Рішення

від 06.09.2023 по справі 908/1822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2023 Справа № 908/1822/23

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43709245 (61001, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 64 А)

до відповідача: Мирненської селищної ради, код ЄДРПОУ 00431792 (72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Мирне, вул. Олега Олексенка, буд. 14)

про стягнення суми 347977,08 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» про стягнення з відповідача: Мирненської селищної ради суми 347977,08 грн заборгованості за договором № 108/22-ЗП про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021.

Позов обґрунтовано ст.ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 627, 629, 688, 690, 692, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 179, 265, 275, 276 ГК України, ст.ст. 4, 56, 57, 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та умовами договору.

Ухвалою суду від 16.06.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1822/23, присвоєний номер провадження 9/154/23. Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином відповідно до приписів ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення судом 19.06.2023 тексту ухвали про відкриття провадження у справі від 16.06.2023 на офіційному веб-порталі Судової влади України, та додатково - шляхом направлення ухвали на повідомлену позивачем адресу електронної пошти відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на адресу електронної пошти відповідача, що зазначена у договорі: melmirnoe@ukr.net.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 06.09.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» (постачальник, позивач у справі) та Мирненська селищна рада (споживач, відповідач у справі) 31.12.2021 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №108/22-ЗП (надалі - договір).

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію код ДК 09310000-5 «Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Пунктом 5.6 договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 7 робочих днів від дня, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Додатком № 1 до договору є Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначені об`єкти споживача, їх адреси та коди точки комерційного обліку.

Відповідно до комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) сторони узгодили, що ціна визначається в договорі про закупівлю; рахунок на проведення остаточного розрахунку надається до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 7 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 28.01.2022 до договору сторони внесли зміни до пункту 14 Реквізити сторін та виклали його у новій редакції.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов Договору № 108/22-ЗП від 31.12.2021 він у період з лютого 2022 по липень 2022 (включно) поставляв на користь споживача електричну енергію, про що свідчать Акти прийому-передачі електричної енергії. Зазначені акти направлялись споживачу на його електронну адресу.

Позивачем до позову додано, зокрема, копію листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» (адміністратора комерційного обліку) від 12.05.2023 № 007-66/2750, який містить інформацію щодо обсягів споживання Мирненською селищною радою електричної енергії у спірний період.

Як зазначав позивач у позові, споживач неналежним чином виконував зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманої електричної енергії, у зв`язку з чим за спірний період у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 347977,08 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1822/23.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до частин 1-2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до приписів ст. ст. 15 та 16 ЦК України, ст. 20 ГК України спосіб захисту прав повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Як встановлено судом вище, в п. 5.4 договору сторонами узгоджено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках на оплату.

В пункті 5.13 договору, зокрема, встановлено, що комерційна пропозиція, яка є Додатком №2 до цього договору, має містити наступну інформацію: ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); спосіб оплати; термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника…; розмір пені за порушення строку оплати або штраф; розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; розмір штрафу за дострокове розірвання договору…; термін дії договору та умови пролонгації; дата та підпис споживача; можливість надання пільг, субсидій.

В розділі 4 Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до договору сторонами узгоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі післяплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію. Рахунок на проведення остаточного розрахунку надається до 8 числа місця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не пізніше 7 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Аналіз наведених вище умов договору свідчить, що ціна (вартість) поставленої електричної енергії зазначається в рахунках на оплату, які позивач повинен надати споживачу до 8 числа місця, наступного за розрахунковим, а споживач в свою чергу повинен їх оплатити у строки, визначені в рахунку, але не пізніше 7 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Отже лише у разі невиконання/прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманої електричної енергії у встановлені постачальником в рахунку строки, постачальник набуває права на захист порушених прав та законних інтересів.

Разом з тим, позивач доказів складання та передання/направлення відповідачу рахунків (засобами поштового зв`язку або на електронну адресу), які містять інформацію про кількість та вартість спожитої електричної енергії за вказаний в позові період та строк їх оплати, суду не надав.

Надані до позову Акти прийому-передачі електричної енергії, які складенні в односторонньому порядку позивачем та підписані ним одноособово не підтверджують факт виконання позивачем зобов`язань за договором та наявність порушення його прав бездіяльністю відповідача, яка полягає в несплаті отриманої/купленої/спожитої електричної енергії в рамках договору №108/22-ЗП від 31.12.2021.

Крім того, умовами договору не передбачено обов`язку позивача складати Акт(и) прийому-передачі електричної енергії та направляти його(їх) споживачу для подальшого узгодження. Так само сторонами не узгоджено, що Акт підписаний обома сторонами або лише постачальником є підставою для вчинення споживачем дій по його сплаті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності порушення споживачем (відповідачем) господарських зобов`язань.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва