Ухвала

від 06.09.2023 по справі 303/2148/22

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/2148/22

2/303/1065/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по нарахуванням внесків співвласників на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території,-

в с т а н о в и в:

ОСББ «Закарпатська 6» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по нарахуванням внесків співвласників на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 7508,64 грн. Також просять вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протоколом № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 18.05.2019 року, розташованого на АДРЕСА_1 , вирішено питання про створення ОСББ «Закарпатська 6», державну реєстрацію якого проведено 23.05.2019 року. Відповідач ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 . Пунктом 7 протоколу № 1 установчих зборів співвласників ОСББ «Закарпатська 6» прийнято рішення про затвердження розміру щомісячного внеску (платежу) власників (співвласників) житлових та нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2,80 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартири. Так, з моменту прийняття рішення загальними зборами співвласників ОСББ «Закарпатська 6» до 01.02.2022 року, а саме за період з 01.06.2019 року по 31.01.2022 року, відповідач повинна була сплатити обов`язкові внески співвласників на загальну суму 7508,64 грн. Оскільки відповідач відмовляється сплачувати нараховані платежі з утримання житлового будинку, позивач звернувся до суду з цим позовом. Таким чином позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на утримання житлового будинку у розмірі 7508,64 грн., а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2481,00 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. та 500,00 грн. на послуги бухгалтера.

Ухвалою суду від 11.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 05.05.2022 року та відкладено на 19.05.2022 року та на 07.06.2022 року.

07.06.2022 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області було ухвалено заочне рішення у цій справі.

18.07.2023 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 року.

Ухвалою суду від 20.07.2023 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 року прийнято до розгляду. Судове засідання для розгляду заяви по суті призначено на 26.07.2023 року.

Ухвалою суду від 26.07.2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду задоволено, заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.09.2023 року.

16.08.2023 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 в якій зазначено про те, що заборгованість по нарахованим внескам співвласників на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та території в розмірі 7508,64 грн. сплачено нею в повному обсязі. У зв`язку з цим просить суд проводити розгляд справи у її відсутності та закрити провадження у справі на підставі ст. 255 ЦПК України.

04.09.2023 року до суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Кізік Г.В., про закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням ОСОБА_2 заборгованості. При цьому в заяві також просить присудити стягнення понесених позивачем у справі витрат, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Закарпатська 6» судовий збір в розмірі 2481,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. та на послуги бухгалтера в розмірі 500,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав подану представником, адвокатом Кізік Г.В., заяву про закриття провадження у справі. Підтвердив, що він відмовляється від позову. Крім того просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача, адвокат Кізік Г.В., в судове засідання в режимі відеоконференції не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Заслухавши думку представника позивача, вивчивши подані заяви, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом заявленого позову є заборгованість зі сплати внесків співвласників на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 7508,64 грн., яку ОСББ «Закарпатська 6» просить суд стягнути з ОСОБА_2 .

Також встановлено, що відповідно поданих суду заяв про закриття провадження у справі від обох сторін цього спору та доданої квитанції від 05.08.2023 року ОСОБА_2 сплатила 7508,64 грн. заборгованості ОСББ «Закарпатська 6».

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

З огляду на викладене, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд вважає за необхідне закрити провадження у цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в зв`язку з відмовою позивача від позову, при цьому судом не встановлено підстав для не прийняття відмови позивача від позову та прийняття судом відмови від позову інтересів сторін, а також інших осіб і держави не порушує.

Щодо поданої представником позивача заяви про компенсацію понесених судових витрат на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Отже, відшкодування відповідачем позивачу судових витрат є за своєю природою цивільно-правовою відповідальністю і засобом, який забезпечує виконання суб`єктом цивільних правовідносин своїх обов`язків.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема, ст. 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Положеннями ч. 1 ст. 49 ЦПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Судом встановлено, що також підтверджується обома сторонами, що відповідачем задоволено заявлені вимоги після пред`явлення позову.

У зв`язку з цим представник відповідача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Закарпатська 6» судовий збір в розмірі 2481,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. та на послуги бухгалтера в розмірі 500,00 грн.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи те, що провадження у справі закривається у зв`язку з відмовою позивача від позову, суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1240,50 грн.

Крім того, з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1240,50 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

За змістом позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу становить 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно дост.137ЦПК Українивитрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. Зарезультатами розглядусправи витратина правничудопомогу адвокатапідлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2)розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат. Длявизначення розмірувитрат направничу допомогуз метоюрозподілу судовихвитрат учасниксправи подаєдетальний описробіт (наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги. Розмірвитрат наоплату послугадвоката маєбути співмірниміз: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4)ціною позовута (або)значенням справидля сторони,в томучислі впливомвирішення справина репутаціюсторони абопублічним інтересомдо справи. Уразі недотриманнявимог частиничетвертої цієїстатті судможе,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: - договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); - за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; - як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; - адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; - адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; - відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19 зазначив, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 910/4201/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України). Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» від 28.11.2002 року (заява 58442/00) зазначено, що згідно з ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 25/22 від 07.02.2022 року, укладений між ОСББ «Закарпатська 6» та адвокатським бюро «ГАННИ КІЗІК», додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 07.02.2022 року, платіжне доручення № 6 від 07.02.2022 року на суму 2500,00 грн., акт № 25/22 про прийняття-передачу наданих послуг від 08.02.2022 року, а також ордер серії АВ № 1032345 від 12.02.2012 року на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Кізік Г.В., виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 25/22 від 07.02.2022 року.

Аналізуючи згадані вище документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу встановлено, що предметом договору про надання правничої допомоги № 25/22 від 07.02.2022 року є надання позивачу адвокатським бюро «ГАННИ КІЗІК» правової допомоги щодо надання правової інформації, складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів клієнта у будь-яких органах державної влади, тобто містить загальні положення щодо надання правової допомоги.

В додатковій угоді № 1 до договору про надання правничої допомоги від 07.02.2022 року сторони визначили вартість послуг за надання правової допомоги в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області щодо стягнення заборгованості за надані послуги.

Згідно з актом № 25/22 про прийняття-передачу наданих послуг від 08.02.2022 року в період з 26.01.2022 року по 08.02.2022 року виконавець виконав та передав, а замовник прийняв роботи з надання правничої допомоги (складення позовної заяви), вартість становить 2500,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 6 від 07.02.2022 року ОСББ «Закарпатська 6» сплатило на рахунок адвокатського бюро «ГАННИ КІЗІК» 2500,00 грн., призначення платежу надання правової допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 25/22 від 07.02.2022 року.

Проте, в наданому акті № 25/22 про прийняття-передачу наданих послуг від 08.02.2022 року із зазначенням переліку виконаних робіт, значиться про підготовку та подання позовної заяви до Мукачівськоого міськрайонного суду Закарпатської області, що в цілому не стверджує надання послуг або виконаної роботи саме у цій справі, і відтак наведене, не дає можливості встановити за які саме послуги проведено оплату згідно з платіжного доручення № 6 від 07.02.2022 року та чи мають вони зв`язок із розглядом справи № 303/2148/22.

Вищевказане неможливо встановити із самого договору про надання правничої допомоги № 25/22 від 07.02.2022 року так, як договір містить загальний зміст щодо надання правової допомоги, і не містить інформації про те, що адвокатські послуги надаються саме у зв`язку з наявністю заборгованості ОСОБА_2 перед ОСББ «Закарпатська 6».

Тобто договір містить загальну інформацію про правові послуги, які надаються адвокатським бюро «ГАННИ КІЗІК» взагалі, а не конкретно в межах цієї справи.

Таким чином, як з договору про надання правничої допомоги № 25/22 від 07.02.2022 року, так і з поданих на підтвердження його виконання доказів не вбачається, що вони пов`язані з розглядом конкретної цієї судової справи.

Окремо суд зауважує, що факт підписання позовної заяви адвокатом Кізік Г.В. не є підтвердженням розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а виключно надає право адвокату на представництво інтересів позивача в суді. Більше того, позовна заява підписана 11.02.2022 року в той час як відповідно до акту № 25/22 про прийняття-передачу наданих послуг від 08.02.2022 року період зі складання позовної заяви зазначено з 26.01.2022 року по 08.02.2022 року і станом на 08.02.2022 року сторони акту ствердили про передачу та, відповідно, про прийняття готової роботи.

У своїй постанові від 26.11.2020 року у справі № 922/1948/19 Верховний Суд зазначив, що укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки пов`язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат понесених ним у зв`язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.

Як визначено у ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, оскільки доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом саме цієї справи у заявленому розмірі представник позивача у визначеному законом порядку не надав, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишається судом без розгляду.

Як вже було згадано, аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 року (справа № 910/4201/19).

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат послуги бухгалтера, то суд приходить до наступного висновку.

На підтвердження понесених витрат, а саме бухгалтерських послуг проведення розрахунку заборгованості між ОСББ «Закарпатська 6» та власником квартири АДРЕСА_2 , позивачем надано договір № 01/02 про надання послуг від 01.02.2022 року, укладений з ФОП ОСОБА_3 , акт № 5 від 07.02.2022 року та платіжне доручення № 8 від 11.02.2022 року на суму 500,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 6, 7, 8, 9 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи (ч. 1 ст. 108 ЦПК України).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року (заява № 66561/01), що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, можна дійти наступних висновків.

Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення ст. 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач в відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Отже, положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Враховуюче те, що замовлення звіту бухгалтера, а саме проведення розрахунку заборгованості між ОСББ «Закарпатська 6» та власником квартири АДРЕСА_2 , який по своїй суті є експертним висновком, та його отримання відбулося за ініціативою ОСББ «Закарпатська 6» до його звернення до суду з цим позовом, то підстави для відшкодування витрат на складення такого звіту відсутні.

На підтвердження зазначеного також свідчать норми ч. 7 ст. 106 ЦПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.12.2020 року у справі № 824/647/19-а, постанові від 20.07.2022 року у справі № 524/710/21, постанові від 31.05.2023 року у справі № 914/3881/21.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача бухгалтерських послуг в розмірі 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 255, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по нарахуванням внесків співвласників на управління, утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території - закрити.

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» про стягнення понесених ним у справі витрат задовольнити частково.

Повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» з державного бюджету судовий збір в розмірі 1240,50 гривень, сплаченого при подачі позову, відповідно до платіжного доручення № 7 від 08.02.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» 1240,50 гривень судових витрат.

В задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» про стягнення витрат на проведення бухгалтерського звіту відмовити.

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закарпатська 6» про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 06.09.2023 року.

Суддя А.М.Заболотний