Постанова

від 31.08.2023 по справі 344/21176/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/21176/21

Провадження № 22-ц/4808/655/23

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І. О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представників: ОСОБА_1 адвоката Дворського В.М.;

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» адвоката Матвійчука М.З.;

ОСОБА_2 адвоката Круця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 адвоката Дворського Віталія Михайловича на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2023 року, ухвалене в складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську, повний текст складено 28 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ МАЙНО», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020 року, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У грудні2021року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернулись всуд зпозовом,якийу подальшомубуло уточнено до Товариства зобмеженою відповідальністюКЕЙ-КОЛЕКТ,Товариства зобмеженою відповідальністюБЕНЕФІТ МАЙНО, ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідачів приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ПономарьоваДар`яВолодимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020 року, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.04.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11148971000, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредитні кошти в сумі 38 000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути в повному обсязі та сплатити плату за кредит в порядку та умовах встановлених цим договором в термін до 25.04.2017р. Згідно з пунктом 1.4. вказаного вище договору - цільове призначення кредиту для його особистих потреб, а саме: споживчі потреби. В забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_5 зобов`язань за вишезазначеним Договором про надання споживчого кредиту №11148971000, 26.04.2007р. - між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено Договір поруки № 1/1114897000-П, відповідно до якого останній зобов`язувався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов`язань, що виникли згідно кредитного договору. 27.04.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 було укладено Договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 71,7м2, житловою площею 42,6м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Басай Р.М. 27.04.2007р. на підставі вказаного договору іпотеки реєстратором приватним нотаріусом Басай Р.М. була накладена заборона на відчуження предмету іпотеки до припинення даного договору та зареєстрована в реєстрі за номером 2262/45. ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 являлись співвласниками спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 і належну їй частину квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прийняли та успадкували, як особи, які постійно проживали з померлою. 26.12.2012р. приватним нотаріусом Саєнко Е.В., на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 649-650, від 13.02.2012 в Державний реєстр іпотек було здійснено запис - реєстраційний номер обтяження 13437583 про те, що Іпотекодержателем їх квартири стало ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Про укладення між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» договору відступлення прав вимоги їм нічого відомо не було. 25.06.2020р. позивачам стало відомо про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. 12.06.2020р. було оформлено та нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу (предмета іпотеки), за участю (на користь) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ МАЙНО», з розміром частки 1/1. Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ МАЙНО» (код ЄДРПОУ: 35087153) згідно вищевказаного договору перейшло у власність трикімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 08.07.2020р. ТОВ «БЕНЕФІТ МАЙНО» відчужило за договором купівлі-продажу від 07.07.2020р. трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8 . Про позбавлення їх права власності на дану квартиру та переоформлення права власності на користь ТОВ «БЕНЕФІТ МАЙНО», а згодом і на користь ОСОБА_8 їх ніхто не повідомляв. Відтак, вважають, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна та ТОВ «БЕНЕФІТ МАЙНО» всупереч чинному законодавству України незаконно позбавили їх права власності на єдине житло, чим порушили законні права та інтереси позивачів як власників житлової квартири. Вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020р. є недійсним, оскільки укладений з численними порушеннями чинного законодавства, зокрема: в порушення п. 2.2.1 п.2.2. Договору іпотеки від 27.04.2007р., позивачів як Іпотекодавців не повідомлено про відступлення прав за Договором іпотеки чи за Кредитним договором, оскільки жодних письмових повідомлень у 2012р. позивачі не отримували. В порушення ч.3 ст.36 ЗУ «Про іпотеку» - в застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Розділі 4. Договору іпотеки від 27.04.2007р. - не зазначено та не врегульовано в рахунок виконання якого зобов`язання може відбутися передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та не визначено можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, не визначення можливого способу звернення стягнення на предмет іпотеки має своїм наслідком відсутність (не врегулювання) таких домовленостей між сторонами, тобто право на продаж предмета іпотеки не було передбачено, а це означає, що в Договорі іпотеки від 27.04.2007р. відсутнє відповідне застереження. Крім того, в порушення ч.6 ст.38 3У «Про іпотеку», при оформленні та нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу (предмета іпотеки), ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» не встановлював та не погоджував з позивачами ціну продажу предмета іпотеки. Так само, а ні новий набувач ТОВ «БЕНЕФІТ МАЙНО, а ні приватний нотаріус Пономарьова Д.В. жодними засобами зв`язку не повідомляли позивачів і не надсилали їм на адресу відповідних повідомлень з приводу необхідності визначення оцінки предмета іпотеки. 04.06.20р. - оцінку об`єкта іпотеки оцінщиком було проведено без фактичного огляду квартири. За таких обставин, оцінка проведена без попереднього огляду майна, є протиправною, оскільки суперечить п.п. 50, 51, 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Відповідач 1 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» в порушення ч.б ст.38 ЗУ «Про іпотеку» не повідомляв про визначену продажну ціну предмета іпотеки, в порушення ч.7 ст.38 ЗУ «Про іпотеку» не повідомляв про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки, не повідомляв про залишену виручку після продажу предмета іпотеки, не надсилав звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки та в порушення ч.9 ст.38 ЗУ «Про іпотеку» позбавив позивачів права виконати основне зобов`язання протягом 30-ти денного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Фактично, відповідач і ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» позбавив позивачів права на припинення реалізації предмета іпотеки. Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020р. був укладений відповідачами ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «БЕНЕФІТ МАЙНО» під час дії мораторію та всупереч ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Оскільки вказана квартира є єдиним місцем проживання позивачів, то на неї не можна було примусово звертати стягнення (відчужувати без згоди власників) протягом дії зазначеного Закону. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 червня 2020 року - трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 37825968) і Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ МАЙНО» (код ЄДРПОУ: 35087153), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною за реєстром № 1207; визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта державної реєстрації прав - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дарії Володимирівни від 12.06.2020р. індексний номер 52640954, номер запису про право власності/довірчої власності: 36866553 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕНЕФІТ МАЙНО» (код ЄДРПОУ: 35087153) права власності на трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; витребувати у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_4 , вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.02.2022 року замінено первісного неналежного відповідача ОСОБА_8 у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ, Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНЕФІТ МАЙНО, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020 року та витребування майна; стягнення судових витрат на належного відповідача - ОСОБА_2 . Залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ, Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНЕФІТ МАЙНО, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020 року та витребування майна; стягнення судових витрат, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьову Дар`ю Володимирівну (а.с.103-104, т.1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ, Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНЕФІТ МАЙНО, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020 року та витребування майна; стягнення судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 адвоката Дворський В. М. подав апеляційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що квартира, яка була предметом іпотеки є єдиним житлом позивачів, використовусться позивачами як майновими поручителями в якості місця основного і постійного проживання, при цьому, загальна і площа становить 71,70кв. метрів та не перевищує 140 кв. метрів. Оскільки вказана квартира є єдиним місцем проживання позивачів, то на неї не можна було примусово звертати стягнення та відчужувати без згоди власників протягом дії мораторію. Крім того, позивачі належним чином не було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договоро, що є порушенням умов п. 2.2 п.п. 2.2.1 Договору іпотеки від 27.04.2007, в якому встановлений обовязок іпотекодержателя повідомити всіх іпотекодавців про відступлення права вимоги за договором іпотеки чи за кредитним договором. Вказує, що наявні підстави для визнання опспорюваного договору купівлі-продажу від 12.06.2020 року недійсним, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В. в м.Київ. Отже нотаріальна дія була вчинена відносно майна та його власників, які територіально знаходилося за межами м. Київ, а саме в м. Івано-Франківськ. Крім того, ст.38 Зу «Про іпотеку» і п.2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - визначено обов`язок іпотекодержателя повідомляти саме за 30 днів до дати укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки всіх іпотекодавців співвласників, а не в будь-який інший строк/термін. Крім того, при оформленні та нотаріальному посвідченні оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020р. відповідач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не погоджував з позивачами ціну продажу предмета іпотеки. В порушення вимог ч.6-9 ст.38 ЗУ «Про іпотеку», відповідачі: не повідомляли про визначену продажну ціну предмета іпотеки, не повідомляли про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки; не повідомляли про залишену виручку після продажу предмета іпотеки; не насилали звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки; відповідач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» позбавив позивачів права виконати основне зобов`язання протягом 30-ти денного строку, згідно з умовами та з наслідками, встановленими ст.42 цього Закону та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» позбавив позивачів права на припинення реалізації предмета іпотеки.

08 травня 2023 року представник ТзОВ «Кей-Колект» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що доказів на виконання позивачем свого обов`язку за іпотечним договором не надано, таким чином в іпотекодержателя виникло право на звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку. Крім того, відсутні докази використання для постійного проживання в спірній квартирі як на момент укладання іпотечного договору 27 липня 2007 року та і на час укладання правочину купівлі-продажу від 12 червня 2020 року. Щодо доводів апелянта стсовно недотримання ТОВ «Кей Колект» процедури надсилання вимоги, то разі дотримания іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушения основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Вказує, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця та на виконання вимог ч. 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ТОВ «Кей Колект» уклало з ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» договір на виконання робіт з незалежної оцінки ринкової вартості від 04.06.2020 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 адвокат Дворський В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Представники ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» адвоката Матвійчук М.З. та ОСОБА_2 адвокат Круця В.М. заперечили доводи апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, щопозивачем та їх представником не надано суду належних та допустимих доказів використання домоволодіння для постійного проживання спірною квартирою як на момент укладення Іпотечного договору 27.07.2007р., так і на час вчинення правочину купівлі-продажу квартири, посвідчення договору купівлі-продажу від 12.06.2020 приватним нотаріусом та прийняття ним рішення щодо реєстрації права власності за ТОВ «Бенефіт майно». Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2020 року та витребування майна, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам закону і матеріалам всправи.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 26.04.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11148971000, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредитні кошти в сумі 38 000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути в повному обсязі та сплатити плату за кредит в порядку та умовах встановлених цим договором в термін до 25.04.2017р. (а.с.19-23, т.1)

Згідно з пунктом 1.4. вказаного вище договору - цільове призначення кредиту для його особистих потреб, а саме: споживчі потреби.

В забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_5 зобов`язань за вишезазначеним Договором про надання споживчого кредиту №11148971000, 26.04.2007р. - між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено Договір поруки № 1/1114897000-П, відповідно до якого останній зобов`язувався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов`язань, що виникли згідно кредитного договору (а.с.27, т.1)

У забезпечення виконання укладеного 26.04.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 . Договору про надання споживчого кредиту № 11148971000, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредитні кошти в сумі 38 000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути в повному обсязі та сплатити плату за кредит в порядку та умовах встановлених цим договором в термін до 25.04.2017р, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 27.04.2007р. було укладено Договір іпотеки, предметом якого є 3-х кімнатна квартира загальною площею 71,7м2, житловою площею 42,6м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Басай Р.М. (а.с.24-27, т.1).

У розділі 5 Іпотечного договору від 27.04.2007 року міститься відповідне застереження, в якому зазначено, що у разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України Про іпотеку і повідомлення, про яке йдеться в п.5.1, вважається повідомленням іпотекодавців про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки.

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належну їй частку, чка передана в іпотеку успадкували ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.29, т.1).

13.02.2012 року «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» уклали Договір факторингу № 2 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. 13.02.2012 року за реєстровим №649-650, згідно яких право вимоги за вищевказаним Кредитним договором у розмірі 30399,36 доларів США та Договором іпотеки за оціночною вартістю у розмірі 416732,20 грн перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (а.с.148-168, т.1).

29.02.2012 року АТ Украсиббанк на адресу ОСОБА_9 та ОСОБА_3 направляло повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором або договором про відкриття та використання картрахунку, в якому повідомило останніх про відступлення прав вимог заборгованості за кредитним договором 11148971000 від 26.04.2007 року (а.с.134,135).

У матеріалах справи містяться докази того, що в процесі здійснення підготовчих дій щодо укладання договору купівлі-продажу іпотечного майна з метою задоволення своїх кредиторських вимог ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" було направлено вимогу безпосередньо позичальнику (боржнику) ОСОБА_5 , а також іпотекодавцям (майновим поручителям боржника) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про що свідчать описи вкладення у цінні листи (а.с.126,133, т.1)

Згідно висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки від 04 жовтня 2020 року складеного ТОВ «Експертна оцінка майнових прав», що діє на підставі статуту та Сертифікату суб`єкта оцочної діяльності №531/18 виданим Фондом державного майна України 26.06.2018, вартість предмета іпотеки - трикімнатної квартира загальною площею 71,7м2, житловою площею 42,6м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 визначеної за замовником оцінки - ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" становить 508334 грн, еквівалент по курсу долара НБУ на дату оцінки становить 19000,01 долар США (а.с. 138-147, Т.1).

12.06.2020 року предмет іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» продано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бенефіт майно» відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 1207 (а.с.10-11 т.1).

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Бенефіт майно» відчужило за договором-купівлі продажу від 07.07.2020 року 3-х кімнатну квартиру загальною площею 71,7м2, житловою площею 42,6м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.33-34, т.1).

В свою чергу, ОСОБА_8 20.01.2022 року на підставі договору дарування відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.98-99, т.1).

За змістом частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, щодоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору іпотеки, предметом якого є 3-х кімнатна квартира загальною площею 71,7м2, житловою площею 42,6м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_7 27.04.2007р. у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_9 зобов`язань за кредитним договором іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предметк іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

В іпотечному договорі, розділ 5 міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань та право іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки як спосіб задоволення вимог іпотеко держателя та реалізує норми ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, у пункті 5.1 договору іпотеки зазначено, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентами, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із простроченням виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, витратами, пов`язаними зі зверненням стягнення на майно, та іншими витратами, обумовленими виконанням умов цього договору.

У пункті 4.2 договору іпотеки зазначено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно або прийняти його у власність у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

Згідно з пунктом 5.3 договору іпотеки реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а в разі звернення стягнення на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріусу - в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку».

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37Закону України «Про іпотеку»;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

У частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Посилання позивачів про те, що договір купівлі-продажу від 07.07.2020 року укладено з порушенням вимог пункту 4.3. та п.5.1 Іпотечного договору від 27.04.2007 року та ст. 35, 38 Закону України «про іпотеку» в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовивши позивачам у задоволенні позову, оскільи вони не подали переконливих доказів, що 12.06.2020 року укладаючи відповідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» укладаючи договір купівлі-продажу предмета іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим № 1207 було допущено порушення права позивачів на житло.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року по справі № 522/24450/14 (провадження № 61-38762св18), вказано, що «згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 750/10129/18 (провадження № 61-4971св20) вказано, що: «пунктом 4.5 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: на підставі рішення суду (підпункт 4.5.1); на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 4.5.2); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.5.3); шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 4.5.4); шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (підпункт 4.5.5).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України № 800-VI іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», що викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх. Аналіз наведених норм, як і Закону № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що із прийняттям названого закону законодавець обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом. Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Таким чином, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд, на відміну від місцевого суду, безпідставно не врахував правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), згідно з яким відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, свідчить, що дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за іпотекодержателем права власності на спірну квартиру, власником якої залишалася позивач, є незаконними, не заслуговують на увагу, так як в цій постанові та у справі, яка переглядається, встановлено різні фактичні обставини. Зокрема, у справі № 199/1276/17 суди встановили, що в договорі іпотеки відсутнє застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, тоді як у справі, яка переглядається, в іпотечному договорі міститься відповідне застереження, яке дозволяє іпотекодержателю зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що: «згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотекиз дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договоромне визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лишеза умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (одним документом)слід виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

У матеріалах справи наявні відомості про направлення майновим поручителям та боржнику повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 29.12.2012 (т.1 а.с.134-136), вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с.126-133).

Крм цього, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 12.06.2020р. був укладений відповідачами ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «БЕНЕФІТ МАЙНО» оспорюваний договір під час дії мораторію та всупереч ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України та позивачі незаконно залишились без житла, оскільки зазначений Закон забороняє відчуження житла у примусовому порядку, а позивачі дали згоду на відчуження житла у відповідному застереженні в іпотечному договорі.

Щодо оцінки предмета іпотеки, то позивачами не подано доказів того, що вартість іпотеки є більшою ніж зазначенно у висновку про оцінку і такий висновок ними не оспорювався.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 адвоката Дворського Віталія Михайловича залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 06 вересня 2023 року.

Судді: В.Д.Фединяк Л.В.Василишин

І. О. Максюта