Повістка

від 30.08.2023 по справі 909/187/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/187/23Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,

Секретар судового засідання Матіяш М. П.,

За участю: представника позивача Дрогомирецького І. М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у справі за позовом: ПАТ "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014 до відповідача: ТОВ "Засоби промислового захисту", вул. Городоцька, буд. 162, м. Львів, 79041 про стягнення заборгованості в сумі 15 128,77 грн та судових витрат, заяву представника ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн

встановив, що 17.08.2023, судом винесено рішення про задоволення позову.

22.08.2023, представник позивача подав суду заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування заяви послався на ст. ст. 42, 116, 129 ГПК України та на те, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а, відповідно, в силу вказаних вимог ГПК України, вони підлягають відшкодуванню відповідачем. В підтвердження факту понесення витрат долучив копії договору №2023/9 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2023, додаткового правочину №2023/403 від 10.02.2023, акту приймання-передачі послуг від 18.08.2023, платіжної інструкції №V27368/1 від 21.08.2023.

Суд призначив вищевказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд вважає, що заяву слід задоволити.

При цьому суд врахував наступне.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Статтею 244 ГПК України передбачено право суду ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Витрати на професійно правничу допомогу належать до судових витрат (п. 1. ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Приписами ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з вимогами частини восьмої ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Факт понесення позивачем судових витрат, зокрема, в сумі 10 000 грн., підтверджено договором №2023/9 про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2023, додатковим правочином №2023/403 від 10.02.2023, актом приймання-передачі послуг від 18.08.2023 та платіжною інструкцією №V27368/1 від 21.08.2023.

Вказане узгоджується з позицією викладеною Європейським судом в рішенні винесеному у справі "East/West Alliance Limited" проти України.

Так, Європейський суд в означеному рішенні вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 20.11.2020, що винесена Верховним судом у справі №910/13071/19, суд вказав на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За наведених обставин, відсутності клопотання відповідача про зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, керуючись ст. ст. 74, 77, 86, 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

заяву представника ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн - задоволити.

Стягнути з ТОВ "Засоби промислового захисту" (код ЄДРПОУ 41793267, вул. Городоцька, буд. 162, м. Львів, 79041) на користь ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (ідентифікаційний код 00131564, вул. Індустріальна, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014) - 10 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 06.09.2023.

СуддяІ. М. Скапровська