Постанова

від 05.09.2023 по справі 693/648/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1255/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №693/648/22 Категорія: на ухвалу Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретар Гончар Н.І., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач (скаржник) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Служба у справах дітей Жашківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника позивача адвокатаШаповалова АндріяМиколайовича на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 15.06.2023 (повний текст складено 19.06.2023, суддя в суді першої інстанції Шимчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Жашківської міської ради,

в с т а н о в и в :

у серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з ним, зазначаючи про ситуацію, яка склалася в країні, з метою найкращого забезпечення інтересів дитини, безпеки її життя та здоров`я.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 15.06.2023 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в затвердженні мирової угоди, провадження у даній цивільній справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою дитина проживала та проживає з батьком за місцем його реєстрації та постійного проживання; відповідно до мирової угоди, сторони визначили місце проживання малолітньої дитини з батьком за місцем його проживання; відповідно до висновку служби у справах дітей Жашківської міської ради місце проживання малолітньої дитини з батьком за місцем його постійного проживання таСлужба усправах дітейЖашківської міськоїради вбачаєможливим подальшепроживання малолітньоїдитини збатьком.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Шаповалов А.М. подав 30.06.2023 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказуючи на те, що суд погодився з висновком служби у справах дітей про відсутність спору між батьками та ухвалив рішення на основі цього висновку. Проте між батьками неодноразово виникали спори щодо визначення місця проживання дитини. Вказане стало підставою звернення до суду. Висновок служби у справах дітей не містить доказів, що між сторонами у справі відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини. У висновку зазначено, що відповідач на листопада 2022 року виїхала тимчасово за кордон (держава Італія) на заробітки, проте даний факт не свідчить про відсутність спору щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Крім того, суд не надав ОСОБА_3 , яка на момент розгляду справи досягла 10-річного віку, висловити думку з ким з батьків вона бажає проживати в порушення вимог ч. 2 ст. 160 СК України.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи сторонами було укладено мирову угоду про визначення місця проживання дитини разом із батьком за місцем його проживання, проте, суд цю мирову угоду не затвердив та не вказав, які саме умови укладеної сторонами мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За змістом положень, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 18, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної особи за порушення права особи.

Судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини, коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

Відсутність спору про право цивільне, в тому числі, таке, що виникає із сімейних правовідносин (відсутність предмета спору та фактичних підстав для пред`явлення позову), виключає наявність підстав для провадження в цивільній справі.

Статтею 255 ЦПК України врегульований процесуальний інститут закриття провадження в справі.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Такі правові висновки викладені в постанові ВС від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 30.09.1997, ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 30.09.1997, актовий запис про одруження № 104 від 30.09.1997 року (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 59 від 07 травня 2013 року (а.с.19).

Відповідно до мирової угоди від 24.05.2023 року, сторони домовилися врегулювати спір по справі № 693/648/22 підписанням та виконанням мирової угоди. Відповідно до п. 1.3 мирової угоди визначено місце проживання малолітньої дитини, а саме : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 14-ти років, з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання (а.с.185-191).

Згідно висновку служби у справах дітей Жашківської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою : АДРЕСА_1 , встановлено, що спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо визначення місця проживання дитини з батьком не має (а.с.86-88).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги, вбачається, що позивач і відповідач мають різні адреси реєстрації та проживання. Згідно висновку Служби у справах дітей Жашківської міської ради відповідач на початку листопада 2022 виїхала тимчасово за кордон (держава Італія) на заробітки. Цим же висновком підтверджено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , але вони час від часу проживають у будинку матері дитини, оскільки дитина відвідує школу в м. Жашків (за місцем реєстрації матері), а місце проживання батька - в с. Сорокотяга, Уманського району. При цьому, у вищевказаному висновку Служби у справах дітей зазначено, що спору між батьками щодо місця проживання діти тини немає.

При цьому суд звертає увагу на те, що позов подано до суду 23.08.2023 року, тобто ще до виїзду матері дитини за кордон.

Отже вказане свідчить, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 досягли згоди щодо проживання доньки ОСОБА_3 без відповідного судового рішення.

Будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання доньки із ним, не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким наразі немає, докази про таке відсутні. Міркування позивача про протилежне ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності реального спору щодо місця проживання дитини не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дітей, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду по вирішення спору, якого в дійсності не існує, з метою розгляду судом питання, вирішення якого передбачене, можливе позасудовим порядком і така можливість не втрачена, не є належним і добросовісним способом реалізації цивільних (сімейних) і процесуальних прав.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги щодо наявності спору щодо місця проживання дитини не підтверджені належними доказами, і зважаючи на фактичне проживання дитини з батьком та відсутність заперечень з цього приводу з боку матері не потребує висловлення думки дитини, яка досягла 10-річного віку саме по собі не може свідчити про наявність спору між батьками.

Відтак констатація суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність спору між сторонами щодо місця проживання їхньої дитини правильна по суті. За таких обставин суд ухвалив вірне процесуальне рішення про закриття провадження в справі підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Оскаржуваною ухвалою суду також відмовлено в затвердженні мирової угоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Зважаючи на те, що між батьками фактично досягнуто згоди щодо місця проживання малолітньої дитини і заперечення матері щодо цього немає, докази про таке відсутні, умови мирової угоди є такими, що не відповідають вимогам п.1 ч.5 ст. 207 ЦПК України, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості відмови суду у затвердженні мирової угоди.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 15.06.2023 у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 15.06.2023 у цивільній справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизначення місцяпроживання дитиниз батьком,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Службау справахдітей Жашківськоїміської ради залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 05.09.2023.

Суддя-доповідач

Судді