Рішення

від 29.08.2023 по справі 916/1444/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1444/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

секретар судового засідання Кафланова А.С.

розглянувши справу № 916/1444/23 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/

до відповідача: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад-2010" /ЄДРПОУ 37549449, адреса - 65114, м. Одеса, вул. Левітана, 62, e-mail: osmdkaskad@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_1/

про стягнення заборгованості у розмірі 173 739,49 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б. за довіреністю № 14-112 від 26.12.2022 року;

від відповідача: адвокат Марціяш О.І. на підставі ордеру № ВН 1257253 від 14.06.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

07.04.2023 року акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1500/23/ до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад-2010" про стягнення заборгованості за договором № 20/21-3149-ТЕ-23 від 29.09.2020 року у розмірі 173 739,49 грн, з яких:

- 82 625,13 грн - основний борг;

- 29 031,40 грн - пеня;

- 11 311,12 грн - 3% річних;

- 50 771,84 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 20/21-3149-ТЕ-23 від 29.09.2020 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 20, 173-175, 193, 216, 218, 230-232 ГК України.

У позовній заяві позивач просить справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1444/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

24.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 13248/23/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що у виникненні заборгованості відсутня вина відповідача. Відповідач вказує, що поточна неплатоспроможність, війна та карантин є об`єктивними причинами, які перешкоджають виконанню відповідачем своїх зобов`язань. Відповідач наголошує, що позивачем порушено порядок досудового врегулювання спору, оскільки на його адресу не надходило вимог та претензій.

Також 24.04.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад-2010" про призначення справи до судового засідання /вх. № 13249/23/ у справі № 916/1444/23. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що позивачем не здійснено досудове врегулювання спору.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін по справі № 916/1444/23 призначено на 24.05.2023 року о 12:00 год.

27.04.2023 року на адресу суду надійшла заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 13810/23 від 27.04.2023 року/ у справі № 916/1444/23.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року постановлено здійснити проведення судового засідання 24.05.2023 р. о 12:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

03.05.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 14536/23/, в якій позивач наголошує на задоволенні позовних вимог.

24.05.2023 року на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 17089/23/ у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні.

У судовому засіданні 24.05.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання по суті на 14.06.2023 року на 11:30 год.

14.06.2023 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 19520/23/.

У судовому засіданні 14.06.2023 року за участі представників сторін судом оголошено перерву на 27.06.2023 року о 14:00 год.

27.06.2023 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача /вх. № 21262/23/, в яких відповідач зазначає, що погоджується із існуванням основного боргу у розмірі 82 625,13 грн та вказує, що вказаний борг оплачено ним у повному обсязі. Також відповідач не заперечує проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідач погоджується із розрахунком пені, проте просить суд зменшити її до 10 000,00 грн.

У судовому засіданні 27.06.2023 року за участі представників сторін судом оголошено перерву на 30.06.2023 року о 12:00 год.

29.06.2023 року на адресу суду надійшли пояснення позивача /вх. № 21515/23/, в яких позивач вказує, що відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб /власників квартир в ОСББ/. Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань. Позивач зауважує, що відповідачем основний борг за період листопад 2020 року - березень 2021 року погашено лише у квітні-травні 2023 року. У зв`язку із чим позивач вважає, що фінансовий стан відповідача, несплата мешканцями комунальних послуг та інше не є винятковою обставиною для звільнення від відповідальності.

Судове засіданні, призначене на 30.06.2023 року о 12:00 год, не відбулося, у зв`язку із технічними причинами, а саме несправністю (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку. З урахуванням вказаного, ухвалою суду від 30.06.2023 року призначено судове по справі № 916/1444/23 на 29.08.2023 року на 10:30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив сплату відповідачем основного боргу, проте заперечував проти зменшення пені.

Представник відповідача у судовому засіданні просив зменшити пеню до розміру 10 000,00 грн, зауважив на відсутності заборгованості з основного боргу та не заперечував проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у частині вимог та задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 29.09.2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» /постачальник/ та ОСББ «Каскад-2010» /споживач/ укладено договір № 20/21-3149-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору /п. 1.1 договору/.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу /п. 5.1 договору/.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення /п. 7.2 договору/.

Судом встановлено та визнається сторонами, що на виконання умов договору постачальник передав у власність відповідача природній газ на суму 1 400 772,67 грн, що підтверджується дослідженими судом актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2020 року на суму 171 308,16 грн; від 31.12.2020 року на суму 304 782,04 грн; від 31.01.2021 року на суму 379 735,09 грн; від 28.02.2021 року на суму 294 355,88 грн; від 31.03.2021 року на суму 250 591,50 грн.

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 318 147,54 грн, що підтверджується дослідженими судом банківськими виписками.

Таким чином заборгованість відповідача за поставлений природний газ за період листопад 2020 року по березень 2021 року становить 82 625,13 грн.

Судом досліджено надані відповідачем платіжні інструкції, а саме:

- № 22070 від 26.04.2023 року на суму 35 000,00 грн з призначенням платежу: «за дог. № 20/21-3149-ТЕ-23 від 29.09.2020 року»;

- № 22074 від 27.04.2023 року на суму 25 000,00 грн з призначенням платежу: «за дог. № 20/21-3149-ТЕ-23 від 29.09.2020 року»;

- № 22073 від 27.04.2023 року на суму 34 125,13 грн з призначенням платежу: «за дог. № 20/21-3149-ТЕ-23 від 29.09.2020 року»

Згідно листа ОСББ «Каскад-2010» вих. № 317 від 04.05.2023 року, адресованого НАК «Нафтогаз України», ОСББ просить у платіжному дорученні на суму 34 125,13 грн вважати наступне призначення платежу: «по дог. № 20/21-3149-ТЕ-23 - 22 625,13 грн, по дог. № 7856/1920-КП-23- - 11 500,00».

Таким чином, виходячи з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за основним боргом погашена у розмірі 82 625,13 грн, господарський суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Суд враховує положення п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якими роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 82 625,13 грн.

Господарський суд зазначає, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за договором стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 29 031,40 грн, 3% річних у розмірі 11 311,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 50 771,84 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, інфляційного збільшення та 3 % річних, та встановлено його вірність. Так, розрахований позивачем розмір пені становить 29 031,40 грн, інфляційне збільшення - 50 771,84 грн, 3% річних - 11 311,12 грн. Суд зауважує на відсутності будь-яких зауважень за заперечень відповідача щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Проаналізувавши встановлені обставини, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині інфляційного збільшення та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені до 10 000,00 грн, господарський суд зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов`язок зменшувати штрафні санкції, а саме розмір пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

На підтвердження доводів відповідача щодо зменшення пені, судом досліджено надані відповідачем докази, а саме: роздруківку з особистого кабінету ООЕК з сумою заборгованості за електроенергію; рахунок від 31.05.2023 року Філії «Інфоксводоканал» з сумою заборгованості на водопостачання та водовідведення; відомість розрахунків за опалення із мешканцями будинку із зазначенням суми заборгованості у розмірі 576 012,37 грн.

Дослідивши доводи сторін та матеріали справи, суд враховує, що обов`язок відповідача здійснити оплату за договором виник ще у листопаді 2020 року - березні 2021 року, та фактично не сплачено лише у квітні 2023 року. Тобто прострочення платежу триває понад 2 роки. Вказане прострочення суд вважає значним, а відтак суд вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку.

За результатами надання оцінки заявленому відповідачем клопотанню, господарський суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 29 031,40 грн., в даному випадку, є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, будь-які докази, які можуть свідчить про намагання позивача покласти на відповідача надмірний тягар шляхом стягнення пені також відсутні.

Враховуючи збалансованість інтересів сторін, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (непогашення відповідачем основної суми боргу), баланс інтересів сторін, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені. У зв`язку із чим клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на складне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру пені. Крім того суд враховує, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів, направлених на погашення заборгованості перед позивачем або її відстрочення, розстрочення, а також інших заходів щодо запобігання виникненню збитків.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 0000035167 від 28.03.2023 року.

Оскільки відповідач заявив про визнання позовних вимог пізніше, ніж через 30 днів з дня відкриття провадження, то господарський суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України не вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 916/1444/23 у частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 82 625,13 грн, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад-2010" /ЄДРПОУ 37549449, адреса - 65114, м. Одеса, вул. Левітана, 62, e-mail: osmdkaskad@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/ заборгованість за договором № 20/21-3149-ТЕ-23 від 29.09.2020 року у розмірі 91 114,36 грн /дев`яносто одна тисяча сто чотирнадцять гривень 36 копійок/, з яких: 29 031,40 грн - пеня; 11 311,12 грн - 3% річних; 50 771,84 грн - інфляційні втрати.

4. Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад-2010" /ЄДРПОУ 37549449, адреса - 65114, м. Одеса, вул. Левітана, 62, e-mail: osmdkaskad@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" /ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, e-mail: ngu@naftogaz.com/ судовий збір у розмірі 2 684,00 грн /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко