Ухвала

від 06.09.2023 по справі 904/2543/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у розстрочення виконання рішення суду

06.09.2023м. Дніпро№ 904/2543/22Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляк С.А.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської Е.О.,

представників учасників справи:

від позивача: Деянков С.А., адвокат,

від відповідача (заявника): Добриніна О.О., представник,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі №904/2543/22

за позовом: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод»

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РейлЛоджистікс"

про стягнення грошових коштів.

в с т а н о в и в:

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Через відділ документального забезпечення від відповідача 13.07.2023 надійшла заява від 10.07.2023 за вих. №101-279 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, у якому відповідач просить:

розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року у справі № 904/2543/22 шляхом сплати стягнутої з АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ 4.840.694,40 грн плати за користування вагонами, 149.421,36 грн збору за зберігання вантажу, 74.851,4 грн судового збору: всього 5.064.967,50 грн в такі строки: до 31 серпня 2023 року 844.161,25 грн.; до 30 вересня 2023 року 844.161,25 грн.; до 31 жовтня 2023 року 844.161,25 грн.; до 30 листопада 2023 року 844.161,25 грн.; до 31 грудня 2023 року 844.161,25 грн.; до 31 січня 2024 року 844.161,25 грн.

Ухвалою від 14.07.2023 відкладено вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 до повернення матеріалів справи №904/2543/22 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Після повернення матіралів суд ухвалою від 04.09.2023 заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду та призначено на 06.09.2023.

У судовому засіданні 06.09.2023 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача не підтримав клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, зазначив про відсутність погодження Правління АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" щодо розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

Стислий виклад позиції відповідача (заявника)

Заявник зазначає, що АТ «ПОКРОВСЬКИИ ГЗК» є одним з провідних підприємств з видобування марганцевої руди, що здійснює розробку західної частини Нікопольського родовища Дніпропетровської області, відповідач є постачальником сировини для акціонерних товариств "Нікопольський завод феросплавів", "Запорізький завод феросплавів".

Починаючи з березня 2022 року та протягом 16 місяців воєнних дій, АТ «ПОКРОВСЬКИИ ГЗК», яке є містоутворюючим підприємством м. Покров та практично єдиним великим працюючим у місті підприємством, докладало максимальних зусиль задля недопущення зупинки виробництва, збереження робочих місць для 4-х тис. мешканців м. Покров та виконання податкових зобов`язань.

Значно погіршило ситуацію знищення греблі Каховської гідроелектростанції, що було здійснено вночі 6 червня 2023 року. Масштабна екологічна катастрофа, спричинена руйнуванням греблі, вплинула на відсутність водопостачання в місті Покров і, відповідно, на підприємстві відповідача.

Ситуація, яка склалася, призвела до значного зменшення обсягів виробництва та відсутністю ринку збуту продукції як на території України, так і за її межами. Порушення логістики, значного здорожчання енергоносіїв, ТМЦ та ПММ, відсутність водопостачання, вихід з ладу виробничого обладнання та відсутність пропозицій підрядників з виконання робіт по відновленню працездатності цього обладнання призвело до значного погіршення фінансового становища комбінату. В таких умовах підприємство було вимушене знизити обсяги виробництва готової продукції та її відвантаження, що суттєво вплинуло на рівень надходжень грошових коштів, та, відповідно, на можливість виконувати господарські зобов`язання.

В подальшому АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" прийнято рішення про зупинку Комбінату на простій з 01.10.2022 згідно з наказом від 30.09.2022 №30-17 «Про зупинку діяльності комбінату з 01.10.2022 року» та з 01.12.2022 згідно з наказом від 03.12.2022 №30-1791014640 «Про зупинку комбінату на простій з 01.12.2022 року», яким призупинено господарську діяльність Комбінату та встановлено працівникам Комбінату режим вимушеного простою з неповною зайнятістю з незалежних від адміністрації та працівників причин.

Призупинення роботи підприємства, простій працівників унеможливлює виконання АТ «ПОКРОВСЬКИИ ГЗК» господарської, в т.ч. фінансової діяльності підприємства належним чином.

28.02.2022 Торгово-промислова Палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтвердила, що зазначені обставини - воєнний стан з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Наведені обґрунтування та додані до заяви докази підтверджують об`єктивну наявність підстав, які перешкоджають АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" своєчасно виконувати господарські, в т.ч. фінансові розрахунки в період дії воєнного стану та зупинки Комбінату на простій з 01.12.2022.

Сума, що підлягає стягненню з АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" на користь позивача в період дії воєнного стану та зупинки комбінату, є значною, що робить неможливим відразу виконання даного рішення суду у добровільному порядку. Невиконання АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" у добровільному порядку рішення суду приведе до арешту майна підприємства.

Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з підприємства буде стягнуто виконавчій збір та витрати на проведення виконавчих дій, що призведе до поглиблення кризової ситуації на комбінаті, а враховуючи те, що підприємство є містоутворюючим (на підприємстві працює більше 4-х тис. чоловік), занепад підприємства відіб`ється й на добробуті мешканців міста.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач письмових пояснень не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 4.840.694,40 грн плати за користування вагонами, 149.421,36 грн збору за зберігання вантажу, 74.851,74 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 залишено без змін.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 стягнуто з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.

04.09.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 було видано наказ.

04.09.2023 на виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 було видано наказ.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Розстрочення судового рішення - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності виконання рішення частками. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Строки розстрочення знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12 Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд відзначає, що введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для неможливості виконання зобов`язання.

Як зазначає заявник, підприємством було прийнято рішення про зупинку Комбінату на простій з 01.10.2022 згідно з наказом від 30.09.2022 №30-17 "Про зупинку діяльності комбінату з 01.10.2022 року" та з 01.12.2022 згідно з наказом від 03.12.2022 №30-1791014640 "Про зупинку комбінату на простій з 01.12.2022 року", яким призупинено господарську діяльність комбінату та встановлено працівникам комбінату режим вимушеного простою з неповною зайнятістю з незалежних від адміністрації та працівників причин. А тому призупинення роботи підприємства, простій працівників унеможливлює здіснення АТ "ПОКРОВСЬКИИ ГЗК" господарської, в т.ч. фінансової діяльності підприємства належним чином.

28.02.2022 Торгово-промислова Палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтвердила, що зазначені обставини - воєнний стан з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Сума, що підлягає стягненню з АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" на користь позивача в період дії воєнного стану та зупинки комбінату, є значною, що робить неможливим відразу виконання даного рішення суду у добровільному порядку. Невиконання АТ "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК" у добровільному порядку рішення суду приведе до арешту та реалізації майна підприємства. Крім того, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" з підприємства буде стягнуто виконавчій збір та витрати на проведення виконавчих дій, що призведе до поглиблення кризової ситуації на Комбінаті, а враховуючи те, що підприємство є містоутворюючим (на підприємстві працює більше 4-х тис. чоловік), занепад підприємства відіб`ється й на добробуті мешканців нашого міста.

Однак такі доводи відповідача суд не може повною мірою оцінити в розрізі їх впливу на об`єктивну можливість виконати судове рішення у визначений строк або в строк встановлений у разі задоволення заяви, оскільки заявником не конкретизовано та не описано, як кожна з наведених обставин впливає на можливість виконання зазначеного рішення.

При цьому суд бере до уваги, що позивач також здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану, а стягнута за рішенням суду заборгованість має надійти до Акціонерного товариства "Українська залізниця", яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки на нього покладено обов`язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.04.2023 у справі № 904/1725/22).

Більш того, приймаючи рішення про можливість розстрочення виконання судового рішення суд врахував і те, що судове рішення ухвалено 05.04.2023.

Саме відповідач подав апеляційну скаргу у зв`язку із власною незгодою з винесеним рішенням суду. Апеляційне провадження тривало до 05.07.2023.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №904/2543/22 апеляційну скаргу саме відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/2543/22 залишено без змін.

Разом з цим, після 05.07.2023 справа ще перебувала на розгляді Центрального апеляційного господарського суду та додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 стягнуто з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3.000,00 грн.

Відтак, лише 04.09.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 було видано наказ.

Отже, наказ суду було видано лише через п`ять місяців після ухвалення рішення суду, що уже було фактичним відстроченням його виконання для боржника (з урахуванням того, що відповідач просить розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців).

Стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Отже суд розцінює критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що розстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

При цьому судом враховано, що заявником з моменту прийняття рішення 05.04.2023, перебування справи на розгляді в апеляційній інстанції та після цього не вчинено жодних дій, спрямованих на добровільну сплату заборгованості перед позивачем або домовленості із останнім щодо спірної заборгованості. Отже така недобросовісна поведінка відповідача щодо виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем свідчить не на користь заявника в частині зазначених у заяві намірів оплати боргу у подальшому.

У заяві про розстрочення виконання рішення відповідач просить суд визначити строком сплати першої частини заборгованості у розмірі 844.161,25 грн 31 серпня 2023 року, яке станом на час розгляду заяви уже настало. Однак доказів внесення вказаних коштів відповідач суду не надає та не стверджує, що така сплата мала місце.

Відтак, сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки відповідача, а отже не доведеними є обставини дійсних намірів відповідача (боржника).

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу можливості виконання рішення суду на умовах розстрочення, а навпаки зазначається про те, що відповідач не має змоги на даний час сплатити заборгованість, оскільки вона є для нього значного розміру.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання.

Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування підприємства-відповідача у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до таких висновків:

- заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення. Надані вибіркові документи не дають можливості зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан;

- заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду на умовах розстрочення;

- посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочення виконання рішення;

- скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим;

- заявник до цього часу не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості;

- розстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав;

- із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (розстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

З огляду на викладене, оцінивши надані відповідачем докази у сукупності з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що вимоги відповідача про надання розстрочення виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки обставини справи не дають змоги зробити обґрунтований висновок про те, що розстрочення виконання призведе до покращення фінансового стану відповідача /докази зворотного суду не надані/, а тому сплив дії розстрочення не буде гарантією належного виконання судового рішення у справі №904/2543/22.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що у разі належного підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявник не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення з поданням суду відповідних доказів.

Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 06.09.2023.

Суддя С.А. Дупляк