Постанова

від 06.09.2023 по справі 924/14/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року Справа № 924/14/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року, повний текст рішення складено 8 червня 2023 року по справі №924/14/23 (суддя В.В. Димбовський)

за позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Шепетівське лісове господарство"

про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 102982 грн 04 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Керівника Шепетівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Понінківської селищної ради (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Шепетівське лісове господарство" (надалі Відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в сумі 102982 грн 04 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на те, що працівниками Понінківського лісництва ДП "Шепетівський лісгосп" 14 грудня 2020 року складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства у кварталі № 2 відділі № 18 та зафіксовано самовільну порубку 13 дерев породи сосна, загальна сума збитків від чого становить 102982 грн 04 коп.. В рамках кримінального провадження призначено та проведено судову інженерно-екологічну експертизу. Прокурор вказує, що згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 5 червня 2022 року № 32720/21-48 розмір шкоди, внаслідок проведення незаконної порубки дерев у кварталі № 2 відділі № 18 Відповідача: 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 26,1-30 см.; 4 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 30,1-34 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 34,1-38 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 38,1-42 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 42,1-46 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 46,1-50 см. - відповідно становить 102 982,04 грн, та вказує, що розмір шкоди встановлюється саме за результатами судової інженерно-екологічної експертизи.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 102982 грн 04 коп. шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища (том 1, а.с. 227-232).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 15 червня 2022 року №32720/21-48 проведеної в межах кримінального провадження №42021242250000019 розмір шкоди, внаслідок проведення незаконної порубки 13 сироростучих дерев породи сосна звичайна в кварталі №2 виділ №18 Понінківського лісництва ДП Шепетівський лісгосп, становить 102982 грн 02 коп. (зокрема: 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 26,1-30 см.; 4 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 30,1-34 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 34,1-38 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 38,1-42 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 42,1-46 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 46,1-50 см.) Суд констатував, що вищевказані діаметри пнів та розмір шкоди також вказані у протоколі огляду місця події від 5 липня 2021 року, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14 грудня 2020 року.

Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік - 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік - 124,9 %). Судом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс інфляції - 122,3 %, за 2009 рік - 112,3 %, за 2010 рік - 109,1 %, за 2011 рік - 104,6 %, за 2013 рік - 100,5 %, за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %).

Здійснивши перевірку правильності здійсненого розрахунку заявленої до стягнення шкоди з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що розрахунок шкоди у розмірі 102982 грн 04 коп.. є правомірним.

Також суд першої інстанції в рішенні зазначив, що причинний зв`язок полягає у тому, що внаслідок протиправної винної поведінки Відповідача, яка полягає у нездійсненні комплексу заходів щодо збереження лісу на земельних ділянках, які перебувають у її постійному користуванні державі завдано збитків в сумі 102982 грн 04 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-12), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач вказує про те, що в матеріалах справи (додаток 14) міститься копія листа Прокурора у кримінальному провадженні (прокурора Полонського відділу окружної прокуратури О. Сенькова) від 27 грудня 2022 року № 2234вн-22 керівнику Шепетівської окружної прокуратури в порядку статті 222 КПК України, відповідно до якого направлено для вжиття заходів представницького характеру, копії матеріалів кримінального провадження, до вказаного супровідного листа, зокрема, долучені витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №42021242250000019, висновок експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021242250000019, акту огляду місця вчинення правопорушення, а також протокол огляду місця події. Як вказує апелянт в апеляційній скарзі всі вищезазначені документи з матеріалів кримінального провадження №42021242250000019, окрім висновку експерта, не є доказами вчинення Відповідачем правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також доказами його вини у вчиненні такого правопорушення, отже - не є належними при розгляді справи №924/14/23.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що підстави для ототожнення Виконавчого комітету Понінківської селищної ради та Понінківської селищної ради відсутні, оскільки це різні юридичні особи, мають різні коди ЄДРПОУ та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копії витягів додаються). З огляду на наведене вище та враховуючи, що уповноважені особи Прокуратури не зверталась ні до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, ні до Виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (Виконкому), жоден з цих органів не був залучений як позивач у справі, а тому на переконання Відповідача у справі №924/14/23 за позовом Прокурора відсутній орган, уповноважений законодавством для здійснення державного контролю в сфері охорони навколишнього природного середовища, а отже в Прокуратури відсутні повноваження з огляду на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» для подання позовної заяви у даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 липня 2023 року по справі №924/14/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (том 2, а.с. 30).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшов відзив, в котрому Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Прокурор вказав, що у матеріалах даної справи міститься лист прокурора Полонського відділу Шепетівської окружної прокуратури Сенькова О.О. № 2234 вн-22 від 27 грудня 2022 року про направлення керівнику окружної прокуратури перелік копій матеріалів кримінального провадження, які він вважав за необхідне розголосити в порядку статті 222 КПК України, з метою їх використання в межах представницької діяльності. На переконання Прокурора, лист прокурора Сенькова О.О. № 2234 вн-22 від 27 грудня 2022 року відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 914/1979/18 від 6 липня 2022 року, є беззаперечним підтвердженням факту про згоду останнього на розголошення відомостей, що містяться у кримінальному провадженні №42021242250000019 від 13 липня 2021 року та є належним доказом у господарській справі.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/14/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 6 липня 2023 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/14/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 11 вересня 2023 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

14 грудня 2020 року на адресу Полонського ВП Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області звернувся директор Відповідача Сасюк В.М. з повідомленням про незаконну порубку 13 дерев в кварталі № 2 відділ № 18 Понінківського лісництва. По вказаному факту зареєстровано кримінальне провадження № 42021242250000019 від 13 липня 2021 року за частиною 1 статтею 246 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 5 липня 2021 року ділянки лісової місцевості, що розташована в кварталі № 2 відділі № 18 Понінківського лісництва виявлено незаконну рубку 13 сироростучих дерев породи сосна: № 1 діаметром 30/24 см., № 2 з діаметром 34/28 см., № 3 з діаметром 34/28 см., № 4 з діаметром 34/28 см.; № 5 з діаметром 37/28 см., № 6 з діаметром 34/28 см., № 7 з діаметром38/32 см., № 8 з діаметром 42/36 см., № 9 з діаметром 38/32 см.; № 10 з діаметром 42/36 см.; № 11 з діаметром 45/36 см., № 12 з діаметром 42/36 см. та № 13 з діаметром 50/40 см., де перше значення становить найбільший діаметр зрізаного дерева, а друге найменший діаметр.

Працівниками Відповідача 14 грудня 2020 року складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства у кварталі № 2 відділі № 18 та зафіксовано самовільну порубку 13 дерев породи сосна, а саме: № 1 діаметром 30/24 см., №2 з діаметром 34/28 см., № 3 з діаметром 34/28 см., № 4 з діаметром 34/28 см.; № 5 з діаметром 34/28 см., № 6 з діаметром 37/28 см., № 7 з діаметром 38/32 см., № 8 з діаметром 38/32 см., № 9 з діаметром 42/36 см.; № 10 з діаметром 42/36 см.; № 11 з діаметром 42/36 см., № 12 з діаметром 45/36 см. та № 13 з діаметром 50/40 см. Розраховано загальну суму збитків 102982 грн 04 коп..

Відповідно до протоколу огляду місця події від 5 липня 2021 року ділянки лісової місцевості, що розташована в кварталі № 2 відділі № 18 Понінківського лісництва виявлено незаконну рубку 13 сироростучих дерев породи сосна: № 1 діаметром 30/24 см., № 2 з діаметром 34/28 см., № 3 з діаметром 34/28 см., № 4 з діаметром 34/28 см.; № 5 з діаметром 37/28 см., № 6 з діаметром 34/28 см., № 7 з діаметром 38/32 см., № 8 з діаметром 42/36 см., № 9 з діаметром 38/32 см.; № 10 з діаметром 42/36 см.; № 11 з діаметром 45/36 см., № 12 з діаметром 42/36 см. та № 13 з діаметром 50/40 см., де перше значення становить найбільший діаметр зрізаного дерева, а друге - найменший діаметр.

До протоколу огляду місця події від 5 липня 2021 року додано фото таблицю.

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року № 867 припинено Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Відповідача, утворено комісію з припинення ДП "Шепетівське лісове господарство".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10 січня 2023 року №82 вирішено затвердити передавальний акт Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство", яке координується Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 15 червня 2021 року №32720/21-48, проведеної в межах кримінального провадження №42021242250000019 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством (копія акту від 14 грудня 2020 року протокол ОМП від 5 липня 2021 року), порубки 13 сироростучих дерев породи сосна звичайна в кварталі №2 виділ №18 Понінківського лісництва ДП Шепетівський лісгосп", становить 102982,02 грн., зокрема: 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 26,1-30 см.; 4 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 30,1-34 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 34,1-38 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 38,1-42 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 42,1-46 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 46,1-50 см..

У висновку вказано, що індекс споживчих цін (індекс інфляції) взято відповідно до статистичних даних за 2008-2019 роки (за винятком 2012 року відповідно до пункту 2 Порядку, згідно з яким коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться") та становить: 4,11829246. Індексацію проведено з урахуванням дати фіксації слідством факту незаконної порубки дерев на території Відповідача кварталу 2 виділу 18, тобто станом на 2020 рік. При проведенні розрахунку розміру заподіяної шкоди (Розрахунок № 1) в якості вихідних даних використано: копію акту від 14 грудня 2020 року, копію довідки з розрахунком шкоди нанесеної лісовому господарству внаслідок самовільної рубки 14 грудня 2020 року.

Також до матеріалів справи Прокурором додано: копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію листа Шепетівської окружної прокуратури № 54/3-9602 вих-22 від 9 грудня 2022 року; копію листа Позивача № 13-11/1900 від 16 грудня 2022 року; копію плану лісонасаджень Відповідача; копію проекту організації та розвитку лісового господарства Відповідача; копію кадастрового плану земельної ділянки 6823655400:05:001:0002; копію витягу з ДЗК; копію статуту Відповідача; копію листа Шепетівської окружної прокуратурами про намір представляти інтереси держави в суді; копію листа керівнику Шепетівської окружної прокуратури в порядку статті 222 КПК України.

Прокурор в інтересах держави в особі Позивача, звернувся з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданих навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги щодо безпідставності звернення саме Прокурора з даним позовом, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом судового розгляду є поданий Прокурором позов в інтересах держави в особі Позивача до Відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України № 1697-VII "Про прокуратуру".

Абзацом 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року в справі № 923/35/19, від 23 липня 2020 року в справі № 925/383/18.

Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом Прокурор визначив Позивача, в обґрунтування чого зазначив, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана саме місцевому бюджету, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси відповідної територіальної громади.

В силу дії статті 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокрема формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про рослинний світ» органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до пункту 1 підпункту б частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Наявність підстав для звернення до суду із позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля передбачена підпунктом "б" статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якого місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Оскільки здійснення самовільних рубок були здійснені у вид. 1 кв. 24 Кам`янського лісництва, що знаходяться на території Позивача, тому збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності зі статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 29 частиною 3 пунктом 7 та статтею 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, то місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

В той же час, з метою дотримання статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Шепетівською окружною прокуратурою 26 грудня 2022 року листом проінформовано Позивача про виявлену незаконну рубку 13 дерев у кварталі №2 виділ 18 Понінківського лісництва та про завдану шкоду в розмірі 102982 грн 04 коп..

З отриманої відповіді Позивача від 16 грудня 2022 року за №13-11/1900 вбачається, що Позивачем не планувалося вжиття заходів до стягнення завданої шкоди, та Позивач просив прокуратуру самостійно звернутися до суду про стягнення шкоди. З даного в свою чергу, вбачається бездіяльність Позивача.

Враховуючи зазначене, з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, колегія суду вважає, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача.

Предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з статтею 16, частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України: право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами; у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи; у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Частиною 1 статтею 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 90 Лісового кодексу України, визначено, що основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі №909/1111/16.

Беручи до уваги заперечення Відповідача, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи не підтверджено складу цивільного правопорушення, вчиненого Відповідачем, зокрема, розмір збитків, протиправність поведінки, причинний зв`язок, колегія суддів зазначає таке.

Водночас, зважаючи на предмет доведення Позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення Відповідачів, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки Відповідача, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Судом встановлено, що працівниками Відповідача виявлено незаконну порубку 54 дерев породи береза. Працівниками Відповідача проведено огляд місця лісопорушення в ході якого складено відповідний акт.

Згідно положень Статуту Відповідача (нова редакція), затвердженого наказом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», Відповідач створений з метою одержання прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

Відповідно до пункту 2.2.2 Статуту Відповідача, Відповідач зобов`язаний забезпечувати охорону лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідливих і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

В той же час, як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, Відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України та Статуту, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, Відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 13 шт. породи сосна, у кварталі №2.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Шепетівське лісове господарство", права та обов`язки якого, як встановлено судом, перейшли від є постійним лісокористувачем земельної ділянки на території Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області розміром 2002га, в тому числі - земельної ділянки з кадастровим номером 6823655400:05:001:0002, що підтверджується: планом лісонасаджень Відповідача; проектом організації та розвитку лісового господарства Відповідача; кадастровим планом земельної ділянки 6823655400:05:001:0002; витягом з ДЗК; статутом Відповідача.

Також, матеріалами справи підтверджено (та не спростовано Відповідачем), що на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні виявлено факт незаконної порубки дерев.

Вказані обставини підтверджують наданими Прокурором доказами. Зокрема, згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 15 червня 2022 року №32720/21-48 проведеної в межах кримінального провадження №42021242250000019 розмір шкоди, внаслідок проведення незаконної порубки 13 сироростучих дерев породи сосна звичайна в кварталі №2 виділ №18 Відповідача, становить 102982 грн 02 коп., зокрема: 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 26,1-30 см.; 4 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 30,1-34 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 34,1-38 см.; 3 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 38,1-42 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 42,1-46 см.; 1 з діаметром пня в корі біля шийки кореня - 46,1-50 см.

Вищевказані діаметри пнів та розмір шкоди також вказані у протоколі огляду місця події від 5 липня 2021 року, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14 грудня 2020 року.

В той же час, зважаючи на заперечення, наведені Відповідачем в апеляційній скарзі, щодо розміру шкоди, суд апеляційної інстанції констатує той факт, що вказуючі такі доводи Відповідач жодного альтернативного розрахунку розміру збитків Відповідач не надав, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції (з подачею апеляційної скарги).

Відтак, щодо заявленого в позові розміру шкоди, то колегією суддів враховується, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" , починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до "Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 1 січня 2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік - 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік - 124,9 %).

Судом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс інфляції - 122,3 %, за 2009 рік - 112,3 %, за 2010 рік - 109,1 %, за 2011 рік - 104,6 %, за 2013 рік - 100,5 %, за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 рік - 104,1 %).

Індексацію проведено починаючи з 1 січня 2009 року, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням пункту 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.

Здійснивши перевірку правильності здійсненого розрахунку заявленої до стягнення шкоди з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія суду прийшла до висновку, що розрахунок шкоди у розмірі 102982,04 грн. є правомірним.

Причинний зв`язок полягає у тому, що внаслідок протиправної винної поведінки Відповідача, яка полягає у нездійсненні комплексу заходів щодо збереження лісу на земельних ділянках, які перебувають у її постійному користуванні державі завдано збитків в сумі 102982 грн 04 коп.

Колегія суду вважає, що Відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу) у зазначеному розмірі.

Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статтей 105, 107 Лісового кодексу України, статтей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", колегія суду зазначає, що Відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи береза (усього 13 шт.).

При цьому, колегія суддів констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа № 914/1960/17.

Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини Відповідача в даному випадку, то колегія суддів зазначає, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20

Відтак, підсумовуючи усе вищеописане колегія суддя приходить до висновку, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу.

При цьому, зважаючи на доводи апелянта, щодо того, що саме Відповідачем (а не Третьою особою) складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, колегія суддів, зазначає, що складення акту огляду місця вчинення правопорушення саме Відповідачем, не нівелює обставин порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків. Крім того, зважаючи на такі твердження Відповідача. Ним не наведено будь-якої норми законодавства чи практики Верховного Суду, що вказували на таке порушення в разі складення акту Відповідачем.

Згідно пункту 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісу № 262 від 31 серпня 2010 року, виявлення та фіксація порушень лісового законодавства є обов`язком посадових осіб органів лісового господарства, а не функцією з охорони та збереження лісового фонду.

В той же час, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, котрі б свідчили про встановлення саме такого розміру шкоди, зазначеного в позовній заяві, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Сума збитків, окрім суми, встановленої в Акті від 14 грудня 2020 року самим Відповідачем (том 1, а. с. 48-49; 102982 грн 04 коп.), встановлена у висновку експерта Міністерства юстиції України Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021242250000019 № 15 червня 2022 року та становить 102982 грн 04 коп. (необхідність в проведенні даної експертизи виникла в ході проведення досудового розслідування за фактом незаконної порубки 13 дерев породи сосна за №42021242250000019 (том 1, а.с. 22-35).

Щодо твердження Відповідача про не проведення перевірок Державною екологічною інспекцією, то колегія суду зазначає, що відсутність складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не спростовує встановленого вказаними вище доказами факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового фонду, охорону та захист якої зобов`язаний був забезпечити відповідач, як постійний лісокористувач.

Що ж до тверджень Відповідача, що Відповідачем було вжито усіх залежних від нього дій спрямованих на організацію належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, шляхом складання акту, повідомлення в поліцію, то колегія суддів зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Аналогічний висновок, викладений і у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 9 серпня 2018 року № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2018 року в справі № 920/1293/16, від 19 вересня 2018 року в справі № 925/382/17, від 9 грудня 2019 року у справі № 906/133/18, від 20 лютого 2020 року в справі № 920/1106/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 926/2174/20.

Із встановлених обставин справи вбачається, що Відповідач, як постійний користувач лісу, не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.

Недотримання Відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев у лісовому масиві (кварталі та виділі) Понінківського лісництва.

Наслідком протиправної поведінки Відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина Відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

Відтак Відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Відтак, зважаючи на те, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Третьою особою (що й підтверджено висновком експертизи) правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо безпідставного використання матеріалів кримінального провадження та порушення таємниці слідства, то колегія суду зауважує, що Прокурор Полонського відділу окружної прокуратури (Прокурор у кримінальному провадженні) листом від 27 грудня 2022 року №2234вн-22 направив керівнику Шепетівської окружної прокуратури відповідно до статті 222 КПК України для вивчення та вжиття заходів представницького характеру копії матеріалів кримінального провадження №42021242250000019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 246 Кримінального кодексу України.

Таким чином, матеріали кримінального провадження №42021242250000019 отримані від Прокурора у кримінальному провадженні відповідно до статті 222 КПК України, а тому колегія суду не приймає до уваги доводи Відповідача, щодо неналежності доказів та щодо того, що в матеріалах справи не міститься доказів щодо передачі документів з матеріалів кримінального провадження № 42021242250000019 з посиланням на статті 222 КПК України.

Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що Відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, Відповідач діяв неправомірно, що призвело до незаконної рубки 13 дерева, а тому наявні підстави для стягнення з Відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 102982 грн 04 коп..

Відповідно суд апеляційної інстанції задоволює позовні вимоги.

Дане рішення прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року в справі №924/14/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року в справі №924/14/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 924/14/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.