Постанова

від 05.12.2023 по справі 902/886/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Справа № 902/886/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 вересня 2023 року, повний текст судового рішення складено 06 вересня 2023 року по справі №902/886/23 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Приватного підприємства "Вилам - ДВ"

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 123 278 грн 28 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вилам-ДВ" (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом, у якому просило суд стягнути з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" (надалі Відповідач) заборгованість в сумі 123278 грн 28 коп..

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору послуг №2 від 18 січня 2021 року (надалі - Договір; а.с. 10-11) в частині оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 4 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 123278 грн 28 коп. основного боргу. Також, судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі Договору про надання послуг № 2 від 18 січня 2021 року та двох додаткових угод № 1 та № 2 до нього, Позивачем в 2022 році надано послуги з охорони території та приміщень, а саме: у лютому 2022 році надано послуги з охорони протягом 28 діб по ціні 3210 грн 3717 коп. на суму 89890 грн 41 коп. (акт наданих послуг №4 від 22 лютого 2022 року); в березні 2022 року надано послуги з охорони протягом 10,4 діб по ціні 3210 грн 3717 коп. на суму 33387 грн 87 коп. (акт наданих послуг №7 від 11 березня 2022 року). Суд вказав, що надані послуги за лютий та березень 2022 року на підставі двох актів на загальну суму 123 278 грн 28 коп. Відповідачем не оплачені та наголосив, що існування вказаної заборгованості підтверджується також актом звірки №3 взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2022 року.

Окрім вищевказаного, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань Відповідача саме за Договором.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що Відповідач не звертався до Позивача та не повідомляв письмово чи будь-яким іншим чином про настання форс-мажорних обставин.

Водночас, аналізуючи матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому відхилив заперечення Відповідача як недоведені документально.

Також суд першої інстанції констатував факт неподання Відповідачем суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за надані послуги. За вказаних обставин у своїй сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 80-83), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 4 вересня 2023 року та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що послуги відповідно до актів №4 від 22 лютого 2022 року та №7 від 11 березня 2022 року Відповідачем не заперечуються, що й підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 1 січня 2022 року по 11 березня 2022 року, а саме існуюча заборгованість в сумі 123 278 грн 28 коп., Відповідач визнає та погоджується оплатити дану заборгованість. Апелянт вказує, що на час дії військового стану в Україні Відповідач є неприбутковою організацією, яка виконує діяльність у сфері оборони. Скаржник вказав, що відповідно до пункту 8.4 Договору у період дії непереборної сили виконання зобов`язань за Договором призупиняються та не застосовуються санкції за їх невиконання, а згідно пункту 8.5 Договору належним доказом настання обставин непереборної сили та їх подовженості будуть визнаватися довідки з Торгово-промислової палати України.

Відповідач звертає увагу, що частиною 2 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що військова агресія з боку рф проти України, введення воєнного стану та військові дії на території України є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами і відносяться до форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили.

Відповідач зазначає, що не вбачає спору з Позивачем, оскільки визнає заборгованість в сумі 123 278 грн 28 коп., але у зв`язку з обставинами непереборної сили вважає частково необґрунтованими вимоги Позивача з огляду на неможливість сплати заборгованості у зв`язку з відсутністю наповнення спеціального фонду в межах кошторисних призначень.

6 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши, що Відповідач у апеляційній скарзі визнає розмір виниклої заборгованості. Зазначає, що Відповідач погоджується оплатити цю заборгованість, тому не вбачає спору. Позивач вважає, що доводам Відповідача щодо виникнення та існування форс-мажорних обставин, та невиконанням у зв`язку з цим зобов`язання по оплаті наданих послуг з охорони території та приміщень, судом першої інстанції у рішенні надано відповідну правову оцінку. Позивач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що Відповідач не звертався до Позивача та не повідомляв письмово чи будь-яким іншим чином про настання форс-мажорних обставин. Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, та наголосив, що стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2023 року по справі №902/886/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу (а.с. 126).

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Суд констатує, що дана справа № 902/886/23 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 25 жовтня 2023 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №902/886/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 25 грудня 2023 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» Відповідачем 14 грудня 2020 року оголошено закупівлю UА-2020-12-14-014494 - послуг з охорони приміщень та території за процедурою відкритих торгів на очікувану вартість 1200000 гривень. За результатами розгляду тендерних пропозицій, 7 січня 2021 року переможцем закупівлі визначено Позивача з остаточною пропозицією 1 113 999 гривень.

18 січня 2021 року між Відповідачем (Замовник) та Позивач (Виконавець) укладено Договір (а.с. 10-11).

В силу дії пункту 1.1 Договору, предметом Договору у 2021 році є ДК 021:2015: 79710000-4 Охоронні послуги (Послуги з охорони приміщень та території).

За пунктом 1.2 Договору, Позивач зобов`язався надати у встановлений строк Відповідачу послуги з охорони об`єктів (послуги патрулювання та контролю за об`єктами), надалі «Послуги», за цінами згідно специфікації, що надається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а Відповідач зобов`язався прийняти ці послуги та оплатити їх.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору, загальна ціна цього Договору становить 1 113999 грн, сума Договору може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, Відповідач зобов`язався проводити оплату послуг протягом 180 банківських днів з дня їх надання на підставі рахунків та актів виконаних робіт Позивача. Відповідач здійснює оплату послуг Позивачу на підставі актів виконаних робіт. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання Відповідачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

У відповідності до пунктів 5.1, 5.2 Договорів, строк надання послуг від « 19» січня 2021 року до « 31» грудня 2021 року. Місце надання послуг - територія Відповідача.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, а в частині виконання обов`язків - до повного їх виконання.

30 грудня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання, предметом додаткової угоди було збільшення терміну дії Договору на період до проведення процедури тендеру на придбання послуги з охорони приміщень та території санаторію (надалі Додаткова угода №1; а.с 13).

18 січня 2022 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, предметом додаткової угоди було надання послуг, які не можуть перевищувати 20% від суми Договору, оплата охоронних послуг здійснювалась відповідно до узгоджених актів наданих послуг, що становили 222 799 грн 80 коп. (надалі Додаткова угода №2; а.с. 14).

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору Позивач звернувся до суду

за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Відповідача про стягнення 123278 грн 28 коп. заборгованості.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 901, частини 1 статті 902 та частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З поданої Відповідачем апеляційної скарги, вбачається що всі її заперечення зводяться до відхилення та скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Відповідача основної суми заборгованості в розмірі 123278 грн 28 коп., з приводу чого колегія судді зауважує наступне.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського апеляційного кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, даним судовим рішенням також покладено на Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. Однак, доводи апеляційної скарги Відповідача зводяться лише до заперечень стосовно стягнення заборгованості, і жодним чином не стосуються стягнення витрат на правничу допомогу (відповідно питання судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції розглядаються виключно з диспозиції статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача основної суми боргу в розмірі 123278 грн 28 коп..

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою Законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що Відповідач не заперечує факт існування заборгованості за надані послуги за Договором, а лише посилається на виникнення форс-мажорних обставин, які на його думку звільняють його від сплати заборгованості.

Відтак, оцінюючи доводи Відповідача щодо того, що порушення договірних зобов`язання сталось унаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), колегія суду зауважує таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між сторонами Договору та Додаткових угод до Договору, Позивач надав Відповідачу послуги в лютому та березні 2022 року загальною вартістю 123 278 грн 28 коп., що підтверджується обопільно підписаними Актами наданих послуг №4 від 22 лютого 2022 року та №7 від 11 березня 2022 року.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, Відповідач зобов`язується проводити оплату послуг протягом 180 банківських днів з дня їх надання на підставі рахунків та актів виконаних робіт Виконавця.

Відповідач, за надані Позивачем в лютому та березні 2022 року послуги не розрахувався і станом на день винесення оспореного рішення як і станом на момент подачі апеляційної скарги заборгованість останнього становить 123 278 грн 28 коп..

Дана сума заборгованості визнана Відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 62), в апеляційній скарзі (а.с. 81-82) та підтверджується обопільно підписаним актом звіряння розрахунків за період з 1 січня 2022 року по 11 березня 2022 року.

Разом з тим, заборгованість на день розгляду справи Відповідачем не сплачена, а неможливість такої сплати Відповідач обгрунтовує існуванням форс-мажорних обставин.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19 серпня 2022 року в справі №908/2287/17 зазначив, що Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Аналогічні правові висновки викладено і у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі №926/2343/16, від 16 липня 2019 року в справі №917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року в справі №905/55/21. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Колегією суддів враховується, що форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) чи оплату за нього, та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

З аналізу наведеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок, у строк, визначений Договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Ключовою ознакою форс-мажору за правилом статті 617 Цивільного кодексу України є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2023 року в справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Довідкою від 18 січня 2023 року №23/12/15 Вінницька торгово-промислова палата надала відповідь на заяву Відповідача від 18 січня 2023 року №б/н щодо надання інформації про введення на території України воєнного стану, як надзвичайної ситуації (а.с. 67).

Вказана довідка носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий саме Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань Відповідача саме за Договором.

Таким чином, перш ніж зазначати про вплив на договірні відносини форс-мажорних обставин, необхідно довести, що вирішальним, ключовим і доречним питанням, необхідним для вирішення цієї справи є встановлення того: чи є обставини, на які посилається Відповідач, форс-мажорними; чи такі обставини унеможливили виконання його зобов`язань за Договором; чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між обставинами виникнення форс-мажору (у разі підтвердження таких обставин) та наслідками неможливості виконання своїх зобов`язань Відповідачем за Договором; чи наявні дії зовнішнього характеру, які виникли без вини та всупереч волі та бажанню Відповідача, які не можна було ні передбачити, ні уникнути; чи стало неможливим повною мірою здійснювати господарську діяльність та виконати зобов`язання, передбачені укладеним Договором, у разі підтвердження наявності таких обставин.

Відповідно до пункту 8.3. Договору Сторона, що постраждала від непереборної сили, повинна негайно сповістити телеграмою або телефаксом іншу сторону про настання, вид та можливу тривалість дії непереборної сили і інші обставини, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Якщо це не буде зроблено, то сторона, що постраждала від непереборної сили, не може на неї посилатися, окрім випадку, коли ця подія перешкоджає відправленню такого повідомлення.

Поряд з цим, Відповідач не звертався до Позивача та не повідомляв письмово чи будь-яким іншим чином про настання форс-мажорних обставин.

З урахуванням описаного вище, колегія суду констатує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною Договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення Відповідача як недоведені документально.

В той же час мотиви на котрі апелянт покликається (саме неможливість стягнення суми заборгованості з огляду на воєнний стан) не стосується питання можливості винесення судом відповідного рішення щодо стягнення заборгованості (колегія звертає увагу Відповідача, що частина 2 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" не містить застережень щодо можливості чи неможливості розгляду спору в даний період), а стосується саме питання виконання такого зобов`язання. При цьому суди не є органом виконання судових рішень.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 123278 грн 28 коп. є підставними та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд задоволює позов та стягує з Відповідача на користь Позивача 123278 грн 28 коп. заборгованості.

Дане рішення в цій частині й було прийняте і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо існування форс-мажорних обставин, що ніби-то вказують на неможливість стягнення в судовому порядку вказаних самим Відповідачем сум заборговансоті, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 4 вересня 2023 року в справі №902/886/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 4 вересня 2023 року в справі №902/886/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу № 902/886/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.