Рішення

від 23.08.2023 по справі 922/1773/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023м. ХарківСправа № 922/1773/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геотоп», 49000, м. Дніпро, Січеславська Набережна, буд. 15-А, офіс 13 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі С», 61166, м. Харків, пр.-т. Науки, буд. 38, офіс 823 простягнення 597 340,00 грн.за участю представників сторін:

позивача: Деркунський К.Л. (представник);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геотоп» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі С» про стягнення грошових коштів у сумі 597 340,00 грн. сплачені у якості авансу за договором № 09/12 підряду на надання послуг від 09.12.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 09/12 підряду на надання послуг від 09.12.2019 року в частині повного та своєчасного виконання робіт.

Ухвалою суду від 08.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на"31" травня 2023 р. о 11:00 год. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено відповідачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень відповідно до вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України, та із доказами направлення їх іншим учасникам справи (з описом вкладення). Встановлено позивачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.

09.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11605) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року заяву (вх. № 11605 від 09.05.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Геотоп» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12 червня 2023 року о(б) 14:45 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 31.05.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 10 липня 2023 року о(б)14:30год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 12.06.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 26 липня 2023 року о(б) 12:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 10.07.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.07.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 23 серпня 2023 року о(б)12:20год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 26.07.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

23.08.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 22504/23) про вікладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.08.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 22504/23 від 23.08.2023 року).

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на юридичну адресу останнього ухвали від 26.07.2023 року.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд позов задовольнити, також просив стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмір 15 000,00 грн.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 09.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Геотом (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі С (відповідач, виконавець) було укладено договір № 09/12 підряду на надання послуг.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, його скріплення печатками сторін та діє до 26.08.2020 року.

Замовник доручає, а виконавець зобов`язується розробити та передати замовнику на умовах цього договору, послуги з інженерного проектування ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Проектування за об`єктом: «Реконструкція ПЛ 220 кВ Луганська ТЕС-Ювілейна Луганська область», Інв. No1 1260000, Інв. N 1119000, Інв. N28130002, Стадія «Проект» (П), а замовник зобов`язується прийняти належно виконані проектні роботи (результат робіт) і здійснити оплату на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, що є предметом договору, відображені в завданні на проектування, яке є невід`ємною частиною договору (додаток № 1) (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, сторони визначили, що строк надання послуг - протягом 210 (двохсот десяти) календарних днів з моменту отримання в повному обсязі необхідних вихідних даних для проектування (термін надання послуг з проектування з погодження проектної документації із зацікавленими особами, проходженням експертизи).

Відповідно до пункту 3.2. договору, обсяг наданих виконавцем послуг щодо розробки документації за цим договором визначений додатком № 1. Надані послуги передбачають підтвердження виконавцем обґрунтувань прийнятих проектних рішень при погодженні проектної документації, розробленої виконавцем, із зацікавленими організаціями.

Ціна договору включає в себе послуги з інженерного проектування та проведення оцінки впливу на довкілля згідно Закону України N 2059-VIII від 23.05.2017 року, та складає 870 000,00 грн. у тому числі ПІДВ 145 000,00 грн. (пункт 4.1. договору).

Згідно пункту 4.2. договору, оплата за договором здійснюється у такому порядку:

4.2.1. Попередня оплата у розмірі 261 000,00 грн., у тому числі ПДВ 43 500,00 грн. здійснюється замовником протягом 5 (п?яти) робочих днів після підписання договору;

4.2.2. Оплата решти у розмірі 609 000,00 грн. у тому числі ПДВ 101 500,00 грн. здійснюється замовником протягом 25 (двадцяти п?яти) банківських днів з дати підписання замовником акту про належно надані послуги).

Відповідно до пункту 5.1. договору, розроблена документація передається виконавцем замовнику у паперовому вигляді у 5 (п?яти) примірниках та на електронному носії в 1 (одному) примірнику: пояснювальної записки (формат «pdf» та «ос»), графічної частини (формат pdf та dwg або vsd), кошторисні розрахунки у форматі актуальної версії ПК СТС bsdu та у форматі ос або xcel, електронні варіанти документів в pdf форматі повинні бути сканованими копіями оригінальних документів, українською мовою, що оформляється відповідними актами приймання-передачі наданих послуг та накладною.

Пунктом 5.2. договору визначено, що замовник протягом 10 робочих днів після одержання розробленої проектної документації зобов`язаний направити виконавцю примірник підписаного акту та накладну, або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту.

У випадку мотивованої відмови замовника від приймання наданих послуг сторонами складається акт із вказівкою недоліків, які необхідно усунути шляхом перегляду, та встановлюються строки для усунення недоліків, після чого документація подається замовнику повторно, в порядку, передбаченому п.п. 5.1 - 5.2. цього договору (пункт 5.2. договору).

В разі ненадання замовником виконавцеві підписаного акту в установлений у пункті 5.2. цього договору строк, а також у разі мотивованої відмови від підписання акту в установлений у пункті 5.3 цього договору строк, надані послуги вважаються прийнятими замовником, а акт вважається погодженим з боку замовника (пункт 5.4. договору).

Також між сторонами було погоджено та підписано:

- додаток № 1 до договору підряду на надання послуг, а саме завдання на проектування об`єкту (станція П) «Реконструкція ПЛ 220 кВ Луганська ТЕС-Ювілейна. Луганська область» Інв. № 11260000, Інв. № 1119000, Інв. № 28130002;

- додаток № 2 до договору підряду на надання послуг, а саме протокол погодження договірної ціни від 09.12.2019 року.

За твердженнями позивача, останнім на виконання умов договору, було здійснено авансові платежі на загальну суму 597 340,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 27.12.2019 року №15242 на суму 100 000,00 грн., та платіжного доручення від 20.02.2020 року №15349 на суму 497 340,00 грн.

Проте, відповідач в порушенням умов договору, станом на день звернення позивачем із відповідним позовом до суду не приступив до виконання робіт.

Також позивач посилається на пункт 7.8. договору та зазначає, що у разі порушення виконавцем строків надання послуг і здачі їх замовникові (невиконання умов договору, визначених п.3.1. даного Договору), замовник залишає за собою право одностороннього розірвання договору шляхом надсилання виконавцю письмового повідомлення із зазначенням дати припинення дії договору.

У зв`язку із чим, позивачем 31.03.2023 року було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору підряду та вимогу повернути сплачений аванс. Проте відповідачем грошові кошти у сумі 597 340,00 грн. повернуті не були, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 статті 887 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Підрядник зобов`язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (пункт 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, згідно предмету договору № 09/12 від 09.12.2019 року підряду на надання послуг, пунктом 1.1. договору визначено, що виконавець зобов`язується розробити та передати замовнику на умовах цього договору, послуги з інженерного проектування ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Проектування за об`єктом: «Реконструкція ПЛ 220 кВ Луганська ТЕС-Ювілейна Луганська область», Інв. No1 1260000, Інв. N 1119000, Інв. N28130002, Стадія «Проект» (П), а замовник зобов`язується прийняти належно виконані проектні роботи (результат робіт) і здійснити оплату на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, що є предметом договору, відображені в завданні на проектування, яке є невід`ємною частиною договору (додаток № 1) (пункт 1.2. договору).

Також було погоджено додаток № 1 до договору підряду на надання послуг, завдання на проектування об`єкту (станція П) «Реконструкція ПЛ 220 кВ Луганська ТЕС-Ювілейна. Луганська область» Інв. № 11260000, Інв. № 1119000, Інв. № 28130002.

З аналізу вищезазначених документів слідує, що результатом виконання договору є отримання послуги з інженерного проектування ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Проектування за об`єктом: «Реконструкція ПЛ 220 кВ Луганська ТЕС-Ювілейна Луганська область», Інв. No1 1260000, Інв. N 1119000, Інв. N28130002, Стадія «Проект» (П) та отримання розробленої проектної документації.

Згідно пункту 3.1. договору, сторони визначили, що строк надання послуг - протягом 210 (двохсот десяти) календарних днів з моменту отримання в повному обсязі необхідних вихідних даних для проектування (термін надання послуг з проектування з погодження проектної документації із зацікавленими особами, проходженням експертизи).

Згідно пункту 4.2. договору, оплата за договором здійснюється у такому порядку:

4.2.1. Попередня оплата у розмірі 261 000,00 грн., у тому числі ПДВ 43 500,00 грн. здійснюється замовником протягом 5 (п?яти) робочих днів після підписання договору;

4.2.2. Оплата решти у розмірі 609 000,00 грн. у тому числі ПДВ 101 500,00 грн. здійснюється замовником протягом 25 (двадцяти п?яти) банківських днів з дати підписання замовником акту про належно надані послуги).

Відповідно до пункту 5.1. договору, розроблена документація передається виконавцем замовнику у паперовому вигляді у 5 (п?яти) примірниках та на електронному носії в 1 (одному) примірнику: пояснювальної записки (формат «pdf» та «ос»), графічної частини (формат pdf та dwg або vsd), кошторисні розрахунки у форматі актуальної версії ПК СТС bsdu та у форматі ос або xcel, електронні варіанти документів в pdf форматі повинні бути сканованими копіями оригінальних документів, українською мовою, що оформляється відповідними актами приймання-передачі наданих послуг та накладною.

Позивач посилається на те, що останнім було здійснено авансові платежі на загальну суму 597 340,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 27.12.2019 року №15242 на суму 100 000,00 грн., та платіжного доручення від 20.02.2020 року №15349 на суму 497 340,00 грн., проте, відповідач в порушенням умов договору, станом на день звернення позивачем із відповідним позовом до суду не приступив до виконання робіт. У зв`язку із чим, позивач із посиланням на частину 4 статті 849 Цивільного кодексу України зазначив, що замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін. На підставі вищевикладеного позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, та у відповідності до пункту 7.8. договору 31.03.2023 року було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору підряду та вимогу повернути сплачений аванс. Проте відповідачем грошові кошти у сумі 597 340,00 грн. повернуті не були.

Суд дослідивши матеріали справи, та надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 904/7804/16).

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 цього Кодексу можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Кодексом.

Договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин 2 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду в односторонньому порядку настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 року у справі №910/2051/19.

Як встановлено судом, позивач, вимагаючи стягнення із відповідача авансового платежу, підставою позову визначив положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, пунктом 7.8. договору сторони визначили, що у разі порушення виконавцем строків надання послуг і здачі їх замовникові (невиконання умов договору, визначених п.3.1. даного Договору), замовник залишає за собою право одностороннього розірвання договору шляхом надсилання виконавцю письмового повідомлення із зазначенням дати припинення дії договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач зазнав збитків внаслідок односторонньої відмови позивача від договору. Відповідачем відповідні докази до суду надано не було.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України будь-яких доказів щодо спростування позовних вимог до суду надано не було. При цьому, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем не виконано умови договору, відсутні докази повернення авансу у розмір 597 340,00 грн., суд дійшов висновку. що позовна вимога позивача про стягнення із відповідача грошових коштів у сумі 597 340,00 грн. сплачені у якості авансу за договором № 09/12 підряду на надання послуг від 09.12.2019 року підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем також заявлено до стягнення із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., про що також було зазначено представником у судовому засіданні 23.08.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:

- договору № 24/04/2023 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 24.04.2023 року укладеного між адвокатом Деркунським К.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геотоп";

- акту від 27.04.2023 року договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 24.04.2023 року № 24/04/2023 року;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2295;

- ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ № 1196732 від 02.05.2023 року.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи акту від 27.04.2023 року договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 24.04.2023 року № 24/04/2023 року, розмір гонорару адвоката є фіксованим та складає 15 000,00 грн.

Крім того, як вбачається із акту адвокатом надано наступні послуги (правничу) допомогу, а саме:

- вивчення, систематизація та узагальнення наданих клієнтом документів, що стосуються предмету спору - 1 година;

- аналіз судової практики відносно питання захисту порушеного права клієнта - 4 години;

- надання консультацій, розробка та узгодження правової позиції з клієнтом щодо обраного способу відновлення порушеного права та захисту законних інтересів - 1 година;

- складання позовної заяви та подання позовної заяви до суду - 5 годин.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1. договору № 24/04/2023 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 24.04.2023 року укладеного між адвокатом Деркунським К.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геотоп", сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової (правничої) допомоги за цим договором є фіксованим та складає 15 000,00грн., який сплачуються Клієнтом протягом 10 (десяти) робочих днів з дати набрання законної сили рішенням у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геотоп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі С» про стягнення грошових коштів в сумі 597 340,00 грн., сплачених в якості авансу за договором № 09/12 підряду на надання послуг від 09.12.2019 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

З аналізу вищевикладеного слідує, що сторонами у пункті 3.1. договору було погоджено вартість послуг виконавця за договором. Тобто сторонами визначено розмір гонорару адвоката, та встановлено його у фіксованому розмірі, та не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 15 000,00 грн. підтверджені належними документами, копії яких наявні у матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 15 000, 00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 8 960,10 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 8 960,10 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі С (61166, м. Харків, пр.-т. Науки, буд. 38, офіс 823, ЄДРПОУ 42906634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Геотоп (49000, м. Дніпро, Січеславська Набережна, буд. 15-А, офіс 13, ЄДРПОУ 38915313) грошові кошти в сумі 597 340,00 грн., сплачені у якості авансу за договором №09/12 підряду на надання послуг від 09.12.2019 року та 8 960,10 грн. судового збору, 15 000,00 грн. на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Геотоп (49000, м. Дніпро, Січеславська Набережна, буд. 15-А, офіс 13, ЄДРПОУ 38915313);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі С (61166, м. Харків, пр.-т. Науки, буд. 38, офіс 823, ЄДРПОУ 42906634).

Повне рішення складено "04" вересня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова