Рішення

від 04.09.2023 по справі 620/8726/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/8726/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' (далі - відповідач) про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету 17550,35 грн адміністративно-господарських санкцій та 926,64 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, тим самим порушив вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що згідно штатного розпису, що затверджений 01 вересня 2017 року зі змінами, Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально- виконавчої служби України (№91)» налічує 14,5 посад. У зв`язку з невеликими об`ємами надходження грошових коштів на даному підприємстві фактично працює 4 особи, що підтверджено згідно розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошових утримань за липень- вересень 2022 року, а решта працівників працює згідно договорів цивільно- правового характеру. Вказує, що вимоги позивача не визнаються з наступних причин: дані, щодо середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період Чернігівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю враховується згідно рядка 101 форми звіту 1 ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску». В даному рядку в III кварталі 2022 року було помилково заповнені дані, а саме: вказано кількість штатних працівників та працівників, які працюють за договорами цивільно-правового характеру(далі - ЦПХ) в кількості 46, 42 та 45 осіб відповідно. Але в таблиці Додаток 4 до даного звіту Ознака доходу заповнена правильно, тобто вказано 6 штатних працівників з ознакою доходу 101 (Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу), а решта працівників вказано, що вони працювали згідно договорів ЦПХ (ознака доходу 102 - суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно- правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу). Таким чином, програмне забезпечення за допомогою, якого було здійснено подачу даного звіту, зробило помилку. Підсумовуючи вищевикладене, у задоволенні позову просить відмовити, оскільки законодавцем не передбачено проведення виправлень в титульній частині даного звіту, тому провести виправлення Державним підприємством «ДКВС України (№91)» здійснити неможливо.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' є юридичною особою зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Згідно вимог чинного законодавства України відповідач несе обов`язок по обов`язковому працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН, яка була чинною 06.07.2022.

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013).

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади) (пункт 6 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Так, згідно проведеного позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа (а.с.6).

Згідно із частиною першою статті 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення особи з інвалідністю до підприємства або звернення особи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим її направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Суд вважає, що стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною третьою статті 18 вказаного Закону чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16.

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у визначений строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 806/1368/17.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22.06.2022 по справі № 826/11977/18.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 16.06.2020 по справі №813/3047/18.

Виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин та викладених вище норм права, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом.

Частиною першою статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно із вимогами частини четвертої статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно частини тринадцятої статті 19 Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Оскільки, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік в розмірі 17550,35 грн (а.с.6).

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті відповідача 17.04.2023.

Також позивачем проведено розрахунок пені, нарахованої за не сплачену вчасно суму адміністративно-господарських санкцій, в розмірі 926,64 грн (а.с.8).

Щодо доводів, викладених відповідачем у відзиві, то останні не приймаються судом до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Так, підпунктом 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі Інструкція №286), визначено, що під час обчислення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу «враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пп. 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку» (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції № 286).

Про працевлаштування осіб з інвалідністю фахівці ПФУ дізнаються з таблиці 1 об`єднаного «зарплатного» звіту, про що роботодавцем, - Дії «Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 91)» подавалося самостійно щоквартально самостійно до контролюючих органів.

У таблиці 1 зазначалася така інформація: рядок 101 - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період; рядок 102 - працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб; рядок 103 - працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; рядок 104 - облікова кількість штатних працівників; рядок 105 - кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення); рядок 106 - кількість застрахованих осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення; рядок 107 - кількість застрахованих осіб у звітному періоді з числа непрацюючих інших з подружжя працівників дипломатичної служби, яким нараховано єдиний внесок; рядок 108 - жінок; рядок 109 - чоловіків; рядок 110 - кількість створених нових робочих місць у звітному періоді.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

А кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував (пп. 3.2.1 Інструкції № 286). Інструкція №286 містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до середньооблікової та облікової кількості штатних одиниць.

До облікової кількості штатних працівників не включаються: працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом (працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа); особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом); практиканти з ПТУ; особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва; особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію; працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.

До середньооблікової кількості штатних працівників не включаються: працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом (працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа); особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом); практиканти з ПТУ; особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва; особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію; працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу; працівниці, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами; перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку

Інструкція № 286 містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до середньооблікової та облікової кількості штатних одиниць

Таким чином, показники звіту ЄСВ «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» та «Облікова кількість штатних працівників» обчислюються відповідно до Інструкції № 286.

Штатний розклад ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 91)» затверджено від 01.09.2017 (зі змінами від 14.09.2020).

У розумінні ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, штатний розпис.

Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно- нормативних документів (чинна структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій ДК 003-2010 (назви посад і професій мають відповідати назвам у Класифікаторі).

Також слід зауважити, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією № 286, дія якої поширюється на всіх юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю.

Відповідно до наданого Відповідачем зазначеного вище штатного розкладу із змінами, станом на 01.09.2017 - 13,5 посад, змінами від 25.02.2019 введено 1 посаду, а змінами від 14.09.202 введено 8,5 посад та виведено 8,5 посад: (13,5+1-8,5+8,5) = 14,5 посад.

Згідно наявної інформації пенсійного органу, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Відповідача за 2022 рік становить 14 осіб, що відповідає даним, згідно штатного розкладу.

Таким чином, будь-які інші докази, окрім штатного розкладу від 01.09.2017 (зі змінами від 14.09.2020) та розрахунково-платіжних відомостей за липень-вересень 2022 року, - які якимсь чином підтверджували б виконання нормативу роботодавцем у 2022 році - не надано.

Розрахунково-платіжні відомості - це вид бухгалтерського документа, який використовується в бухгалтерському обліку, для підтвердження розрахунків оплати працівникам разом з усіма відповідними внесками, сплаченими як роботодавцем, так і працівником. Однак, це не є документ, на підставі якого проводиться щоденний/щомісячний облік працівників.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за липень-вересень 2022 року відповідача, заробітну плату отримували лише 5 осіб.

Табеля обліку робочого часу за звітний період - це обов`язковий документ із поіменним списком усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи загалом із відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду, або відсутністю на роботі (відпустка, простій, прогул, відпустка по догляду за дитиною до 3-років, листок непрацездатності і т.д.).

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України.

Згідно договору цивільно-правового договору № 48 від 02.05.2022, даний договір укладено між ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 91)» та засудженим ОСОБА_1 . Відомість нарахування винагороди за договорами ЦПХ щодо засуджених (липень-серпень 2022 року - по 37 засуджених осіб, відповідно, вересень 2022 року - 40 засуджених), - не може слугувати підставою про певні помилки, які начебто зроблено програмним забезпеченням за допомогою якого подавалася звітність з ЄСВ.

Враховуючи вищевикладене, із наданих документів відповідача неможливо встановити, яким чином штатний розклад (зі змінами від 14.09.2020), розрахунково-платіжні відомості за липень-вересень 2022 року, відомості нарахування винагороди за договорами ЦПХ щодо засуджених за липень-вересень 2022 року, можуть вплинути на факт спростування невиконання відповідачем нормативу робочих місць щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, при середньообліковій кількості штатних працівників - 14 осіб за звітний 2022 рік.

Оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього передбачених законом заходів для недопущення господарського правопорушення, а сума адміністративно-господарських санкцій не була ним сплачена добровільно, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 17550,35 грн адміністративно-господарських санкцій та 926,64 грн пені.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Корюківський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA208999980313111230000025235, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 17550,35 грн адміністративно-господарських санкцій та 926,64 грн пені.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. В. Радченка, 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 14220194).

Відповідач: Державне підприємство ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' (пров. Дружби, 5-Б, смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652, код ЄДРПОУ 08681100).

Повний текст рішення складено 04.09.2023.

Суддя О.М. Тихоненко