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені, суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 51657,50 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 10.4 Договору поставки, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку позивач заявив до стягнення 10% річних за період з 16.02.2022 по 28.04.2023 в розмірі 25610,00 грн. та інфляційні нарахування за період з березня 2022 по березень 2023 у розмірі 56261,74 грн.

Перевіривши правильність розрахунку, суд встановив, що розмір та період нарахування відповідають вимогам ст. 236 ГПК України та умовам Договору, а тому є обґрунтованими і правомірними.

Згідно із п. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ст. 13 ГПК кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42071,00 основного боргу, 51657,50 грн. пені, 25610,00 грн. 10% річних, 56261,74 грн. інфляційних збитків підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позову - відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами права.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17.

Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного сільськогосподарського підприємства "КОВПАКІВЕЦЬ" (с. Мала Рублівка, Полтавський район, Полтавська область, 38620; код ЄДРПОУ 33271353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСАГРО" ( вул. Соборності, 43, к. 95, м.Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 40971251) 42071,00 грн. основного боргу, 51657,50 грн. пені, 25610,00 грн. 10% річних, 56261,74 грн. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3399, 59 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАСАГРО" (вул. Соборності, 43, к. 95, м.Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 40971251) з Державного бюджету України 2 243, 81грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду .

Повне рішення складено та підписано 01.09.2023

Суддя Ореховська О.О.