Рішення

від 04.09.2023 по справі 320/6155/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року № 320/6155/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративний позов ТОВ «Київський машинобудівельний завод» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось «Київський машинобудівельний завод» з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.01.2023 №8147909/43827450 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Київський машинобудівельний завод» від 16.12.2022 №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Київський машинобудівельний завод» від 16.12.2022 №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її направлення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом прийнято протиправне рішення, якими позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної.

Позивач зазначає, що є частиною реального сектору економіки, добросовісно здійснює господарську діяльність, подає податкову звітність у встановленому законодавством порядку та сплачує податки, отже, вчинені ним операції не можуть бути ризиковими.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.09.2020, є платником податку на додану вартість та здійснює такі види господарської діяльності:

основний 29.10 Виробництво автотранспортних засобів;

інші: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

28.22 Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання;

28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва;

29.20 Виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів;

33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів;

33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення;

33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання;

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

Для здійснення господарської діяльності позивач має власні та орендовані трудові, матеріально-технічні ресурси, зокрема, кваліфікований персонал, нерухоме майно, земельні ділянки, транспортні засоби.

Судом встановлено, що при провадженні господарської діяльності позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ «БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ» (ЄДРПОУ 37320399).

Між ТОВ «Бетон Нова Інтернешнл» ( постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір поставки №02/12/21-К від 02.12.2021, відповідно до якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.

Між ТОВ «Бетон Нова Інтернешнл» та позивачем підписана специфікація №13 від 16.12.2022, відповідно до умов якої ТОВ «Бетон Нова Інтернешнл» зобов`язалося поставити позивачу товар: автомобіль вантажне шасі (незавершений колісний транспортний засіб) марки SITRAK-C5H 4x2 Chassis, модель ZZ1186M461GE1, № шасі НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 .28-50 (Евро5), № двигуна НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів 6871 см3, потужність двигуна 280 к.с., коробка передач HW13709XSTC + HW70 Flange PTO, колісна формула 4x2, новий, колір жовтий (RAL S301), рік випуску 2021 p., країна виробництва Китай, протягом 2 (двох) календарних днів на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції «Інкотермс-2020») м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 42-А.

Умови оплати протягом 120 робочих днів з моменту поставки товару. Поставка позивачу товару підтверджується специфікацією №13 від 16.12.2022 року, рахунком на оплату №53 від 16.12.2022 року, видатковою накладною №159 від 16.12.2022 року, прийомно-здавальним актом від 16.12.2022 року та податковою накладною №6 від 16.12.2022 року.

Вартість товару за партією склала 1 962 690,00 грн., у тому числі ПДВ 327 115,00 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ВКК «СПЕЦМАШ» укладено договір поставки від 16.12.2022 №2912-22, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язувався поставити є вантажне шасі марки SITRAK-C5H 4x2 Chassis, модель ZZ1186M461GE1, № шасі НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів 6871 см3, новий, рік випуску 2021 p., країна виробництва Китай у кількості 1 (одна) одиниця, що надалі іменується Товар.

На підтвердження поставки замовленого товару оформлені первинні документи, а саме: договір поставки №2912-22 від 16.12.2022, додаток №1 від 16.12.2022 «Характеристика та комплектація товару» до договору поставки №2912-22 від 16.12.2022, рахунок на оплату №8 від 16.12.2022, платіжне доручення №5972 від 29.12.2022, видаткова накладна №6 від 16.12.2022, податкова накладна №3 від 16.12.2022.

Позивачем податкова накладна від 16.12.2022 №3 подана до податкового органу на реєстрацію в ЄРПН.

Податкова накладна прийнята, однак її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку із чим позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (підтверджується квитанціями).

На виконання рекомендацій контролюючого органу позивачем 19.01.2023 були надані пояснення та копії первинних документів щодо здійснення операцій за спірною податковою накладною, що підтверджується відповідними повідомленнями про їх надання.

Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі оскаржуване рішення) №8147909/43827450 від 25.01.2023 позивачеві відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 16.12.2022 №3.

Підставою для відмови в оскаржуваному рішенні зазначено ненадання платником податку копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся з скаргою до Державної податкової служби України, при цьому, для оскарження рішення позивач надав оновлений пакет документів (10 згрупованих файли, що містили у собі 25 додатків), що засвідчують реальність господарської операції.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.03.2023 №25048/43827450/2 скаргу ТОВ «КМЗ» №5 від 02.03.2023 року на рішення Комісії регіонального рівня залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 ПК України).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Порядок № 1165), у редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 визначено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

За пунктом 2 Порядку № 1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі (пункт 4 Порядку № 1165).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Відповідно до пункт 6 Порядку № 1165, уразі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

У свою чергу, додатком 1 до Порядку № 1165 затверджено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 яких відноситься наступний критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, Додатком 2 до Порядку № 1165 затверджено Перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість, а саме:

1. Обсяг постачання, зазначений платником податку на додану вартість (далі - платник податку) в податкових накладних/розрахунках коригування(крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) у поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку.

2. Платник податку здійснює на постійній основі протягом будь-яких чотирьох звітних місяців з останніх шести місяців реєстрацію в Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування на постачання товарів/послуг за одним і тим самим кодом товару/послуги згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором продукції та послуг.

3. Залишкова вартість основних засобів для платників податку на прибуток підприємств на кінець звітного (податкового) періоду (звітний (податковий) період обирається відповідно до пунктів 137.4 і 137.5 статті 137 Податкового кодексу України для певної групи платників) становить більше 5 млн. гривень та відображена у звітності, за якою граничні строки її подання передують календарному дню розрахунку такого показника, за умови, що з початку попереднього року керівник та засновник не змінювалися.

4. Площа наявних у платника податку у власності (на праві власності/користування) орендованих земельних ділянок становить не менше 200 гектарів включно або орендованих земельних ділянок комунальної та/або державної власності - не менше 0,5 гектара (станом на 1 січня поточного року), що задекларовані до 20 лютого поточного року та за які сплачено суму податкового зобов`язання з плати за землю у строки, передбачені законодавством.

5. Сплачено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на одного працюючого, що перевищує суму такого єдиного внеску з мінімальної заробітної плати у 2 рази за останні 12 місяців, за умови, що з початку попереднього року керівник та/або засновник платника податку не змінювалися та середньомісячна чисельність працюючих за останні 12 місяців становить не менше п`яти осіб.

6. Загальна сума сплачених у попередньому звітному році сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, становить більше 10 млн. гривень.

Разом із тим, відповідачами не надані суду належні та допустимі докази перевірки поданої позивачем на реєстрацію податкової накладної на відповідність ознакам безумовної реєстрації, а також перевірки позивача на наявність показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість.

Водночас, із урахуванням наведених положень Порядку № 1165, суд уважає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган має зажадати від платника документи на спростування наявних у нього сумнівів, пов`язаних із легальністю діяльності юридичної особи, вказавши, які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Поряд із цим, метою зупинення реєстрації податкових накладних є перевірка ознак наявності ризиків можливого порушення платником норм податкового законодавства, що може бути спростовано шляхом надання додаткових пояснень та/або доказів.

У свою чергу, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі Порядок № 520).

Так, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію якої зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку № 520).

Разом із тим, у взаємозв`язку з наведеними нормами, судом встановлено, що оскільки позивачу не було визначено конкретного переліку документів, необхідного для підтвердження операції, здійсненої за спірною податковою накладною, ним на власний розсуд подавалися податковому органу усі наявні у нього документи для підтвердження здійсненої операції за спірною податковою накладною, а також документи для підтвердження можливості її здійснення в межах своєї господарської діяльності.

Водночас суд вважає, що податковий орган мав запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних сумнівів щодо реальності спірних операцій, вказавши, які саме аспекти належить висвітлити (підтвердити) платнику податків у своїх поясненнях та, які саме документи надати.

Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Натомість, на порушення наведених вимог оскаржуване рішення містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток до Порядку № 520), проте підкреслення документів (як того вимагає форма рішення), які на думку контролюючого органу позивачем не надано, не містить.

Аналогічно у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Більше того, у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної податковим органом не було зазначено, яка саме наявна у нього податкова інформація, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених у поданій для реєстрації податковій накладній, та які документи необхідно надати позивачу для її спростування.

Суд зазначає, що факт зупинення реєстрації ПН у ЄРПН не спростовує самого факту здійснення платником податків господарських операцій, що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.

Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що позивачем подавались до контролюючого органу пояснення з відповідними первинним документами по операції за спірною податковою накладною щодо наявності підстав для їх реєстрації, які, із незрозумілих суду причин, не були враховані при прийнятті спірного рішення.

Водночас, оскаржуване рішення містять лише загальні твердження про ненадання платником податку копій первинних документів. Тобто, викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача 2, не вистачало для здійснення реєстрації спірних податкових накладних, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем первинні документи не були враховані при прийнятті спірного рішення.

Також у спірному рішенні не вказано, які саме надані документи складені з порушенням законодавства, які саме вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Більше того, контролюючий орган не вказав, чому наданих позивачем документів недостатньо для реєстрації спірної податкової накладної, які документи були взяті ним до уваги, а які відхилені та причини їх неприйняття, чи містили документи дефекти, тощо. Отже така позиція контролюючого органу не може бути визнана судом обґрунтованою.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що податковий орган як при зупиненні реєстрації спірної податкової накладної, так і при прийнятті спірного рішення обмежився лише загальними фразами та не вказав конкретно, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, в якій також зазначено, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Також аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 0740/804/18, від 23.10.2018 у справі № 822/1817/17.

У свою чергу суд зауважує, що за приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних деклараційна підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом із тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 996-XIV), первинний документ визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, виходячи з наведених норм у сукупності вбачається, що обов`язковою ознакою господарської операції є реальні зміни майнового стану платника податків (зокрема, рух активів, зміна зобов`язань чи власного капіталу), що мають бути підтверджені складеними належним чином первинними документами та відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Водночас, дослідивши, проаналізувавши та надавши оцінку наданим позивачем документам та поясненням щодо здійснених ним операцій по спірним податковим накладним, суд доходить висновку про їх достатність для підтвердження реальності здійснюваної позивачем господарської діяльності, а також про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону 996-XIV, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Одночасно судом встановлено, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентами по спірних податкових накладних, у повній мірі підтверджують їх реальність.

Суд також враховує наявність у позивача свідоцтва, сертифікату, договори оренди виробничих потужностей, відомостями за формою 20-ОПП.

Згідно договорів оренди позивач орендує у юридичних осіб нежитлові приміщення, які використовуються для здійснення своєї господарської діяльності, відповідно до довідки 20-ОПП підприємство використовує для здійснення діяльності офісні, виробничі та складські приміщення.

Зазначені документи свідчать про те, що позивач здійснює діяльність у сфері виробництва автотранспортних засобів самостійно.

Відповідачі ж належними доказами не обґрунтували підстави прийняття оскаржуваного рішення, зокрема те, яких саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження та розвантаження продукції не було надано платником, та яким чином зазначене могло вплинути на обов`язок платника податків зареєструвати податкову накладну.

Також відповідачі не довели, що надані позивачем документи мали такі недоліки форми або змісту, що виключали можливість реєстрації податкової накладної.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідачам не надано належних доказів, які б досліджувалися у ході засідання комісії і які слугували б підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи в сукупності спростовують сумніви щодо реальності господарських операцій позивача по спірній податковій накладній.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, отже, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі №821/1173/17.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте без врахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Із аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 19 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Виходячи з наведеного суд вважає, що в цьому випадку задоволення позовних вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх фактичного надходження, - є дотриманням судом гарантій захисту порушених прав позивача на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп (платіжне доручення від 14.03.2023 №126).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві підлягають судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 249, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.01.2023 №8147909/43827450 про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ «Київський машинобудівельний завод» від 16.12.2022 №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Київський машинобудівельний завод» від 16.12.2022 №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її направлення.

Стягнути на користь ТОВ «Київський машинобудівельний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.