Постанова

від 28.08.2023 по справі 914/1987/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. Справа № 914/1987/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від заявника (скаржника) не з`явився

від осіб, що можуть отримати статус відповідачів не з`явилися

від особи, що може отримати статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 06 липня 2023 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29 червня 2023 року (суддя Мороз Н.В.)

про відмову в забезпеченні позову до подання позовної заяви

у справі №914/1987/23

особи, що можуть отримати статус відповідачів:

ОСОБА_2 , смт. Брюховичі, Львівська область

ОСОБА_3 , м. Тячів, Закарпатська область

ОСОБА_4 , м. Тячів, Закарпатська область

особа, що може отримати статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Окленд-М, м. Львів

в с т а н о в и в :

28 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом накладення арешту на частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд М», а саме: на суму 167 670,75 грн., що становить 50% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_3 та на суму 167 670,75 грн, що становить 50% статутного капіталу та належить ОСОБА_4 .

Заявник зазначив про намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд-М» від 19.01.2023, укладених ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (покупці), предметами яких є частки останніх у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд М», що становлять по 50% його розміру, на суму 167 670,25 грн. кожна частка.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29 червня 2023 року у справі №914/1987/23 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала суду мотивована тим, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, не узгоджується з позовними вимогами, що не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту; накладення арешту не є співмірним заходом забезпечення позову із вимогами немайнового характеру. Суд в ухвалі зазначив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки в статутному капіталі не є співмірним заходом забезпечення позову із позовними вимогами немайнового характеру, з якими позивач має намір звернутися до суду, не сприяє збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу та не впливає на неможливість в майбутньому забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову з немайновими вимогами.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, заявник ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29 червня 2023 року у справі №914/1987/23 та прийняти нове судове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову. Зокрема, зазначає, що у процесуальному кодексі при визначенні переліку заходів забезпечення позову не відображено жодних виключень щодо можливості застосування таких, враховуючи поділ на майнові та немайнові, тому у кожному конкретному випадку слід досліджувати яким чином запропонований захід забезпечення позову пов`язаний із позовними вимогами та чи спроможний він виконати мету, визначену у статті 137 ГПК України. Також заявник ствердив, що відчуження усього майна ОСОБА_2 свідчить про недобросовісні наміри, спрямовані на фіктивний перехід права власності на майно, з метою його приховання від звернення стягнення за майбутнім рішенням суду про стягнення грошових коштів. На думку скаржника повторний продаж нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , дає обґрунтовані підстави вважати можливим здійснення повторного продажу і часток у статутному капіталі товариства, що в свою чергу призведе до утруднення або неможливості ефективного захисту порушених прав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що після подання заяви про забезпечення позову, заявник подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву, однак ухвалою Господарського суду Львівської області від 17 липня 2023 року у справі №914/2137/23 відмовлено у відкритті провадження, а ухвалою суду від 25 липня 2023 року позивачу повернуто судовий збір за подання позовної заяви. Крім того, повідомив, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з аналогічним позовом, який ухвалою від 24 липня 2023 року відкрив провадження у справі №466/7650/23.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/1987/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29 червня 2023 року.

Ухвалою суду від 18 липня 2023 року розгляд апеляційної скарги призначено на 28 серпня 2023 року.

Заявник та особи, що можуть отримати статус відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка представників заявника та інших осіб в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їхньої участі.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позову, у якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно:

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд-М» в розмірі 167 670,75 грн., що становить 50% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_3 ;

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд-М» в розмірі 167 670,75 грн., що становить 50% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч.2 ст.136 ГПК України).

Заходи забезпечення позову передбачено у ст.137 ГПК України. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як зазначив ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, він має намір звернутись до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійними договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Окленд-М», тобто з позовом немайнового характеру.

Отже, зважаючи на зазначене, судове рішення у такій можливій справі, у разі задоволення позовних вимог, не вимагатиме примусового виконання, в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Колегія суддів звертає увагу, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно, обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Положення ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачають вчинення такої реєстраційної дії як накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 25).

При цьому, як зазначила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №923/8876/16, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. До таких, зокрема належить: визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Тобто, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

Запропоновані заявником заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог (визнання недійсним договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ «Окленд-М»), під час розгляду яких судом має досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для визнання таких договорів недійсними.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №902/774/20, від 25.01.2021 у справі №902/775/20 та від 29.03.2021 у справі №910/16800/20.

Поряд з тим, відповідно до ч.3 ст.138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так, апеляційним судом встановлено, що після звернення із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з відповідним позовом до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Окленд-М» від 19 січня 2023 року, укладених між ОСОБА_2 (як продавцем) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з кожним окремо (як покупцями); а також скасування реєстраційної дії: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Проте, ухвалою Господарського суду Львівської області від 17 липня 2023 року у справі №914/2137/23 відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що цей спір не є корпоративним (позивач не є учасником ТОВ «Окленд - М» та не має на меті отримати частки відповідача-1 у зазначеному товаристві з метою участі в управлінні та діяльності названої юридичної особи, його вимоги спрямовані до відповідача-1 саме як до боржника у зобов`язальних відносинах, а також заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача), відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду господарським судом, а належить до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Львова (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112226692).

Вказана ухвала позивачем не оскаржувалася та ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 липня 2023 року у справі №914/2137/23 останньому повернуто судовий збір, сплаченим ним за подання позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112430975).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2023 року у справі №466/7650/23 відкрито провадження у аналогічній справі за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

З огляду на наведене, забезпечення позову апеляційним господарським судом після відмови місцевим господарським судом у відкритті провадження у справі, з підстав непідвідомчості такої господарському суду, суперечило б нормам чинного ГПК України та порушило б права інших осіб (яких заявник визначив, як можливих відповідачів у справі).

Крім цього, апеляційним судом встановлено відсутність у матеріалах заяви про забезпечення позову оспорюваних договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Окленд-М» від 19 січня 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову (п.4).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.136, 137, 236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29 червня 2023 року у справі №914/1987/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 01 вересня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.