Постанова

від 04.09.2023 по справі 911/406/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2023 р. Справа №911/406/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023

у справі №911/406/22 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана Плюс"

про стягнення 195 529,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (далі - ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана Плюс" (далі - ТОВ "Роксана Плюс") про стягнення 44 869,95 грн інфляційних втрат та 13 440,38 грн трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №911/1591/20 закрито провадження в частині позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Роксана Плюс" на користь ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" основної заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково. Стягнуто з ТОВ "Роксана Плюс" на користь ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" 370 013,68 грн основної заборгованості, 71 377,99 грн пені та 6 620,88 грн судового збору. Водночас рішення суду в примусовому та добровільному порядку виконано не було, у зв`язку з чим позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу три проценти річних у розмірі 13 440,38 грн та інфляційні втрати в сумі 44 869,95 грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на суму боргу в розмірі 448 012,55 грн.

На стадії підготовчого засідання ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" була подана до Господарського суду Київської області заява від 03.06.2022 №148 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 19 074,29 грн трьох процентів річних та 93 642,19 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 448 012,55 грн за період з 01.01.2021 по 30.04.2022.

Також, позивачем подано до Господарського суду Київської області заяву від 10.08.2022 №190 про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 22 462,00 грн трьох процентів річних та 123 322,51 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 448 012,55 грн за період з 01.01.2021 по 31.07.2022.

Крім того, позивачем подано до Господарського суду Київської області заяву від 18.10.2022 №253 про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 28 095,91 грн трьох процентів річних та 167 433,45 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 448 012,55 грн за період з 01.01.2021 по 30.09.2022.

Вказані заяви прийняті Господарським судом Київської області до розгляду як такі, що відповідають приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 позов задоволено частково. Стягнути з ТОВ "Роксана Плюс" на користь ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" 16 817,88 грн трьох процентів річних, 107 931,65 грн інфляційних втрат, 1 871,24 грн судового збору та 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" в дохід Державного бюджету України 451,94 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відповідне нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 07.07.2022 на суму основного боргу в розмірі 370 013,68 грн. Здійснивши власний розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 16 817,88 грн трьох процентів річних та 107 931,65 грн інфляційних втрат. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути зменшений з 50 000,00 грн до 19 500,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Роксана Плюс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат частково, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ТОВ "Роксана Плюс" на користь ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" 8 991,78 грн трьох процентів річних та 58 339,27 грн інфляційних втрат, а також скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

Так, апелянт вказує, що позивач отримавши від відповідача грошові кошти за платіжними дорученням від 28.09.2020 №410 на суму 70 013,68 грн та від 07.10.2020 №1 на суму 100 000,00 грн, мав зарахувати ці кошти як оплату заборгованості за договором поставки від 05.07.2019 №65, а тому розмір заборгованості відповідача мав бути зменшений на 170 016,68 грн. Враховуючи попередню часткову оплату відповідача, позивач має право на відповідне нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат з період з 01.01.2021 по 07.07.2022 на суму основного боргу, що становить 200 000,00 грн, а тому загальна заборгованість відповідача становить: 58 339,27 грн інфляційних втрат та 8 991,78 грн трьох процентів річних, що разом складає 67 331,05 грн. Також скаржник не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023, апеляційну скаргу ТОВ "Роксана Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/406/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Роксана Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22.

Матеріали справи №911/406/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Роксана Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 поновлено ТОВ "Роксана Плюс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Роксана Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 на час апеляційного провадження. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 12.07.2023. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позивач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у зв`язку із перебуванням суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 справу №911/406/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Роксана Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №911/1591/20 було встановлено, що 05.07.2019 між ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" (постачальник) та ТОВ "Роксана Плюс" (покупець) було укладено договір поставки №65, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити зазначену у специфікаціях(ї) продукцію, а покупець зобов`язується одержати продукцію та оплатити її вартість.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість продукції по даному договору передбачається специфікаціями.

Відповідно до пункту 3.3 договору умови розрахунку за продукцію вказуються в специфікаціях.

Пунктом 3.4 договору визначено, що розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

За умовами пункту 3.9 договору загальна його вартість складається з вартості всіх партій продукції, що підлягають поставці відповідно до цього договору, та вказані у видаткових накладних до цього договору, але не може перевищувати 3 000 000,00 грн з ПДВ.

Поставка продукції здійснюється поетапно. Термін поставки продукції передбачається в специфікаціях (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення товару, переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Цей договір може бути пролонгований за згодою сторін (пункт 7.1 договору).

05.07.2019 між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію №1 до договору від 04.07.2019 №65.

Умовами Специфікації №1 передбачено наступну вартість виконання робіт:

- металоконструкції загальною вагою 56,5 т вартістю 2 147 250,00 грн з ПДВ;

- монтаж металоконструкцій загальною вагою 56,5 т вартістю 508 500,00 грн;

- розробка креслень КМД вартістю 42 375,00 грн.

Пунктом 2.1 специфікації №1 встановлено, що термін виготовлення та монтажу металоконструкцій 60 календарних днів, після підписання специфікації, здійснення передоплати та одержання повного затвердженого комплекту креслень.

Відповідно до пункту 2.2 специфікації №1 термін виготовлення і монтажу вказаний при умові підписання специфікації і здійснення передоплати та одержання повного затвердженого комплекту креслень КМ в строки, визначені цією специфікацією. У разі недотримання терміну підписання специфікації і здійснення передоплати та одержання повного затвердженого комплекту креслень КМ в строки, визначені цією специфікацією, термін виготовлення і монтажу прямопропорційно буде збільшено.

Згідно з пунктом 2.3 специфікації №1 терміном передачі креслень КМ вважається отримання креслень з грифом "В роботу" і підписання акта прийому-передачі документації КМ.

Пунктами 3.1, 3.2 специфікації №1 встановлено, що роботи по виготовленню конструкцій згідно даної специфікації розпочинаються після:

- отримання виконавцем авансу у розмірі 70% від вартості металоконструкцій протягом 5 банківських днів після підписання даної специфікації на банківський рахунок виконавця.

- отримання виконавцем належно оформленого повного комплекту креслень КМ проекту з грифом "У виробництво" по акту прийому-передачі здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання даної специфікації.

Пунктом 4.1 специфікації №1 визначено, що після підписання специфікації протягом 5 днів здійснення передоплати розмірі 70% (1 829 362,50 грн з ПДВ) від загальної вартості металоконструкцій.

Відповідно до пункту 4.2 специфікації №1 остаточний розрахунок за кожну поставлену партію продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з дати складення видаткової накладної.

Пунктом 4.3 специфікації №1 встановлено, що виплата за виконані монтажні роботи здійснюється на підставі акта здачі-прийняття робіт і залежить від об`єму виконаних робіт. Акт здачі-прийняття робіт складається по закінченню виконання всього обсягу робіт та оплачується протягом 30 календарних днів з моменту його підписання.

Згідно з пунктом 4.4 специфікації №1 остаточна вартість монтажних робіт буде визначена після підписання сторонами кінцевого акта здачі-прийняття робіт.

Пунктом 5.1 специфікації №1 передбачені умови доставки: DAP м. Київ (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010).

На виконання умов договору та специфікації до нього відповідачем 08.07.2019 та 30.07.2019 було перераховано позивачу передоплату у загальному розмірі 1 300 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2019 №67 на суму 900 000,00 грн та від 30.07.2019 №80 на суму 400 000,00 грн.

В свою чергу позивачем на протязі вересня 2019 року було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 1 736 043,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 04.03.2019 №РН-973 на суму 681 515,87 грн, від 10.09.2019 №РН-1004 на суму 536 523,91 грн, від 13.09.2019 №РН-1011 на суму 515 212,90 грн, від 27.09.2019 №РН-1080 на суму 2 790,32 грн, а також відповідною довіреністю від 04.03.2019 №14 відповідача, виданою на свого представника гр. Міненка Є. В. на отримання товару.

03.10.2019 між позивачем та відповідачем було складено акт №ОУ-66 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого позивачем були виконані роботи з монтажу металоконструкцій та розробки креслень КМД всього на загальну суму 436 761,00 грн.

У квітні 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.04.2020 №134, у якій просив у місячний строк з дня одержання даної претензії сплатити 470 013,68 грн основної заборгованості та 66 441,83 грн пені за договором поставки від 05.07.2019 №65, а також повернути позивачу із підписом та печаткою відповідача один примірник акта звірки взаєморозрахунків.

Господарським судом Київської області у справі №911/1591/20 було встановлено, що у період дії договору поставки від 05.07.2019 №65 відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті товару та виконаних позивачем робіт та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 800 000,00 грн (з урахуванням грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, сплачених відповідачем у процесі розгляду справи), що підтверджується платіжними дорученнями: від 08.07.2019 №67 на суму 900 000,00 грн, від 30.07.2019 №80 на суму 400 000,00 грн, від 29.07.2020 №363 на суму 50 000,00 грн, від 18.08.2020 №379 на суму 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №911/1591/20, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Роксана Плюс" на користь ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" 370 013,68 грн основної заборгованості, 71 377,99 грн пені та 6 620,88 грн судового збору, а також закрито провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу.

22.01.2021 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2020 видано відповідний наказ.

У зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №911/1591/20 позивач звернувся до Господарського суду Київської області з даним позовом в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив суд в порядку статті 625 ЦК України стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 28 095,91 грн та інфляційні втрати в сумі 167 433,45 грн, нараховані за загальний період з 01.01.2021 по 30.09.2022, за договором поставки від 05.07.2019 №65.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Як зазначалось вище, виходячи з положень статті 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника основного боргу фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних нарахованих на суму основного боргу відповідно до частини 2 статті 625 названого Кодексу починаючи з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що базою (основою) для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є сума основного боргу 370 013,68 грн необтяжена іншими нарахуваннями.

Крім того, місцевим господарським судом, за допомогою ідентифікатора доступу до виконавчих проваджень, встановлено, що 19.02.2021 державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичною Вітою Володимирівною, відкрито виконавче провадження №64532158 з виконання наказу №911/1591/20 виданого 22.01.2021 Господарським судом Київської області.

20.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт, майна (коштів), відповідно до якої було описано та накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 ; VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; модель: Transporter; категорія: вантажний; колір: оранжевий; рік виробництва: 2016 року; що належить відповідачу.

22.06.2022 Державним підприємством "Сетам" було проведено електронний аукціон (торги) з реалізації транспортного засобу боржника, реєстраційний номер лота: 512532.

Відповідно до протоколу №572986 проведення електронного аукціону (торгів) торги відбулися, ціна продажу транспортного засобу 405 338,00 грн, з яких сума, яка мала бути перерахована на рахунок продавця 385 071,10 грн. Зазначені суми мали бути сплачені переможцем до 07.07.2022.

18.07.2022 державним виконавцем Тертичною В.В. винесено постанову про зняття арешту з майна, в якій зазначено, що згідно з протоколом від 22.06.2022 №572986 транспортний засіб "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 ; VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; модель: Transporter; категорія: вантажний; колір: оранжевий; рік виробництва: 2016 року - реалізовано.

З огляду на означене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо періоду нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат з 01.01.2021 по 07.07.2022, оскільки майно реалізоване та покриває межі заявлених вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 370 013,68 грн.

Також судом першої інстанції досліджено долучені до відзиву платіжні доручення від 28.09.2020 №410 на суму 70 013,68 грн та від 07.10.2020 №1 на суму 100 000,00 грн, з призначенням платежу: "сплата згідно акту звірки дог. № 65 від 05.07.2019 року".

Відповідно до пункті 3.1, 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит призначення платежу до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

Так, місцевий господарський суд у даній справі встановив, що зі змісту платіжних доручень, оплату відповідач здійснив з посиланням у призначенні платежу на акт звірки за спірним договором, однак не визначив повної інформації (спрямування коштів) в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти та в рахунок погашення якої накладної.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для спрямування коштів на погашення боргу встановленого рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2020 у справі №911/1591/20, з чим погоджується судова колегія.

Колегія суддів також зазначає, що у матеріалах справи відсутні виписки банку або інші документи щодо підтвердження зарахування коштів за вищенаведеними платіжними дорученнями на рахунок ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій".

При цьому, слід також зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутися до господарського суду з відповідним позовом про повернення безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Враховуючи встановлені обставини щодо несплати відповідачем заборгованості, яка встановлена рішенням суду від 09.12.2020 у справі №911/1591/20 та факту прострочення платежу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 07.07.2022 на суму основного боргу в розмірі 370 013,68 грн, що існувала на відповідні дати.

Колегія суддів, зробивши власний перерахунок, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, згідно з яким з відповідача підлягають стягненню 16 817,88 грн трьох процентів річних та 107 931,65 грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу витрат позивача на правничу професійну допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

01.02.2022 між адвокатом Мацей Михайлом Михайловичем та ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 4.1 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

Гонорар адвоката становить 50 000,00 грн (пункт 4.2 договору).

20.06.2022 сторони склали та підписали акт прийняття-передачі наданих послуг, за змістом якого адвокат надав ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" професійну правничу допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.02.2022, а клієнт прийняв надані послуги у справі №911/406/22, що полягають в пошуку релевантної судової практики, чинного законодавства, підготовці та написанні позовної заяви, підготовці та написанні заяви про усунення недоліків, підготовці та написанні заяви про збільшення позовних вимог у справі №911/406/22.

У пунктах 2, 3 вищенаведеного акта сторони визначили, що вартість наданих послуг становить 50 000,00 грн і сторони претензій по якості, повноті, строках та обсязі послуг наданих одна до одної не мають.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У суді першої інстанції відповідачем заявлено про не співмірність суми витрат на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн з складністю справи та ціною позову.

Заперечуючи проти задоволення заявлених витрат, відповідач посилається на те, що підготовка позовної заяви не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки всі юридичні факти та спірні правовідносини вже були встановлені в рішенні суду у справі №911/1591/20, всі розрахунки до позовної заяви та до заяв про збільшення позовних вимог виконувались з-за допомогою онлайн калькулятора програми Ліга: Закон, про що сам позивач зазначає у позовні заяві.

Також відповідач посилається на те, що ні позовна заява, ні інші заяви, що були подані позивачем у ході розгляду справи не містять інформації про представника позивача, також участь адвоката позивача у судовому розгляді справи не вимагається, оскільки згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022 справа №911/406/22 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), тож вище вказані факти не можуть свідчити про складність справи, як того вимагає частина 4 статті 126 ГПК України.

Аналогічні за змістом заперечення викладені відповідачем й в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, беручи до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути зменшений до 19 500,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ТОВ "Роксана Плюс" на користь ТДВ "Червоноградський завод металоконструкцій" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксана Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 12.04.2023 у справі №911/406/22.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Роксана Плюс".

5. Матеріали справи №911/406/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Шаптала