Ухвала

від 01.09.2023 по справі 923/1597/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"01" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1597/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Херсонської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" (вул. Кольцова, 59, м. Херсон, 73034)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19", (вул. Кольцова, 57, м. Херсон, 73000)

про зобов`язання звільнити частину земельної ділянки,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Малюк Є.В.

УСТАНОВИВ:

Господарським судом Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. в порядку загального позовного провадження на стадії розгляду по суті розглядалась справа № 923/1597/21 за позовом Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Херсонської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" про зобов`язання звільнити частину земельної ділянки.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей) змінено територіальну підсудність судових справи Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 923/1597/21 між суддями Господарського суду Одеської області від 14.06.2023, справу розподілено для розгляду судді Бездолі Д.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Бездолі Д.О. від 21.06.2023 справу № 923/1597/21 було прийнято до провадження; ухвалено здійснити розгляд справи спочатку з повторним проведенням підготовчого провадження; призначено у справі підготовче засідання на 14 липня 2023 року о 12:00, в яке викликано учасників справи.

Вищевказана ухвала суду була направлена, зокрема, позивачу на адресу: вул. Кольцова, 59, м. Херсон, 73034 та додатково на електронну адресу: info@iogu.gov.ua.

27.06.2023 позивач подав до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференеції. Ухвалою суду від 10.07.2023 суд задовольнив клопотання позивача про його участь у засіданні суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", про що додатково повідомив позивача телефонограмою.

12.07.2023 до суду повернулось поштове повідомлення з відміткою установи зв`язку про те, що копія ухвали суду від 21.06.2023 не була вручена позивачу з тієї підстави, що адресат відсутній за вказаною адресою, а отже згідно з ст. 242 ГПК України позивач вважається таким, що судове рішення було йому врученим 07.07.2023.

Для участі у судовому засіданні 14.07.2023 в режимі відеоконференції від позивача доєдналась Дудник Наталя Сергіївна, на підтвердження повноважень якої суду була подана лише довіреність від 26.06.2023, видана генеральним директором товариства.

Так, статтею 56 ГПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Отже, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) зазначено, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Приймаючи до уваги, що вказана справа не є малозначною та розглядається в порядку загального позовного провадження, суд не допустив Дудник Н.С. до участі у судовому засіданні як представника позивача, оскільки представник не надав суду доказів наявності у нього статусу адвоката для представництва за довіреністю та не підтвердив повноважень діяти у справі за правилами самопредставництва юридичної особи, тобто не надав підтвердження того, що згідно із законом, статутом, положенням позивача чи укладеним із останнім трудовим договором (контрактом) уповноважений діяти від імені позивача.

У зв`язку з нез`явленням у судове засідання 14.07.2023 уповноважених представників сторін, а також враховуючи клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 01 вересня 2023 року о 12:00, в яке викликав представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою.

Про відкладення підготовчого засідання у справі на 01.09.2023 позивача було повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення відповідної ухвали від 17.07.2023 на електронну адресу позивача, яка останнім повідомлялась суду у поданих до суду клопотаннях, а саме: info@iogu.gov.ua.

17.08.2023 позивачем було подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи через кабінет Електронного суду позивача. Вказане клопотання було задоволено судом.

Далі, 21.08.2023 від позивача до суду надійшли додаткові докази на підтвердження повноважень його представника Дудник Н.С., яка була присутня в судовому засіданні 14.07.2023 особисто як вільний слухач.

Між цим, у судове засідання 01.09.2023 представник позивача вдруге не з`явився за викликом суду, подавши до суду 30.08.2023 клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивоване неможливістю забезпечення явки представника у засідання суду.

За результатом розгляду цього клопотання судом у судовому засіданні 01.09.2023 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні та проголошено висновки суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України. Зокрема, суд врахував, що позивачем не зазначено у клопотанні, які конкретні обставини заважають йому забезпечити явку свого представника в засідання суду, що, відповідно, не забезпечує суду можливість оцінити їх наявність і поважність. Крім цього, позивачем не вказано і не додано до клопотання доказів, які підтверджують існування цих обставин та їх поважність, в тому числі, з огляду на проведення судового засідання в режимі відеоконференції. При цьому позивачем не зазначено та не надано доказів щодо обставин неможливості забезпечення явки іншого представника у засідання суду, зокрема Латишева П.В.

В цей же час, представник відповідача у засіданні суду 01.09.2023 наголосив на наявності підстав для залишення позову позивача у цій справі без розгляду.

Так, згідно з статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Крім цього, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а також надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

При цьому п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1-3, 6 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Пунктом 8 ст. 120 ГПК України передбачено, що якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Між цим, у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 757/48467/21 Верховний Суд відзначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

В рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

У постанові від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про таке:

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова може, має право, за власної ініціативи та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання суд залишає позов без розгляду, що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи імперативна заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду..

Так, позивач, будучи належним чином та завчасно повідомленим про розгляд справи: двічі не забезпечив участь уповноваженого представника у судових засідання, не зважаючи, що позивач викликався у засідання суду та явка останнього визнавалась судом обов`язковою; не надав суду доказів поважності причин нез`явлення у засідання суду; не надав суду доказів неможливості участі позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції; не подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За цих обставин, суд вважає, що Державна установа "Інститут охорони грунтів України" в особі Херсонської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України", як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору, а тому, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, для залишення позову у цій справі без розгляду.

Водночас, суд роз`яснює позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи підстави залишення позову позивача без розгляду, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст.226, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Херсонської філії державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" у справі № 923/1597/21 - залишити без розгляду.

2. Судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Повну ухвалу складено 06.09.2023.

Ухвала набрала законної сили 01.09.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля