Постанова

від 05.09.2023 по справі 240/29863/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29863/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

05 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства"Альянс Кар" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Альянс кар" (далі ПП "Альянс кар") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 00072710702, 00072720702 від 04 листопада 2022 року в частині заниження бази оподаткування ПДВ з операцій постачання автомобілів, імпортованих з Кореї, і як наслідок заниження податкових зобов`язань з ПДВ суму 72 290 грн; порушення п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 та порушення заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 з урахуванням змін щодо відсутності у ПП «Альянс Кар» права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за березень 2022 року в розмірі 90 000 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №00072720702 від 04 листопада 2022 року на суму 90 000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00072710702 від 04 листопада 2022 року в частині - на суму 72 290 грн., винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №1251-п від 14.09.2022 посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області у період з 21 вересня 2022 року по 27 вересня 2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Альянс кар" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 04.10.2022 № 6802/06-30-07-02/43319565 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення ПП "Альянс кар" дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету:

-п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п.200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України оскільки ним завищено показник рядка 21 Декларації па суму 106 724 грн;

-п.200.4. п. 200.7. п.200.9 ст.200 ПК України та вимог п.п. 4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 за №159/28289 з урахуванням змін, у ПП "Альянс Кар" відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування по декларації за березень 2022 року в розмірі 90 000 грн;

-п.п. 69.1 ті. 69 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення", п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, в результаті якого ПП "Альянс кар" допущено порушення строків реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних по операції з реалізації легкового автомобіля марки Hyundai, модель Grand Starex, номер кузова НОМЕР_1 , яка фактично відбулась у лютому 2022 року.

04.11.2022, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00072720702, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні в сумі 90 000,00 грн та №00072710702, яким зменшено від`ємне значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 106 724,00 грн.

Частково не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, порядок його адміністрування, платники цього податку, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі ПК України).

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1 191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 23.1 статті 23 ПК України базу оподаткування визначає як фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Правила визначення бази оподаткування податку на додану вартість встановлено статтями 188-190 розділу V ПК України.

За загальним правилом, відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачанні необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Так, обгрунтовуючи свою позицію про порушення позивачем п. 188.1. ст.188 ПК України, що полягає у заниженні бази оподаткування щодо операцій з постачання автомобілів, податковий орган вказує на те, що останнім не враховано витрати на транспортування автомобілів з порту Incheon (Корея) до порту Чорноморськ (Україна) та по території України з порту Чорноморськ до м. Житомира, в результаті чого занижено базу оподаткування операцій з постачання автомобілів, імпортованих з Кореї та, як наслідок, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 72 290 грн., так як згідно з п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідач самостійно розрахував згідно з наявною відкритою інформацією в мережі Інтернет вартість транспортування одного автомобіля з Кореї - 1160 доларів США ((1000+1080+1400)/3) та середню вартість перевезення 1 одиниці транспорту для евакуаторів-автовозів, що складає 9,66 грн/км ((12+9+8)/3), тому вартість перевезення одного автомобіля по маршруту Чорноморськ - Житомир виходить 5023,2 грн (9,66*520).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що ПП "Альянс Кар" здійснювало придбання автомобілів у контрагента AUTOWINI INC на умовах поставки FOB (Incheon, Korea) згідно з договорами за умовами яких витрати по транспортуванню автомобіля, після його навантаження на борт судна, несе позивач.

Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що проведення перерахування таких коштів на рахунок продавця для здійснення оплати перевізнику, не змінює того факту, що відповідні витрати несе саме позивач.

За правилами ІНКОТЕРМС-2020 FOB (Free Оn Board) франко-борт (назва порту відвантаження): поставка відбулася в момент, коли товар потрапив на борт судна в названому порту відвантаження; перехід ризиків з моменту поставки (на борту судна); розподіл затрат у місці поставки (на борту судна).

Згідно з наданою позивачем відповіді AUTOWINI INC, витрати на транспортування автомобілів включено до рахунків, виставлених на оплату ПП "Альянс Кар".

Отже, витрати на транспортування автомобілів були включені до задекларованої позивачем їх митної вартості. Витрати на транспортування товару в межах митної території України не підлягають включенню до митної вартості.

У пункті 190.1 статті 190 ПК України закріплено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За змістом ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу в тій частині, що ПП "Альянс Кар" не надано доказів понесення витрат та транспортування автомобілів з порту (Korea) до порту Чорноморськ (Україна) та по території України з порту Чорноморськ до міста Житомир, оскільки під час судового розгляду з`ясовано та відповідачем не спростовано, що до митної вартості автомобілів включено вартість їх доставки з порту Incheon (Korea). При цьому, у контролюючих органів не виникло зауважень щодо визначеної позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення автомобілів на митну територію України.

Вказані висновки у контексті спірних правовідносин не можуть вважатись належним обґрунтуванням заниження ПП "Альянс Кар" податкових зобов`язань з ПДВ на 72 290 грн і відповідно податкове повідомлення - рішення від 04.11.2022 №00072710702, яким зменшено від`ємне значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду підлягає скасуванню в частині цієї суми.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 00072720702 від 04 листопада 2022 року, колегія суддів вказує на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 ПК України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На підставі пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (…)

Як визначено пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (далі Порядок № 21).

У пп. 4 п. 5 розділу V Порядку визначено, що сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Як вбачається із Акту від 04.10.2022 № 6802/06-30-07-02/43319565, відповідачем встановлено, що позивачем при заповненні Додатку №4 до декларації за березень 2022 року (Д4, від 15.04.2022 №9046564454), допущено порушення п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПК України та пп. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок), в якому не зазначено звітний (податковий) період декларування бюджетного відшкодування (рядок 20.2.) з податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи, відповідачем прийнято та внесено заяву позивача до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а також проведено документальну перевірку по вказаному в декларації періоду. Відмови у прийнятті неправильно заповненої заяви або відмови у проведенні перевірки на підставі неправильно чи з помилками поданої заяви не було.

В той же час, помилки при заповненні податкової декларації і некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів) саме по собі не призводить до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні. Тому, якщо відповідач не встановив будь - яких фактів, що б свідчили про неправильне визначення суми від`ємного значення ПДВ в декларації чи відсутність права на її заявлення до відшкодування, то і несуттєві технічні недоліки декларації чи додатків до неї не можуть бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні.

У постанові від 11.09.2018 у справі №810/3697/16 Верховний Суд вказав, що допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку про завищення бюджетного відшкодування у разі якщо фактична сплата ПДВ підтверджується відповідними первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 (справа №812/1294/17), від 28.08.2018 (справа №810/2744/13-a), від 11.09.2019 у справі №826/11818/13-а, від 15.06.2020 (справа №440/17/19).

Слід зазначити, що ПК України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Тобто, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до невірного формування податкового кредиту та завищення бюджетного відшкодування ПДВ.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 03.05.2018 у справі №820/4177/17, від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а, від 14.08.2018 у справі №818/1507/17.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення - рішення від 04.11.2022 №00072720702.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.