Постанова

від 05.09.2023 по справі 420/7367/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 420/7367/19

адміністративне провадження № К/9901/2367/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №420/7367/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗИНГ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 (головуючий суддя Марина П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 (головуючий суддя Лук`янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗИНГ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2019 №0002871414, №0002851414 та №0002861414.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, адміністративний позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби в Одеській області в межах строку на касаційне оскарження звернулось з касаційною скаргою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі №420/7367/19 за касаційною скаргою податкового органу.

До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою суду від 04.09.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 05.09.2023.

У зв`язку з перебуванням судді члена-колегії Юрченко В.П. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: суддя-доповідач Хохуляк В.В., судді: Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство звернулося з позовом до податкового органу про скасування рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість; зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток; збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції.

Позов обґрунтовувало тим, що в Акті перевірки ТОВ «РАЙЗИНГ» відповідач дійшов безпідставного висновку про безтоварність господарських відносин позивача з його контрагентами-постачальниками, які не опосередковуються реальним виконанням операцій. У свою чергу, позивачем під час проведення планового заходу контролю надано контролюючому органу достатньо документів в підтвердження господарських операцій, а висновки перевіряючих щодо протилежного базуються виключно на припущеннях. За твердженнями позивача, Головне управління ДПС в Одеській області, на виконання вимог Порядку проведення органами Державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, зобов`язане було надіслати до податкових органів за адресою місцезнаходження контрагентів ТОВ «РАЙЗИНГ» запити на проведення зустрічних звірок щодо підтвердження взаємовідносин з позивачем, а не використовувати для висновків податкову інформацію. При цьому, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку при формуванні податкового кредиту та зобов`язань з ПДВ здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків до бюджету, і в подальшому нести негативні наслідки за можливі дії контрагента або через відсутність документального підтвердження сплати податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Головним управлінням ДПС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень позивачем, зафіксованих у висновках Акту перевірки. Згідно висновків судів, позивачем цілком правомірно, у відповідності до ст.198 Податкового кодексу України, віднесено суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних послуг за договорами, укладеними із його контрагентами, до складу податкового кредиту та порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач зазначає про ненадання судами належної правової оцінки обставинам справи у сукупності, недосліджено зібрані у справі докази; вважає, що суди попередніх інстанцій мали б встановити обставини щодо реального змісту операцій між позивачем та контрагентами, з огляду на висновки Акту перевірки; вказує, що судами не взято до уваги посилання відповідача на наявні відкриті кримінальні провадження в яких фігурують контрагенти; відзначає про недостатність трудових ресурсів у контрагентів, недоліки у первинних документах. Крім того, на думку відповідача, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у відносинах, що характеризуються наданням послуг по супроводженню небезпечних вантажів.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Товариство зауважує, що суб`єкт владних повноважень протягом розгляду справи не надав суду жодного доказу в обґрунтування своєї позиції, податкової інформації, на яку посилається відповідач, податковий орган не заявив жодного клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів, допит свідків, чим недотримано принцип змагальності сторін, не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення. Позивач вважає, що відповідач не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами лише на підставі податкової інформації та аналізу бази даних АІС. Як відзначає позивач, твердження відповідача про відсутність у контрагентів трудових ресурсів не спростовують фактичне виконання господарських операцій, контролюючим органом в акті перевірки не наведено, які саме ресурси необхідні для надання послуг, а також недоведено зв`язку цього факту з неможливістю виконати зазначені послуги з залученням інших осіб та орендованого майна. Крім іншого, позивач звертає увагу, що податкове законодавство не пов`язує наявність помилки у ІПН контрагента, зазначеному у додатку 5 до декларації з ПДВ, із позбавленням права на податковий кредит у відповідному періоді. Посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, податковим органом встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг з охороною та супроводження вантажів, надання послуг із стаціонарної охорони, списання кредиторської заборгованості. У перевірений період товариством документально оформлено взаємовідносини з постачальниками ТОВ «КРОК-М» (код за ЄДРПОУ 20958082), ТОВ «ГРАНО ЄВРО ГРУП» (код за ЄДРПОУ 38780347), ТОВ «ЕНЕРГОБУД КАРГО» (код за ЄДРПОУ 39958646), ПП «СОЛИДАРНОСТЬ» (код за ЄДРПОУ 40086717), ПП «МАКСІМА-ПРОМ» (код за ЄДРПОУ 40545292), ТОВ «ЛІБОР ПРИВАТ» (код за ЄДРПОУ 40746405), ТОВ «ПРОДЖО» (код за ЄДРПОУ 40822003), ТОВ «ЧЕСТ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 41017178), TOB «CMAPT IBEHC» (код за ЄДРПОУ 41017838), TOB «КАМЕЛ-ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 41129473), TOB «ПРОДО МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ 41381379), TOB «НОВОСТАЙЛ» (код за ЄДРПОУ 41444827), TOB «САЛМОН» (код за ЄДРПОУ 41504974), TOB «ГАЙВАРО» (код за ЄДРПОУ 41583559), TOB «ЛАНЕТ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 41583648), ПП «ФАСТ ТРАНС ЛОГІСТИК» (код за ЄДРПОУ 34319491), ПП «КМК ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 37238489), ТОВ «АЛЬЯНС КОМПЛЕКТ» (код за ЄДРПОУ 39420351), ПП «ІНКОМ-ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 39733811), ТОВ «УКР ВЕБ ПАРТНЕРС» (код за ЄДРПОУ 40088185), ТОВ «ПРОМ ГРАВІС» (код за ЄДРПОУ 40421683), ПП «РЕТАЛ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 40585707), ПП «ІНКОМ- РЕТАЛ» (код за ЄДРПОУ 40713898), TOB «ІТН КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 40747073), ТОВ «МАТЕРІАЛ ПРО» (код за ЄДРПОУ 40822129), TOB «НОМІ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40824435), ТОВ «КОНКОРДА» (код за ЄДРПОУ 40824498), ПП «ВЕНТА-СОФТ» (код за ЄДРПОУ 41093589), ТОВ «ПРОДО-ЗБУД» (код за ЄДРПОУ 41163336), ТОВ «КИЇВТОРГ РЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 41325362), ПП «ПІВДЕНЬ СЕРВІС ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 41355685), ТОВ «НИКПРОДТОРГ» (код за ЄДРПОУ 41388574), ТОВ «СТАТУС ПРО ГРУП» (код за ЄДРПОУ 41422096), TOB «АСЕНСІС» (код за ЄДРПОУ 41485842), ТОВ «БЕНДС» (код за ЄДРПОУ 41500634), ТОВ «ОРІОН ЛІГА» (код за ЄДРПОУ 41501874), ТОВ «ТОТАЛ ДОМІНЕЙШН» (код за ЄДРПОУ 41503489), ТОВ «ЦИКОН ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 41509

Відповідач вказує, що здійснення відповідної діяльності потребує достатньої кількості трудових ресурсів фахівців із спеціальною освітою та кваліфікацією. Однак, згідно Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів (форма Д4) та Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) встановлено, що в постачальників ТОВ «РАЙЗИНГ» відсутні власні або залучені трудові ресурси необхідної спеціальної кваліфікації. Керівники підприємств-контрагентів ТОВ «РАЙЗИНГ» виконували функції складання та підписання звітності, документів (у тому числі первинних), реєстрації податкових накладних, ведення обліку тощо, без нарахування та виплати заробітної плати. Кріт того, аналізом ЄРПН встановлено, що послуги залучення стороннього трудового ресурсу ними не придбавалися.

Також, в Акті перевірки Головне управління ДПС в Одеській області посилається на дані Єдиного реєстру судових рішень щодо наявності кримінальних проваджень, в яких фігурують постачальники ТОВ «РАЙЗИНГ».

З урахуванням вищезазначеного, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що укладені між ТОВ «РАЙЗИНГ» та постачальниками договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, яка становить їх предмет. Фактично постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг на користь ТОВ «РАЙЗИНГ». При перенесенні ТОВ «РАЙЗИНГ» інформації з неправомірно складених первинних документів щодо придбання послуг від зазначених постачальників, та в подальшому формування собівартості наданих послуг в адресу замовників, до облікових регістрів бухгалтерського обліку порушено вимоги чинного законодавства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, у перевірений період основним видом економічної діяльності ТОВ «РАЙЗИНГ» була діяльність приватних охоронних служб (код 80.10).

Здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «РАЙЗИНГ», як Замовником, уклало із підприємствами-виконавцями договори надання послуг з супроводження вантажів, які перевозяться залізничним транспортом по території України.

Предметом договорів є надання послуг виконавцями по охороні та супроводженню світлих нафтопродуктів ТОВ «РАЙЗИНГ», які перевозяться залізничним транспортом по території Україні від прикордонних станцій і станцій наливу, його переадресування до станції призначення і підприємств, які здійснюють його відвантаження.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди констатували, що останні не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суди вказали, що надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам пункту 201.1 та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реальності надання послуг.

Відтак, первинні документи підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами-постачальниками послуг.

У цій справі судами відзначено, що зауважень щодо правильності оформлення первинних документів, оформлених за наслідками господарських операцій ТОВ «РАЙЗИНГ» з його постачальниками (виконавцями робіт за укладеними договорами) акт перевірки від 10.09.2019 №1/15-32-05-14/32428621 не містить.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що як підтверджено матеріалами справи, вказаних контрагентів ТОВ «РАЙЗИНГ» залучило для виконання взятих на себе зобов`язань, як Виконавця, за укладеними договорами із замовниками ТОВ «УТН-ГРУП», ПАТ «Страхова Група «ТАС», ТОВ «ОІЛ ЮГ», ТОВ «МІДАС ОІЛ ЛТД», ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД», ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА», ТОВ «КОМПАС КІРОВОГРАД», ТОВ «КАТРАЛ ОІЛ», ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «Альянс Ойл Україна» та ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» щодо надання послуг на охорону та супроводження вантажу, умовами яких, серед іншого, передбачено, що Виконавець у випадку необхідності, для виконання своїх договорів, залучає сторонні організації за рахунок власних коштів, при цьому несе повну самостійну відповідальність за їх дії перед замовником.

У свою чергу, контролюючим органом зібрано податкову інформацію, внаслідок чого встановлено, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси у кількості, необхідній для здійснення взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «РАЙЗИНГ». При цьому, відповідач посилається на дані Звітів про суми нарахованої заробітної плати.

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу, суди вказали, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів певної кількості персоналу, не може являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на декларування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Судами відзначено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення Головним управлінням ДПС в Одеській області зустрічних звірок контрагентів ТОВ «РАЙЗИНГ».

Суди не вважали обґрунтованими доводи відповідача на підставі податкової інформації та інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Суди не визнали обґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16.

Також, обґрунтовуючи свої доводи про нереальність господарських операцій, відповідач вказував під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційні скарзі, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси.

На вказані доводи Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Відсутність за твердженням відповідача у контрагента власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність операцій.

Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Більше того, актом перевірки не ставиться під сумнів виконання ТОВ «РАЙЗИНГ» взятих на себе зобов`язань, як Виконавця, за договорами, укладеними з ТОВ «УТН-ГРУП», ПАТ «Страхова Група «ТАС», ТОВ «ОІЛ ЮГ», ТОВ «МІДАС ОІЛ ЛТД», ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД», ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА», ТОВ «КОМПАС КІРОВОГРАД», ТОВ «КАТРАЛ ОІЛ», ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ», ТОВ «Альянс Ойл Україна» та ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг». При цьому, учасниками справи не заперечується, що позивач самостійно, власними силами не мав можливості виконати такі зобов`язання без залучення сторонніх організацій.

Окрім того, у цій справі, перевірки первинних документів контрагентів проведено не було, пояснень у осіб відповідальних за здійснення вказаних видів діяльності не відбирались, а тому відображені в акті перевірки позивача відомості за результатами аналізу інформаційного ресурсу бази податкового обліку відповідача є припущенням податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних виробничих та трудових ресурсів для виконання вказаного обсягу робіт.

Також, касаційний суд вважає необхідним відзначити, що обставини досудового провадження у кримінальних справах не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Переглядаючи судові рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з`ясував, що Акт перевірки не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача - для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними. Також, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагентів по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентами. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №420/7367/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду