Постанова

від 23.08.2023 по справі 909/1114/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2023 р. Справа №909/1114/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз, б/н від 18.05.2018 (вх..ЗАГС №01-05/226/18 від 17.10.2018)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 (повний текст 07.05.2018, суддя Ткаченко І.В.)

справу № 909/1114/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авторамгаз

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк

до відповідача 2: Державного реєстратора приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рона

про визнання недійсними (протиправними) та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача 1 Награбовський О.В.

від відповідача 2 не з`явився.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 у справі № 909/1114/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Авторемгаз звернулося до Львівського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 у справі №909/1114/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити повністю позовні вимоги.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень державного реєстратора скаржник зазначає, що при здійсненні державної реєстрації банком не надано документів, що підтверджували б наявність факту виконання відповідних умов правочину, обов`язковість надання яких визначена ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію та п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, натомість державним реєстратором прийнято оскаржені рішення без встановлення самого факту наявності/відсутності заборгованості за генеральним та кредитним договорами та розміру такої заборгованості.

На підтвердження своїх доводів вказує, що внаслідок укладення між відповідачем 1 та ТОВ Альфа Персея договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №31.14-16 від 26.02.2014 розмір заборгованості за кредитними договорами, виконання яких забезпечувалося Іпотечним договором №1.14-16/17-І-10 від 19.07.2014 суттєво змінився, а саме зменшився в порівнянні із сумами, які зазначалися відповідачем 1 у Вимозі про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання від 12.08.2016, яка була надана ним відповідачу 2 з метою здійснення державної реєстрації. Скаржник стверджує, що про факт укладення договору про відступлення права вимоги та відповідно зменшення розміру заборгованості за генеральним та кредитним договорами відповідач 1 відповідачу 2 не повідомив.

З тих же підстав, скаржник вважає Вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання від 12.08.2016 недійсною.

З посиланням на положення ст. 7 Закону України Про іпотеку зазначає і те, що іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням, яка визначена на час виконання цієї вимоги.

Натомість, п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачає вичерпного переліку документів необхідних для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а тому в силу положень п.57 названого порядку державний реєстратор зобов`язаний перевірити факт виконання кредитного договору на підтвердження чого заявник (іпотеко держатель) подає документ, що посвідчує наявність факту виконання кредитного договору. І саме встановлення дійсного розміру заборгованості за основним зобов`язанням безпосередньо впливає на право іпотекодавця на стягнення з позичальника відповідної суми в порядку регресу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 вказану справу розподілено до розгляду колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Матущака О.І., суддів Мирутенка О.Л., Бонк Т.Б.

15.06.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзивів відповідачами.

Державним реєстратором приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. 20.06.2018 подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. ЛАГС № 01-04/3777/18 від 22.06.2018) в якому вона просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити; розгляд справи здійснювати за відсутності уповноваженого представника. В спростування позовних вимог зазначає, що документами, які підлягають перевірці державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації права власності на підставі іпотечного договору відповідно до п.п.5 п.1.ч.3. ст. 10 закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є саме вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання, докази її направлення/отримання та невиконання.

Наголошує увагу на тому, що ПАТ ПУМБ набув право державної реєстрації права власності на нерухоме майно не у зв`язку з виконанням умов правочину кредитного договору, до чого зводяться доводи скаржника, а на підстав іпотечного договору, у зв`язку з невиконанням ТОВ Компанія Рона та ТОВ Авторемгаз вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання, що містилося у повідомленні, яке направлялося у відповідності до умов іпотечного договору та положень ст. 35 Закону України Про іпотеку.

23.06.2018 представником ПАТ Перший український міжнародний банк надіслано на адресу суду відзив (вх.ЛАГС №02-04/3816/18 від 25.06.2018), в якому він просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити. В обґрунтування чого посилаючись на усталену правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 08.05.2018 у справі № 809/1141/17, від 02.05.2018 у справі № 815/3357/17 від 21.02.2018 у справі №824/950/16-а, зазначає, що п.57 Порядку №1127 застосовується при здійсненні державної реєстрації права власності чи інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, а оскільки ПАТ ПУМБ набув право державної реєстрації права власності на предмет іпотеки не у зв`язку виконанням умов правочину Кредитного договору, а у зв`язку із невиконанням іпотекодавцем ТОВ Авторемгаз умов правочину Іпотечного договору та на підставі іпотечного застереження, що вказане у п.6.7.договору, п.57 до досліджувальних правовідносин не застосовується.

Щодо не встановлення державним реєстратором на момент вчинення оскаржених рішень вартості предмету іпотеки, зазначає, що висновок про оцінку майна у контексті ч.3 ст. 37 закону України Про іпотеку необхідний для постановлення нерухомості на внутрішній облік (баланс), а аналіз положень ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, ст. 37 Закону України Про іпотеку та Порядку №1127 дозволяє прийти до висновку, що для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекожержателя не зобов`язано надавати державному реєстратору звіт про оцінку майна, а державного реєстратора перевіряти його.

Незважаючи на це, звіти про оцінку майна наявні у матеріалах справи та були наданими державному реєстратору для прийняття оскаржених рішень.

В спростування доводів скаржника про відсутність виготовлення державним реєстратором електронної копії довідки №КНО-61-05бн від 31.01.2017 шляхом її сканування та долучення до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв вказує, що державний реєстратор має виготовляти електронні копії лише тих документів, обов`язковість яких чітко визначена Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком №1127. Враховуючи, що така подана не на виконання п.61 Порядку №1127, то виготовляти її електронну копію не було обов`язку. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, сформульованою у постанові від 27.02.2018 у справі №826/4194/16.

05.07.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду справу призначено до розгляду на 19.07.2018.

19.07.2018 розгляд справи відкладено ухвалою суду апеляційної інстанції.

08.08.2018 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Бонк Т.Б. здійснено автоматизовану заміну складу колегії судів, визначено замість судді Бонк Т.Б. суддю Якімець Г.Г.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 та 27.09.2018 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

27.09.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз подано до суду клопотання (вх.ЛАГС 01-05/2835/18 від 27.09.2018) про зупинення апеляційного провадження у справі №909/1114/17 до моменту вирішення справи №909/747/18.

27.09.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз подано до суду клопотання (вх.ЛАГС 01-04/5508/18 від 27.09.2018) про долучення додаткових доказів та витребування від Головного слідчого управління національної поліції України первинних документів на неіснуючі об`єкти нерухомого майна, що передані в іпотеку для забезпечення кредитних зобов`язань ТОВ Компанія Рона перед ПАТ ПУМБ та договорів іпотеки, укладених щодо цього неіснуючого іпотечного майна.

03.10.2018 припинив роботу Львівський апеляційний господарський суд та 17.10.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 909/1114/17 передано на розгляд колегії суддів Західного апеляційного господарського суду, головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Скрипчук О.С., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 справу призначено до розгляду на 12.11.2018.

24.10.2018 від представника ПАТ Перший український міжнародний банк надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

02.10.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз повторно подано до суду клопотання (вх.ЗАГС 01-05/1032/11 від 12.11.2018) про зупинення апеляційного провадження у справі №909/1114/17 до моменту вирішення справи №909/747/18

12.11.2018 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався з підстав зазначених у ній.

10.12.2018 ухвалою Західного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі № 909/1114/17 до набрання законної сили судовим рішенням у господарський справі № 909/747/18.

Представником АТ Перший українcький міжнародний банк подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-04/7656/19 від 18.12.2019) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 провадження у справі № 909/1114/17 поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2020.

03.02.2020 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався з підстав зазначених у ній.

24.02.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз подано до суду клопотання (вх.ЗАГС №01-05/765/20 від 24.02.2020) та повторно (вх.ЗАГС №01-05/846/20 від 28.02.2020) про зупинення провадження у справі до моменту вирішення справи №909/819/19.

02.03.2020 ухвалою Західного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі № 909/1114/17 до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №909/819/19.

У зв`язку з звільненням з посади головуючого судді Мирутенка О.Л. 14.09.2021 проведено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги, та визначено склад судової колегії: головуючий суддя Желік М.Б., судді Скрипчук О.С., Якімець Г.Г.

19.05.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду поновлено апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 14.06.2023.

Представником відповідача ПАТ ПУМБ подано клопотання (вх.ЗАГС №01-04/3889/23 від 08.06.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, що ухвалою суду від 09.06.2023 задоволено.

Представником відповідача ПАТ ПУМБ подано до суду пояснення (вх.ЗАГС №01-04/3992/23 від 13.06.2023) з урахуванням рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2023 у справі №909/819/19 зазначивши, що в межах цієї справи встановлено обставини дійсності іпотечного договору та додаткових угод до нього на підставі яких іпотекодержатель зареєстрував право власності на іпотечне майно, скасувати яку просить позивач у межах даної справи. З огляду на вказане вважає фактичні обставини встановлені у справі № 909/819/19 преюдиційними при вирішенні даного спору.

14.06.2023 та 12.07.2023 ухвалами Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги у зв`язку з неявкою уповноважених представників сторін та неповідомлення ними причин неявки відкладався.

Представником відповідача ПАТ ПУМБ повторно подано клопотання (вх.ЗАГС №01-04/4893/23 від 24.07.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що ухвалою суду від 24.07.2023 задоволено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Скрипчук О.С. та Якімець Г.Г. здійснено заміну складу суду: головуючий суддя Желік М.Б., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

26.07.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз подано клопотання (вх. ЗАГС №01-04/4981/23 від 26.07.2023) про відкладення розгляду апеляційної скарги та клопотання (вх.ЗАГС № 01-04/4982/23 від 26.07.2023) про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

В судове засідання 23.08.2023 з`явився представник відповідача 1 (в режимі відеоконференції) який надав свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови, інші учасники справи явку не забезпечили, причин неявки суду не повідомили про відкладення розгляду справи не клопотали. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про поінформованість сторін щодо розгляду апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.

За приписами п.2 ч.1 та п.3 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Авторемгаз звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ПУМБ та приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігора Павловича із наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним (протиправним) та скасувати рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33654305 від 01 лютого 2017 щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 369218726101, згідно якого право власності на який зареєстровано за ПАТ ПУМБ (номер запису про право власності 18798530);

- визнати недійсним (протиправним) та скасувати рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33654619 від 01 лютого 2017 щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 371079526101, згідно якого право власності на який зареєстровано за ПАТ ПУМБ (номер запису про право власності 18798755);

- визнати недійсним (протиправним) та скасувати рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33654889 від 01 лютого 2017 щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 371270126101, згідно якого право власності на який зареєстровано за ПАТ ПУМБ (номер запису про право власності 18799040);

- визнати недійсним (протиправним) та скасувати рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33655122 від 01 лютого 2017 щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 371228626101, згідно якого право власності на який зареєстровано за ПАТ ПУМБ (номер запису про право власності 18799314).

Як встановлено судом, 26.02.2014 між ПАТ ПУМБ та ТОВ Компанія Рона були укладені генеральний договір № ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій і акредитивів (Генеральний договір) та кредитний договір № 1.14-16 (Кредитний договір).

19.07.2014 в забезпечення повного виконання зобов`язань ТОВ Компанія Рона за генеральним договором № ЮР/1.14-17 та кредитним договором № 1.14-16, між ПАТ ПУМБ та ТОВ Авторемгаз укладено іпотечний договір № 1.14-16/17/1-10, відповідно до п. 1.1 якого, іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому Договорі, нерухоме майно, зазначене в статті 2 цього Договору.

За змістом статті 2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно загальною оціночною вартістю - 2 558 154 грн.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки визначено статтею 6 Іпотечного Договору. Так, згідно з п. 6.1. Договору, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, зокрема, у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 цього Договору, звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; (3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

В п. 6.7. Іпотечного Договору визначено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Зокрема, як зазначено в підпунктах 6.7.1 і 6.7.2 цього Договору, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Згідно з пунктами 6.4, 6.5 Іпотечного Договору, у разі порушення умов договору, з якого виникло основне зобов`язання, та/або умов цього Договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику за договором, на підставі якого виникло основне зобов`язання, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та/або чинного законодавства України.

Положення цього пункту не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 Закону України Про іпотеку, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. У випадку часткового виконання основного зобов`язання іпотека зберігається в початковому обсязі. У будь-який час до реалізації предмета іпотеки звернення стягнення на нього може бути зупинено шляхом виконання основного зобов`язання у повному обсязі.

До Іпотечного договору його сторони внесли ряд змін, що були оформлені відповідними додатковими договорами.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов Генерального та Кредитного договорів, 13.08.2016 банк направив на адресу позичальника та іпотекодавця вимогу від 12.08.2016 № КНО-61-05-373 про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання, що була отримана останніми 23 та 22 серпня 2016 відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення у цінний лист, квитанціями ПАТ Укрпошта та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.82-83).

Зі змісту вимоги вбачається, що відповідачем 1 зазначено розмір простроченої заборгованості станом на 11.08.2016 ТОВ Компанія Рона та підстави її винекнення, а саме: - кредитний договір № 1.14-16 від 26.02.2014 розмір заборгованості - 81 530 496 грн. 64 коп. за основною сумою кредиту та 12 227 649 грн. 73 коп. - за нарахованими процентами; - генеральний договір № ЮР/1.14-17 від 26.02.2014 розмір заборгованості - 263 356,81 дол. США - за наданими/відкритими Гарантіями/Акредитивами та 29 942,31 дол. США - за нарахованими процентами.

В матеріалах справи не міститься доказів виконання вимоги банку про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання, сторонами протилежного не доведено.

У зв`язку з невиконанням вимоги банку ним здійсненозадоволення забезпечених іпотекою грошових вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Так, 31.01.2017 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. здійснено державну реєстрацію права власності банку на об`єкти нерухомого майна, які було предметом іпотеки за договором іпотеки № 1.14-16/17/1-10 від 19.07.2014.

Підставою для здійснення державної реєстрації права власності банку були іпотечний договір № 1.14-16/17/1-10 від 19.07.2014; письмова вимога про усунення порушень від 12.08.2016 № КНО-61-05-373; описи вкладення у цінний лист та фіскальні чеки від 13.08.2016; рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із вимогою від 12.08.2016; звіти від 26.01.2017 № 2601/17-7, № 2601/17-8, № 2601/17-9 про експертну грошову оцінку земельних ділянок, звіт від 26.01.2017 № 2601/17-10 про оцінку окремо визначеного майна та довідка від 31.01.2017 № КНО-61-05-бн.

Матеріали справи містять звіти про експертну грошову оцінку майна, з яких вбачається, що загальна оціночна вартість переданого в іпотеку майна станом на 26.01.2017 складає 2 243 434 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 01.02.2017 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери: 33654619, 33655122, 33654889, 33654305, якими зареєстровано за ПАТ ПУМБ право власності на предмет іпотеки, а саме: - земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:001:0105, площею 0,0111 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371079526101 (номер запису про право власності 18798755); - земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:001:0183, площею 0,0479 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371228626101 (номер запису про право власності 18799314); - земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:14:001:0184, площею 0,2982 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371270126101 (номер запису про право власності 18799040); виробничо-складські приміщення, що розташовані за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Нова, 2а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369218726101 (номер запису про право власності 18798530).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалами суду апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз було двічі зупинено до моменту набрання законної сили рішеннями у інших господарських справах.

Зокрема, господарським судом Івано-Франківської області розглядалася справи № 909/747/18 за позовом ТОВ Авторемгаз до ПАТ Перший український міжнародний банк, ТОВ Компанія Рона про визнання недійсним іпотечного договору № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 укладеного між ПАТ ПУМБ та ТОВ Авторемгаз; скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017, прийнятих приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П.

Обґрунтовуючи свої вимоги в межах справи №909/747/18 щодо підстав скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017 прийняті приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. позивач зазначив, що вимога про усунення порушень з доказами її направлення ТОВ "Авторемгаз" є сфальсифікованою, з приводу чого розпочато кримінальне провадження; державна реєстрація здійснена без дотримання вимог статей 33, 35, 37 Закону України Про іпотеку, пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без будь-яких доказів існування заборгованості, її розміру, суми боргу, яка покривається за рахунок іпотечного майна, його вартості згідно експертних оцінок. На думку позивача іпотечний договір №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014 укладено з порушенням вимог закону, а відтак будь-яка реєстрація права власності, вчинена на його виконання є неправомірною, тому вважає, що рішення підлягають скасуванню.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 у справі №909/747/18 у позові відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили. При цьому, в межах справи №909/747/18 встановлено відсутність доказів визнання письмової вимоги про усунення порушень вих№КНО-61-05-373 від 12.08.2016 сфальсифікованою, а також встановлено відсутність підстав для визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі іпотечний договір № 1.14-16/17/І-10 від 19.07.2014, укладений між ПАТ ПУМБ та ТОВ Авторемгаз, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. за реєстровим №1152, є чинним і підстави для скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень індексні номери 33654619, 33655122, 33654889, 33654305 від 01.02.2017, з підстав зазначених позивачем у справі №909/747/18 відсутні.

Окрім того, господарським судом Івано-Франківської області розглядалася справи № 909/819/19 за позовом ТОВ Авторемгаз до ПАТ Перший український міжнародний банк, ТОВ Компанія Рона, ОСОБА_1 , Приватного підприємства Догма-К, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним Додаткового договору про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору №1.14-16/17/1-10; визнання недійсним Договору №2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №1.14-16/17/1-10; скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень; визнання недійсними підпунктів 10, 16 пункту 1.1 статті 1 Зміни до Генерального договору Додаткової угоди №6 до Генерального договору №ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій та акредитивів від 26.02.2014.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Станіславська, 2А у м. Івано-Франківську, що видане 06.11.2009 та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківській області Тимчук Марії Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11314760 від 01.03.2014, визнання недійсним іпотечного договору №1.14-16/17/1-17; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. Хмельницького, 90В, що видане державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Соловій Володимиром Володимировичем за індексним номером 21164831 від 30.04.2014.; скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківській області Соловій Володимира Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12786384 від 30.04.2014., визнання недійсним іпотечного договору № 1Л 4-16/17/1-13 (без видачі заставної), що укладений 22.08.2014 року.

Рішенням господарського суду івано-Франківської області від 09.03.2023 у справі № 909/819/19, що набрало законної сили в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Відтак, станом на час розгляду апеляційної скарги у справі №909/1114/17 іпотечний договір №1.14-16/17-1-10 від 19.07.2014 зі змінами та доповненнями до нього внесеними додатковими договорами від 28.01.2015 та від 24.07.2015 є чинним, окрім того чинними є також п.10,16 п.1.1 ст.1 Зміни до Генерального договору додаткової угоди №6 до Генерального договору №ЮР/1.14-17 про умови надання банківських гарантій та акредитивів від 26.02.2014.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі № 908/1090/18).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, в тому числі в їх мотивувальних частинах (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі № 916/1041/17).

Позивачем у справах № 909/1114/17 та № 909/819/19 та № 909/747/18 є Товариство з обмеженою відповідальністю Авторемгаз, що у свою чергу становить обов`язок для суду при вирішенні даного спору опиратись на обставини, встановлені у рішеннях Івано-Франківської області у справах №909/747/18 та 909/819/18, оскільки ці обставини встановлені саме щодо рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, що є предметом даного спору, і що у свою чергу відповідає приписам 4 ст.75 ГПК України.

Відтак, станом на час розгляду апеляційної скарги господарськими судами під час розгляду справ №909/747/18 та №909/819/19 встановлено обставини, що не підлягають повторному доведенню та враховуються судом під час вирішення даної справи.

Як вбачається з позовної заяви у даній справі, підставою позову є те, що державна реєстрація вчинена із порушеннями умов Іпотечного договору та встановленого законодавством порядку, зокрема відповідачем 1 не надано державному реєстратору документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину, обов`язковість надання якого передбачено п.1.ч.3.ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію» та п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; довідка №КНО-61-05-бн від 30.01.2017 ПАТ «ПУМБ» не надавалася державному реєстратору, оскільки ним не виготовлено її електронної копії підтвердженням чого є картки прийому заяв; на момент прийняття оскаржених рішень розмір заборгованості істотно змінився у зв`язку з укладення договору про відступлення права вимоги про що не зазначено банком у вимозі про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання; відповідачем 1 не надано належним чином виконаних звітів про оцінку майна, а у наявних в матеріалах справи вартість предмету іпотеки є значно заниженою.

Колегія суддів повно виконуючи завдання господарського судочинства, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, врахувавши доводи сторін зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України Про іпотеку в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За змістом частин 1, 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку ( в редакції чинній станом на момент здійснення оскарженої державної реєстрації права власності) cторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1 3 ст. 37 цього Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріус є державним реєстратором.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень). У спірному випадку мається на увазі іпотечний договір, що містить відповідне застереження.

В свою чергу, перелік решти документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відтак умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127.

З положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, вбачається, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов`язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Згідно з п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто у даному конкретному випадку мається на увазі договір іпотеки, що містить відповідне застереження.

Пунктами 41-76 Порядку визначено конкретні різновиди реєстраційних дій та які додаткові до раніше згаданих (ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) документи також слід надати реєстратору.

Відповідно до п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також (тобто додатково до визначених у ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані реєстраційні дії були вчинені нотаріусом, зокрема, у зв`язку із невиконанням іпотечного договору, який є чинним (що встановлено в межах господарської справи №909/747/18), що містить відповідне застереження, а не на підставі виконання генерального договору № ЮР/1.14-17 та/або кредитного договору № 1.14-16, оскільки, враховуючи відмінність позичальника за кредитом та іпотекодавця, саме іпотечний договір визначав умови, підстави і порядок задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів в спростування доводів скаржника, акцентує увагу на тому, що пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком. Проводячи системний аналіз структури розділу Державна реєстрація прав та документи, необхідні для такої реєстрації (пунктів 40 - 76 Порядку №1127), колегія приходить до висновку, що кожен окремий пункт у даному розділі передбачає окремий перелік документів, необхідних для відповідної реєстрації. Виходячи зі структури пунктів 41 - 76 Порядку №1127, вбачається, що застосування державним реєстратором одного пункту до відповідної реєстрації виключає застосування іншого.

Відтак, реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, не проводиться на підставі п. 57 Порядку № 1127 і до спірних правовідносин взагалі не застосовується.

Таким чином, безпідставними вбачаються посилання позивача на порушення нотаріусом п. 57 Порядку, оскільки на підставі сукупного системного аналізу положень Порядку вбачається, що п. 57 належить до застосування у випадках реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення переходу, припинення таких прав, що не може вважатись тотожним випадку реєстрації права власності на підставі договору іпотеки (зокрема, у разі його невиконання), що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, і що прямо передбачено у п. 61 цього ж Порядку.

А тому посилання позивача щодо необхідності подання банком нотаріусу розрахункових документів, що підтверджують надання кредиту, виписки з рахунку позичальника за кредитом із зазначенням сум заборгованості та строків її погашення тощо, не відповідають положенням згаданих вище нормативних документів, які регулюють вчинення відповідних реєстраційних дій.

Щодо доводів скаржника про зменшення розміру невиконаного грошового зобов`язання в результаті укладення банком та іншою юридичною особою договору про відступлення права вимоги за кредитним договором колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що з моменту надіслання банком боржнику та іпотекодавцю відповідної вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, останні вчиняли будь-які дії з метою погашення наявної заборгованості.

Не знайшли свого підтвердження також доводи скаржника про неотримання ним вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання, оскільки матеріали справи містять докази підтвердження надсилання позивачу та третій особі таких вимог листами з оголошеною цінністю з описом вкладення та відповідні докази отримання цих вимог позичальником та іпотекодавцем (т.1 а.с.82-83).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами.

Зважаючи на зміст поданих заперечень, які загалом відображають зміст позовної заяви, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскарженому рішенні надав вичерпну відповідь на узагальнені доводи скаржника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, скаржник (позивач у справі) не довів і судом не встановлено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 у справі № 909/1114/17 слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржниками за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.86, 269, 270, 276, 280, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Авторемгаз, б/н від 18.05.2018 (вх..ЗАГС №01-05/226/18 від 17.10.2018) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 у справі №909/1114/18 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.09.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.