Постанова

від 23.11.2023 по справі 904/2543/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2543/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: Русанова В.В.

Відповідача : Вінниченко О.О., Добриніна О.О.

Третьої особи - 1: не з?явився

Третьої особи - 2: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023

(головуючий -Антонік С.Г., судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023

(суддя - Дупляк С.А.)

у справі №904/2543/22

за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», відповідач) про стягнення 4.990.115,76 грн, з яких 4.840.694,40 грн плата за користування вагонами та 149.421,36 грн збір за зберігання вантажу.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем своєчасно не було забрано порожні вагони, які прибули на станцію призначення Чортомлик на адресу відповідача. Внаслідок чого позивачем було складено акти загальної форми ф. ГУ-23, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу плату за користування вагонами за актами ф. ГУ-46 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДМУ-92.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4.840.694,40 грн плати за користування вагонами, 40 601,76 грн та 149.421,36 грн збору за зберігання вантажу.

4. Судове рішення мотивовано тим, що позивачем доведено суду належними і допустимими доказами вину відповідача у затримці вагонів на станції Чортомлик, а нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відповідають фактичним обставинам справи щодо затримки вагонів на станції Чортомлик, вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору. В свою чергу відповідачем не доведено суду належними і допустимими доказами відсутності його вини в затримці вагонів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5 Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Скаржник, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст.ст. 307, 310 Господарського кодексу України та положення ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць України та незастосовано положення ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, скаржник вказує на те, що не є одержувачем, власником або орендарем вагонів за вказаними накладними, також зазначає, що відмовився від отримання вагонів, які прибули на станцію Чортомлик, та повідомив про це позивача, а тому йому не може бути нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Отже суди безпідставно стягнули з відповідача плату за користування вагонами, порушивши положення ст.ст. 46, 47, 51, 119 Статуту залізниць України, та п. 4, 5, 6, 12, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 6 Правил зберігання вантажів, щодо застосування яких відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Також, скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах затримка вагонів сталася не з вини відповідача, а тому суди неправильно застосували положення п.п. 4, 5, 6, 12, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, ст. 119 Статуту залізниць України, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Разом з цим, скаржник зазначає, що судами не застосовано до правовідносин у справі Правила експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, та Правила переадресування вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2011 № 542, тоді як відсутній висновок щодо застосування цих положень у подібних правовідносинах.

7. Крім того, скаржник зазначає, що судами порушено положення ст.ст. 86, 236 ГПК України, щодо всебічного та повного встановлення обставин справи та надання їм належної правової оцінки, оскільки судами не було встановлено обставин щодо отримання відповідачем актів ф. ГУ-46, ГУ- 43 та накопичувальної картки ФДУ-92, а тому відповідачу не було відомо про наявність у нього обов`язку з оплати нарахованої плати за користування вагонами та збереження вантажу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених відповідачем у касаційній скарзі, та вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.02.2020 між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір № ПР/М-20-175/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під`їзної колії АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - договір), яка примикає до станції Чортомлик регіональної філії «Придніпровська залізниця», за п.1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Чортомлик регіональної філії «Придніпровська залізниця» через стрілку 21 в непарній горловині станції і яка обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є світлофор "НО".

10. Розгорнута довжина під`їзної колії складає 104 324,65 погонних метрів (пункт 2 договору).

11. Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції з сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору).

12. Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів здачі залізниці, з наступним надання письмового повідомлення за формою встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (пункт 8 договору).

13. Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

14. Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 12,0 годин (пункт 12 договору).

15. Відповідно до пункту14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

16. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦД».

17. Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV «Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів» Правил користування вагонами і контейнерами.

18. Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

19. У пункті 18 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.03.2020 до 28.02.2023 включно.

20. В лютому 2022 року за накладними №34594143, №45806775, №45738705, №45761673, №45625019 та №45516374 залізницею було прийнято до перевезення на адресу відповідача порожні вагони.

21. Відповідно до зазначених накладних станція призначення - Чортомлик Придніпровської залізниці. По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, що підтверджується записом в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф.ГУ-2 (далі - Книга повідомлень ф. ГУ-2).

22. Вагони, що прибули на станцію Чортомлик, відповідачем, як одержувачем за накладними, не забиралися, у зв`язку з чим були складені акти загальної форми ф.ГУ-23 №283 від 25.02.2022, №294 від 28.02.2022, №303 від 09.03.2022, №310 від 14.03.2022, №№ 420, 421, 423 від 28.07.2022, підписані відповідальними працівниками АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» без заперечень.

23. За весь період затримки спірних вагонів позивач нарахував відповідачу плату за користування ним цими вагонами за відомостями форми ГУ-46 № 020089001 в сумі 4 033 912,00 грн (разом з ПДВ 4.840.694,40 грн) та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ФДУ-92 № 020089001 в сумі 124 517,80 грн (разом з ПДВ 149.421,36 грн).

24. Відповідач для підписання відомості плати за користування вагонами та накопичувальної картки не з`явився, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 №№ 182, 183 від 02.08.2022.

25. Оскільки відповідач плату за користування вагонами у розмірі 4.840.694,40 грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 149.421,36 грн не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом.

Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

29. Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

30. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

31. Згідно із частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

32. Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого, згідно із статтею 2 Статуту, визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

34. Статтею 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

35. Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

36. Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

37. Як встановлено судами, між позивачем (залізниця) і відповідачем (власник колії) 21.02.2020, укладено договір експлуатації під`їзної колії, умовами п. 1 договору погоджено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Чортомлик регіональної філії «Придніпровська залізниця» через стрілку № 21 в непарній горловині станції і яка обслуговується власним локомотивом.

38. Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

39. Пунктом 5.4. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури № 17 від 29.01.2015, встановлено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

40. Відповідно до пункту 1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, вагонної компанії або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

41. Отже, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1.

42. Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

43. Згідно із п. 1 Правил користування вагонами і контейнерами вони визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: - парку залізниць України;- парку залізниць інших держав;- які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

44. Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

45. Відповідно пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

46. Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

47.Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

48. Згідно із п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при затримці - з моменту затримки. За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

49. Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

50. Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). (такий правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19).

51. Судами встановлено, що пунктом 5 договору, укладеного між позивачем і відповідачем передбачено, що повідомлення про подачу вагонів на під`їзну колію передаються агентом комерційним, товарним касиром станції Чортомлик по телефону № 5-35-96 прийомоздавальнику вантажу та багажу власника колії, не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної передачі ( здачі) вагонів з обов`язковою реєстрацією в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. При цьому, пунктом 12 договору визначено, що для під`їзної колії встановлюється термін перебування на ній вагонів - 12,0 годин.

52. Згідно із п.п. 13, 14 договору за умовами цього договору контрагенти відсутні. Власник колії сплачує Залізниці плату: - за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї ) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для власника колії - згідно діючим законодавством.

53. Судами встановлено, що протягом лютого 2022 року, позивач на адресу відповідача, прийняв до перевезення порожні вагони за накладними №34594143, №45806775, №45738705, №45761673, №45625019 та №45516374, у вказаних накладних одержувачем вагонів є АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», з урахуванням переадресації по трьом накладним. Відповідний запис про прибуття вагонів на станцію зроблено у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2. Вагони, що прибули на станцію Чортомлик, на адресу АТ «Покровський ГЗК», своєчасно не забиралися ним на під`їзну колію, про що було складено акти загальної форми ф.ГУ-23 №283 від 25.02.2022, №294 від 28.02.2022, , №303 від 09.03.2022, №310 від 14.03.2022, №№ 420, 421, 423 від 28.07.2022, які підписані відповідальними працівниками АТ «Покровський ГЗК» без заперечень. За весь період затримки спірних вагонів позивач нарахував відповідачу плату за користування цими вагонами за відомостями форми ГУ-46 № 020089001 в сумі 4 033 912,00 грн (разом з ПДВ 4.840.694,40 грн) та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 020089001 в сумі 124 517,80 грн (разом з ПДВ 149.421,36 грн).

54. Отже суди, з урахуванням положень ст.ст. 73, 74, 76, 86 ГПК України та вищезазначених положень законодавства, що регулює правовідносини залізничних перевезень, встановили, що відповідачем, як одержувачем вагонів, не було своєчасно, в порядку передбаченому договором та законодавством, забрано вагони, які прибули на станцію Чортомлик, а тому, позивачем було правомірно складено акти про затримку вагонів ГУ-23 № 182, 183, та нараховано відповідні суми плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Зважаючи на встановлене, суди зробили обґрунтовані висновки про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача плати з користування вагонів та збору за зберігання вантажу.

55. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

56. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

57. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

58. Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

59. Таким, чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовані неправильно). Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

60. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

61. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст.ст. 307, 310 Господарського кодексу України та положення ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць України та безпідставно незастосовані положення ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, скаржник вказує на те, що не є одержувачем, власником або орендарем вагонів за вказаними накладними, та відмовився від отримання вагонів, які прибули на станцію Чортомлик, та повідомив про це позивача, а тому йому не може бути нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу. Отже суди безпідставно стягнули з відповідача плату за користування вагонами, порушивши положення ст.ст. 46, 47, 51, 119 Статуту залізниць України, та п. 4, 5, 6, 12, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 6 Правил збереження вантажу щодо застосування яких відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Також, скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах затримка вагонів сталася не з його вини, а тому суди неправильно застосували положення п.п. 4, 5, 6, 12, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, ст. 119 Статуту залізниць України, тоді як відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник зазначає, що судами не застосовано до правовідносин у справі Правила експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, та Правила переадресування вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2011 № 542, тоді як відсутній висновок щодо застосування цих положень у подібних правовідносинах.

62. Проаналізувавши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, що свідчить про відсутність у Верховного Суду підстав для викладення правового висновку щодо положень визначених скаржником, зважаючи на наступне.

63. Згідно ст. 6 Статут залізниць України у статуті вживаються такі терміни;

- вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення;

- вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

64. Як зазначалось, статтею 6 Статуту залізниць України накладну визначено як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

65. З урахуванням вищезазначеного, судами згідно накладної було достеменно встановлено, що одержувачем вагонів, які прибули на станцію Чортомлик за вищезазначеними накладними, є саме відповідач. При цьому, протягом розгляду справи у своїх поясненнях та відзиві на позов відповідач вказував на те, що вагони - хопери ним, як продавцем, використовуються для поставки агломерату залізорудного офлюсованого, для покупця Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод». Таким чином, безпідставним є посилання скаржника на те, що він не є власником, одержувачем вагонів і залізниця помилково нарахувала саме йому оспорювані нарахування.

66. При цьому, касаційний суд зазначає, що судами з урахування положень, що регулюють нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, ст. 119 Статут залізниць України та вищезазначених пунктів Правил користування вагонами і контейнерами, визначено, що саме відповідач є платником оспорюваних нарахувань.

67. Доводи скаржника про те, що ним не отримувались вагони за вищезазначеними накладним, також, є безпідставним, оскільки судами достеменно встановлено, що вказані вагони прийнято відповідачем за актами форми ГУ - 23, які підписано представниками обох сторін.

68. Так, касаційним судом у даному випадку не було встановлено неправильного застосування судами положень ст.ст. 46, 47, 119 Статуту залізниць України та п. 4, 5, 6, 12 Правил користування вагонами і контейнерами та п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів.

69. Щодо положень ст.ст. 33, 34 Правил видачі вантажу, ст. 51 Статут залізниць України, ст. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, Правил переадресування вантажів та ст. ст. 216, 217, 310 Господарського кодексу України, вказані положення обґрунтовано не було застосовано судами зважаючи на предмет і підстави позову.

70. Суд також зауважує, що аргументи відповідача щодо відсутності його вини у затримці вагонів викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України.

71. Відповідно до частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Отже, встановлення на підставі доказів у справі обставин, що підтверджують наявність або відсутність вини відповідача у затримці вагонів на станції, та відповідно визначення підстав для нарахування оспорюваних плат, нарахованих позивачем відповідачу за умовами договору та положеннями законодавства, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

73. Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17.

74. У зв`язку із викладеним Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності його вини у затримці вагонів, через що була нарахована оспорювана сума, у зв`язку з чим погоджується з правильними висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов`язку сплатити збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами.

75. При цьому, касаційний суд зазначає, що на даний час правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень 4, 5, 6, 12, Правил користування вагонами і контейнерами та ст. 119 Статуту залізниць України, щодо підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, є сталим і послідовним, з огляду на що Суд не вбачає підстав для формулювання аналогічного, чи то відмінного правового висновку. (зокрема, викладені у постановах Верховного Суду від 18.09.2020 - № 908/1795/19, від 14.06.2023 у справі № 908/1198/22 та ін).

76. Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення правового висновку щодо застосування вищезазначених положень законодавства у подібних правовідносинах, визначених скаржником у скарзі.

77. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, а саме, що судами порушено положення ст.ст. 86, 236 ГПК України, щодо всебічного та повного встановлення обставин справи та надання їм належної правової оцінки, оскільки судами не було належним чином досліджено актів форми ГУ-23, ГУ-46, та накопичувальної картки ФДУ-92, та встановлено обставин щодо неповідомлення відповідача про наявність у нього обов`язку сплати нарахованої плати за користування вагонами та збереження вантажу, колегія суддів зазначає наступне.

78. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

79. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

80. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

81. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів, вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

83. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

84. Враховуючи викладене, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/2543/22, слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

85. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/2543/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко