ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.2023 Справа № 917/679/23
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Груп Сервіс», 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 4, корп. Б, оф. 223, код ЄДРПОУ 37145824,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміра Імпорт», 36010, м. Полтава, вул. Половка, 64, код ЄДРПОУ 41986452,
про стягнення 2 215 264,15 грн.
Секретар судового засідання Токар А.В.
Представники сторін: згідно протоколу
ВСТАНОВИВ:
26.04.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Груп Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміра Імпорт» про стягнення 2 215 264,15 грн., з яких 1 296 159,09 грн. заборгованість за договором поставки № 200715 від 15.07.2020 р., 337 927,19 грн. неустойка, 502 230,47 грн. втрати від інфляції, 78 947,40 грн. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.04.2023 р. залишено вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Груп Сервіс» без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви (протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду) шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме 33 228,96 грн.
03.05.2023 р. від позивача до суду надійшла заява з доказами усунення зазначених недоліків позовної заяви. Ухвалою від 03.05.2023р. відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору. Ухвалою від 13.06.2023р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 05.09.2023р. на 10:30 год., задоволено клопотання позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції.
Відповідач відзив на позов не надав, явку представника у засідання не забезпечив. Ухвали від 03.05.2023р., від 13.06.2023р., направлені на адресу, вказану у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг отримано судом та залучено до справи, додатково перевірено відомості в Реєстрі перед розглядом справи по суті), повернулися до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи про відсутність адресата за місцезнаходженням. Відтак, з урахуванням приписів ст.242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
У засіданні 05.09.2023р. розглянуто справу по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Судом встановлено наступне:
Між сторонами по справі було укладено Договір поставки №200715 від 15.07.2020р. (арк.справи 27), у якому сторони погодили наступне:
-постачальник (позивач) в порядку і на умовах, визначених договором, зобов`язується постачити покупцю (відповідачу) товар, а покупець прийняти і оплатити його в сумі, зазаченій у специфікації;
- предметом договору є товар, визначений у специфікаціях, підписаних сторонами;
- товар вважається переданим і прийнятим з моменту підписання актів приймання передачі або накладних;
Відповідальність сторін встановлена розд.8 договору. Договір набуває чинності з дати, зазначеної у преамулі договору за умови його підписання обома сторонами і діє по 31.12.21р. (п.10.1)
За специфікацією №1 від 26.01.2021р. позивачем було поставлено відповідачу фотосепаратор Арт.6SXZ-252S+, загальна вартість 1 253689,98 грн. , видаткова накладна та товарно-транспортна накладна від 01.02.2021р. (арк.справи 33-35).
За умовами специфікації:
-загална вартість товару 1253689,98 грн з ПДВ, що дорівнює 44300,00 дол.США за курсом продажу доара США ПАТ «ПриватБанк» на 26.01.2021р. 28.30 грн.
Оплата товру здійснюється наступним чином:
До 01.02.2021р. попередня оплата 283000,00 грн. з ПДВ, що дорівнює 10 000,00 дол.США;
До 15.02.2021р. 283 000,00 грн. з ПДВ, що дорівнює 10 000,00 дол.США;
Протягом 15 календарних днів після проведення пусконалагоджувальних робіт 424 500,00 грн., що дорівнює 15 000 дол.США;
Протягом 50 календарних днів після проведення пусконалагоджувальних робіт 263190,00 грн., що дорівнює 9300,00 дол.США;
Сторони погодили, що вартість товару підлягає зміні, в разі, якщо на момент здійснення кожної частини оплати відбулося збільшення чи зменшення курсу долару США, який діяв на дату, вказану в п.3 специфікації. В цьому випадку сума оплати визначається як еквівалент в доларах США, зазначених в п.4.1-4.4, помножених на курс продажу долара США, встановлний ПАТ «Приватбанк» на дату здійснення оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач завершив проведення пусконалагоджувальних робіт 08.03.2021р., що підтверджується відповідним Актом та листом постачальника від 10.04.2023р. (а.с. 36,37).
Однак відповідачем проведено лише один платіж на виконання даного договору 27.01.2021р. 282000,00 грн., що екв.9964,66 дол.США.
Відтак, за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 34 335,34 дол.США, що в еквіваленті становить 1 296 159,09 грн. (станом на 01.04.2023р.).
Крім того, позивач нарахував і просить стягнути 337 927,19 грн. неустойки, 502 230,47 грн. інфляційних, 78 947,40 грн. 3% річних.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Також згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд встановив, що він містить відсилки до специфікації, якою встановлюється асортимент, ціна товару, порядок розрахунків і ін. (п.п.1, 3,4 Специфікації від 26.01.2021р.).
Дослідивши подані озивачем докази, суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу правомірними та обгрунтованими.
Як зазначалося судом в описовій частині рішення, відповідальність сторін встановлена розд.8 договору. Так, за порушення строків оплати за цим договором покупець на вимогу постачальника сплачує неустойку у розмірі 0.5% від загальної суми заборгованості за кожен тиждень прострочення оплати за товар.
Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Судом перевірено розрахунок неустойки, річних та інфляційних, заявлених до стягнення, за результатами якого суд визнає правомірними та обгрунтованими вимоги про стягнення річних та неустойки.
Однак суд відмовляє у стягненні інфляційних витрат, виходячи з наступного:
Як встановив Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 р. у справі № 910/11077/20, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).
Отже гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
З огляду на викладене, норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Дослідивши умови укладених між сторонами у даній справі договір поставки щодо ціни товару та порядку оплати, суд встановив, що ціна товару визначена сторонами у національній валюті України гривні із прив`язкою до курсу іноземної валюти (долар США).
Орієнтовна ціна підлягає перерахуванню з урахуванням зміни курсу долару США до гривні станом на дату оплати товару, за результатом чого визначається остаточна сума , що має меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долару США. Отже, в даному випадку втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення оплати за товар згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України з одночасним включенням курсової різниці до заборгованості є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно ст.129 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.129,233-235,238-240 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміра Імпорт» (36010, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Половка,64. код ЄДРПОУ 41986452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Груп Сервіс» (04112, м.Київ, вул.Олени Теліги, 4, корп.Б, офіс 223, код ЄДРПОУ 37145824) 1 296 159,09 грн. основного боргу, 337 927,19 грн. неустойки, 78 947,40 грн. річних, 25 695,51 грн. судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України.
Повне рішення складено 06.09.2023р.
Суддя О.С.Мацко
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2023 |
Оприлюднено | 08.09.2023 |
Номер документу | 113269053 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Мацко О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні