Постанова

від 31.08.2023 по справі 686/5749/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 686/5749/16-к

провадження № 51-3931 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014240270000003, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Нетішин Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. пермь, російської федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Вовча Гора Хмельницького району Хмельницької області, громадянку України, жительку АДРЕСА_3 раніше не судиму,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 і ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в їх діях складу цих кримінальних правопорушень, а також ОСОБА_10 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього кримінального правопорушення.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у виправдувальному вироку, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачувалися у шахрайстві, тобто придбанні права на майно та заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; у підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; у використанні завідомо підробленого документа. ОСОБА_10 обвинувачувалася у підробці офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збуті таких документів, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до розробленого злочинного плану ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 в м. Хмельницькому займалися пошуком осіб, на ім`я яких можна було б оформити право власності на земельні ділянки, вводили їх в оману щодо необхідності оформлення документів на земельні ділянки та їх передачу іншим особам, зловживали їх довірою та організовували подачу в державні органи документів на виділення земельних ділянок і оформлення відповідних документів про передачу права власності на земельні ділянки.

Так, в період з 25 травня 2010 року по 30 травня 2011 року ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , діючи умисно, у власних інтересах та інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а ОСОБА_8 , також в інтересах ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою мешканців Хмельницької області, студентів навчальних закладів та підлеглих йому працівників Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Хмельницької ОДА, вчинивши підроблення та використання офіційних документів, а саме: заяви на ім`я голови Шепетівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства; клопотання на ім`я голови Хмельницької РДА про безоплатну передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства; документи в проектах землеустрою про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення земельних ділянок; офіційні документи в проектах землеустрою про відведення земельних ділянок, договорів оренди землі, протоколів обстеження і погодження меж земельних ділянок, заяв на ім`я директора ПП «Гео-Текс»; технічні завдання на виконання робіт; описи меж земельних ділянок; акти встановлення (погодження) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) заволоділи чужим майном - землями державної власності, які знаходяться на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Стуфчинецької, Грузевицької, Ружичанської та Шаровечківської сільських рад Хмельницького району, право розпорядження якими на момент заволодіння належало Шепетівській та Хмельницькій районним державним адміністраціям, правонаступником яких, на теперішній час, в частині цих повноважень, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, є Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, загальною площею 53,2 га, на загальну суму 20 726 190,00 грн, що становить особливо великий розмір.

ОСОБА_10 обвинувачувалась в тому, що 22 лютого 2011 року в м. Хмельницькому, за невстановлених слідством обставин та у невстановленому місці, діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , не будучи обізнаною про подальші злочинні наміри останніх на заволодіння чужим майном, шляхом особистого написання, підробила офіційні документи - п`ять окремих клопотань на ім`я голови Хмельницької РДА від 22 лютого 2011 року від імені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , в які внесла завідомо неправдиві відомості про їх бажання безоплатно отримати у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок площею 2 га кожна на території Ружичанської сільської ради Хмельницького району, з метою подальшого використання цих документів ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Не погоджується з оцінкою судом доказів у справі та обґрунтовує наявність в діях виправданих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Вважає, що апеляційний суд мав повторно дослідити всі докази в справі, в тому числі, повторно допитати всіх свідків, проте всупереч вимогам ст. 404 КПК України, цього не зробив. Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, оскільки, на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_9 та виправдана ОСОБА_10 надіслали заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постановлених відносно них судових рішень, просили їх залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Під час касаційного розгляду захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційних вимог прокурора та вважали, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі прокурор, як на підставу скасування ухвали суду апеляційної інстанції, посилається на невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, не погоджується з оцінкою судом доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Натомість, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.

При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, прийняли законні та обґрунтовані рішення про відсутність в діях ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінальних правопорушень, у вчиненні яких їм було пред`явлено обвинувачення. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що рішення суду про виправдання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є правильним, оскільки інкримінуючи останнім заволодіння чужим майном та придбання права на майно шахрайським шляхом, орган досудового розслідування, у сформульованому в обвинувальному акті обвинуваченні вказав про застосування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обману і зловживання довірою до фізичних осіб, яким вказані земельні ділянки та право на них не належали і які фактично були використані як спосіб такого заволодіння. Застосування обману та зловживання довірою до осіб, уповноважених на передачу земельних ділянок із власності держави у приватну власність, виправданим не інкримінувалось і вийти за межі такого обвинувачення суд був не вправі, з огляду на положення ст. 337 КПК України.

Про наведене свідчить факт визнання стороною обвинувачення в якості потерпілого у кримінальному провадженні Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (правонаступника Шепетівської та Хмельницької районних державних адміністрацій), якому надано право розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Стуфченецької, Грузевецької, Ружичанської та Шаровечківської сільських рад Хмельницького району, тоді як вищевказані фізичні особи, яких, за версією сторони обвинувачення, обманювали та зловживали їх довірою, заявлені в статусі свідків.

Згідно з приписами ст. 190 КК України шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Як випливає зі змісту зазначеної норми кримінального закону та правозастосовної практики, обман полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або замовчуванні відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння майном або придбання права на майно.

Зловживання довірою - вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Для правильної кваліфікації дій особи за ст. 190 КК України необхідним є встановлення обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу шахрайства, що може виражатися у формі обману чи зловживання довірою саме до потерпілої особи, із зазначенням того, які конкретно дії винного містять відповідні ознаки та якими доказами це підтверджується.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд виходив з того, що не встановлений спосіб заволодіння майном (шахрайства) саме потерпілого - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки пред`явлений в обвинувальному акті спосіб обману і зловживання довірою фізичних осіб не є підставою для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 190 КК України, тому суд апеляційної інстанції, перевіряючи твердження прокурора про те, що у діях виправданих наявні усі елементи шахрайства, у тому числі об`єктивна та суб`єктивна сторони, обґрунтовано визнав їх помилковими. При цьому, здійснюючи апеляційний розгляд, апеляційний суд за клопотанням прокурора, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно допитавши виправданих, представника потерпілого, які підтримали свої показання, що давали в суді першої інстанції, а також дослідивши письмові докази, правильно визнав безпідставними доводи прокурора про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження(п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України) та про неповноту судового розгляду.

Апеляційний суд не знайшов підтвердження дослідженими доказами інкримінованого ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190 КК України обвинувачення та погодився з висновком суду першої інстанції про те, що воно не сформульоване відповідно до вимог закону, в ньому відсутня об`єктивна сторона злочину.

Враховуючи, що обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 358 КК України безпосередньо пов`язано з обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у шахрайстві й вирішальною мірою базувалося на тому, що останні підробили та використали офіційні документи для заволодіння чужим майном - земельними ділянками державної власності, які знаходяться на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Стуфчинецької, Грузевицької, Ружичанської та Шаровечківської сільських рад Хмельницького району, а також те, що вказані в обвинуваченні документи не є офіційними в розумінні вимог, встановлених у примітці до ст. 358 КК України, а їх складання саме по собі не спричинило наслідків правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків, та відповідно їх використання не утворило складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, апеляційний суд обґрунтовано погодився з виправдувальним вироком суду першої інстанції і в цій частині.

Зважаючи на особливості положень статей 116, 118, 123, 124, 134, 186 Земельного кодексу України, статей 25, 50, 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 5, ч. 13 ст. 21, ст. 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», п. 15, п. 24, п. 50 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (далі - Порядок № 174), затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 (чинний в період з 05.08.2003 р. по 20.08.2012 р.), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають затвердженню органами, які надали дозвіл на їх розроблення. Результати робіт із землеустрою та оцінки земель, в тому числі документація із землеустрою, оформляються у паперовій та електронній формі і перевіряються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на відповідність встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа. Документація із землеустрою набуває статусу офіційного документу після її затвердження відповідним органом (у випадках передбачених законодавством) або після перевірки обмінного файлу відповідним органом (у випадках, якщо документація із землеустрою не підлягає затвердженню).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, належним чином перевірив всі її доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість виправдання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за інкримінованими їм злочинами.

Посилання прокурора на невідповідність змісту ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України колегія суддів вважає безпідставними. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора ретельно перевірив всі її доводи та, повторно дослідивши частину доказів, відповідно до положень ст. 404 КПК України, прийняв обґрунтоване рішення про законність вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 і ч. 4 ст. 358 КК України та ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 358 КК України. З наведеними в ній висновками погоджується і суд касаційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та обґрунтованою.

Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3