Рішення

від 25.04.2024 по справі 398/4277/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4277/23

провадження №: 2/398/555/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"25" квітня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, та просило стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 119394,00 грн., завдану ним під час виконання трудових обов`язків, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.12.2019 року між ТОВ «Наві-Лоджистікс», як клієнтом, та ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», як експедитором, було укладено договір № 1912-19 транспортного експедирування, який передбачає виконання та/або організацію послуг експедитором від свого імені або від імені клієнта, за плату і за рахунок клієнта, які передбачені договором.

Згідно договору № 1 ОЗК оренди транспортних засобів від 01.02.2020 року, який було укладено між ТОВ «ВА ГрейнЕкспресс», як орендодавцем, та ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», як орендарем, ТОВ «Ва ГрейнЕкспресс» передало в довгострокову оренду транспортні засоби, зокрема і транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 (до заміни був державний номерний знак НОМЕР_2 ). Також між ТОВ «ВА ГрейнЕкспресс», як орендодавцем, та ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», як орендарем, було укладено договір оренди № 3 ОЗК щодо причепу з державним номерним знаком НОМЕР_3 .

06.04.2023 року ТОВ «Наві-Лоджистікс» (перевізник) та ТОВ «Ромир-Трейд» (замовник) уклали договір № 060423/1 про надання послуг перевезення, згідно п. 4.5 якого перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезення та за втрату вантажу, якщо кількість втраченого вантажу перевищує норми природної втрати, передбаченої договором. Згідно договору № 060423/1 від 06.04.2023 року ТОВ «Наві-Лоджистікс» повинно було доставити вантаж у виді зерна пшениці загальною масою 24 тонни вартістю 119394,00 грн.

Перевезення зерна пшениці здійснював водій ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» ОСОБА_1 на підставі договору № 1912-19 від 19.12.2019 року, наказу «Про закріплення автомобіля» № 9-од від 01.07.2023 року, наказу «Про направлення у відрядження» № 70 від 29.07.2023 року та товарно-транспортної накладної № 191856 від 14.08.2023 року. Проте, відповідач не доставив вантаж, що належав замовнику ТОВ «Ромир-Трейд», у зв`язку зх чим ТОВ «Наві-Лоджистікс» не виконало умови договору № 060423/1 від 06.04.2023 року.

18.08.2023 року працівник ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» В. Біджаков звернувся до Ізмаїльського РВПГУНП в Одеській області з заявою про те, що 18.08.2023 року приблизно о 15 год. 00 хв. по вул. Портовій в м. Ізмаїл Одеської області було виявлено відсутність 24 тонн зерна пшениці, перевізником якої було ТОВ «Наві-Лоджистікс», на транспортному засобі «ScaniaG420 LA4XMNA», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення була визначена за ч. 4 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану. Слідчим Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023162150001064 від 19.08.2023 року. 24.08.2023 року представник ТОВ «Наві-Лоджистікс» подав слідчому заяву про визнання товариства потерпілою стороною.

22.08.2023 року ТОВ «Ромир-Трейд» виставило претензію ТОВ «Наві-Лоджистікс» у зв`язку з невиконанням умов договору, яке, у свою чергу, 23.08.2023 року звернулось з претензією щодо невиконання умов договору до ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», яке несе відповідальність за невиконання зобов`язань водієм ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» і згідно ч. 2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 08.12.2023 року несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей та транспортних засобів, тому позивач просить стягнути з відповідача вартість вантажу, який йому був ввірений.

Ухвалою суду від 30.08.2023 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» про забезпечення позову.

Ухвалою від 10.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 20.10.2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, підтримала позовні вимоги, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.02.2020 року між ТОВ «Ва ГрейнЕкспресс», як орендодавцем, та ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», як орендарем, було укладено договір № 1 ОЗК оренди транспортних засобів на строк до 31.12.2030 року, відповідно до якого, зокрема, орендодавець передав орендареві у тимчасове користування транспортний засіб «ScaniaG420», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_4 . Того ж дня між орендодавцем та орендарем був підписаний акт приймання-передачі транспортного засобу до договору оренди транспортних засобів № 1-ОЗК від 01.02.2020 року, згідно якого ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» було передано транспортні засоби, зокрема і «ScaniaG420», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_4 . 17.09.2022 року орендодавець та орендар уклали додаткову угоду № 6 до договору оренди транспортних засобів № 1 ОЗК від 01.02.2020 року, відповідно до умов якої у зв`язку з викупом автомобіля з лізингу було змінено реєстраційний номер транспортного засобу « НОМЕР_5 », 2011 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , - з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 . Крім того, 01.02.2020 року між ТОВ «Ва ГрейнЕкспресс», як орендодавцем, та ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», як орендарем, було укладено договір № 3 ОЗК оренди транспортних засобів, відповідно до умов якого орендодавець передав у тимчасове користування орендаря причіпи на строк до 31.12.2020 року. Також 01.02.2020 року було підписано акт прийому-передачі причепів.

19.12.2019 року між ТОВ «Наві-Лоджистікс»,як клієнтом, та ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», як експедитором, укладено договір № 1912-19 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор зобов`язався від свого імені або від імені клієнта, за плату і за рахунок клієнта виконати та/або організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, зокрема:організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України за маршрутом, узгодженим з клієнтом, як власним автомобільним транспортом, так і з залученням третіх осіб (перевізників). Згідно п.п. 1.5, 2.1.3 договору протягом виконання договору вантаж залишається власністю клієнта без права самостійного розпорядження ним експедитором. Експедитор зобов`язаний забезпечити збереження вантажу, отриманого до перевезення, та нести відповідальність за його схоронність, з моменту його прийняття від вантажовідправника (в тому числі зернового складу) і до моменту передачі його вантажоодержувачу. Відповідно до п.п. 4.8, 4.9 договору експедитор зобов`язаний дотримуватися умов техніки безпеки та правил дорожнього руху на території клієнта, в тому числі дбати про схоронність майна клієнта. У випадку завдання шкоди майну сторони через винні чи необережні дії співробітників іншої сторони, сторона, що завдала шкоди, зобов`язана компенсувати завдану шкоду постраждалій стороні в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати надання документів, що підтверджують факт та розмір завдання такої шкоди. Договір вступив в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020 року. Даний договір пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін не подала за 30 календарних днів заяву про розірвання договору (п. 10.1 договору).

06.04.2023 року між ТОВ «Ромир-Трейд», як замовником, та ТОВ «Наві-Лоджистікс», як перевізником, було укладено договір № 060423/1 про надання послуг перевезення, за умовами якого виконавець зобов`язався за плату та за рахунок замовника надавати транспортно-експедиційні послуги, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки автомобільним транспортом, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги. За цим договором виконавець, навіть якщо він не є безпосереднім виконавцем перевезення, приймає на себе відповідальність за залучених ним виконавців (за неналежне перевезення та за незбереження вантажу) з моменту приймання вантажу до перевезення і до моменту приймання вантажу вантажоотримувачем. Даний договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2023 року.

Відповідно до копії наказу ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» № 62-к від 08.12.2022 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водій автотранспортних засобів з 09.12.2022 року з встановленням надбавки за суміщення (водії) у розмірі 10 процентів. Того ж дня ОСОБА_1 ознайомився з даним наказом.

Крім того, 08.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» із заявою про доручення йому виконувати додаткову роботу за вакантною посадою транспортного експедитора з доплатою 10 % від окладу вакантної посадив порядку суміщення посад з 09.12.2022 року.

08.12.2022 року між ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» та ОСОБА_1 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно даної угоди працівник обіймає на підприємстві посаду водія та експедитора (за суміщенням) по перевезенню вантажів та виконує роботу, безпосередньо пов`язану, зокрема, з прийманням, зберіганням, супроводженням, перевезенням, обробкою, передачею переданих йому матеріальних цінностей (вантажів) під час їх транспортування транспортним засобом. Працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та транспортних засобів. У випадку незабезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей та транспортних засобів, визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, та її відшкодування відбувається в порядку, визначеному чинним законодавством.

Наказом ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» № 9-од від 01.07.2023 року за ОСОБА_1 був закріплений автомобіль «ScaniaG420», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу (розпорядження) ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» № 70 від 29.07.2023 року ОСОБА_1 разом з іншими водіями підприємства був направлений у відрядження з метою надання транспортних послуг з перевезення сільськогосподарської продукції.

Згідно товарно-транспортної накладної № 191856 від 14.08.2023 року ОСОБА_1 , діючи від імені ТОВ «Наві-Лоджистікс», на замовлення ТОВ «Ромир-Трейд» отримав у Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірмі «Зоряни» 24100 тоннпшениці для перевезення до філії Бесарабська ТОВ СП «Нібулон» в м. Ізмаїл Одеської області.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023162150001064 від 19.08.2023 року, 18 серпня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області з заявою про те, що 18.08.2023 року приблизно о 15 годині 00 хвилин по вул. Портовій в м. Ізмаїл Одеської області були виявлено відсутність 24 тонн зерна пшениці, перевезення якої здійснювалось ТОВ «Ва ГрейнЕкспресс», на транспортному засобі «ScaniaG420 LA4XMNA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України.

22.08.2023 року ТОВ «Ромир-Трейд» направило ТОВ «Наві-Лоджистікс» претензію про компенсацію вартості вантажу в сумі 119394,00 грн., який не був збережений та доставлений на місце призначення, у зв`язку з невиконанням умов договору № 060423/1 від 06.04.2023 року.

У свою чергу, 23.08.2023 року ТОВ «Наві-Лоджистікс» направило ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» претензію про оплату 119394,00 грн., оскільки водій ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» ОСОБА_1 не зберіг та не доставив на місце призначення вантаж 24 тонни зерна пшениці, які належали ТОВ «Ромир-Трейд», у зв`язку з чим ТОВ «Наві-Лоджистікс» не були виконані умови договору № 060423/1 від 06.04.2023 року.

Згідно платіжної інструкції № 15500 від 26.10.2023 року ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» перерахувала ТОВ «Наві-Лоджистікс» 119394,00 грн. як оплату претензії згідно рахунку № 173 від 24.08.2023 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України не є вичерпними, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Підставою трудових правовідносин є трудовий договір.

У ст.21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно з ч.2 ст.130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:

1) пряма дійсна шкода;

2) протиправна поведінка працівника;

3) вина в діях чи бездіяльності працівника;

4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди належать, зокрема: недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність за недостачу матеріальних цінностей можлива лише в разі недостачі понад норму природної втрати. Якщо втрата природна, то притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе. Якщо ж власник доведе, що втрата, хоч і не перевищує межі норм природної, не є природною, а спричинена винними діями працівника, то притягнення до матеріальної відповідальності можливе. Про недостачу мова йде у всіх випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість. При цьому термін «недостача» не розкриває причини зменшення кількості матеріальних цінностей;втрата матеріальних цінностей. Під утратою розуміються такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося.

Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.

Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Зі змісту ч.2 ст.130 КЗпП встановлено, що матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.

Згідно ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

У абз.1 п.3 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 року зазначено, що відповідно зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Отже, згідно з ч.3 ст.130 КЗпП одночасне притягнення до матеріальної та інших видів відповідальності цілком допустиме, якщо тільки є підстави для притягнення працівника не тільки до матеріальної, а й до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Це правило узгоджується зі ст.61 Конституції України, яка забороняє двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її завдано і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоди, чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцю (ст.138 КЗпП України).

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України); майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами(п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України); шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку(п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України).

У правовому висновку ВСУ від 25.04.2012 року у справі №6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Отже, договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсними.

Таким чином, сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п.1 ч.1 ст.134 КЗпП.

У Постанові від 29 червня 2021 року при розгляді справи №686/12599/17 (провадження № 61-46213св18) Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, що така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю працівника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Також Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Верховний Суд зауважив, що перелік вказаних посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Проте чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Згідно переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 №447/24, посада експедитора входить до переліку посад, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

Однак, доказів того, що відповідач був призначений на посаду експедитора позивачем не надано. Так, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 08.12.2022 року на ім`я директора ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», копія якої долучена до позовної заяви, відповідач просив доручити йому виконання додаткової роботи за вакантною посадою транспортного експедитора з доплатою 10 % від окладу вакантної посади в порядку суміщення посад з 09.12.2022 року. Згідно наказу (розпорядження) ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» № 62-к про прийняття на роботу від 08.12.2022 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з окладом 6920,00 грн. та надбавкою за суміщення (водії) у розмірі 10 % без зазначення, з якою саме посадою суміщено посаду водія автотранспортних засобів. На оригіналі даного наказу (розпорядження) олівцем було дописано «Експедитор», однак суд не може взяти це до уваги як доказ призначення відповідача на посаду експедитора.

Крім того, доказів вчинення відповідачем крадіжки при виконанні трудових обов`язків, про що зазначено у письмових поясненнях представника позивача від 29.11.2023 року, відповідачем не надано. Накази ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» № 70 від 29.07.2023 року про направлення відповідача у відрядження та № 09-од від 01.07.2023 року про закріплення за відповідачем автомобіля, як і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023162150001064 від 19.08.2023 року, без наявності обґрунтованої підозри, врученої відповідачу, самі по собі не свідчать про встановлення слідчими органами наявності складу злочину у діях відповідача.

Разом з тим, суд вважає, що у даному випадку відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність згідно п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, оскільки відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Так, згідно товарно-транспортної накладної № 191856 від 14.08.2023 року відповідач ОСОБА_1 , діючи від імені ТОВ «Наві-Лоджистікс», на замовлення ТОВ «Ромир-Трейд» отримав у Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірмі «Зоряни» 24100 тонн пшениці для перевезення до філії Бесарабська ТОВ СП «Нібулон» в м. Ізмаїл Одеської області, що підтвердив своїм підписом у товарно-транспортній накладній. Доказів того, що вантаж був доставлений за призначенням чи повернутий вантажовідправнику, відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про задоволення позову, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність матеріальної шкоди та вини відповідача у її заподіянні під час виконання ним трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 130-135-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 280 - 282 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» 119394 (сто дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто чотири) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 2684,00 грн. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.04.2024 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія», код ЄДРПОУ 31907615, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Бульварна, 43/2.

представник позивача: адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 68.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Голосеніна