Ухвала

від 06.09.2023 по справі 2-3362/2005

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2-3362/2005

4-с/465/39/23

У Х В А Л А

судового засідання

06.09.2023 року м. Львова

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючої судді Мартьянової С.М.

за участі секретаря судового засідання- Сеньків А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в :

До Франківського районного суду м. Львова звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, в якій просив суд зобов`язати оскаржуваний суб`єкт закінчити виконавче провадження №1372455 з виконання виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова яке видано на підставі рішення суду від 25 червня 2005 року.

В обґрунтування скарги покликається на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Дане рішення перебуває на примусовому виконанні в Мостиському ВДВС номер провадження 1372455.

13.06.2023 року заявник звернувся через засоби поштового зв`язку до оскаржуваного суб`єкта з клопотанням, в якому просив закінчити виконавче провадження на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» який був чинний на час відкриття виконавчого провадження.

28.06.2023 року за звернення ОСОБА_1 на предмет закінчення виконавчого провадження оскаржуваний суб`єкт постановив рішення.

Дане рішення 14.07.2023 року заявник отримав в приміщенні ЗМУЮ у м. Львові.

На час написання скарги відповіді саме від оскаржуваного суб`єкта заявник не отримав жодної, отже мусить звернутися зі скаргою до ЗМУЮ, де 14.07.2023 року фактично отримав рішення датоване 06.05.2023 року. Таким чином десятиденний строк пропущеного від незалежних від заявника причин.

Заявник зазначає, що на час пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання всі права і обов`язки сторін виконавчого провадження та державного виконавця регулюються ЗУ «Про виконавче провадження» (Закон втратив чинність на підставі Закону №1404-VІІ 1404 від 02.06.2016 року, ВВР 2016, №30, ст. 542).

Закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення згідно ст. 49 ч.6 ЗУ «Про виконавче провадження» (Закон втратив чинність на підставі Закону №1404-VІІ 1404 від 02.06.2016 року, ВВР 2016, №30, ст. 542) є обов`язковою передумовою для закінчення виконавчого провадження.

На час звернення до суду зі скаргою, дітям заявника на користь яких присуджено аліменти виповнилось вже 18 років. Таким чином, строк для стягнення аліментів збіг з часу повноліття.

Законодавцем встановлено чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні, оскільки державний виконавець наділений власними повноваженнями, він повинен виконувати ці вимоги законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад передбачених ЗУ «Про виконавче провадження». Недотримання зазначених засад має наслідки порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Згідно чинного ЗУ «Про виконавче провадження» закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку. Якщо існує заборгованість зі стягнення відповідних видів платежів, відповідно до ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження. Вказана норма у даному виконавчому провадженні не підлягає до застосування з вищевикладених підстав.

У своєму рішенні від 06.05.2023 оскаржуваний суб`єкт абсолютно не застосовує ЗУ «Про виконавче провадження».

У зв`язку з вищевикладеним заявник і був змушений звернутися до суду з даною скаргою.

Сторони в судове засідання не з`явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомили.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст. 450 ЦПК України)

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1,2 статті 18ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Відповідно до ст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а цивільним -процесуальним кодексомУкраїни визначено ознаки обов`язковості судових рішень.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із ч.1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Як вбачаєтьсяз матеріалівскарги тавстановлено судом,у Мостиськомувідділі державноївиконавчої службиЯворівського районуу Львівськійобласті Західнеміжрегіональне управлінняМіністерства юстиції перебуває виконавчий лист Франківського районного суду м. Львова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частин із всіх видів заробітку, починаючи з 08.04.2005 року до їх повноліття.

30.09.2005 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Станом на 01.07.2023 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 становить 179701,65 грн. (без врахування штрафів, виконавчого збору, та витрат виконавчого провадження).

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 встановлено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно пункту 10 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться в загальному порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження».

Дані обставини вбачаються з листа в.о. начальника Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.05.2023 року.

Відповідно до п.п.7 та 9 ч. 1ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» виконавче провадженняпідлягає закінченню,зокрема уразі фактичноговиконання вповному обсязірішення згідноз виконавчимдокументом; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Відповідно до п.п. 7.21, 7.22 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Розділом XIII Прикінцеві та Перехідні положення вказано, що цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Також, в дано розділі зазначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до Розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 7 цього розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, заявник посилається як на підставу закінчення виконавчого провадження, а саме п.6 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» який діяв на момент відкриття виконавчого провадження, що є помилковим.

В.о. начальника Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в листі від 06.05.2023 року надані боржнику роз`яснення щодо закриття виконавчого провадження, який було вручено ОСОБА_1 14.07.2023 року про що ним самим зазначається у скарзі.

На даний час у боржника існує заборгованість зі сплати аліментів, тобто фактично рішення Франківського районного суду м. Львова є не виконаним.

Отже, державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та згідно норм передбачених чинним законодавством.

Згідно із ч.1,3 ст.451ЦПК України за результатамирозгляду скаргисуд постановляєухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволені скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 259-261,447,450,451 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби Яворівського району у Львівській області Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Мартьянова С.М.