Рішення

від 29.05.2023 по справі 160/2716/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Справа № 160/2716/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Карвей до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Карвей (далі ТОВ Карвей, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці (далі - відповідач) про коригування митної вартості товарів №UA110110/2023/300002/1 від 11.01.2023 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000003 від 11.01.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено норми чинного законодавства при винесенні оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що інспектор митниці, маючи при винесенні рішення всі наявні в декларанта документи, що підтверджували митну вартість товару, безпідставно використав для визначення митної вартості товару резервний метод відповідно до cт.64 Митного кодексу України замість основного, першого методу - за ціною договору (вартість операції) відповідно до ст.57 Митного кодексу України, чим порушив охоронювані законом права та інтереси позивача, що призвело до надмірних грошових витрат з боку позивача. Надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей і ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товари. Отже, зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зауваження митного органу не можуть випливати на визначення митної вартості товару та не могли бути підставою для прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.03.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст.54 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складової митної вартості місять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідач зазначає, що документального спростування розбіжностей/невідповідностей, наведених у повідомленні митниці декларантом не надано. Як стверджує відповідач, в межах проведення консультації з метою обрання методу визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару митним органом надано декларанту детальну інформацію стосовно застосування другорядних методів визначення митної вартості та їх послідовності. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені правомірно, а тому у суду відсутні підстави для їх скасування.

Представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2019 року між ТОВ «КАРВЕЙ» та ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO.,LTD укладено контракт №K_12/2019, згідно умов якого постачальник постачає позивачу автомобільні запчастини в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до даного Контракту.

Відповідно до п.2.2. контракту №К_12/2019 від 08.01.2019 року продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити на умовах, передбачених даним контрактом товар у кількості, асортименті та в строки, визначені в інвойсі.

Згідно з п.3.1. контракту №К_12/2019 від 08.01.2019 року продавець зобов`язується поставляти товар на умовах поставки FOB, згідно Офіційних правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 (Інкотермс - 2010). Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару. Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в специфікації на окрему партію товару.

Відповідно до п.4.3. контракту оплата товару здійснюється на підставі відповідного інвойсу або додатку (специфікації) покупцем шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно додаткової угоди №1 від 30.12.2019 року до контракту строк дії контракту продовжено до 31.12.2020 року.

Відповідно додаткової угоди №3 від 30.12.2020 року до контракту строк дії контракту продовжено до 31.12.2021 року.

Відповідно додаткової угоди №4 від 30.12.2021 року до контракту строк дії контракту продовжено до 31.12.2023 року.

На підставі замовлення позивача, сторонами контракту було погоджено поставку партії товару: амортизатори в комплекті з кріпленням (Shock absorber) згідно асортименту, номенклатурі, кількості та за цінами зазначеними в Додатку №4 від 28.07.2022 року до контракту.

Умови оплати згідно інвойсу GH586220711 від 28.07.2022 року: 4936,30 USD (20%) передоплата, залишок 19745,20 USD (80%), протягом 30 календарних днів з моменту готовності товару.

До відповідного інвойсу GH586220711 від 27.07.2022 року сторонами укладено специфікацію №4 від 28.07.2022 року та додаток №4 від 28.07.2022 року до контракту.

Загальна вартість поставки за контрактом (згідно з інвойсом GH5862207 від 28.07.2022 року, специфікацією № 4 від 28.07.2022 року та додаток №4 від 28.07.2022 року) склала 24681,50 доларів США (USD).

На виконання означених умов, позивачем 01.08.2022 року було здійснено передоплату товару в сумі 4936,30 доларів США (USD), відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №13 від 01.08.2022 року.

Залишок оплати у сумі 19745,20 доларів США (USD) було здійснено 07.10.2022 року, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №24 від 07.10.2022 року.

Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) від 28.07.2022 №GН586220711 загальною вагою 7820,00 кг згідно коносаменту № CNNGB0000653003 від 07.11.2022 року був ввезений на митну територію України та 11.01.2023 року був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці за ЕМД №23UA110110000179U2, до якої було додано наступні документи:

1. Зовнішньоекономічний договір (Контракт) №К_12/2019 від 08.01.2019р.

2. Додаткова угода №1 від 30.12.2019 до Контракту.

3. Додаткова угода №2 від 12.10.2020 до Контракту.

4. Додаткова угода №3 від 30.12.2020 до Контракту.

5. Додаткова угода №4 від 30.12.2021 до Контракту.

6. Додаток № 4 від 28.07.2022 до Контракту.

7. Специфікація №4 від 28.07.2022 до Контракту.

8. Рахунок-фактура (інвойс) від 28.07.2022 №GH586220711.

9. Пакувальний лист (Packing list) від 28.07.2022 №586220711.

10. Платіжне доручення в іноземній валюті №13 від 01.08.2022.

11. Платіжне доручення в іноземній валюті №24 від 07.10.2022.

12. Коносамент (Bill of Lading) №CNNGB0000653003 від 07.11.2022.

13. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 05.01.2023 №1251025.

14. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 22C3303А2918/00141

15. Договір про перевезення від 28.12.2022р. №010.

16. Договір про перевезення від 28.12.2022р. №96/1.

17. Документ, що підтверджує вартість перевезення Калькуляція витрат на доставку вантажу №06/01-23 від 06.01.2023

18. Документ, що підтверджує вартість перевезення: рахунок (інвойс) на доставку вантажу №4000041995 від 23.12.2022.

19. Документ, що підтверджує вартість перевезення: рахунок (інвойс) №5862 від 05.01.2023.

20. Документ, що підтверджує вартість перевезення: Довідка про транспортні витрати №1 від 05.01.2023.

Таким чином, наданими документами, повністю виконано вимоги ч.2 ст.53 МК України щодо надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, на основі оцінки яких у взаємному зв`язку у їх сукупності не може бути жодних сумнівів щодо правильності числових значень митної вартості, заявлених декларантом за першим методом визначення митної вартості (за ціною контракту).

Розглянувши подані позивачем документи, Дніпровська митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Дніпровська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: протягом 10 календарних днів додатково необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені Договором №10 транспортного експедирування від 28.12.2023 року та договором між експедитором та перевізником №96/1 від 28.12.2022; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, в разі його здійснення; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на електронне повідомлення відповідача, декларантом було надано митному органу: технічну документацію від 11.01.2023, рахунок ЕК-03/96 від 05.01.2023; лист 06/01 від 06.01.2023; свідоцтво 14021622 від 28.12.2022.

Після надання вищезазначених документів позивач також надав лист 11/01 від 11.01.2023, у якому повідомив, що не має можливості подати інші додаткові витребувані митним органом документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.

В подальшому 11.01.2023 року позивачем отримано від митниці Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2023/300002/1, яким скоригована митна вартість оцінюваних товарів до рівня 6,8565 доларів за кг із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110110/2023/000003 від 11.01.2023 року.

У зв`язку з незгодою із Рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень ч.7 ст.55 Митного кодексу України за МД №23UA110110000210U0 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 33818,93 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 142 039,51 грн. податку на додану вартість (за видом платежу 028), всього на суму 175858,44 грн.

Вважаючи картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару протиправними, ТОВ «КАРВЕЙ» звернулось до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Приписами ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч.2 ст.53 МК України - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1 ч.4 ст.54 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16), від 30.06.2022 року (справа №280/1824/19).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України - у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному випадку, підставою для відмови у митному оформленні товару та прийнятті оскаржуваних рішень слугувало те, що позивачем до митного оформлення не було надано перекладів документів митного оформлення (коносаменту та сертифікату про походження товару), заявки на кожну конкретну партію товару, прайс-листа та документів визначених пунктом 2 та 10 статті 58 та частини 2 статті 52 МК України; витрати на страхування, як складової митної вартості, не додані; у наданих специфікації №4 від 28.07.2022 року, додатку №4 від 28.07.2022 року та рахунку-фактурі від 28.07.2022 року №GH586220711 відсутні витрати на транспортування; витрати по перевантаженню контейнера не заявлені; заявка з конкретними умовами по кожному замовленню до митного оформлення не надана.

Проаналізувавши наведені підстави для відмови у митному оформленні товару та прийнятті оскаржуваних рішень, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Разом з тим, коносамент та сертифікат походження товару не містять даних для перевірки складових митної вартості товару, з огляду на що зауваження відповідача щодо ненадання перекладу зазначених документів є безпідставним та необґрунтованим.

З приводу ненадання позивачем заявок на кожну партію товару суд зазначає, що у відповідності до ст.53 МК України заявки на купівлю товару не є документами, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 з цього приводу зазначено, що вимога митниці про надання додаткових документів, зокрема, заявки на поставку товарів, подання якої не передбачено ні ст.53 МК України, ні Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, безпідставна, оскільки вказана заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

Щодо ненадання позивачем доказів підтвердження витрат на страхування, як складової митної вартості, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, обов`язкові для надання при митному оформленні товару виключно, якщо здійснювалося страхування.

Відповідно пункту 3.5 контракту страхування може проводитись при спільній згоді продавця і покупця.

Отже, в даному випадку умовами контракту не передбачено обов`язкового страхування товару. В свою чергу, у наданих специфікації №4 від 28.07.2022 року, додатку №4 від 28.07.2022 року та інвойсі від 28.07.2022 року №GH586220711 на вказану партію товару не містять погоджених вимог про обов`язкове страхування товару.

При цьому, умови поставки, згідно з «Інкотермс 2010», на яких постачався товар позивачу, не передбачають обов`язкове страхування вантажу продавцем, а відносять це на ризики покупця. В той же час, відповідачем не доведено, що позивач поніс витрати на страхування вантажу.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача про ненадання позивачем доказів підтвердження витрат на страхування, як складової митної вартості є необґрунтованими.

Також суд не може погодитись з доводами відповідача, що у наданих специфікації №4 від 28.07.2022 року, додатку №4 від 28.07.2022 року та рахунку-фактурі від 28.07.2022 року №GH586220711 відсутні витрати на транспортування та не заявлені витрати по перевантаженню контейнера, враховуючи наступне.

Так, згідно з п.3.1. контракту №К_12/2019 від 08.01.2019 року продавець зобов`язується поставляти товар на умовах поставки FOB, згідно Офіційних правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 (Інкотермс - 2010). Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару. Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в специфікації на окрему партію товару.

Відповідно специфікації №4 від 28.07.2022 року, додатку № 4 від 28.07.2022 року та рахунку-фактурі від 28.07.2022 року №GH586220711 передбачено умови поставки FOB Ningbo.

Відповідно «Інкотермс 2010», FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Отже, доводи відповідача щодо необхідності зазначення у специфікації №4 від 28.07.2022 року, додатку №4 від 28.07.2022 року та рахунку-фактурі від 28.07.2022 року №GH586220711 витрат на транспортування, враховуючи умови контракту та умови постачання FOB є необґрунтованими.

Щодо зауважень митниці стосовно договору №10 транспортного експедирування від 28.12.2022 року, яким передбачено, що Заявка з конкретними умовами по кожному замовленню є невід`ємною частиною цього договору. Така заявка до митного оформлення не надана. Також, декларантом надано договір між експедитором та перевізником №96/1 від 28.12.2022 рокуде у п.2.3 цього договору вказано що Заявка з конкретними умовами по кожному замовленню є невід`ємною частиною цього договору. Така заявка до митного оформлення не надана».

Зазначена обставина не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту, а відповідно не є підставою для винесення рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товаруа також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вже зазначалось, п.6 ч.2 ст.53 МК України не містить вимог чи переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За аналогією закону, вимоги про надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарівнаведені в Наказі Мінфіну України №599 від 24.05.2012 року стосовно порядку заповнення декларації митної вартості. Зазначені вимоги є альтернативними, в тому числі допускається надання: рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Заявка на транспортно-експедиційні послуги не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно ст.53 МК України та Наказу Мінфіну України №599, а відповідно не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

З аналізу встановлених обставин вбачається, що декларант подав усі документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається відповідач не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

В свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність підстав, передбачених ч.3 ст.54 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у позивача.

Отже, висновок відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, суд вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовуються вище наведеним.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позивач надав відповідачу необхідні документи, за результатами розгляду яких можливе проведення обчислення заявленого рівня митної вартості; зауваження митниці повністю спростовані доводами позивача та долученими до матеріалів справи доказами; надані до митного оформлення декларантом документи містять усі відомості, що підтверджують складові митної вартості та не містять розбіжностей.

Водночас, відповідачем до суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, оскаржуване рішення Дніпровської митниці №UA110110/2023/300002/1 від 11.01.2023 року про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи протиправність винесеного рішення про коригування митної вартості товарів є протиправною і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110110/2023/000003 від 11.01.2023 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Карвей» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5 368грн. 00коп., що документально підтверджується платіжними дорученнями №1961 від 10.02.2023 року та №1976 від 15.03.2023 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 5 368грн. 00коп. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п.1, 2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд враховує, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «Карвей» у справі здійснювала адвокат Олена Лукомська.

01.02.2023 року між ТОВ «Карвей» та Адвокатським бюро «ГЕРМАН І ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої допомоги №01-01-02/23.

Згідно з п.3.3 Договору про надання правової допомоги, замовник здійснює попередню оплату у розмірі 12000 грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим Договором, протягом двох днів з моменту укладення Договору, в якості попередньої оплати за надані послуги.

Відповідно до п.4.1. Договору про надання правової допомоги факт належного виконання Виконавцем зобов`язань з даного Договору фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг.

На виконання вимог зазначеного договору та акту прийому-передачі наданих послуг від 10.02.2023, здійснена попередня оплата на підставі рахунку-фактури №12/23 від 01 лютого 2023 року за платіжною інструкцією №6922 від 02.02.2023 на суму 12 000грн. 00коп.

Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 12 000грн. 00коп.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір гонорару адвоката у сумі 12000грн. є фіксованим, узгодженим сторонами та фактично є сплаченим клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією №6922 від 02.02.2023 року.

Таким чином, наведені обставини не вимагають будь-якого іншого підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги та надання суду актів наданих послуг (виконаних робіт) з детальним описом їх обсягів та вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, а саме: «витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, клопотання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000грн. 00коп. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Карвей до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110110/2023/300002/1 від 11.01.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000003 від 11.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, 49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карвей (код ЄДРПОУ 40173275, 49000, м.Дніпро, вул.Винокурова, буд.1) судовий збір у розмірі 5368 грн. 00коп. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000грн. 00коп. (дванадцять тисяч гривень)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова