Постанова

від 05.09.2023 по справі 911/1696/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. Справа№ 911/1696/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.09.2023 у справі №911/1696/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023, повний текст якого складений 19.06.2023

у справі № 911/1696/22 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «КАТП-1028»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі»

про стягнення 1 964 094,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» основний борг в сумі 2 174 713,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язків по оплаті винагороди за укладеним сторонами договором про співпрацю щодо виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів від 30.11.2018.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що строк виконання ним обов`язку по оплаті спірної винагороди не настав, так як згідно з п. 4.1 договору про співпрацю щодо виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів від 30.11.2018 обов`язок оплатити винагороду у відповідача виникає лише після отримання від ДП «Гарантований покупець» повної оплати за продаж всього об`єму видобутого біогазу або електроенергії, проте позивачем доказів настання вказаних обставин суду не надано.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач повідомив про часткову сплату ним спірної винагороди та, з огляду на вказане звернувся до суду з клопотаннями про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 694 786,06 грн. та в сумі 369 837,21 грн.

Позивач заперечив про закриття провадження в частині позовних вимог, зазначивши про те, що здійснені відповідачем оплати враховані позивачем в рахунок оплати поточних сум за користування полігоном, оскільки в призначенні платежів вказано було «оплата за використання полігону згідно договору від 30.11.2018» без конкретизації.

25.04.2023 позивачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач, з посиланням на те, що 24.04.2023 відповідачем перераховано позивачу 160 697,05 грн. в рахунок оплати спірної винагороди, просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 964 094,54 грн. В судовому засіданні 25.04.2023 протокольною ухвалою вказане клопотання залучено до матеріалів справи та постановлено розглядати позовні вимоги в редакції викладеній у вказаному клопотанні.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 871 003,97 грн. заборгованості закрито, решту позову задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 093 090,57 грн. заборгованості, 29 461,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті винагороди за договором про співпрацю щодо виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів від 30.11.2018, з огляду на що останній має право на стягнення неоплаченої частини такої винагороди.

Водночас, з огляду на часткову сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольнив частково в сумі 1 093 090,57 грн., а у частині стягнення 871 003,97 грн. основного боргу провадження у справі закрив відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги та відхилив посилання відповідача на те, що строк виконання ним обов`язку по оплаті спірної винагороди не настав, з посиланням на те, що:

- умовами укладеного між сторонами договору визначено обов`язок саме відповідача здійснювати сплату належної позивачу винагороди за право використання полігону, при цьому ДП «Гарантований покупець» не є стороною за укладеним між сторонами договором, та відповідно не в компетенції позивача впливати на порядок розрахунків вказаної особи з відповідачем;

- матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, доказів, які підтверджують, що він звертався до ДП «Гарантований покупець» щодо повного розрахунку за продаж всього об`єму видобутого біогазу, або електроенергії добутої внаслідок спалювання добутого біогазу в результаті виконання укладеного між сторонами договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 № 911/1696/22 в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023, справу № 911/1696/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1696/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/1696/22.

06.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

07.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт зауважив на тому, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дослідив та не надав юридичну оцінку правовій природі спірного договору, який фактично є змішаним договором та містить ознаки договору про спільну діяльність та не дослідив зміст п. 4.1 вказаного договору .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22 залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 24 594,54 грн.

17.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані докази сплати судового збору у зазначеному розмірі.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2521/23 від 17.07.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1696/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023, справу № 911/1696/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2023 об 11:00 год.

01.08.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти того, що спірний договір є змішаним договором та містить ознаки договору про спільну діяльність, а також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 05.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Позивач за укладеним з Білоцерківською міською радою договором оренди землі № 77 від 25.07.2011 є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:029:0003, яка знаходиться: м. Біла Церква по вул. Сухоярська, 10-б та на якій розміщене звалище твердих побутових відходів

Рішенням Білоцерківської міської ради № 1896-45-VII від 25.01.2018 «Про затвердження Договору про співпрацю щодо виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів» вирішено затвердити договір про співпрацю щодо виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів.

30.11.2018 позивач (сторона 1), відповідач (сторона 2) та Білоцерківська міська рада (сторона 3) уклали договір про співпрацю щодо виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів (далі Договір), предметом якого є виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів, що має на меті зменшення викидів парникових газів, вживання комплексу заходів щодо ефективного та відповідального поводження з відходами, збільшення рівня їх утилізації, впровадження нових енергозберігаючих технологій, а саме: сукупність заходів, які виконуються відповідачем, спрямованих на збір та організований відвід (примусове вилучення) біогазу, що утворюється при анаеробному розкладанні органічної складової твердих побутових відходів, з тіла полігону через систему газопроводів і свердловин збору біогазу.

Згідно з п. 1.2 Договору полігон, зазначений в п. 1.1 цього договору, являє собою полігон твердих побутових відходів, що знаходиться в оренді у позивача, і може бути використаний відповідачем у спосіб, погоджений з Білоцерківською міською радою, та визначений у цьому договорі, в процесі розробки проектної документації.

Відповідно до п. 1.3 Договору земельна ділянка загальною площею 15,2202 га, (кадастровий номер 3210300000:06:029:0003), на якій розташований полігон, передана в оренду стороні 1 Білоцерківською міською радою, що підтверджується рішенням Білоцерківської міської ради № 200-10-VI від 01.07.2011 «Про скасування підпунктів рішень міської ради та виконавчого комітету, припинення дії договорів оренди землі, внесення змін в підпункти рішень міської ради» та не заперечується Білоцерківською міською радою.

У відповідності до п. 1.4 Договору відповідач зобов`язується на свій ризик за рахунок своїх сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до проектної документації, умов цього договору та чинного законодавства України, виконати комплекс робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів, розташованого за адресою м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 10 б, та утилізації вилученого біогазу, а позивач зобов`язується надати відповідачу право на використання полігону твердих побутових відходів шляхом виконання на ньому зазначеного комплексу робіт.

Підпунктом 2.2.7 п. 2.2 Договору визначено, що відповідач сплачує позивачу винагороду за право використання полігону на умовах, в розмірах та у строки, що встановлені розділом 4 цього договору.

Пунктом 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 03.02.2020, передбачено, що відповідач в якості винагороди за право використання полігону (розділ 1 цього договору) зобов`язаний сплатити позивачу відсоток, відповідно до конкурсної пропозиції, а саме 16,1 % від суми отриманого повного розрахунку від ДП «Гарантований покупець» за продаж всього об`єму видобутого біогазу, або електроенергії добутої внаслідок спалювання добутого біогазу в результаті виконання даного договору. Початок виплати вказаної винагороди настає з початку реалізації видобутого біогазу або електроенергії, виробленої внаслідок спалювання добутого біогазу але не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.2 Договору для контролю та розрахунків з позивачем відповідач в кінці звітного кварталу надає позивачу завірену банківською установою виписку про рух коштів на цьому рахунку та оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку «Банківські рахунки», завірену посадовими особами відповідача.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2029, а в частині невиконаних зобов`язань сторін до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 18.05.2021).

В додатку № 1 до Договору сторони погодили графік виконання робіт.

22.02.2021 позивач, відповідач та Білоцерківська міська рада уклали додаткову угоду № 2, в якій погодили:

- що розмір заборгованості відповідача за Договором за 2020 рік станом на 18.02.2021 складає 671 724,34 грн., у тому числі ПДВ;

- графік погашення відповідачем існуючої заборгованості: березень 2021 року сума до сплати 130 361,51 грн. з ПДВ, квітень 2021 року сума до сплати 132 132,71 грн. з ПДВ, травень 2021 року сума до сплати 136 965,82 грн. з ПДВ, червень 2021 року сума до сплати 133 300 грн. з ПДВ, липень 2021 року сума до сплати 138 964,30 з ПДВ.

19.11.2021 позивач, відповідач та Білоцерківська міська рада уклали додаткову угоду № 3-1, в якій погодили:

- що розмір заборгованості відповідача за Договором за 2021 рік станом на 19.11.2021 становить 1 742 007,96 грн., у тому числі ПДВ;

- наступний графік погашення відповідачем існуючої заборгованості: листопад 2021 року сума до сплати 435 501,99 грн. з ПДВ, грудень 2021 року сума до сплати 435 501,99 грн. з ПДВ, січень 2022 року сума до сплати 435 501,99 грн. з ПДВ, лютий 2022 року сума до сплати 435 501,99 грн. з ПДВ.

Звертаючись до суду з позовом, позивач послався на те, що відповідач свої договірні зобов`язання щодо сплати належної позивачу винагороди за право використання полігону не виконав, за ним на час звернення позивача з даним позовом рахувався борг в розмірі 2 184 713,84 грн., з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті:

- встановивши, що заборгованість відповідача за договором на заявлену до стягнення суму підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявними у справі: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2020 № ОП-0007396 на суму 129 534,53 грн., від 30.04.2020 № ОП-0008585 на суму 132 132,71 грн., від 31.05.2020 № ОП-0008894 на суму 136 965,82 грн., від 30.06.2020 № ОП-010894 на суму 133 300,00 грн., від 31.07.2020 № ОП-7748 на суму 138 964,30 грн., від 31.08.2020 № ОП-9624 на суму 152 467,65 грн., від 30.09.2020 № ОК-0001927 на суму 150 783,95 грн., від 31.10.2020 № ОК-0003099 на суму 166 364,39 грн., від 30.11.2020 № ОК-0004225 на суму 165 959,43 грн., від 31.12.2020 № ОК-0004451 на суму 157 084,25 грн., від 31.01.2021 № ОК-0004092 на суму 125 259,84 грн., від 28.02.2021 № ОК-0005817 на суму 155 238,63 грн., від 31.03.2021 № ОК-0007177 на суму 169 416,04 грн., від 30.04.2021 № ОК-0008400 на суму 159 450,29 грн., від 31.05.2021 № ОК-0009461 на суму 162 180,29 грн., від 30.06.2021 № ОК-0010893 на суму 159 450,29 грн., від 31.07.2021 № ОК-0012278 на суму 180 488,67 грн., від 31.08.2021 № ОК-0013486 на суму 182 255,66 грн., від 30.09.2021 № ОК-0014458 на суму 180 602,01 грн., від 31.10.2021 № ОК-0015665 на суму 176 217,91 грн., від 30.11.2021 № ОК-0016897 на суму 163 861,62 грн., від 31.12.2021 № ОК-0017051 на суму 172 278,54 грн., від 31.01.2022 № ОК-0004401 на суму 160 697,05 грн., від 28.02.2022 № ОК-0005288 на суму 142 018,72 грн., від 31.03.2022 № ОК-0006099 на суму 155 511,04 грн., від 30.04.2022 № ОК-0007825 на суму 143 859,82 грн., від 31.05.2022 № ОК-0009002 на суму 151 588,02 грн., від 30.06.2022 № ОК-0010372 на суму 158 336,76 грн., від 31.07.2022 № ОК-0011653 на суму 165 558,29 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи; актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 27.08.2022 складає суму 2 184 713,84 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи;

- визнав, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом заборгованість відповідача становила 2 184 713,84 грн., проте під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач вказану заборгованість частково погасив;

- позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольнив частково в сумі 1 093 090,57 грн., а у частині стягнення 871 003,97 грн. основного боргу провадження у справі закрив відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, тобто позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 093 090,57 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 871 003,97 грн. основного боргу апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 871 003,97 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту Договору слідує, що за його умовами відповідач прийняв на себе зобов`язання сплачувати позивачу винагороду за право використання полігону на умовах, в розмірах та у строки, що встановлені розділом 4 цього договору.

Колегія суддів зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів визнання Договору недійсним, а відтак в силу приписів статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, вказаний правочин є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Щодо посилань відповідача на те, що строк виконання ним обов`язку по оплаті спірної винагороди не настав, так як згідно з п. 4.1 Договору обов`язок оплатити винагороду у відповідача виникає лише після отримання від ДП «Гарантований покупець» повної оплати за продаж всього об`єму видобутого біогазу або електроенергії, проте позивачем доказів настання вказаних обставин суду не надано, слід зазначити наступне.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що виходячи зі змісту п. 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 03.02.2020, початок виплати відповідачем винагороди хоча і пов`язаний з початком реалізації видобутого біогазу або електроенергії, виробленої внаслідок спалювання добутого біогазу, проте в будь-якому випадку такий строк настає не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Слід зазначити і про те, що, які вірно встановлено судом першої інстанції:

- в матеріалах справи містяться акти про виробіток та відпуск в мережу електроенергії, виробленої ТОВ «Кліар Енерджі» за загальний період з 01.01.2021 по 31.08.2022, в яких відображена інформація про обсяг виробленої електроенергії, відпуск у мережу кВт/год, ціна за кВт без ПДВ, сума реалізації Гарантованому покупцю з ПДВ та сума винагороди згідно п. 4.1 договору.;

- згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

- умовами укладеного між сторонами договору визначено обов`язок саме відповідача здійснювати сплату належної позивачу винагороди за право використання полігону, при цьому ДП «Гарантований покупець» не є стороною за укладеним між сторонами договором, та відповідно не в компетенції позивача впливати на порядок розрахунків вказаної особи з відповідачем;

- матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, доказів, які підтверджують, що він звертався до ДП «Гарантований покупець» щодо повного розрахунку за продаж всього об`єму видобутого біогазу, або електроенергії добутої внаслідок спалювання добутого біогазу в результаті виконання укладеного між сторонами договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по сплаті винагороди на суму 1 093 090,57 грн., а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної суми.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі № 911/1696/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1696/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 05.09.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік