Рішення

від 06.09.2023 по справі 910/10520/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2023Справа № 910/10520/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» (вул. Нововокзальна, 21, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 44018127)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Метал-Пласт» (вул. Магнітогорська, буд. 1, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 41938676)

про стягнення 76 528, 15 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» (далі за текстом - ТОВ «Інтергіпс Україна», Позивач, Постачальник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Метал-Пласт» (далі за текстом - ТОВ «ВК «Метал-Пласт», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за договором поставки № 060405 від 06.04.2023 (далі за текстом - Договір) в розмірі суми основного боргу - 75 868, 20 грн, інфляційних втрат - 379, 34 грн, 3 % річних - 280, 61 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивача зазначає, що ним на виконання умов Договору виконано зобов`язання з поставки товару, на підтвердження чого до позову додано видаткові накладні та акт здачі-приймання (надання послуг) від 20.04.2023.

Водночас, поставлений Позивачем товар станом на дату звернення до суду з позовом Відповідачем повністю не сплачено у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 75 868, 20 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву, вбачається, що заборгованість з основного боргу ним фактично визнано шляхом її погашення, на підтвердження чого до суду надано відповідні платіжні доручення.

З огляду на зазначене, Відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.08.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

03.08.2023 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.04.2023 між Позивачем та Відповідачем укладеного Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується прийняти та оплатити його в повному обсязі.

Згідно пункту 2.3. Договору товар передається за видатковою накладною, при необхідності товарно-транспортною накладною. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної, ТТН, яку підписали Сторони, що є виключним, належним та достовірним доказом виконання Постачальником зобов`язань щодо здійснення поставки кожної відповідної партії товару.

З моменту підписання видаткової накладної товар вважається прийнятим в кількості та належної якості у відповідності до рахунку-фактури, видаткової накладної та ТТН.

Пунктом 3.2. Договору визначеного, що загальна сума Договору визначається як сума всіх видаткових накладних, які будуть підписані між сторонами протягом дії даного Договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено 100 % попередню оплату протягом 1 банківського дня з дати отримання рахунку фактури.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31.12.2023 включно, а в частині невиконання будь-яких взаємних зобов`язань, Договір продовжує дію до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань. (пункту 10.1.Договору)

Додатковою угодою № 1 від 06.04.2023 сторонами погоджено змінити пункт 3.3. Договору та визначено, що оплата здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на банківських рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з дати отримання рахунку-фактури. Покупець має право на розстрочення платежу фіксованої суми у розмірі 50 000 грн, строком на 14 календарних днів. При цьому останній розстрочений платіж у будь-якому випадку повинен бути сплачений до 28 числа місяця, в якому Покупець має право на розстрочення платежу. Сплата розстроченого платежі після 28 числа місяця, в якому Покупець має право на розстрочку платежу здійснюється тільки за письмовим погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем здійснено поставку товарів Відповідачу згідно наступних видаткових накладних:

№ 0813553 від 24.04.2023 на суму 2 581, 20 грн; рахунок - фактура № СФ-10028919 від 21.04.2023 на суму 2 581, 20 грн.;

№ 0813342 від 20.04.2023 на суму 2 310, 12 грн; рахунок - фактура № СФ-10026844 від 20.04.2023 на суму 2 510, 28 грн;

№ 0813037 від 20.04.2023 на суму 4 205, 40 грн; рахунок - фактура № СФ-10027898 від 19.04.2023 на суму 4 205, 40 грн;

№ 0811810 від 01.05.2023 на суму 98 313, 36 грн; рахунок - фактура № СФ-10022723 від 31.03.2023 на суму 98 313, 36 грн.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, що відповідно підтверджує факт здійснення Позивачем поставки Відповідачу та виникнення у останнього зобов`язання з його оплати.

Також між сторонами підписано Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): № 20.04.2023 на суму 166, 80 грн.

Позивач звертався на адресу Відповідача з Актом-вимогою вих. № 150523 від 15.05.2023 про необхідність сплати товару за видатковою накладною № 0811810 від 01.05.2023 в розмірі 98 313, 36 грн.

Вказаний Акт - вимогу отримано Відповідачем 05.06.2023 згідно трекінгу поштового повідомлення № 0303801067207 на сайті Укрпошти.

Як вбачається з доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, Покупцем видаткову накладну № 0811810 від 01.05.2023 оплачено не в повному обсязі у зв`язку з чим заборгованість перед Постачальником за Договором становить 75 868, 20 грн.

Водночас, вже під час розгляду справи в суді, Відповідачем до суду надано докази сплати коштів на користь Позивача в розмірі 75 868, 20 грн, а саме: платіжні інструкції № 803 від 29.06.2023 на суму 7 868, 20 грн, № 870 від 05.07.2023 на суму 6 000 грн та № 1068 від 28.07.2023 на суму 62 000 грн.

Факт погашення суми основного боргу підтверджено Позивачем.

Враховуючи сплату Відповідачем суму основного боргу Позивач просить закрити провадження у справі в частині та стягнути з Відповідача нараховані 3 % річних та інфляційні втрати.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вказує, що сума основного боргу утворилася у Відповідача у зв`язку із не здійсненням останнім повного розрахунку за видатковою накладною № 0811810 від 01.05.2023 на суму 98 313, 36 грн, на сплату якої Позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-10022723 від 31.03.2023.

Відтак, зобов`язання Відповідача з оплати такого товару у відповідності до пункту 3.3. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 06.04.2023 є таким, що настало з 15.04.2023.

Враховуючи сплату Відповідачем суми основного боргу вже під час розгляду справи в суді, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог а розмірі 75 868, 20 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено зобов`язання за Договором в частині строків здійснення розрахунків за поставлений товар.

Що стосується решти позовних вимог, а саме здійснених Позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних за період з 15.05.2023 по 28.06.2023 та інфляційних втрат за період травень 2023 (з огляду на те, що в травні заборгованість становила більше ніж півмісяця), суд дійшов висновок, що такі розрахунки є правомірними та арифметично вірними у зв`язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору чим допущено прострочення строків оплати товару, у зв`язку з чим провадження у справі в частині позовних вимоги в розмірі 75 868, 20 грн підлягає закриттю з огляду на їх сплату, а нараховані суми 3 % річних та інфляційних втрат підлягають стягненню на користь Позивача, що відповідно є підставою для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу Позивача наразі судом не здійснюється з огляду на зазначення Позивачем про необхідності подання додаткових доказів таких витрат пізніше згідно вимог частини 8 статті 129 ГПК України.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/10520/23 в частині позовних вимог в розмірі 75 868, 20 грн - закрити

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Метал-Пласт» (вул. Магнітогорська, буд. 1, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 41938676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс Україна» (вул. Нововокзальна, 21, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 44018127) інфляційні втрати - 379 (триста сімдесят дев`ять) грн 34 коп, 3 % річних - 280 (двісті вісімдесят) грн 61 коп. та судовий збір - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 06.09.2023

Суддя Антон ПУКАС