Рішення

від 31.08.2023 по справі 400/11227/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 р. № 400/11227/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відвідповідача:Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області, вул. Грушевського, 3, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55200, про:визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5 , 6 ч.1 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни;

- зобов`язати відповідача в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити з 10.09.2021 року нарахування позивачу пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5 , 6 ч.1 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.

Ухвалою від 22.11.2021р. суд відкрив провадження за вказаним вище позовом за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.263 КАС України.

Обгрунтовуючи позов позивач вказала про те, що вона має статус учасника війни, що дає право їй на користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5 , 6 ч.1 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ (далі - Закон 3551). Звернувшись до відповідаач з заявою про нарахування відповідних пільг, відповідач протиправно відмовив в їх наданні з підстав того, що середньомісячний сукупний дохід позивача на одну сособу перевищує 3245,35грн., про що визначено в постанові КМУ від 04.06.2015р. №389 "Про затвердження Порядку наданні пільг окремим категоріям з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" (далі - Порядок №389). З такими діями позивач не погодилась, тому звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх соціальних прав.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що Порядком №389 визначено коло осіб та підстави для призначення пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами. Позивач при зверненні до відповідаач з заявою про призначення відповідних пільг не врахувала того, що починаючи з 18.03.2019р. при наданні пільг учасникам війни враховується середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, який не має перевищувати величини доходу, який дає право на податкову пільгу в порядку визначеному КМУ, що передбачено ч.6 ст.14 Закону 3551. У відзиві відповідач просив ухвалити рішення на підставі чинного законодавства.

Позивач в позові просила розглянути справу в без її участі, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника війни, що підтверджується копією посвідчення від 04.09.2002 року серії НОМЕР_1 .

24.09.2021р. позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області з заявою наданні пільг на житлово-комунальні послуги як учаснику війни.

Листом від 27.09.2021р. за вих№ 5863/04.2-04 відповідач відмовив позивачу в її заяві з підстав того, що середньомісячний сукупний дохід позивача на одну сособу перевищує 3245,35грн., що встановлено постановою КМУ від 04.06.2015р. №389 "Про затвердження Порядку наданні пільг окремим категоріям з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї".

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551) передбачено, що цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до ст.14 Закону №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються, зокрема, такі пільги:

- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю;

- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

З 01.07.2015р. набрала чинності Постанова КМУ №389 від 04.06.2015р., якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (далі - Порядок №389), який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до п.2 Порядку №389, його дія, зокрема, поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно з Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасники війни; особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).

Згідно з пунктом 3 Порядку №389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до п. 5 Порядку №389 до сукупного доходу сім`ї пільговика включаються нараховані: пенсія; заробітна плата; грошове забезпечення; стипендія; соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності); доходи від підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні пільг учасникам війни було передбачено частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема встановлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, зі змінами.

Суд зазначає, що в разі якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.

Суд враховує позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №12-р/2018 від 18.12.2018р., відповідно до якого, забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Розглянувши матеріали справи та законодавство України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.

Обмеження або скасування положеннями Закону №76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом №3551, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.

Отже, підпунктами 1, 3, абзацом другим підпункту 2 пункту 9 розділу I Закону №76 знижено досягнутий рівень соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. У зв`язку з цим абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, якими виключено положення Закону № 3551 щодо пільг на проїзд для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону № 3551, якими встановлено умову для отримання окремих пільг, суперечать частинам першій, п`ятій статті 17 Основного Закону України.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Рішенням Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018р. встановлено, що частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 18.03.2019р.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, слід звернути увагу на те, що починаючи з 18.03.2019р. при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що Рішення Конституційного Суду №12-р/2018 набрало чинності 18.03.2019р., з 19.03.2019р. застосуванню підлягають положення частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-ХІІ, чинної до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам суду викладеним у Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019р. у справі №756/8873/18.

Пунктом 5 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-ХІІ встановлено, що учасникам війни надаються пільги з 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Отже, з 19.03.2019р. позивач має право на вказані пільги, відтак суд вважає позовні вимоги обгрунтованими.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність власних дій при відмові позивачу у відновленні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, у зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити.

Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55200, код ЄДРПОУ 03194559) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 03194559) здійснити з 10.09.2021 року нарахування пільг ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов