Ухвала

від 05.09.2023 по справі 440/1567/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 440/1567/22

адміністративне провадження № К/990/29930/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №440/1567/22 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріконс Груп», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 30.08.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №440/1567/22, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» відмовити в повному обсязі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Полтавській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, останнє, як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 №909-ІХ, статей 20, 75, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та порушення норм процесуального права (статей 72, 90, 242 КАС України) без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20, від 01.12.2021 у справі № 400/1646/20, від 06.07.2022 у справі № 815/5551/14, відповідно до яких підставою для скасування рішень є не будь-які процедурні порушення, допущені при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки.

Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Натомість, вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, цитуючи витяги з приведених у касаційній скарзі постанов, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у цій справі, з висновком якого подився й апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку, що при вирішенні правової колізії між нормами абзацу першого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - червень 2021 року), яким запроваджено мораторій на проведення документальних податкових перевірок, у тому числі, позапланових документальних перевірок з підстав, визначених статтею 77 Податкового кодексу України (з цих підстав була проведена перевірка Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз») та пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 № 909-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 №89, якими відновлено проведення документальних податкових перевірок, враховуючи норми пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України та статті 7 КАС України, пріоритет мають норми Податкового кодексу України. Відповідно суди попередніх інстанцій зробили висновки, що перевірка стосовно позивача проведена неправомірно, що обумовлює також неправомірність прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 у справі №520/592/21, від 06.07.2022 у справі №360/1182/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 07.12.2022 у справі №640/16523/21, від 28.12.2022 у справі №540/5445/21 узагальнив, що мораторій на проведення податкових перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (з продовженням карантину наступними постановами Кабінету Міністрів України), прямо закріплений нормою абзацу першого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК (за винятком видів перевірок, перелік яких встановлений в цьому пункті). Дія норми абзацу першого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 №909-ІХ не зупинялась.

Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку, що за наявності суперечливих положень щодо дії мораторію на проведення перевірок у нормах Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 №89 застосуванню підлягають норми Податкового кодексу України. Проведення перевірки на підставі зазначеної постанови Кабінету Міністрів України (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України для обґрунтування підстави касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, є неприйнятними, оскільки ці висновки, по-перше, зроблені не щодо застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 №909-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03.02.2021 № 89, і по-друге, не у подібних правовідносинах.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині доводу щодо неправильного застосування пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, фактично стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «Аріконс Груп».

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

До того ж, задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності, у період дії мораторію, призначення та проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за наслідками якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Тобто рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на процедурних порушеннях відповідача при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Оцінка господарським операціям позивача з його контрагентом судами попередніх інстанцій у справі №440/1567/22 не надавалась.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд окремо наголошує, що доводи щодо недослідження судами наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної їм оцінки, що у свою чергу пов`язано з порушенням норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд.

Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано.

В контексті наведеного суд наголошує, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №440/1567/22.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №440/1567/22 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріконс Груп», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер