Ухвала

від 30.08.2023 по справі 398/4277/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4277/23

провадження №: 2-з/398/48/23

УХВАЛА

Іменем України

"30" серпня 2023 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючогосудді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши матеріалисправи зазаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Олександрійськазернова компанія»,в інтересахякого дієадвокат Ковальова ТетянаЮріївна,про забезпеченняпозову поцивільній справіза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Олександрійська зерновакомпанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків,-

В С Т А Н О В И В:

28серпня 2023року товариствоз обмеженоювідповідальністю «Олександрійськазернова компанія»звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов`язків в розмірі 119394 грн.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія», в інтересах якого діє адвокат Ковальова Т.Ю., про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем ОСОБА_2 і знаходяться у нього чи інших осіб.

Позивач вважає що невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту всього рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем ОСОБА_2 і знаходяться у нього чи інших осіб може призвести до порушення прав позивача та істотно ускладнити виконання рішення суду у разі його задоволення.

Вказана заява прийнята та призначена до судового розгляду.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Крім того, заява про забезпечення позову розглянута без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи думку позивача, викладену представником, дослідивши матеріали справи та докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповіднодо ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згіднозі ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1статті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1ст. 151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбаченихст. 81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав.

Диспозиціястатей 149-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно змісту Закону України«Про виконавчепровадження» елементами арешту майна є його опис, оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам. Отже, арешт передбачає обмеження в праві користування майном.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів позивача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арештуна все рухоме та нерухоме майно, позивачем не надано жодного доказу щодо наявності у відповідача такого майна.

Як вбачається з доводів заявника та наданої ним заяви про забезпечення позову, що ОСОБА_1 несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей та транспортних засобів. Водій ОСОБА_1 не доставив 24 тони зерна пшениці. А саме вантаж не був збережений та доставлений на місце призначення. 19 серпня 2023 року слідчим Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального провадження за №12023162150001064, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. ОСОБА_1 переховується від слідства та не бажає відшкодовувати матеріальні збитки.

Проте, позовна заява разом із заявою про забезпечення позову надійшли до суду 28 серпня 2023 року, тобто через 10 днів після порушення кримінального провадження за фактом крадіжки зерна.

Отже, доводи заявника щодо небажання відшкодовувати матеріальні збитки не мають доказової бази.

При цьому, як вбачається з висновку Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №308/3824/16-ц, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Саме таку правову позицію висловив Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №183/5864/17-ц в постанові від 17.10.2018 року.

За таких обставин обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17(провадження № 14-88цс20).

Заявником достатнього обґрунтованого припущення наведено не було.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 755/9322/20.

Отже, враховуючи викладене вище та той факт, що позивач жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права, доводи, викладені в заяві не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, до заяви не долучено жодного доказу щодо наявності конкретного майна у відповідача, у заяві не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження цього майна, тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.149-153,258-261,353-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволеннізаяви Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Олександрійськазернова компанія»,в інтересахякого дієадвокат Ковальова Т.Ю.,про забезпеченняпозовувідмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Голосеніна