Постанова

від 06.09.2023 по справі 400/30/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/30/23

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 11.04.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

при секретарі Абович Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року по справі за позовом приватного підприємства «Сузір`я Стрільця» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним висновку акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року приватне підприємство «Сузір`я Стрільця» (надалі позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати неправомірним висновок Акту перевірки №2793/07-03/24059297 від 28.07.2022 року та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2022 року №0029160703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року на суму 17075,00 грн..

Викладене в позовній заяві обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що відповідач неправомірно виніс спірне повідомлення-рішення, оскільки воно ґрунтується на безпідставних висновках акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 28.07.2022 року №2793/07-03/24059297, в якому податковий орган дійшов помилкових висновків про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ) за вересень-грудень 2021 року та січень 2022 року на загальну суму ПДВ 17075,00 грн.. за результатами списання пального, використаного не у господарській діяльності підприємства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року позов задоволено частково наступним чином: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.09.2022 року №0029160703, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, головним управління ДПС у Волинській області на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 16.06.2022 №787-п виданого на підставі пп.191.1.6 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Сузір`я Стрільця» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2022 року №9033793951 від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 28.07.2022 року №2793/07-03/24059297, яким встановлено порушення:

1) абз.«г» п.198.5 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України та знижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 17075,00 грн. (вт.ч. за вересень 2021 року 3731,58 грн., за жовтень 2021 року 4235,49 грн., за листопад 2021 року 3561,19 грн., за грудень 2021 року 2394,46 грн., за січень 2022 року 3152,18 грн.), що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на цю ж суму;

2) абз.«б» п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на суму ПДВ 654241,00 грн. в Декларації з ПДВ за січень 2022 року.

19.08.2022 року позивач подав заперечення на Акт перевірки.

08.09.2022 року відповідач листом повідомив, що в результаті розгляду заперечення вирішено викласти в наступний редакції висновок акту від 28.07.2022 року за №2793/07-03/24059297 про результати перевірки:

«Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановленого порушення платником податків:

- абз. «г» п.198.5 ст.198, п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України та знижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 17075,00 грн. (вт.ч. за вересень 2021 року 3731,58 грн., за жовтень 2021 року 4235,49 грн., за листопад 2021 року 3561,19 грн., за грудень 2021 року - 2394,46 грн., за січень 2022 року 3152,18 грн.), що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на цю ж суму.

Сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2022 року складає 654241 грн.»

08.09.2022 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0029160703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року на суму 17075,00 грн..

Як слідує зі змісту Акту перевірки, єдиною підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 17075,00 грн. стало те, що позивач не довів використання у господарській діяльності списаного бензину у кількості 4924,34 л. за період вересень 2021 січень 2022, який позивач придбав у ТОВ «Фортуна», а суми ПДВ, які були включені до вартості цього бензину, були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Обґрунтовуючи таку позицію, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що позивач не надав подорожні листи на використання двох службових автомобілів Mitsubishi Pаgero та ВАЗ 2107, накази про відрядження, що, в свою чергу, не підтверджує мету поїздок на цих автомобілях.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження використання бензину у своїй господарській діяльності позивач надав накази на відрядження директора, юриста та головного бухгалтера підприємства, та відхилив посилання податкового органу на ненадання подорожніх листів, зазначивши, що чинне законодавство не вимагає заповнення таких листів суб`єктами господарювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції вірно виснував, що виключно за умови наявності зв`язку з господарською діяльністю та відповідного документального підтвердження, вартість паливно-мастильних матеріалів, в залежності від цілей використання автомобіля, може бути віднесена до витрат.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у періоді, що підлягав перевірці встановлено взаємовідносини позивача з придбання нафтопродуктів від постачальника ТОВ «Фортуна 2013» згідно договору поставки оптової партії товару №0401/2/21 від 04.01.2021 року.

Вказані операції підтверджено видатковими накладними від 30.09.2021 року №РН-0001156, РН-0001188, №РН-0001213, №РН-001709, №РН-0001239, від 18.10.2021 року №РН-0001751, від 25.10.2021 року №РН-0001806, від 29.10.2021 року №РН-0001853, №РН-1877, від 09.11.2021 року №РН-0001889, від 16.11.2021 року №РН-0001913, від 24.11.2021 року №РН-0001948, від 30.11.2021 року №РН-0001976, від 20.12.2021 року №РН-0002086, №РН-0002024, від 28.12.2021 року №РН-0002119, від 31.12.2021 року №РН-0002151, від 19.01.2022 року №10, №39, від 25.01.2022 року №63, від 31.01.2022 року №90, 113.

Взаємовідносини із постачальником ТОВ «Фортуна 2013» відображені на рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Згідно наданих оборотно-сальдових відомостей по рахунку 203 «Паливо» встановлено придбання та списання ПММ.

На підтвердження використання ПММ у своїй господарській діяльності позивач надав накази на відрядження директора/юриста/головного бухгалтера підприємства від 10.09.2021 року №44/п, від 17.09.2021 року №45/п, 08.10.2021 року №46/п, від 29.10.2021 року №47/п, від 12.11.2021 року №48/п, від 22.11.2021 року №49/п, від 29.11.2021 року №50/п, від 10.12.2021 року №524/п, від 13.12.2021 року №51/п, від 21.12.2021 року №57/п, які виїжджали у відрядження на службових автомобілях.

При цьому суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив посилання відповідача на ненадання позивачем подорожніх листів, зазначивши, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року №3565-VI, були внесені зміни до Законів України «Про автомобільний транспорт» і «Про дорожній рух», а також до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з яких виключили норми про подорожні листи та відповідальність за їх відсутність.

Крім того, з прийняттям Державною службою статистики України наказу від 19.03.2013 року №95 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2013 року за №521/23053, втратив чинність нормативний документ, який передбачав обов`язковість ведення подорожнього листа службового автомобіля.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у перевіреному періоді ведення подорожнього листа було необов`язковим, а тому відповідач не може вимагати від позивача подання документів, які він не зобов`язаний складати.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував як неправомірне спірне податкове повідомлення-рішення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд

першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 06 вересня 2023 року.

Головуючий суддя К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька