Ухвала

від 04.09.2023 по справі 756/11210/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/11210/23

Провадження № 2-з/756/161/23

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності, про виселення та вселення,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ірина Сергіївна, в якому просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за Договором Іпотеки № 64955 від 10.01.2008; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_2 зі квартири АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності, про виселення та вселення.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення вищезазначеного позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом: накладення арешту та заборони відчуження на майно, що належить громадянці України ОСОБА_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2575470980000, загальною площею 31,1 кв.м, житловою площею 17 кв.м, дата державної реєстрації 07.02.2022.

В обґрунтування заяви зазначено, що в липні 2023 року до квартири, що належала йому на праві власності та в якій він мешкав прийшли незнайомі люди, одна з яких представилась адвокатом Васьковської Катерини Андріївни та пред`явила договір купівлі-продажу квартири від 07.02.2022 та заявила вимогу про негайне звільнення квартири, пояснивши, що позивачу, квартира вже не належить. До цього квартиру ніхто не оглядав та будь-яких вимог до позивача не заявляв. Позивач також, зазначає, що достовірно знаючи, що в провадження Подільського районного суду м. Києва з 06.12.2021 перебуває його позов щодо проведення реструктуризації боргу та те, що ця квартира є єдиним місцем проживання позивача, АТ «Укрсиббанк» 17.12.2021 уклало з ТОВ «Київ Фінанс» Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № 74955 без будь-якого повідомлення позивача про укладення такого правочину та наявності його права на проведення реструктуризації боргу.

За вказаних обставин просить заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки у разі незастосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якого позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Обсяг позовних вимог має відповідати виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту позовних вимог, убачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на яку позивач просить накласти арешт та заборонити здійснювати її відчуження, є спірним майном, яке входить до предмету поданого позову.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.08.2023 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , 07.02.2022 зареєстровано за ОСОБА_2 , документи подані для державної реєстрації: Договір купівлі-продажу квартири від 07.02.2022.

Оскільки на сьогодні право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , остання може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Невжиття заходів забезпечення позову щодо спірної квартири, через ризик її відчуження може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 759/3390/18 вказав, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Також суд враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Таким чином, враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна, з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, беручи до уваги, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, суд вважає, що у даному випадку необхідним та достатнім видом забезпечення позову буде заборона відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , її власником ОСОБА_2 , оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного об`єкта нерухомості будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та позивачем, а також можливим порушенням їх прав як законних набувачів. В іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 150-153, 157, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Фінанс», ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договорів, скасування державної реєстрації, визнання права власності, про виселення та вселення - задовольнити частково.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2575470980000, загальною площею 31,1 кв.м, житловою площею 17 кв.м, у будь-який спосіб, яка на праві власності належить ОСОБА_2 .

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для відома направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя М.М. Ткач