Рішення

від 31.08.2023 по справі 226/210/23

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/210/23

Справа № 226/210/23

Провадження № 2/226/229/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Чередниченко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Гулого Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, третя особа - Міністерство енергетики України, про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, третя особа - Міністерство енергетики України, про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 16.12.1998 року по 24.07.2020 року він перебував у трудових відносинах з Центральним Штабом Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби, обіймав посаду начальника Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України, на яку його було призначено наказом Міністерства вугільної промисловості України № 517/к від 16.12.1998 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1985 від 15.12.1998 року. 24.07.2020 року на підставі наказу Міністерства енергетики України № 82-к\к від 10.07.2020 року його було звільнено із займаної посади за п.2 ст.36 КЗпП України в зв`язку з закінченням строку дії контракту. У липні 2020 року відповідачем було ознайомлено його з наказом про звільнення та видано на руки його трудову книжку. Відповідачем крім другої частини заробітної плати у розмірі 13578,80 грн за липень 2020 було нараховано та виплачено шляхом перерахування безготівковим платежем компенсацію за невикористані 67 днів щорічної відпустки з урахуванням утриманих податків та зборів у сумі 91207,32 грн. Друга частина заробітної плати за липень і сума компенсації за невикористані дні відпустки були перераховані йому платіжним дорученням № 276 від 24.07.2020 року. Крім того, згідно наданих ним до відповідача листків непрацездатності за період з 23.07.2020 року по 07.08.2020 року, йому було виплачено платіжним дорученням № 326 від 27.08.2020 року 2684,34 грн. В той же час у відповідності до вимог чинного законодавства повного розрахунку та виплати усіх сум відповідачем при звільненні позивачу здійснено не було. Відповідно до приписів ч.1 ст.116 КЗпП України остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Однак, в день його звільнення 24.07.2020 року, відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату всіх належних коштів, в тому числі вихідної допомоги, що є грубим рушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Відповідно до п. 6.7 наказу № 815 від 19.10.2012 Міністерства вугільної промисловості України «Про затвердження Положення про Державну гірничорятувальну службу у вугільній промисловості України» в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, рятувальникам ДВГРС гарантуються пільги, компенсації, правові та соціальні гарантії у межах, визначених законодавством. Наказом Міністерства палива та енергетики України від 22.01.2002 року №25 затверджено «Положення про проходження служби основним особовим складом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості». Розділом 5 вказаного положення передбачено, що трудові взаємовідносини в підрозділах ДВГРС у міжаварійний період регулюються законодавством України про працю, уставами, затвердженими нейтральним органами виконавчої влади, та цим Положенням. Права, обов`язки, соціальні гарантії, а також дисциплінарна відповідальність особового складу ДВГРС визначаються Кодексом законів про працю, Законом України «Про аварійно-рятувальні служби», іншими нормативно-правовими актами. За змістом ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору власником або уповноваженим ним органом працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Сума вихідної допомоги може визначитись колективним договором, але розмір такої грошової допомоги не може бути меншим тримісячного середнього заробітку. Колективний договір може визначити розмір вихідної допомоги у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (тобто коли розірвання трудового договору настало з ініціативи працівника згідно зі ст.ст.38, 39 КЗпП, але цей розмір теж не може бути меншим тримісячного середнього заробітку. Стаття 44 КЗпП визначає мінімальний, але обов`язковий рівень для надання вихідної допомоги. Згідно із ст.116 КЗпП виплата вихідної допомоги проводиться разом з усіма іншими сумами, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник в день звільнення не працював. Всіх цих приписів законодавства відповідачем дотримано не було. Письмові звернення позивача до відповідача про здійснення повного розрахунку з усіх виплат, що належали позивачу при звільненні, були проігноровані, повний розрахунок не здійснено.

Відповідно до п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 03.07.2001 року (з доповненнями та змінами), працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років трьох середньомісячних заробітків, яка відносяться на валові витрати підприємства. Відповідач був зобов`язаний дотримуватися положень даної Галузевої Угоди та виплатити йому при звільненні як працівнику, що має право на пенсію за віком, одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, оскільки стаж його роботи у вугільній галузі складав на момент звільнення 40 років. Підставою для такого нарахування та виплати одноразової допомоги був той факт, що він на протязі 22 повних років працював безперервно в установі відповідача та отримавши право на пенсію за віком, підтверджену пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , вперше був звільнений на пенсію 24.07.2020 року. Вважає, що належним способом захисту порушених його прав за вказаних обставин є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків з розрахунку: 47229,98 х 3 = 144689,94 гривень. Просив суд стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 144689,94 грн, судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4999,00 грн. та сплачений ним судовий збір у розмірі 1446,90 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами, просили задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача також уточнив позовні вимоги, зазначивши що позивач просить суд стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні в сумі 141689,94 грн., оскільки при розрахунку суми стягнення було допущено арифметичну помилку і три середньомісячних заробітки позивача складають саме 141689,94 грн., а не 144689,94 грн., як зазначено в позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимогине визнає,вважає щозаявлений позовне підлягаєзадоволенню,просить відмовитиу задоволенніпозовних вимог,посилаючись нанаступне.Відповідно дост.6Закону України«Про управлінняоб`єктами державноївласності» уповноваженіоргани управліннявідповідно допокладених наних завданьпризначають напосаду тазвільняють зпосади керівниківдержавних унітарнихпідприємств,у якихне утворенонаглядову раду,установ,організацій тагосподарських структур,у статутномукапіталі якихбільше 50відсотків акцій(часток)належать державі,та вяких неутворено наглядовураду,укладають ірозривають зними контракти,здійснюють контрольза дотриманнямїх вимог.Відповідно доп.4.22Положення проДержавну воєнізованугірничорятувальну службуу вугільнійпромисловості України,затвердженого наказомМіненерговугілля Українивід 19.10.2012№ 815,зареєстрованого вМінюсті 07листопада 2012р.за №1871/22183,ДВГРС очолюєначальник,який одночасноє начальникомЦентрального штабуДВГРС,що призначаєтьсяна посадуі звільняєтьсяз посадивідповідно дочинного законодавства.Відповідно доп.1розділу VIвищевказаного Положенняпоточне (оперативне)управління ЦШДВГРС здійснюєйого начальник,який призначаєтьсяна посадута звільняєтьсяз посадиУповноваженим органомуправління упорядку передбаченомузаконодавством.З начальникомукладається контракт,у якомувизначається строкйого найму,права,обов`язки івідповідальність сторін,умови матеріальногозабезпечення іорганізації праці,умови розірвання(припинення)договору,в томучислі дострокового,інші умовинайму,за погодженнямсторін.Начальник підзвітнийта підконтрольнийУповноваженому органууправління.Порядок укладенняконтрактів ізкерівниками державнихпідприємств,установ таорганізацій державноїформи власностівизначений постановоюКабінету МіністрівУкраїни від19березня 1993року №203«Про застосуванняконтрактної формитрудового договоруз керівникомпідприємства,що єу державнійвласності» тапри укладенніконтракту зкерівниками державнихпідприємств,установ,організацій застосовуєтьсяТипова формаконтракту зкерівником підприємства,що єу державнійвласності,яка затвердженапостановою КабінетуМіністрів Українивід 02.08.1995№ 597.Тобто,посада начальникаДержавної воєнізованоїгірничорятувальної служби,як керівникадержавної організації,підпадає підвимоги чинногозаконодавства щодоукладення трудовогодоговору зУповноваженим органомуправління увигляді контракту.Уповноваженим органомуправління станомна моментприпинення трудовихвідносин зпозивачем єМіністерство енергетикиУкраїни.Уповноважений органуправління іпозивач протягомвсього періодуроботи останнього,починаючи з1998року укладалита переукладалина новітерміни контракти:в томучислі іу 2015році укладенийконтракт від24.07.2015року №03-в/15,термін діїякого,відповідно дододаткової угоди,підписаної сторонами01.07.2019року,був встановленийз 25.07.2019до 24.07.2020року включно.У зв`язкуіз закінченнямстроку діїконтракту,він бувприпинений Міненерговідповідно доп.2ст.36КЗпП України,на п.п.а)пункту 25(післязакінчення строкудії контракту)відповідно донаказу Міністерстваенергетики Українивід 10.07.2020№ 82-к/к«Про звільнення ОСОБА_1 ».Ці обставинивизнаються відповідачемта неоспорюються.Відповідно доч.3ст.21КЗпП Україниконтракт єособливою формоютрудового договору,в якомустрок йогодії.права,обов`язкиі відповідальністьсторін (втому числіматеріальна),умови матеріальногозабезпечення іорганізації праціпрацівника,умови розірваннядоговору,в томучислі дострокового,можуть встановлюватисяугодою сторін.Сторонами Контрактувиступали ОСОБА_1 та Уповноваженийорган управління.При цьому,ЦШ ДВГPCніяким чиномне впливавна узгодженісторонами умовиконтракту,які встановлювалисьвиключно заугодою сторінзазначених трудовихвідносин.Укладений увідповідності ззаконодавством контрактта додатковіугоди донього булипідписані сторонамина погодженихними умовах,що свідчитьпро ознайомленняпозивача зумовами контрактудо йогопідписання.Зміст контрактувідповідає Типовійформі контрактуз керівникомпідприємства,що єу державнійвласності,затвердженій постановоюКабінету МіністрівУкраїни від02.08.1995№597та міститьпогоджені сторонамиїх взаємніправа таобов`язки,умови щодоматеріального забезпеченнякерівника,умови щодовідповідальності сторінта вирішенняспорів,умови внесеннязмін ідоповнень доконтракту тайого припиненнята термінйого дії.Відповідно доп.4постанови КабінетуМіністрів Українивід 19березня 1993року №203«Про застосуванняконтрактної формитрудового договоруз керівникомпідприємства,що єу державнійвласності» оплатапраці таматеріальне забезпеченнякерівника підприємствавизначаються уконтракті,провадяться зарахунок коштівпідприємства івстановлюються упрямій залежностівід результатіввиробничо-господарськоїдіяльності підприємства.Умови ірозміри оплатипраці керівниківпідприємств,заснованих надержавній ікомунальній власності,встановлюються вконтракті зурахуванням нормпостанови КабінетуМіністрів Українивід 19.05.1999року №859«Про умовиі розміриоплати працікерівників підприємств,заснованих надержавній,комунальній власності,та об`єднаньдержавних підприємств»(зізмінами).Цією постановоювизначено вичерпнийперелік іграничні розміридоплат,надбавок,премій івинагород,які можебути встановленокерівникові державногопідприємства.Встановлення будь-якихінших виплат,в т.ч.виплат,які можутьбути встановленіколективним договором,керівникові державногопідприємства постановоюне передбачено.Умови матеріальногозабезпечення позивачамістяться урозділі 3Контракту (знаступними змінамиі доповненнями),та визначенівідповідно довказаних вищенормативно-правовихактів,а такожу залежностівід результатівдіяльності ЦШДВГPCвідповідно довизначених уПоложенні проЦШ ДВГPCзавдань тафункцій.Додатковою угодоюдо умовконтракту від24.07.2015року №03-в/15з начальникомДержавної воєнізованоїгірничорятувальної службиу вугільнійпромисловості (ДВГPC) ОСОБА_1 ,укладеною міжпозивачем таУповноваженим органомуправління 25липня 2019року,були внесенізміни доумов Контрактув частиніматеріального забезпечення,які діялидо моментуйого припинення.У пункті18додаткової угодивід 25.07.2019передбачено,що завиконання обов`язків,передбачених контрактом,керівникові нараховуєтьсязаробітна платаза рахуноккоштів,передбачених наоплату праціпрацівників ЦШДВГРС,виходячи зфактично відпрацьованогочасу таустановлених керівнику: посадового окладу в розмірі 11962 гривні; надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу; надбавки за складність та напруженість у роботі у розмірі 50 відсотків посадового окладу; доплати занауковий ступіньдоктора науку розмірі25відсотків посадовогоокладу; винагороди за вислугу років залежно від стажу безперервної роботи в розмірах, передбачених Галузевою угодою для відповідної категорії працівників; премії за основними результатами діяльності у розмірі 100 відсотків заробітку, на який нараховується премія за виконання встановлених показників. Пунктом 21 додаткової угоди від 25.07.2019 визначено, що крім умов матеріального забезпечення, зазначених у пунктах 18-20, керівникові можуть бути встановлені інші умови, що не заборонені законодавством. Але, аналізуючи додаткову угоду від 25.07.2019, інших умов матеріального забезпечення або будь-яких гарантованих виплат, належних позивачу при його звільненні у зв`язку з закінченням терміну дії контракту сторонами не узгоджено. Тобто, сторонами контракту досягнута згода про виключні умови матеріального забезпечення, які знайшли своє відображення у додатковій угоді від 25.07.2019. Представником позивача не надано доказів, які б свідчили про те, що протягом дії контракту позивач оскаржував би його умови та/або ініціював внесення змін та доповнень до його положень, та які були б погоджені сторонами.

Згідно законодавства, яке регулює діяльність ЦШ ДВГРС, затвердження головним розпорядником коштів (Міненерго) плану використання бюджетних коштів та плану витрат ЦШ ДВГРС здійснюється на підставі детально обґрунтованих напрямків витрат відповідача, в тому числі і напрямку «Оплата праці». Планування видатків на оплату праці начальника ДВГРС здійснюється виключно на підставі матеріального забезпечення, визначеного у контракті, укладеному між начальником ДВГРС та Уповноваженим органом управління. У зв`язку з цим, плановими документами ЦШ ДВГРС на 2020 рік за напрямком витрат «Оплата праці», які підписані безпосередньо позивачем, заплановані виключно ті видатки на оплату матеріального забезпечення, які передбачені умовами укладеного контракту між Уповноваженим органом управління та позивачем. ЦШ ДВГРС не має права приймати на себе зобов`язання з виплати матеріального забезпечення, не передбаченого Контрактом. Здійснення витрат, не передбачених плановими документами, відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України є нецільовим використанням бюджетних коштів (нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням. встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет): напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій: бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів), за вчинення якого наступає відповідальність, передбачена ст. 121 Бюджетного кодексу України.

Представник позивачастверджує,що «вдень звільненняпозивача відповідачписьмово неповідомив йогопро нарахованісуми належніпри звільненніта нездійснив виплатувсіх належнихкоштів,в томучислі вихідноїдопомоги,що єгрубим порушеннямч.1ст.116КЗпП України»і вимагаєстягнути зЦШ ДВГРС«вихідну допомогупри звільненні»,та вобґрунтування позовнихвимог,посилається напорушення збоку відповідачаст.ст.44,116КЗпП України.Відповідно дост.116КЗпП України«При звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,власник абоуповноважений ниморган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму». Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо), про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17. В день звільнення позивач не працював. У зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці в день звільнення, начальником відділу кадрів та спеціального обліку ЦШ ДВГРС йому був надісланий лист від 24.07.2020 № 02-1/440 про направлення на ознайомлення наказу Міненерго від 10.07.2020 № 82-к/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та про необхідність отримати трудову книжку та одночасно з листом було направлене повідомлення від 24.07.2020 № 2 про суми, належні при звільненні. Проте, ні наказ про звільнення, ні повідомлення від 24.07.2020 № 2 із підписом про ознайомлення з цими документами не були повернуті позивачем до ЦШ ДВГРС. Загальна сума, що належала ОСОБА_1 при звільненні склала 104786,12 грн, з яких 13578,80 грн - заробітна плата, 91207,32 грн - компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Платіжним дорученням № 276 від 24.07.2020 року дана сума була перерахована ОСОБА_1 на особистий рахунок AT «Державний ощадний банк України». Також позивачеві була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності за два робочих дні (23 та 24 липня 2020 ) в сумі 3334,58 грн., з урахуванням утриманих податків та зборів виплата склала 2684,34 грн. Платіжним дорученням № 326 від 27.08.2020 дана сума була перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1 в AT «Державний ощадний банк України». Факт отримання зазначених виплат представником позивача не спростовується, визнається як відповідачем, так і представником позивача та не підлягає доказуванню. З огляду на викладене, відповідач, керуючись умовами укладеного між Уповноваженим органом та позивачем контракту, сплатив позивачеві всі суми, які належали йому при звільненні, дотримуючись при цьому державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах (виплачена заробітна плата, компенсація за дні невикористаної відпустки, а також оплачені дні тимчасової непрацездатності. що виникли до та тривали на дату звільнення позивача). Станом на дату звільнення від позивача не поступало заяв та/або документів про виплату йому інших сум: наказ Міненерго від 10.07.2020 № 82-к/к «Про звільнення ОСОБА_1 » також не містив застереження щодо здійснення будь-яких виплат. Трудовий договір з позивачем розірваний відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу Законів про працю України і у ЦШ ДВГРС не було підстав для виплати позивачеві вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, оскільки трудові відносини з позивачем припинені за підставою, що не передбачає її виплату.

Представникпозивача наводитьв позовіокремі пунктиГалузевої угодиміж Міністерствоменергетики тавугільної промисловостіУкраїни,іншими державнимиорганами,власниками (об`єднаннямивласників),що діютьу вугільнійгалузі,і всеукраїнськимипрофспілками вугільноїпромисловості від03.07.2001року зметою донесеннядо судутези щодопоширення всіхїї умовна ДВГРС.Зокрема,в абз.5crop.5позову міститьсятвердження щовідповідач бувзобов`язанийдотримуватися положеньГалузевої угоди,в томучислі іпункту 12.15. Як вбачається з позову, представник позивача наводить лише ті пункти Галузевої угоди, які йому вигідно донести до суду у якості наявності права позивача на отримання певних виплат, залишаючи поза увагою суду інші, не менш значимі пункт, які слід розглядати в контексті з пунктом 12.15. а саме: «11.12. Мінвуглепром спільно з профспілками в 2008 р. підготує і в установленому порядку внесе пропозиції щодо зміни чинного законодавства з метою забезпечення фінансовими джерелами галузевих гарантій і пільг для працівників і пенсіонерів ДВГРС, підприємств вуглереструктуризації та гідрозахисту». Станом на сьогодні відсутній нормативно-правий акт, яким мало б врегульоване вказане вище питання то, відповідно, у ЦШ ДВГРС на додачу до відсутності підстав для здійснення подібних виплат у контракті позивача, також відсутнє законодавчо визначене фінансове джерело для виплати зазначених гарантій та пільг. У пункті 12.15 Галузевої угоди зазначено, але залишено поза увагою представника позивача, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства. ЦШ ДВГРС є неприбутковою організацією за ознакою неприбутковості 0031 (рішення № 1605064600162 від 07.12.2016 прийнятого Красноармійською ОДНІ Головного управління ДФС у Донецькій області (Димитрівське відділення), внесений до Реєстру неприбуткових організацій, який є відкритим джерелом інформації. Відповідно до Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 (у редакції наказу МФУ від 28.04.2017 № 469) доходи неприбуткових організацій не містять показника «валові витрати», тому вважають, що пункт 12.15 Галузевої угоди є взаємовиключаючим щодо його застосування відносно ДВГРС в цілому, та зокрема - відносно ЦШ ДВГРС. Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Починаючи з 2008 року, сторонами Галузевої угоди не виконані взяті на себе зобов`язання щодо врегулювання питання фінансування галузевих гарантій і пільг для працівників і пенсіонерів ДВГРС. Представник позивача не акцентує увагу суду на тому факті, що під час укладення Колективного договору (який не затверджується Уповноваженим органом управління, як стверджує представник позивача, оскільки відповідно до ст.3 Закону України «Про колективні договори та угоди» його сторонами є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця). Позивач, виконуючи делеговані йому Уповноваженим органом управління як керівнику повноваження щодо проведення колективних переговорів і укладання колективного договору (п. 14 контракту), був його підписантом, виступаючи в колективних переговорах стороною роботодавця (п. 1.3. Колективного договору). Тобто зобов`язання, які прийняли на себе сторони Колективного договору щодо врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавця, були прийняті за керівництва позивача, який обіймаючи посаду керівника ЦШ ДВГРС, маючи повноваження щодо проведення колективних переговорів та укладаючи Колективний договір з трудовим колективом не прийняв на себе зобов`язання щодо реалізації галузевих гарантій і пільг для працівників і пенсіонерів ЦШ ДВГРС, передбачених Галузевою угодою, додаткових соціальних прав, не ініціював їх включення до Колективного договору ЦШ ДВГРС.

Виходячи із змісту позовних вимог, представник позивача вимагає стягнути з ЦШ ДВГРС на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі, який самостійно розрахований представником позивача та наводиться у позовній заяві. Розрахунок складається з суми середнього заробітку позивача (розмір якою відповідачем не оскаржується), помноженого на три місяці: 47229,98 х 3 = 144689,94, але в розрахунку є арифметична помилка, оскільки 47229,98 грн х 3 міс. = 141689,94 грн, а не 144689,94.

Заперечують і щодо сум заявленого представником позивача судового збору у розмірі 1446,90 грн та судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4999 грн, оскільки згідно Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовної заяви майнового характеру повинні сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову. З урахуванням неправильно розрахованої суми ціни позову розмір судового збору повинен складати 1416,9 грн. Відповідно до статті 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомог. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер на надання правової допомоги не замінює договору про надання правової допомоги, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги клієнту (рішення РАУ № 57 від 12 квітня 2019 року). Частина 2 статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентує вичерпні випадки надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі. Ч.8 ст.141 ЦІ ІК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 933/445/19. Докази понесених витрат на правничу допомогу, відповідачем не отримані. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи - Міністерства енергетики України, надав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості про стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільнені у розмірі 144689,94 грн, судових витрат на професійну правову допомогу 4999 грн та судового збору у розмірі 1446,90 грн, зазначивши, що відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Порядок укладення контрактів із керівниками підприємств, установ та організацій державної форми власності визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності». При укладенні контракту з керівниками державних підприємств, установ, організацій застосовується Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 № 597. Разом з цим, додатковою угодою до умов контракту від 24.07.2015 року № 03-в/15 з начальником Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості (ДВГРС) Смолановим Сергієм Миколайовичем, укладеною між Позивачем та Уповноваженим органом управління 25 липня 2019 року, були внесені зміни до умов Контракту в частині матеріального забезпечення, які діяли до моменту його припинення. У пункті 18 додаткової угоди від 25.07.2019 передбачено, що за виконання обов`язків, передбачених контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок коштів, передбачених на оплату праці працівників ЦШ ДВГРС, виходячи з фактично відпрацьованого часу та установлених керівнику: посадового окладу в розмірі 11962 гривні; надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу; надбавки за складність та напруженість у роботі у розмірі 50 відсотків посадового окладу; доплати за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25 відсотків посадового окладу; винагороди за вислугу років залежно від стажу безперервної роботи в розмірах, передбачених Галузевою угодою для відповідної категорії працівників; премії за основними результатами діяльності у розмірі 100 відсотків заробітку, на який нараховується премія за виконання встановлених показників. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Разом зцим,умови ірозміри оплатипраці керівниківпідприємств,заснованих надержавній ікомунальній власності,встановлюються вконтракті зурахуванням нормпостанови КабінетуМіністрів Українивід 19.05.1999№ 859«Про умовиі розміриоплати працікерівників підприємств,заснованих надержавній,комунальній власності,та об`єднаньдержавних підприємств»(зізмінами).Цією постановоювизначено вичерпнийперелік іграничні розміридоплат,надбавок,премій івинагород,які можебути встановленокерівникові державногопідприємства.Встановлення будь-якихінших виплат,в томучислі виплатякі можутьбути встановленіколективним договором,керівникові державногопідприємства постановоюне передбачено.Відповідно достатті 14Закону України«Про оплатупраці» договірнерегулювання оплатипраці працівниківпідприємств здійснюєтьсяна основісистеми угод,що укладаютьсяна національному(генеральнаугода),галузевому (галузева(міжгалузева)угода),територіальному (територіальнаугода)та локальному(колективнийдоговір)рівнях відповіднодо законів.До тогож,на виконанняпункту 16Положення проДержавну воєнізованугірничорятувальну службуу вугільнійпромисловості,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від5листопада 1992року №608та зметою впорядкуванняумов оплатипраці працівниківДержавної воєнізованоїгірничорятувальної службиу вугільнійпромисловості наказомМіністерства паливата енергетикиУкраїни від16.08.2002№ 484(зізмінами),зареєстрованого вМіністерстві юстиціїУкраїни 05.11.2002за №870/7158,затверджено Положенняпро грошовезабезпечення особовогоскладу Державноївоєнізованої гірничорятувальноїслужби увугільній промисловості.Положенням прогрошове забезпеченнявстановлено,що вонопоширюється наосновний ідопоміжний складДержавної воєнізованоїгірничорятувальної службиу вугільнійпромисловості івизначає умовита розміриоплати праціїї працівниківна підставізаконодавчих танормативно-правовихактів України,генеральної,галузевої угод,колективних договоріву межахбюджетних асигнувань,передбачених планомвикористання бюджетнихкоштів таінших доходів. Так, додатком 30 до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001, є Положення про оплату праці працівників Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України. Пунктом 1.3 Розділу 1 Положення визначено доплати, надбавки, а також інші виплати, не передбачені цим положенням встановлюються працівникам у трудових договорах (контрактах) залежно від умов, передбачених нормативно-правовими актами та Галузевою угодою. Отже, враховуючи вищевикладене сторонами контракту досягнута згода про виключні умови матеріального забезпечення, які зазначені у додатковій угоді від 25.07.2019. Разом в цим, Міненерго вважає що відповідач, керуючись умовами укладеного між Міністерством енергетики України та Позивачем Контракту, сплатив Позивачу всі суми, які належали йому при звільненні, дотримуючись при цьому державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах (виплачена заробітна плата, компенсація за дні невикористаної відпустки, а також оплачені дні тимчасової непрацездатності, що виникли до та тривали на дату звільнення Позивача). Крім того, щодо застосування норм статті 44 Кодексу законів про працю України пояснив, що відповідно до статті 44 КЗпП (в редакції, що діяла на момент припинення трудових відносин) при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 та 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, враховуючи вищевказану статтю, вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи та сплачується за умови припинення трудових відносин з підстав, зазначених у ст. 44 Кодексу. Трудовий договір з позивачем розірваний відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу, у ЦШ ДВГРС не було підстав для виплати позивачеві вихідної допомоги, передбаченої ст.44 Кодексу, оскільки трудові відносини з Позивачем припинені за підставою, що не передбачає її виплату. Враховуючи вищевикладене Міненерго вважає, що ЦШ ДВГРС не порушено норми вищевказаного закону, оскільки позивача було звільнено з інших підстав, передбаченими пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що на думкувідповідача,підписанням контрактута додатковоїугоди донього 03-в/15від 24.07.2015року ОСОБА_1 відмовився відотримання будь-якихгрошових виплат,крім передбаченихконтрактом.Намагаючись придативигляд законностіта обґрунтованостіцьому висновку,відповідач навіву відповідіна відзивцитати зрізноманітних нормативнихдокументів,якими обґрунтувавв томучислі фактналежності ЦШДВГРС доюридичних осібпублічного права,а такожвстановив йогоорганізаційно-правовуформу господарюванняяк державної.Крім того,відповідач повідомивсуду,що матеріально-технічнета фінансовезабезпечення діяльностіЦШ ДВГPCздійснюється зарахунок коштівДержавного бюджетуУкраїни,коштів суб`єктівгосподарювання (гірничихпідприємств),у томучислі віднадання платнихпослуг,а такождобровільних пожертвувань юридичнихі фізичнихосіб,інших незаборонених законодавствомджерел.Він зазначає,що вказаніфакти ніколине ставилисяпід сумнівстороною позивача,і тимбільше вонине єпредметом спорув данійсправі,тому надаватиїм оцінкуне маєнеобхідності.Спростовуючи помилковівисновки представникавідповідача,зазначає,що ОСОБА_1 має правона отриманнявихідної допомогине взв`язку зтим,що з1998року бувпризначений напосаду начальникаЦШ ДВГРС,а взв`язку зтим,що з1983року безперервнопрацював напідприємствах іорганізаціях Міністерствавугільної промисловостіУРСР тайого правонаступників,про щоВідповідачу беззаперечновідомо,оскільки вйого розпорядженніз 1983року домоменту звільненняу 2020році знаходивсяоригінал трудовоїкнижки ОСОБА_1 ,в якомузазначено цівідомості.Щодо посиланняПредставника Відповідачана рішенняВеликої ПалатиВерховного Судуу справі№ 821/1083/17,яка,на йогодумку,повинна бутипрецедентом привирішенні справи№ 226/210/23за принципомподібності правовідносин,звертає увагуна те,що заусталеною правовоюпозицією ВеликоїПалати ВерховногоСуду подібністьправовідносин означаєтотожність суб`єктногоскладу учасниківвідносин,об`єкта тапредмета правовогорегулювання,а такожумов застосуванняправових норм.Зміст правовідносинз метоюз`ясування їхподібності урізних рішенняхсуду (судів)першої таапеляційної інстанціївизначається обставинамикожної конкретноїсправи (змістомпозовних вимог,часом,місцем,підставами виникнення,припинення чизміни відповіднихправовідносин,встановленими судомфактичними обставинамисправи).У справі№ 821/1083/17судами розглядалисяпозовні вимогив адміністративнійсправі запозовом ОСОБА1до УправлінняДержавної пенітенціарноїслужби Українив Херсонськійобласті,Автономній РеспубліціКрим там.Севастополі простягнення середньомісячногозаробітку зачас затримкивиплати одноразовоїгрошової допомогипри скороченніштатів,що немає нічогоспільного зпредметом тапідставами позовнихвимог усправі №226/210/23,щовизначено навітьу видісудочинства,яке усправі запозовом ОСОБА_1 є цивільним,а неадміністративним.

Крім того, вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства також і заперечення представника відповідача щодо відсутності доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу при розгляді справи № 226/210/23, оскільки до матеріалів позовної заяви було додано оригінал квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1446,90 грн. та витяг з Договору № 7 від 25 січня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Кришталь В.І., згідно п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат за адвокатську винагороду бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги з надання правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 2.1. цього договору визначено, що адвокат зобов`язується надати клієнтові юридичні послуги щодо представництва клієнта та інших видів правової допомоги для забезпечення і захисту інтересів клієнта при здійсненні ним адміністративних, фінансово-господарських, трудових та цивільних правовідносин, в тому числі щодо поновлення порушених майнових та немайнових прав клієнта при здійсненні повного розрахунку (виплати всіх належний йому сум грошових коштів) в зв`язку зі звільненням з ЦШ ДВГРС шляхом ведення претензійної роботи, досудових перемовин, збиранням доказів та звернення до суду з позовними заявами. Пунктом 4.1 цього договору визначено, що гонорар адвоката за весь обсяг правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 4999 грн. та не потребує складання будь-яких додаткових документів. Всі заяви по суті справи, клопотання про витребування доказів, адвокатські запити з метою отримання інформації, яка може бути використана в якості доказів у справі, складені та підписані адвокатом Кришталь В.І як представником відповідача, який брав і бере участь у судових засіданнях в цій якості, що беззаперечно доводить факт надання адвокатських послуг. У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Враховуючи розмір позовних вимог у 144689,94 грн., розмір гонорару адвоката у 4999 грн відповідає критерію співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Варто також зауважиш, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 16.12.1998 року по 24.07.2020 року перебував у трудових відносинах з Центральним Штабом Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби, обіймаючи посаду начальника Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України, на яку його було призначено наказом Міністерства вугільної промисловості України № 517/к від 16.12.1998 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1985 від 15.12.1998 року, був звільнений 24.07.2020 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП України наказом Міністерства енергетики України № 82-к/к від 10.07.2020 року. Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , наказів про прийом на роботу та звільнення, контракту та додаткових угод, стаж його роботи у вугільній промисловості перевищує 20 років (т.1 а.с. 41-43, 99-101, 103, 104, 198, 199, т.2 а.с.54).

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (т.1 а.с.98).

Згідно листа Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості №07-1/80 від 03.02.2022 року, оплата праці ОСОБА_1 здійснювалась напідставі умовконтракту,укладеного нимз Уповноважениморганом управління(Міненерговугілля)від 24.07.2015№ 03-в/15.Згідно табелюобліку використанняробочого часуза липень2020року ОСОБА_1 у липнівідпрацював додня звільнення16робочих днів.За фактичновідпрацьований часйому нарахованазаробітна платав сумі32855,65грн,а саме:посадовий оклад-8715,13грн (встановленийКонтрактом посадовийоклад 12528грн:23робочих дніу липні2020року х16робочих днів,фактично відпрацьованих ОСОБА_1 );надбавка зависокі досягненняу праці(50%посадового окладзгідно умовКонтракту)-4357,57грн.(8715,13грн.х 50%);надбавка заскладність танапруженість уроботі (50%посадового окладузгідно умовКонтракту)-4357,57грн.(8715,13грн.х 50%);доплата занауковий ступіньдоктора наук(25%посадового окладузгідно умовКонтракту)-2178,78грн.(8715,13грн.х 25%);премія заосновними результатамидіяльності (100%заробітку,на якийнараховується преміязгідно умовКонтракту)-15251,48грн.(посадовийоклад 8715,13грн.+надбавка зависокі досягненняу праці4357,57грн.+доплата занауковий ступінь2178,78грн.х 100%); вислугароків (залежновід стажубезперервної роботизгідно умовКонтракту)-584.59грн.(2197грн.х 4.59=10084.23:12-840,35:23х 16).З урахуваннямутриманих податківта зборівіз заробітноїплати (ПДФО18%-5914,02грн.,військовий збір1,5%-492,83грн),а такожвиплаченого авансуза першуполовину липня2020в сумі12000грн.і утриманняза добровільнестрахування урозмірі 870грн,сума довиплати склала13578,80грн. Згідно наказу ЦШ ДВГРС від 24.07.2020 року № 66-к ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 113301,02 грн., виходячи із наступного розрахунку (1691,06 грн. середньоденна зарплата х 67 календарних днів). З урахуванням утриманих податків та зборів (ПДФО 18% - 20394,18 грн., військовий збір 1,5% - 1699,52 грн.) сума грошової компенсації до виплати склала 91207,32 грн. Загальна сума, що належала ОСОБА_1 при звільненні склала 104786,12 грн., з яких 13578,80 грн. - заробітна плата + 91207,32 грн. компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Платіжним дорученням № 276 від 24.07.2020 року вказана сума була перерахована ОСОБА_1 на особистий рахунок в AT «Державний ощадний банк України».

Крім того у серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до ЦШ ДВГРС листки непрацездатності за період з 23.07.2020 по 07.08.2020. За рахунок коштів підприємства була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності за два робочих дні (23 та 24 липня 2020 р.) в сумі 3334,58 грн. виходячи із наступного розрахунку: 1667,29 грн. середньоденний заробіток х 2 дні, з урахуванням утриманих податків та зборів (ПДФО 18 % - 600,22 грн., військовий збір 1,5 % - 50,02 грн.) виплата склала 2684,34 грн. Платіжним дорученням № 326 від 27.08.2020 р. дана сума була перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1 в AT «Державний ощадний банк України» (т.1 а.с.106-107, 109, 110, 111).

Згідно листа Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості до Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 07-5/4 від 03.01.2020 року та Зведених таблиць фонду оплати праці на 2020 рік, ЦШ ДВГРС відповідно до постанови КМУ від 23.02.2011 № 154 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для здійснення гірничорятувальних заходів на вугледобувних підприємствах» та затвердженого Міністерством фінансів України від 13.12.2019 помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2020 рік направляє для розгляду та погодження Плани використання бюджетних коштів на 2020 рік та розрахунки бюджетного фінансування на 2020 рік за бюджетною програмою КПКВК 2401100 «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах». Окремим рядком зазначена інформація щодо начальника ДВГРС (т.1 а.с.126-127, 129-146, 212-241).

Згідно листа Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості до Міністерства енергетики України № 07-5/20 від 09.01.2023 року та Зведеного фонду оплати праці на 2023 рік, ЦШ ДВГРС відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», постанови КМУ від 23.02.2011 № 154 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для здійснення гірничорятувальних заходів на вугледобувних підприємствах» та затвердженого Міністерством фінансів України від 23.12.2022 помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2023 рік (за винятком надання кредитів з Державного бюджету України) направляє для розгляду та погодження планові документи на 2023 рік за бюджетною програмою КПКВК 2401100 «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах». Окремим рядком зазначена інформація щодо начальника ДВГРС (т.1 а.с.147-158).

Згідно довідки про середню заробітну плату ЦШ ДВГРС від 27.06.2023 року, ОСОБА_1 працював у ЦШ ДВГРС у період з 16.12.1998 року по 24.07.2020 року, середній дохід на місяць за період з травня 2020 р. по червень 2020 р. становить 47230,00 грн, середній дохід за три місяці становить 141690,00 грн (т.1, а.с.128, т.2 а.с.27).

Наказом Міністерства енергетики України №398 від 24.06.2020 року затверджено Положення про Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, згідно якого, зокрема, Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості заснований на державній власності згідно з чинним законодавством, належить до сфери управління Міністерства енергетики України перейменованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та входить до складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України. Джерелами формування майна ЦШ ДВГРС є: кошти державного бюджету, виділені на утримання ЦШ ДВГРС у встановленому законодавством порядку; майно, передане йому Уповноваженим органом управління; інші джерела, не заборонені законодавством. Поточне (оперативне) управління ЦШ ДВГРС здійснює його начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління у порядку, передбаченому законодавством. З начальником укладається контракт, у якому визначається строк його найму, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання (припинення) договору, в тому числі дострокового, інші умови найму, за погодженням сторін (т.1 а.с.178-196, 197).

Між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ОСОБА_1 як начальником Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості 24.07.2015 року було укладено контракт з терміном дії з 25.07.2015 року по 24.07.2016 року, який неодноразово було продовжено на підставі додаткових угод, останній раз продовжено до 24.07.2020 року. Контрактом, зокрема, визначені умови матеріального забезпечення керівника, види нарахувань, що складають заробітну плату (а.с.200-207, 208, 209, 210-211, 212, 213, 214, 215, 215, 216, 217, 218, 219, 221).

24.07.2020 року за вих.№02-1/440 відповідачем було направлено ОСОБА_1 наказ про звільнення та роз`яснено, що йому необхідно з`явитися до відділу кадрів ЦШ ДВГРС для отримання трудової книжки (а.с.242).

Рішенням Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 07.12.2016 Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості було включено до Реєстру неприбуткових організацій (т.1 а.с.245).

Між адміністрацією і профспілковим комітетом Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості 15.11.2017 на загальних зборах трудового колективу прийнятий Колективний договір на 2017-2022 роки, який зареєстрований розпорядженням Мирноградського міського голови №450-р від 14.12.2017 року. В цьому Колективному договорі не передбачені виплати одноразової допомоги при виході на пенсію (т.2, а.с.1-13).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) визначено, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 03.07.2001 року (з доповненнями та змінами) (далі - Галузева угода), працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років трьох середньомісячних заробітків. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

Відповідно до п.3.1 Галузевої угоди, Угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об`єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Міненерговугілля України та перелічених вище підприємствах інших власників, у тому числі і тих, що знаходяться у процедурі банкрутства згідно зЗаконом України "Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", незалежно від форм власності та господарювання, на виборних та найманих працівників Профспілок, на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі.

Відповідно до п.3.2 Галузевої угоди, положення Угоди є обов`язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст.18 КЗпП України, положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженими ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст.16 КЗпП України, умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Судомвстановлено,що відповідачемпозивачу призвільненні небули виплаченів повномуобсязі кошти,належні йомувід підприємства,а саме не була виплачена одноразова допомога при звільненні у зв`язку з правом на пенсію за віком в розмірі трьох середньомісячних заробітків, яка має бути йому виплачена на підставі п.12.15 Галузевої угоди як особі, що має стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років, вперше звільняється з підприємства та має право на пенсію за віком. Розмір цієї одноразової допомоги складає 141689,94 грн., виходячи із розрахунку: 47229,98 грн. х 3 міс. = 141689,94 грн., де 47229,98 грн. - середньомісячний заробіток позивача.

При цьому суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що оскільки позивач займав посаду начальникаДержавної воєнізованоїгірничорятувальної служби у вугільній промисловості, з ним як з керівником державної організації було укладено трудовий договір з Уповноваженим органом управління (Міністерством енергетики України) у вигляді контракту. І відповідач вважає, що виключно цим контрактом визначені умови і розміри оплати праці позивача відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», якою визначено вичерпний перелік і граничні розміри доплат, надбавок, премій і винагород, які може бути встановлено керівникові державного підприємства. Встановлення будь-яких інших виплат, в т.ч. виплат, які можуть бути встановлені колективним договором, на думку відповідача, керівникові державного підприємства не передбачено.

Суд з цим не погоджується, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», а також контрактом з позивачем визначені саме умови і розміри оплати його праці, при тому що одноразова допомога, передбачена п.12.15 Галузевої угоди, не є оплатою праці, не є заробітною платою. Так, згідно пункту 3.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), не належить до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою.

Також і в Галузевій угоді пункт 12.15, на підставі якого позивач має право на відповідну одноразову допомогу, знаходиться в розділі 12 «У сфері соціальних гарантій», а не в розділі 9 «У сфері нормування та оплати праці».

Тобтоодноразова допомогапри звільненніу зв`язкуз правомна пенсіюза вікомпередбачена п.12.15Галузевої угоди,вона неє частиноюзаробітної плати,а єсоціальною гарантією,вона нерегулюється постановоюКабінету МіністрівУкраїни від19.05.1999року №859«Про умовиі розміриоплати працікерівників підприємств,заснованих надержавній,комунальній власності,та об`єднаньдержавних підприємств»та контрактомз позивачемі підлягаєвиплаті усімробітникам вугільноїгалузі,в томучислі іпозивачу якначальнику Державноївоєнізованої гірничорятувальноїслужби у вугільній промисловості.

Щодо посилання відповідача на п.11.12 Галузевої угоди, відповідно до якого Мінвуглепром спільно з профспілками в 2008 р. підготує і в установленому порядку внесе пропозиції щодо зміни чинного законодавства з метою забезпечення фінансовими джерелами галузевих гарантій і пільг для працівників і пенсіонерів ДВГРС, підприємств вуглереструктуризації та гідрозахисту, та який до теперішнього часу не було реалізовано, а також посилання на те, що Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби є неприбутковою організацією, фінансується з Державного бюджету та не має права приймати на себе зобов`язання з виплати матеріального забезпечення, не передбаченого контрактом, суд вважає, що ці доводи не можуть бути підставою для обмеження прав позивача щодо забезпечення соціальними гарантіями, зокрема передбаченими п.12.15 Галузевої угоди.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.137,141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1416,90 грн., а також витрати з професійної правничої допомоги, які згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 7 від 25.01.2022 (т.1 а.с.115-117, т.2 а.с. 89-91) складають 4999 грн. Суд вважає, що такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

На підставі ст.ст.16, 18, 47, 116 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , до Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, місцезнаходження: 85323, м.Мирноград Донецької області, пров. Робочий, 1, код ЄДРПОУ 20335814, третя особа - Міністерство енергетики України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37552996, про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні задовольнити.

Стягнути з Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у зв`язку з правом на пенсію за віком в сумі 141689 (сто сорок одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 94 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн., судовий збір в сумі 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05.09.2023.

Суддя О.А.Рибкін