Рішення

від 17.08.2023 по справі 400/3856/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 р. № 400/3856/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника позивача Нікітіна С.В., представника відповідача Косовської І.В. за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛИБИТИ", вул. Садова, 1, офіс 207, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2022 № 19014290704; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛИБИТИ» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі Управління або відповідач) № 19014290704 від 11.01.2022;

зобов`язати Управління внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування всі необхідні дані для відшкодування Товариству з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за вересень 2021 року в умі 402 900 грн.

На обґрунтування позову Товариство, зокрема, вказало на відсутність у відповідача законних підстав для проведення перевірки, за результатами якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а також на безпідставність висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства.

Управління позов не визнало з підстав, що викладені у відзиві (т. 1, арк. 134-139).

Позивач подав відповідь на відзив (т. 1, арк. 211-217), відповідач заперечення (т. 2, арк. 25-29). Крім того, Управління подало письмові пояснення (т. 2, арк. 15).

В судовому засіданні представник Товариства позовні вимоги підтримав, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, 19.10.2021 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за вересень 2021 року (т. 1, арк. 96-105), в якій, зокрема, вказало: рядок 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення)» - 406 404 грн; рядок 20 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1)» - 404 953 грн; рядок 20.2 та рядок 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3) на рахунок платника у банку» - 402 900 грн.

17.11.2021 керівник Управління видав наказ № 2083-П «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛИБИТИ» (код ЄДРПОУ 44103065)» (т. 1, арк. 142). Згідно з наказом, предметом перевірки було дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З 03.12.2021 до 09.12.2021 посадові особи Управління провели перевірку Товариства, результати якої оформили актом від 16.12.2021 № 9194/14-29-07-04/44103065 (далі Акт, т. 1, арк. 15-40).

Згідно з висновками Акта: «… перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків: 1. п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2021 року, на 402900 гривень …».

11.01.2022 Управління, з посиланням на висновки Акта, прийняло податкове повідомлення-рішення № 19014290704, яким, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, зменшило Товариству суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2021 року на 402 900 грн та, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, застосувало до позивача штраф в сумі 110 725 грн (далі Рішення, т. 1, арк. 41-42).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Щодо законності проведеної відповідачем перевірки

Відповідно до чинної у грудні 2021 року редакції підпункту 78.1.8 (перший абзац) пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, підставами для проведення документальної позапланової перевірки є:

подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Цю норму позивач пов`язує з чинною у грудні 2021 року редакцією пункту 200.11 (перший третій абзаци) статті 200 Податкового кодексу України (міститься у розділі V):

«Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу».

Як вказав позивач, контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію із заявою про відшкодування з бюджету податку на додану вартість, за умови, що розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за вказаними у пункті 200.11 статті 200 Податкового кодексу України операціями. Оскільки розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень 2021 року було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями, проведеними у вересні 2021 року, Товариство вважає перевірку незаконною.

Суд з твердженнями позивача не погодився, оскільки підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України містить дві самостійні підстави для проведення позапланової документальної перевірки. Як вказано вище, заявлена у декларації за вересень 2021 року сума від`ємного значення перевищує 100 000 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 814/3860/14 Верховний Суд з приводу підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вказав, що «… буквальне тлумачення норми цього підпункту свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перший подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми ПДВ; другий подання декларації з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Такої ж позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 19 березня 2020 року у справі №460/2939/18 та від 19 лютого 2021 року у справі №821/1235/17 …».

У постанові від 19.03.2020 у справі № 460/2939/18 Верховний Суд, погоджуючись з рішеннями судів першої та другої інстанцій про визнання протиправним та скасування наказу контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки, виходив з того, що перевірка мала бути проведена з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, але «… розрахунок суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем за вересень 2018 року, сформований за іншими операціями, ніж за операціями, перелік яких встановлений в пункті 200.11 статті 200 ПК …». У цій справі Верховний Суд зробив висновок про відсутність першої з підстав, зазначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та, відповідно, про незаконність проведення перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування.

У справі, що розглядається, як вказано вище, проведення перевірки Товариства було призначено за другою з підстав, зазначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 808/2911/17 (на яку посилається позивач) фактичні обставини є іншими, ніж фактичні обставині у справі, що розглядається.

У постанові від 14.05.2019 у справі № 713/3175/15 (на яку посилається позивач) Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, висловився щодо умов, за яких перевірка заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (перша з підстав, що наведені у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України) є законною.

На думку суду, заявлена у рядку 19 декларації Товариства сума (406 404 грн) дала відповідачу право на проведення перевірки за другою з підстав, зазначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Щодо показників податкової декларації Товариства та висновків контролюючого органу

Відповідно до викладеного в Акті, у вересні 2021 року позивач задекларував у складі податкового кредиту з ПДВ 402 900 грн суму, що була сплачена на користь Приватного підприємства «ВЕГА-ГРУП» на виконання договорів купівлі-продажу майнових прав від 10.09.2021 № 107/П та від 10.09.2021 № 108/П.

Згідно з цими договорами, ПП «ВЕГА-ГРУП» передає, а Товариство приймає у власність майнові права (майнові права, що пов`язані з виникненням у майбутньому прав володіння, користування і розпорядження об`єктом нерухомості, за термінологією договорів) на 2 квартири - № 31 та № 33 у багатоквартирному житловому будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за будівельною адресою: проспект Героїв України та вулиця Новоодеська, м. Миколаїв.

Пунктами 4.4 договорів було визначено, що право власності на майнові права переходить до Товариства після підписання акта.

До перевірки Товариство надало: рахунки на оплату від 10.09.2021; платіжні доручення від 13.09.2021, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 13.09.2021 (загальна сума ПДВ 402 900 грн).

14.09.2021 Товариство і ПП «ВЕГА-ГРУП» підписали акти прийому-передачі майнових прав на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно з наданою відповідачем «Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна», право власності на квартири було зареєстровано 20.09.2021 (вперше) саме за позивачем на підставі договорів та актів приймання-передачі майнових прав (т. 2, арк. 16-18).

Суму 402 900 грн позивач також задекларував у складі від`ємного значення різниці муж сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2021 року.

Висновки про завищення позивачем на 402 900 грн суми податкового кредиту, про завищення від`ємного значення, про завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, Управління обґрунтувало виключно порушенням Товариством підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України.

Відповідно до цієї норми, звільняються від оподаткування (податком на додану вартість) операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

За твердженнями Управління, операції, за результатами якої позивач сформував податковий кредит в сумі 402 900 грн, не є операціями з першого постачання житла (об`єкта житлового фонду), тому вони не мали оподатковуватися. Це твердження відповідач обґрунтував тим, що першим постачанням житла (об`єкта житлового фонду) в даному випадку було постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження житла за рахунок замовника (друга з операцій, зазначених у підпункті «а» підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України). На думку відповідача, постачання цих послуг передувало першій передачі готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність відповідача, тому така передача готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність позивача (перша з операцій, зазначених у підпункті «а» підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України) є «вторинною» операцією з постачання житла.

Згідно з текстом Акта (стор. 18-21), Управління встановило, що ПП «ВЕГА-ГРУП» орендувало земельні ділянки (цільове призначення: для розміщення багатоповерхової житлової забудови із вбудовано-прибудованими приміщеннями), а також є власником нежитлових приміщень (об`єктів нерухомості) за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач, на підставі аналізу інформації, що міститься у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) ПП «ВЕГА-ГРУП» на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманих з них податку за липень-вересень 2021 року, дійшов висновку, що ПП «ВЕГА-ГРУП» «… залучає сторонні організації для здійснення господарської діяльності з будівництва будівель …».

Також в Акті вказано, що «… згідно даних ЄРПН ПП «ВЕГА-ГРУП» придбаває будівельні матеріали та послуги «нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр.Героїв України та вул.Новоодеській в м.Миколаєві (підрядні роботи) у ТОВ «МИКОЛАЇВПРОМБУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 33132371) в січні вересні 2021 року. Крім цього, згідно даних ЄРПН ПП «ВЕГА-ГРУП» 13.09.2021 придбаває майнові права у ТОВ «САЙЛЕНТ-ДЕВЕЛОП» (код ЄДРПОУ 40100563), ТОВ «С-ДЕВЕЛОП» (КОД ЄДРПОУ 43558634). ТОВ «САЙЛЕНТ-ДЕВЕЛОП» (код ЄДРПОУ 40100563), ТОВ «С-ДЕВЕЛОП» (КОД ЄДРПОУ 43558634) придбаває будівельні матеріали та послуги з підряду ТОВ «МИКОЛАЇВПРОМБУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 33132371), ТОВ КОМПАНІЯ «МИКОЛАЇВБУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 23082101). Тобто, залучає субпідрядні організації для здійснення господарської діяльності з будівництва будівель …».

У підсумку Управління вказало: «… оскільки, ТОВ «АЛИБИТИ» самостійно не здійснює будівництво об`єкта житлової нерухомості, а залучає до такого будівництва підрядну організацію ПП «ВЕГА-ГРУП», яке залучає іншу підрядну організацію ТОВ «МИКОЛАЇВПРОБУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 33132371), то першим постачанням об`єкта житлової нерухомості у розумінні нормі підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України буде операція першої підрядної організації (ТОВ «МИКОЛАЇВПРОМБУДМОНТАЖ», платник ПДВ) з постачання послуг із спорудження такого об`єкта житлової нерухомості замовнику, яка підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ за ставкою 20 відсотків …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наявність відповідних первинних документів, а також зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних спростовує доводи відповідача про відсутність у Товариства права на податковий кредит в сумі 402 900 грн.

Якщо, на думку відповідача, мало місце порушення підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, то особою, яка це порушення допустила, є інший платник податку ПП «ВЕГА-ГРУП», що склало податкові накладні.

Доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень стосовно контрагента позивача Управління не надало.

На стор. 19 Акта Управління вказало: «… ГУ ДПС у Миколаївській області надано запит від 13.12.2021 … щодо надання пояснень та документального підтвердження ПП «ВЕГА-ГРУП» по взаємовідносинах з ТОВ «АЛИБИТИ» за вересень 2021 року, на дату підписання акту перевірки відповідь та документальне підтвердження ПП «ВЕГА-ГРУП» ненадано …». З цього приводу суд зауважив, що, по-перше, ця інформація жодним чином не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, по-друге, надіслання 13.12.2021 контролюючим органом будь-якого запиту до іншого платника податків (при тому, що останнім днем перевірки Товариства було 09.12.2021) не може визнаватися дією, вчиненою для отримання податкової інформації у зв`язку з такою перевіркою.

Як вказано вище, заперечення відповідача щодо того, що першим постачанням житла (об`єкта житлового фонду) є «… операція першої підрядної організації (ТОВ «МИКОЛАЇВПРОМБУДМОНТАЖ», платник ПДВ) з постачання послуг із спорудження такого об`єкта житлової нерухомості замовнику …», зводяться до того, що у ЄРПН наявна інформація про придбання ПП «ВЕГА-ГРУП» протягом січня-вересня 2021 року у ТОВ «МИКОЛАЇВПРОБУДМОНТАЖ» будівельних матеріалів та послуг «нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр.Героїв України та вул.Новоодеській в м.Миколаєві (підрядні роботи) …».

Суд визнав ці доводи хибними.

По-перше, відповідач не встановив (і не міг встановити в межах цієї перевірки) зміст, обсяги, вартісні показники та час здійснення господарських операцій ПП «ВЕГА-ГРУП» та ТОВ «МИКОЛАЇВПРОМБУДМОНТАЖ». Не відомо, як особа була замовником, а яка виконавцем послуг із спорудження житла (у контексті підпункту «а» підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України).

По-друге, на думку суду, у цій нормі йдеться про різні за змістом господарські операції (постачання товару та постачання послуг), результати яких отримує або покупець, який стає власником переданого готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду), або замовник, якому було надано послуги із спорудження готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду). Позивач за операцією з постачання товару (майнових прав), після передачі майнових прав, став власником житла. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 400/1325/22, майнові права на нерухомість «… окремо від об`єкта власності (нерухомості) не існують і переходять покупцю в момент державної реєстрації права власності на нерухомість, а тому такі права можуть бути окремим об`єктом оподаткування лише при першому постачанні новозбудованого житла … У випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з … особами переоформлюються на таких … осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на … осіб у розумінні ПК України не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 197 ПК України …».

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 28.05.2021 у справі № 120/1565/19-а, операцією з першого постачання житла «… буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, ч за кошти держателів облігацій Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість …».

Оскільки в Акті відсутня інформація про те, що ПП «ВЕГА-ГРУП» оформило на себе як на замовника правовстановлюючі документи на новозбудоване житло, доводи Управління про те, що задекларовані Товариством господарські операції не є першим постачанням житла, є безпідставними.

На підставі викладеного суд визнав недоведеними твердження Управління про порушення позивачем підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, про завищення Товариством на 402 900 грн від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у декларації з ПДВ за вересень 2021 року, тому дійшов висновку про визнання протиправним та скасування Рішення.

Вимога Товариства про зобов`язання Управління вчинити певні дії, на думку суду, задоволенню не підлягає.

Умовою для задоволення позовної вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є висновок суду про те, що цей суб`єкт допустив протиправну бездіяльність.

В даному випадку підстави для такого висновку відсутні.

Відповідно до пункту 200.7 та підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Позивач, як вказано вище, просив суд зобов`язати Управління внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування «… всі необхідні дані для відшкодування …», проте не зазначив, які саме дані не було внесені відповідачем, і не подав відповідних доказів.

Якщо, на думку Товариства, Управління мало внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування суму 402 900 грн як узгоджену контролюючим органом (підпункт 14 підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України), то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Виходячи з цієї норми, обов`язок Управління внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про те, що сума 402 900 грн вважається узгодженою, виникне наступного робочого дня після дня визнання протиправним та скасування Рішення, а тому суд встановив, що вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії є передчасною, в зв`язку з чим не може бути задоволена.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору) підлягають стягненню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Так, суд задовольнив одну позовну вимогу майнового характеру (визнання протиправним та скасування Рішення), тому стягненню на користь позивача підлягає сума судового збору 7 554,37 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛИБИТИ" (вул. Садова, 1, офіс 207, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44103065) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 11.01.2022 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 19014290704.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛИБИТИ" (вул. Садова, 1, офіс 207, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44103065) судовий збір у сумі 7 554,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Дата складення повного судового рішення - 06 вересня 2023 року.

Суддя В.В. Птичкіна