Ухвала

від 04.09.2023 по справі 02/1159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04 вересня 2023 року м. Черкаси справа № 02/1159

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І. , розглянувши скаргу Приватного підприємства "АРСАД" на бездіяльність державного виконавця у справі 02/1159 за позовом Приватного підприємства "Укрбудпроект" до Приватного підприємства "Арсад" про стягнення 28998,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2023 Приватне підприємство "АРСАД" звернулося до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, з вимогою:

- визнати бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) при примусовому виконанні у виконавчому провадженні про стягнення з ПП "АРСАД" на користь ПП "Укрбудпроект" боргу в сумі 29273,16 грн, яка виразилася у не знятті арешту накладеного постановою АА№962272, від 15.10.2009, неправомірною та зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) усунути порушення шляхом зняття арешту накладеного постановою АА№962272 від 15.10.2009 при примусовому виконанні виконавчого провадження про стягнення з ПП "АРСАД" на користь ПП "Укрбудпроект" боргу в сумі 29273,16 грн.

До скарги подано клопотання про поновлення процесуального строку. В якій заявник просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на звернення до суду із скаргою та поновити пропущений процесуальний строк встановлений законом на звернення до суду.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши клопотання Приватне підприємство "АРСАД" про поновлення строку на подання скарги на бездіяльність державного виконавця, суд дійшов висновку про поновлення заявнику строку для подання скарги.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частино 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС також передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом яких рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 115 Господарського процесуального кодексу України порядок обчислення процесуальних строків зазначений у статті 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм Господарського процесуального кодексу України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, передбачених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із скаргою на постанову головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, скаржник повинен зазначити у скарзі та обґрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у статті 341 Господарського процесуального кодексу України, тобто у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання скарги Приватне підприємство "АРСАД" зазначило, що 04.08.2023 у межах десятиденного строку для подання скарги звернулось до Господарського суду Черкаської області, проте суд ухвалив скаргу на бездіяльність державного виконавця та доданих до неї документів повернути Приватному підприємству "АРСАД" без розгляду.

Суд встановив, що 31.07.2023 Приватне підприємство "АРСАД" отримало відповідь на адвокатський запит, у якому надані відомості про бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Отже, строк на звернення з даною скаргою до суду 04.08.2023 не пропущено.

17.08.2023 скаржник звернувся до Господарського суду Черкаської області, проте суд ухвалив скаргу на бездіяльність державного виконавця та доданих до неї документів повернути Приватному підприємству "АРСАД" без розгляду.

30.08.2023 скаржник звернувся до Господарського суду Черкаської області усунувши недоліки попередньо поданої скарги.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливість поновлення строку для подання скарги на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Суд враховує, що у встановлений законом строк Приватне підприємство "АРСАД" звернулось до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Отримавши ухвалу Господарського суду Черкаської області про повернення скарги без розгляду, у якому заявнику роз`яснено його право звернутися зі скаргою до суду, після усунення недоліків, які зумовили її повернення. Заявник звернувся до Господарського суду повторно усунувши недоліки.

Оскільки вперше заявник звернувся з дотриманням строку для подачі скарги на бездіяльність державного виконавця, суд визнає поважною причину пропуску процесуального строку на подання скарги до суду.

При розгляді клопотання про поновлення строку для подання скарги на постанову державного виконавця суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.

Відповідно до статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд дійшов висновку про призначення скарги до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Керуючись статтями 3, 12, 42, 234-235, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного підприємства "АРСАД" на бездіяльність державного виконавця у справі 02/1159 за позовом Приватного підприємства "Укрбудпроект" до Приватного підприємства "Арсад" про стягнення 28998,34 грн призначити до розгляду в засіданні на 13 вересня 2023 о 11 год. 00 хв.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, в залі суд. засідань № 315.

З огляду на пріоритетність уникнення небезпеки для життя і здоров`я представників учасників справи під час війни, суд не визнає їх участь у судовому засіданні обов`язковою.

Запропонувати учасникам виконавчого провадження до судового засідання подати:

- стягувачу письмові пояснення чи обґрунтовані заперечення на подану скаргу;

-Другому відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ): письмові обґрунтовані пояснення чи заперечення на подану скаргу, у яких нормативно мотивувати і документально підтвердити дотримання вимог законодавства при відкритті виконавчого провадження.

Суд звертає увагу учасників справи, що з 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференц зв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Відповідно до частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Надіслати ухвалу суду ПрП "АРСАД" (на електронну пошту: olargroup2017@gmail.com); ПрП "Укрбудпроект" (18021, м. Черкаси, вул. Гагаріна, 89 кв.148); Другому відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (на офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі: info_tsr@ckm.ck.dvs.gov.ua)

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Гладун