Ухвала

від 04.09.2023 по справі 922/542/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

04 вересня 2023 року м. ХарківСправа № 922/542/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

боржника: Підлісний М.О., ордер серія АХ № 1145231 від 22.08.2023 р.,

стягувача: Максимовський С.О., ордер серія ВІ « 1093714 від 22.06.2022 р,

третя особа: не з`явився,

розглянувши заяву боржника (вх. № 22429 від 22 серпня 2023 року) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки», місто Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", місто Запоріжжя,

до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, Харківська область, селище міського типу Коломак,

про внесення змін до договору оренди, шляхом укладення додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 922/542/22. 20 лютого 2023 року, рішенням Господарського суду Харківської області, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки» задоволено. 15 травня 2023 року, постановою Східного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргуКоломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області,на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі № 922/542/22 залишено без задоволення, а рішення без змін.

22 серпня 2023 року до суду від боржника надійшла заява (вх. № 22429) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Проаналізувавши означену заяву, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Боржник зазначає, що 23 квітня 2021 року, в день переходу права власності на нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами з ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» до ТОВ «КОРЕС ЛЮКС», Договір оренди землі був припинений на підставі п. 12.2. Договору та абзацу 8 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 17.03.2021 року. При цьому, припинення Договору оренди землі на цій підставі є автоматичним та не потребує заяв, повідомлень, угод чи здійснення будь-яких інших дій з боку сторін Договору. 27.01.2023 року державним реєстратором Мєведєвою З.О. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди від 06.04.2012 за заявою Коломацької селищної ради. Запис державного реєстратора на момент складання цієї заяви скасовано не було. Боржник вказує, що відсутність у нього правової можливості внести зміни до Договору оренди землі безпосередньо та достеменно підтверджується тим фактом, що Договір оренди землі є припиненим з 23.04.2021, а норми чинного законодавства не передбачають можливості внесення змін до припиненого правочину, що свідчить про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 328 ГПК України. Також, боржник посилається на практику Верховного Суду України.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

По-перше, боржник посилається на факт припинення Договору як обставину, що зумовлює визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із відсутню обов`язку боржника через його припинення. Водночас, суд звертає увагу, що внесення у січні 2023 року запису про припинення Договору, за заявою боржника, було відомо суду під час прийняття рішення від 20 лютого 2023 року. Означеним діям боржника була надано окрема оцінка та присвячений цілий розділ. Зокрема, у рішенні Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2023 року зазначено наступне: «31 січня 2023 року до суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх. № 2276) про долучення доказів - витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 321215108 від 27 січня 2023 року про припинення Договору оренди землі від 06.04.2012 року, КН: 6323255100:00:000:0048. Суд вважає за необхідне надати окрему оцінку зазначеним діями відповідача з огляду на наступне…

…відповідачем заявлено відповідні докази поза межами строку, що встановлений ГПК України, без надання відповідних доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку. З огляду на вимоги ч. 8 ст. 80 ГПК України, подані відповідачем доказі не можуть прийматися судом до розгляду. При цьому, суд вважає за потрібне окремо зазначити про недобросовісність дій відповідача та зловживання правом. Як вже було зазначено вище, під час судового засідання 23 січня 2023 року судом представнику відповідача було поставлено питання чи діє станом на день проведення судового засідання договір оренди землі від 06 квітня 2012 року, де орендарем вказано ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». На що представником відповідача було повідомлено, що зазначений Договір діє. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є внесення змін саме до цього Договору. Як вбачається з наданого разом з клопотанням (вх. № 2276) витягу з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень № 321215108 від 27 січня 2023 року на підставі заяви відповідача від 24 січня 2023 року було зареєстровано припинення Договору оренди. Тобто, намагаючись перешкодити захисту права позивача на оренду земельної ділянки відповідно до Договору, відповідач умисно та цілеспрямовано здійснив дії, направлені на припинення чинності такого Договору».

Так само, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2023 року у справі № 922/542/22, суд погодився із твердженням суду першої інстанції та зазначив: «Таким чином, відповідач не тільки невизнає право позивачана користування вище зазначеною земельною ділянкою за Договором оренди землі від 06.04.2012 р.,а івчиняє конкретні дії,спрямовані на припинення існуючого Договору оренди землі від 06.04.2021 р». Окремо суд апеляційної інстанції зазначив: «Що стосується твердження заявника апеляційної скарги про те, що Договір оренди землі від 06.04.2012 р. припинив свою дію на підставі п.12.2 Договору (набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що розташовані на земельній ділянці). Редакція зазначеного пункту Договору відповідалаприписамстатті 31 Закону України «Про оренду землі». Проте, на час звернення позивача до відповідача з пропозицію про внесення змін до договору оренди від06.04.2012 р. у зв`язку з тим, що він набув право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено»абзацвосьмийчастини першоїстатті 31 Закону України «Про оренду земля», яким було передбачено, що договір оренди припиняє свою дію у разі набуття іншою особою права власності на об`єкт нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, було виключено. Таким чином, діючим законодавством на час виникнення спірних правовідносин не передбачено припинення договору оренди землі у разі набуття іншою особою права власності на об`єкти нерухомості, а навпаки закріплено, що у таких випадках договір оренди землі продовжує свою дію. Крім того,запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди від 06.04.2012 р. за заявою Коломацької селищної ради було внесено лише 27.01.2023 р., в той час як договорикупівлі-продажу нерухомого майна було укладеноу квітні 2021 та у грудні 2021 р. Судова колегіяпогоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позиція відповідача ( заявника апеляційної скарги)є суперечливою».

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).

Відтак, суд зазначає, що означеною заявою (вх. № 22429) боржник фактично намагається за допомогою правових засобів переоцінити мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 20 лютого 2023 року та зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

Судом не встановлено наявність матеріально-правової та процесуально-правової підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Окрім цього, із заяви боржника фактично вбачається його незгода з ухваленим судовим рішенням з тих чи інших підстав. Однак, суд першої інстанції не має жодних прав підміняти собою суд касаційної інстанції, що фактично намагається зробити боржник. Якщо боржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, неправильно надав оцінку доказам, то він має звернутися до Верховного Суду в порядку Глави 2 Розділу IV ГПК України.

Таким чином, проаналізувавши доводи боржника, суд констатує про те, що ним не наведено жодних аргументів, що вказують на наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 328 ГПК України, тобто для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Окремо суд звертає увагу боржника, що після набрання рішенням Господарського суду Харківської області законної сили обставини, що ним встановлені, є належним чином підтвердженими фактами. Рішення є обов`язковим до виконання. Посилання боржника у судовому засіданні 04 вересня 2023 року на неможливість виконання судового рішення та необхідність здійснення стягувачем додатковим дій для захисту свого права, не знайшли свого підтвердження і є надмірним тягарем для стягувача. Сам боржник має здійснити активні дії, що спрямовані на виконання рішення суду, зокрема, звернутися до державного реєстратора в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і виправити допущену помилку, тощо. Однак, боржник не вчинює жодних активних дій з приводу виконання судового рішення і вважає, що стягувач має самостійно зробити дії, що спрямовані на скасування запису щодо припинення договору оренди. Такі дії боржника лише перешкоджають виконанню рішенню Господарського суду Харківської області, що набрало законної сили.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому, мають враховуватися лише висновки Верховного Суду, що надані у подібних правовідносинах. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (на цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі№910/8358/19). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Боржник посилається на постанови Верховного Суду України: 1) від 10.10.2017 у справі № 910/22780/16, 2) від 03.10.2017 у справі № 910/24274/16, 3) від 12.09.2017 у справі № 910/24032/16, 4) від 14.08.2017 у справі № 910/115/17, які, на його думку, треба врахувати під час розгляду вищеозначеної заяви.

Відносно посилання боржника на постанову Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі № 910/22780/16, суд зазначає наступне. Як вбачається із самої постанови, предметом позову є визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2007 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" (позичальник) було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/299к-07, а з метою забезпечення виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором, між банком (кредитор) та ПрАТ "Сільпо Рітейл" (поручитель) був укладений договір поруки №10-0604/299к/П-02 від 10.09.2010. Водночас, у справі № 922/542/22 предметом позову є внесення змін до Договору оренди землі. Отже, правовідносини з приводу кредитування та поруки у справі № 910/22780/16 не є подібними до правовідносин у справі № 922/542/22 щодо договору оренду землі.

Відносно посилання боржника на постанову Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі № 910/24274/16, суд зазначає наступне. Як вбачається із самої постанови, предметом позову є визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки. Як встановлено судами попередніх інстанцій 17.05.2006 між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (боржник) було укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/179к. Зметою забезпечення виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором, між банком (кредитор) та ПрАТ "Сільпо Рітейл" (поручитель) був укладений договір поруки №10-0604/179к/П-02 від 10.09.2010. Водночас, у справі № 922/542/22 предметом позову є внесення змін до Договору оренди землі. Отже, правовідносини з приводу кредитування та поруки у справі № 910/24274/16 не є подібними до правовідносин у справі № 922/542/22 щодо договору оренду землі.

Відносно посилання боржника на постанову Вищого господарського суду України від 12.09.2017 у справі № 910/24032/16, суд зазначає наступне. Як вбачається із самої постанови, предметом позову є визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2006 між Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (боржник) було укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/179к. З метою забезпечення виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором, між банком (кредитор) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (поручитель) був укладений договір поруки №10-0604/179к/П-01 від 10.09.2010. Водночас, у справі № 922/542/22 предметом позову є внесення змін до Договору оренди землі. Отже, правовідносини з приводу кредитування та поруки у справі № 910/24032/16 не є подібними до правовідносин у справі № 922/542/22 щодо договору оренду землі.

Відносно посилання боржника на постанову Вищого господарського суду України від 14.08.2017 у справі № 910/115/17, суд зазначає наступне. Як вбачається із самої постанови, предметом позову є визнання недійсними укладених між сторонами у справі договорів: № 4 від 14.11.2013, № 5 від 13.03.2014, № 6 від 28.04.2014, № 7 від 29.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, № 10 від 26.11.2014 про внесення змін до Договору поруки 24ВД/П-03 від 13.09.2010. Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", (кредитор) та ЗАТ "Фоззі", правонаступником якого є ТОВ "Фоззі", (боржник) укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 24ВД від 31.05.2007. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між банком (кредитор) та ТОВ "Бриклейерз" (поручитель) укладено договір поруки № 24ВД/П-03 від 13.09.2010. У подальшому сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін до Договору поруки, зокрема: № 4 від 14.11.2013, № 5 від 13.03.2014, № 6 від 28.04.2014, № 7 від 29.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, № 10 від 26.11.2014, вимоги про недійсність яких заявлені ТОВ "Бриклейерз" та є предметом розгляду в даній справі. Водночас, у справі № 922/542/22 предметом позову є внесення змін до Договору оренди землі. Отже, правовідносини з приводу кредитування та поруки у справі № 910/115/17 не є подібними до правовідносин у справі № 922/542/22 щодо договору оренду землі.

У загальному підсумку суд зазначає, що боржник посилається на судову практику, що має місце у сфері кредитування, що забезпечені порукою, тобто виникають з різних фактичних та правових обставин, різні предмети доказування, суб`єкти правовідносин та нормативно-правове регулювання.

Отже, наведена боржником практика не є релевантною у зазначених правовідносинах, а отже суд не може взяти її до уваги.

Керуючись статтями 42, 169, 232-236,328 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви боржника, Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, (вх. № 22429 від 22 серпня 2023 року) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядкустатей 255-257 ГПК Українита з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано "05" вересня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.