Рішення

від 04.09.2023 по справі 902/886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2023 р. Cправа № 902/886/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного підприємства "Вилам-ДВ" (вул. Садова, 8, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

до: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 123278,28 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Вилам-ДВ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення 123 278,28 грн. - заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору послуг №2 від 18.01.2021 в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 30.06.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/886/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена на зазначені в позовній заяві електронні адреси сторін та додатково відповідачу засобами поштового зв`язку, яка отримана останнім особисто 07.07.2023 згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

17.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав у ньому викладених та повідомляє суд, що відповідно до Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 переформовано у військову частину НОМЕР_1 .

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Щодо повідомлення відповідача про зміну найменування відповідача, суд зважає на наступне.

В позовній заяві позивачем зазначено найменування відповідача, як ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідачем було змінено найменування на Військову частину НОМЕР_1 при збереженні відповідного ідентифікуючого коду.

Як встановлено судом, жодних дій, які б свідчили про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора в зобов`язанні, заміни особи у відносинах, у розумінні положень ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, не відбулося. Змінено лише найменування юридичної особи.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що вірним найменуванням відповідача є Військова частина НОМЕР_1 .

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ЗУ «Про публічні закупівлі» ІНФОРМАЦІЯ_2 14.12.2020 року було оголошено закупівлю UА-2020-12-14-014494 - послуг з охорони приміщень та території за процедурою відкритих торгів на очікувану вартість 1 200 000,00 гривень. 07.01.2021 року за результатами розгляду тендерних пропозицій переможцем закупівлі було визначено учасника ПП «Вілам-ДВ» з остаточною пропозицією 1 113 999,00 гривень.

18.01.2021 між ІНФОРМАЦІЯ_2 (перейменовано у Військову частину НОМЕР_1 ) (відповідач, за договором Замовник) та Приватним підприємством "Вилам-ДВ" (позивач, за договором Виконавець) укладено договір послуг №2 (надалі Договір) відповідно до п. 1.1. якого предметом договору у 2021 році є ДК 021:2015: 79710000-4 Охоронні послуги (Послуги з охорони приміщень та території).

Виконавець зобов`язується надати у встановлений строк Замовнику послуги з охорони об`єктів (послуги патрулювання та контролю за об`єктами), надалі «Послуги», за цінами згідно специфікації, що надається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна цього договору становить 1 113 999,00 грн. Сума договору може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків (п. 3.1. та п 3.2. Договору).

Замовник зобов`язується проводити оплату послуг протягом 180 (Сто вісімдесяти) банківських днів з дня їх надання на підставі рахунків та актів виконаних робіт Виконавця. Замовник здійснює оплату послуг Виконавцю на підставі актів виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 4.1. Договору).

Строк надання послуг від « 19» січня 2021 р. до « 31» грудня 2021р. Місце надання послуг-територія Замовника (п. 5.1. та 5.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, а в частині Виконання обов`язків - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).

30.12.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг охорони №2 від 18.01.2021 року, предметом додаткової угоди було збільшення терміну дії договору на період до проведення процедури тендеру на придбання послуги з охорони приміщень та території санаторію.

18.01.2022 року сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання послуг охорони №2 від 18.01.2021 року, предметом додаткової угоди було надання послуг, які не можуть перевищувати 20% від суми договору, оплата охоронних послуг здійснювалась відповідно до узгоджених актів наданих послуг, що становили 222 799,80 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на підставі Договору про надання послуг № 2 від 18 січня 2021 року та двох додаткових угод № 1 та № 2 до нього, позивачем в 2022 році було надано послуги з охорони території та приміщень від повідача, а саме у лютому 2022 році надано послуги з охорони протягом 28 діб по ціні 3210,3717 грн. на суму 89890,41 гри. (акт наданих послуг №4 від 22 лю того 2022 року). В березні 2022 року надано послуги з охорони протягом 10,4 діб по ціні 3210,3717 грн. на суму 33387,87 грн. (акт наданих послуг №7 від 11 березня 2022 року).

Надані послуги за лютий та березень 2022 року на підставі двох актів на загальну суму 123 278,28 грн. (89890,41 грн. + 33387,87 грн.) відповідачем не оплачені. Існування вказаної заборгованості підтверджується також актом звірки №3 взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2022 року.

28 березня 2022 року відповідачу було направлено пре тензію (вих. № 48 від 28.03.2022 року) на загальну суму 145750,88 грн. Зокрема, до претензії, окрім послуг по вищевказаних двох актах (89890,41 грн. + 33387,87 грн.), було включено також надані послуги із охорони території за період з 12 по 18 березня 2022 року на суму 22472,60 грн. Однак на суму 22472,60 грн. за послуги за період з 12 по 18 березня 2022 року відповідач акт прийняття наданих послуг не підписав тому даний акт позивачем не включено у даний позов.

На отриману претензію відповідач надав відповідь (вих. № 1187/18 від 05.04.2022 р.) у якій визнав існуюче зобов`язання зі сплати боргу за надані по слуги з охорони, окрім вимог оплати послуг за період з 12 по 18 березня 2022 року. Послався на форс-мажорні обставини - військову агресію російської феде рації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24 лю того 2022 року.

Також позивач звертався до Командування медичних сил Збройних Сил України із листом від 29 серпня 2022 року за №51 у якому просив врегулювати питання погашення заборгованості за надані послуги з охо рони. Даний лист Командуванням медичних сил ЗСУ отримано 06 вересня 2022 року.

Листом від 18 вересня 2022 року № 510/20/6516 Командувач Медичних сил Збройних Сил України генерал-майор медичної служби Тетяна Остащенко повідомила, що за результатами опрацювання звернення встановлено, що відпові дно до акту звіряння розрахунків ПП «Вилам-ДВ» із ІНФОРМАЦІЯ_2 за пе ріод з 01.01.2022 року по 12.03.2022 року підтверджено заборгованість на суму 123 278,28 грн. З метою належного врегулювання порушеного питання погашення заборгованості за надані послуги з охорони запропонувала відпрацювати узго джене рішення досудового врегулювання спору.

Протягом тривалого часу відповідач не врегулював виник лий спір та не сплатив заборгованість.

20 квітня 2023 року позивач звертався до Господарського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 123 278,28 грн. Дана заява була задоволена та 25 квітня 2023 року Господарським судом Вінницької області по справі № 902/543/23 було видано судовий наказ про стяг нення із ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 123 278,28 грн. та 268,40 грн. сплаченого судового збору.

Однак боржник подав заяву про скасування судового наказу та ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15 травня 2023 року дана заява була задоволена, судовий наказ скасований та роз`яснено ПП «Вилам-ДВ» право на звернення до суду із тими самими вимогами у порядку позовного провадження.

З огляду на викладені обставини позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 123 278,28 грн. заборгованості за надані послуги.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що послуги відповідно до актів №4 від 22.02.2022 року та №7 від 11.03.2022 року військовою частиною НОМЕР_1 не було сплачено, у зв`язку з відсутністю наповнення спеціального фонду, з якого передбачено фінансування послуг охорони. Згідно акту наданих послуг №4 від 22.02.2022 року та акту №7 від 11.03.2022 року, що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2022 року по 11.03.2022 року - існуючу заборгованість в сумі 123 278,28 гривень, військова частина НОМЕР_1 визнала та погоджується оплатити, одразу після наповнення спеціального фонду в межах кошторисних призначень, про що 17.10.2022 року було письмово повідомлено адвоката Іванову Ю.В., яка на той момент надавала правову допомогу ПП «Вилам-ДВ». На час дії військового стану в Україні військова частина НОМЕР_1 являється неприбутковою організацією, яка виконує діяльність у сфері оборони. На військову частину НОМЕР_1 покладено виконання завдань з реабілітації поранених, травмованих та хворих військовослужбовців, які виконують бойові завдання, пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до п.8.4. договору №2 від 18.01.2021 року у період дії непереборної сили виконання зобов`язань за Договором призупиняються та не застосовуються санкції за їх невиконання, а згідно п.8.5. даного договору належним доказом настання обставин непереборної сили та їх подовженості будуть визнаватися довідки з Торгово-промислової палати України.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військова агресія з боку рф проти України, введення воєнного стану та військові дії на території України є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами і відносяться до форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили.

Військовою частиною НОМЕР_1 вживаються заходи щодо проведення розрахунків, тому після надходження відповідних коштів заборгованість перед Приватним підприємством «Вілам - ДВ» буде погашена.

Крім того, відповідач зазначає, що не вбачає спору з ПП «Вілам - ДВ», оскільки визнає заборгованість в сумі 123 278,28 грн, але у зв`язку з обставинами непереборної сили вважає частково необґрунтованими вимоги позивача з огляду на неможливість сплати заборгованості у зв`язку з відсутністю наповнення спеціального фонду в межах кошторисних призначень.

З огляду на викладене, на переконання відповідача позовна заява задоволенню не підлягає.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 901, ч. 1 ст. 902 та ч. 1. ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між сторонами договору послуг №2 від 18.01.2021 та додаткових угод до нього позивач надав відповідачу послуги в лютому та березні 2022 року загальною вартістю 123 278,28 грн., що підтверджується обопільно підписаними Актами наданих послуг №4 від 22.02.2022 року та №7 від 11.03.2022 року.

Згідно п. 4.1. Договору №2 від 18.01.2021 Замовник зобов`язується проводити оплату послуг протягом 180 (Сто вісімдесяти) банківських днів з дня їх надання на підставі рахунків та актів виконаних робіт Виконавця.

Відповідач, за надані позивачем в лютому та березні 2022 року послуги не розрахувався і станом на день розгляду справи заборгованість останнього становить 123 278,28 грн.

Дана сума заборгованості визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву та підтверджується обопільно підписаним актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2022 року по 11.03.2022 року.

Разом з тим, заборгованість на день розгляду справи відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 123 278,28 грн. боргу за Договором укладеним між сторонами.

У відзиві відповідач не заперечує заборгованість за надані послуги за Договором, а лише посилається на виникнення форс-мажорних обставин які на його думку звільняють його від сплати заборгованості.

Досліджуючи доводи відповідача щодо того, що порушення договірних зобов`язання сталось унаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), суд виходить з наступного.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Довідкою від 18.01.2023 №23/12/15 Вінницька торгово-промислова палата надала відповідь на заяву відповідача від 18.01.2023 №б/н щодо надання інформації про введення на території України воєнного стану, як надзвичайної ситуації.

Вказана довідка носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за Договором послуг №2 від 18.01.2021.

Відповідно до п.8.3. Договору послуг №2 від 18.01.2021 Сторона, що постраждала від непереборної сили, повинна негайно сповістити телеграмою або телефаксом іншу сторону про настання, вид та можливу тривалість дії непереборної сили і інші обставини, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Якщо це не буде зроблено, то сторона, що постраждала від непереборної сили, не може на неї посилатися, окрім випадку, коли ця подія перешкоджає відправленню такого повідомлення.

Поряд з цим, відповідач не звертався до позивача та не повідомляв письмово чи будь-яким іншим чином про настання форс-мажорних обставин.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за надані послуги.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги по господарській справі від 06.03.2023, в якому поміж іншого встановлено фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги в сумі 5 000,00 грн, Актом (розрахунок) наданих послуг де зазначено перелік наданих послуг та вартість послуг в сумі 5 000,00 грн, Ордером серія АВ №1068754 від 03.04.2023 та платіжним дорученням №17 від 08.03.2023 на суму 5 000,00 грн, з призначенням платежу оплата згідно договору про надання правової допомоги по господарській справі від 06.03.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

У п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Вилам-ДВ" (вул. Садова, 8, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 35797997) 123 278,28 грн - основного боргу, 2684,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору та 5 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - cvks_khmelnik@post.mil.gov.ua .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 06 вересня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи