Ухвала

від 11.10.2023 по справі 344/21176/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 344/21176/21

провадження № 61-14274ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський Віталій Михайлович, та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 20 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 31 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенефіт Майно», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

3 жовтня 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський В. М., та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, повний текст якої складено 6 вересня 2023 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої

статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський В. М., та ОСОБА_2 не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники визначають

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи при цьому постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не враховані в оскаржуваних судових рішеннях.

Крім того, підставою касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року заявники вказують відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.

Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявниками у касаційній скарзі не вказано, щодо якої норми права відсутній висновок, та не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права.

Підставою касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2023 року та постанови

Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року заявники також вказують порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази; встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Водночас заявники не зазначають, які саме докази є недопустимими.

Касаційна скарга заявників в частині визначення підставами касаційного оскарження судових рішень пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українине відповідає зазначеним вимогам закону.

За таких обставин заявникам необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 грн).

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн).

Заявниками сплачено судовий збір у розмірі 10 166,68 грн за вимогу майнового характеру та по 1 816 грн за вимогу немайнового характеру.

Водночас заявниками заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування запису про реєстрацію права власності).

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, встановлених згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.

Тому за подання касаційної скарги заявникам необхідно було сплатити судовий збір у розмірі по 3 632 грн (1 816(908+908)*200%), про що надати відповідні документи.

До касаційної скарги додано чотири квитанції від 3 жовтня 2023 року про сплату заявниками судового збору; кожен із заявників сплатив по 1 816 грн, що не відповідає встановленому законом.

За таких обставин заявники мають доплатити судовий збір у розмірі 1 816 грн кожний (3 632-1 816), про що надати відповідні документи.

Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворський Віталій Михайлович, та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року залишити без руху.

Надати заявникам десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в частині визначення підстав касаційного оскарження, касаційний суд як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та (або) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини третьої

статті 411 ЦПК України) при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження не врахує.

У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко