Ухвала

від 05.09.2023 по справі 320/29711/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 вересня 2023 року м. Київ № 320/29711/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва , керівника апарату Печерського районного суду міста Києва , Шевченківського районного суду міста Києва , керівника апарату Шевченкіського районного суду міста Києва про бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Печерського районного суду м. Києва, керівника апарату Печерського районного суду м. Києва, Шевченківського районного суду м. Києва, керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду м. Києва та керівника апарату Печерського районного суду м. Києва щодо своєчасного ненадання відповіді на інформаційний запит від 17.05.2023;

-визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду м. Києва та керівника апарату Печерського районного суду м.Києва щодо ненаправлення матеріалів справи №757/10366/23-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» до Шевченківського районного суду м. Києва;

-визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду м. Києва та керівника апарату Печерського районного суду м. Києва щодо ненаправлення на адресу ОСОБА_1 належним чином завіреної копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі №757/10366/23-ц;

-визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду м. Києва та керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва щодо своєчасного ненадання відповіді на інформаційний запит від 18.04.2023;

-визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду м. Києва щодо відсутності дій, спрямованих на захист прав та законних інтересів у суді за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» у справі №757/10366/23-ц;

-зобов`язати Печерський районний суд м. Києва та керівника апарату Печерського районного суду м. Києва надати відповідь на мій інформаційний запит від 17.05.2023;

-зобов`язати Печерський районний суд м. Києва та керівника апарату Печерського районного суду м. Києва направити на адресу ОСОБА_1 належним чином завірену копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі №757/10366/23-ц;

-зобов`язати Шевченківський районний суд м. Києва та керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва надати відповідь на інформаційний запит від 18.04.2023;

-зобов`язати Шевченківський районний суд м. Києва вчинити дії, спрямовані на захист прав та законних інтересів у суді за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» у справі №757/10366/23-ц;

-стягнути з відповідачів солідарно на користь 391 759 грн на відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

При цьому, обов`язковою умовою такого об`єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою через їх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів.

Суд звертає увагу, що вказані правовідносини між позивачем та відповідачами не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У цьому випадку підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.

При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява №20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, №18, сс. 17-18, пп. 35-36).

Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, №316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява №49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).

Відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Натомість, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремими позовами до відповідачів.

Керуючись статтями 169, 171, 172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва, керівника апарату Печерського районного суду м. Києва, Шевченківського районного суду м. Києва, керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.