Постанова

від 06.09.2023 по справі 904/2886/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2886/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 (суддя Юзіков С.Г.)

у справі № 904/2886/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМТЕХНОЛОГІЇ"

про стягнення 9 060,00 грн. попередньої оплати

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМТЕХНОЛОГІЇ" 9 060,00 грн. попередньої оплати товару, перерахованих згідно з платіжним дорученням № 140 від 18.07.2022.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/2886/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі № 904/2886/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо поставки товару, з огляду на що 09.08.2022 на адресу відповідача було направлено вимогу про поставку або про повернення суми попередньої оплати протягом 7 днів з дня отримання вимоги (номер поштового відправлення 4900102309222). Відповідач не надав жодної відповіді на цю вимогу. Вимога про поставку товару або повернення суми попередньої оплати була проігнорована Відповідачем та залишена без задоволення. У зв`язку з тим що відповідач у встановлений строк не поставив товар та не повернув суму попередньої оплати, апелянт звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про повернення суми попередньої оплати. При розгляді справи у суді першої інстанції Відповідачем було надано відповідь Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» від 19.12.2022 р. № 39-А-02- 2022121010141 на адвокатський запит адвоката Агафонова Д. В., до якої додана накладна про вручення відправлення 4900102309222. Згідно із даною відповіддю поштове відправлення 4900102309222 вручене власнику номера телефону НОМЕР_1 . На копії накладної про вручення відправлення 4900102309222 вказано контактну особу одержувача - ТОВ «АМС 2021». Апелянт не погоджується зі змістом даної відповіді Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» та зазначає, що вона суперечить як чинним правилам надання послуг поштового зв`язку так і тим, які були чинні на момент відправлення вимоги. Внаслідок цього суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що Відповідач не отримував від Апелянта вимогу. Такий висновок суду першої інстанції є недоведеним та суперечить обставинам справи, оскільки законодавством визначено чіткі умови отримання юридичною особою поштових відправлень, зокрема листи адресовані юридичним особам, видаються (вручаються) їх представникам, уповноваженим на одержання пошти на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. При цьому копія такої довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку. Отже, вимогу Апелянта (номер поштового відправлення 4900102309222) могла отримати виключно уповноважена Відповідачем особа, а не власник зазначеного номеру телефону чи представник ТОВ «АМС 2021». Отримання пошти Відповідача будь-якими іншими особами, неуповноваженими самим Відповідачем, неможливо, оскільки при спробі такого отримання працівники відділу поштового зв`язку відмовили б у такій видачі. Окрім того апелянт просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/2886/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що господарським судом було детально досліджено наявні в матеріалах справи докази, та встановлено, що вимогу замість одержувача ТОВ «Атомтехнології» було отримано представником відправника ТОВ «АМС 2021». Тобто вимога не була вручена відповідачу як продавцю. Про наявність вимоги відповідач дізнався після ознайомлення з матеріалами справи. При цьому одразу, товар було направлено на адресу відповідача, хоча позивач сам повинен був забрати товар зі складу відповідача після оплати. Проте не з`явився та ухилявся від отримання товару. Доказом надіслання товару позивачу є експрес-накладна Нової пошти №59000873299884. Згідно руху посилки 07.10.2022 одержувач замовив перенести дату доставки на 10.10.2022, а 10.10.2022 одержувач відмовився від отримання посилки. Тобто факт ухилення позивача від виконання обов`язків як покупця, останній намагається подати суду як факт невиконання відповідачем обов`язку передати йому товар. Отже обставини у справі були детально досліджені і встановлені судом.

Від ТОВ «АМС 2021» надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. до якого додано докази понесення таких витрат.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "АТОМТЕХНОЛОГІЇ" виставило ТОВ "АМС 2021" рахунок-фактури № СФ-0000186 від 18.07.2022 на оплату товару: Дріт Х23Ю5Т діам. 5,00мм., кількість 30.200 кг, на суму 9 060,00 грн. з ПДВ. Вказаний рахунок Позивач оплатив 18.07.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 140 від 18.07.2022 з призначенням платежу "оплата за дріт згідно з рахунком № СФ-0000186 від 18.07.22р. у т.ч. ПДВ 20% - 1510 грн".

Відповідачем, на підтвердження факту вчинення господарської операції та на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України було складено та зареєстровано податкову накладну № 4 від 18.07.2022.

Позивач 09.08.2022 направив Відповідачу вимогу згідно якої вимагав протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги поставити товар або повернути грошові кошти.

В якості доказів направлення вимоги Позивачем надано накладну № 4900102309222 (Операція: "Приймання") та фіскальний чек про оплату поштових послуг від 09.08.2022.

Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Непоставлення відповідачем товару та неповернення суми попередньої оплати у розмірі 9 060,0 грн. і стала причиною виникнення спору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд зазначив, що враховуючи, що сторонами не погоджено строку, способу і місця передачі (одержання, доставки) товару, а Позивачем не надано належних доказів направлення Відповідачеві вимоги про поставку товару або повернення попередньої оплати від 09.08.2022, відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Укладення сторонами договору в спрощеній формі відбулося шляхом виставлення відповідачем рахунку № СФ-0000186 від 18.07.2022 на оплату товару: Дріт Х23Ю5Т діам. 5,00 мм, кількість 30.200 кг, на суму 9 060,00 грн. з ПДВ та його оплати позивачем згідно платіжного доручення № 140 від 18.07.2022 з призначенням платежу "оплата за дріт згідно з рахунком № СФ-0000186 від 18.07.22р. у т.ч. ПДВ 20% - 1510 грн".

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки оплаченого товару, на адресу останнього 09.08.2022 позивачем було надіслано вимогу про поставку, протягом семи днів з дня отримання вимоги, товару або повернення попередньої оплати.

В якості доказів надіслання зазначеної вимоги позивачем надано фіскальний чек про оплату поштових послуг від 09.08.2022 та накладну Укрпошти №4900102309222 (Операція: "Приймання", вид відправлення: Експрес КАТЕГОРІЯ відпр., Тип доставки: Склад-Склад, у графі "Одержувач" зазначено - Юридична особа ТОВ "Автотехнології" до відділення, Дніпро, 49126, тел. 0673108484 конт. Особа: ТОВ "Автотехнології".

Як зазначає позивач номер телефону контактної особи отримувача належить працівникові Позивача, оскільки в момент відправлення вимоги особа, яка відправляла відправлення, не знала номер телефону Відповідача, а тому оператором відділення АТ "Укрпошта" запропоновано вказати свій номер телефону, тому вказано номер особи, яка відправляла дану вимогу - 0673108484.

Заперечуючи факт отримання вимоги позивача відповідач надає відповідь Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" № 39-А-02-2022121010141 від 19.12.2022, надану на запит адвоката Агафонова Д.В. від 05.12.2022, з якої вбачається, що поштове відправлення Укрпошта Експрес № 4900102309222 від 09.08.2022, на адресу 49126, м. Дніпро, ТОВ "Атомтехнології", надійшло до відділення поштового зв`язку №126 м. Дніпро 11.08.2022. СМС повідомлення про надходження вищезазначеного відправлення направлялося на телефон одержувача, який зазначений на оболонці відправлення. У даному випадку - номер телефону НОМЕР_2. За повідомленням працівника відділення поштового зв`язку № 126 м. Дніпро за одержанням вищезазначеного відправлення до працівників відділення звернувся власник номеру телефону (НОМЕР_2). Повідомив номер телефону та номер поштового відправлення (№ 4900102309222) одержав відправлення. На підставі якого документу вручене поштове відправлення повідомити не має можливості, так як копія у відділенні не залишилася.

У якості додатку до листа надано копію накладної про вручення поштового відправлення № 4900102309222 (Операція: "Вручення"), з якої вбачається, що 12.08.2022 поштове відправлення вручене контактній особі ТОВ "АМС 2021".

З огляду на те, що сторонами не погоджено строків поставки товару, умов доставки товару та не надано належних доказів надіслання вимоги, у даному випадку відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем строків поставки товару та наявність підстав для повернення суми попередньої оплати.

Отже колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги, що саме відповідачем було 12.08.2022 отримано у відділенні поштового зв`язку 49126 вимогу від апелянта колегія зазначає наступне.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, які регулюють відносини між ними.

Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Відповідно до п. 91 Правил інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка. За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур`єром за додаткову плату .

Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку (п. 96 Правил).

Пунктом 116 Правил встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, після чого повертаються відправнику.

Отже правилами врегульований порядок доставки та повідомлення одержувача кореспонденції, у тому числі, у разі незазначення номера мобільного телефону на поштовому відправленні.

Проте в матеріали справи надано відповідь Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" №39-А-02-2022121010141 від 19.12.2022, в якій зазначено, що поштове відправлення було отримано власником номеру телефону (НОМЕР_2) та надано копію накладної про вручення поштового відправлення № 4900102309222 (Операція: "Вручення"), з якої вбачається, що поштове відправлення вручене контактній особі ТОВ "АМС 2021" 12.08.2022.

Таким чином, враховуючи надані в матеріали справи докази та викладені обставини колегія зазначає, що позивачем не надано належних доказів надіслання на адресу відповідача вимоги про поставку товару або повернення попередньої оплати.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/2886/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 у справі №904/2886/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та на правничу допомогу покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АМС 2021".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя Л.А.Коваль