Постанова

від 10.01.2024 по справі 226/210/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/547/24 Справа № 226/210/23 Суддя у 1-й інстанції - Рибкін О.А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Тимченко О.О.,

суддів - Зубакової В.П.,Остапенко В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості,

третя особа - Міністерство енергетики України,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 226/210/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, третя особа -Міністерство енергетики України,про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,

за апеляційною скаргою Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31 серпня 2023 року, повний текст рішення складено 05 вересня 2023 року (суддя Рибкін О.А.),

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що у період з 16.12.1998 року по 24.07.2020 року він перебував у трудових відносинах з Центральним Штабом Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби, обіймав посаду начальника Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України, на яку його було призначено наказом Міністерства вугільної промисловості України № 517/к від 16.12.1998 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1985 від 15.12.1998 року. 24.07.2020 року на підставі наказу Міністерства енергетики України № 82-к\к від 10.07.2020 року його було звільнено із займаної посади за пункту 2 статті 36 КЗпП України в зв`язку з закінченням строку дії контракту. У липні 2020 року відповідачем було ознайомлено його з наказом про звільнення та видано на руки його трудову книжку. Відповідачем крім другої частини заробітної плати у розмірі 13 578,80 грн за липень 2020 було нараховане та виплачено шляхом перерахування безготівковим платежем компенсацію за невикористані 67 днів щорічної відпустки з урахуванням утриманих податків та зборів у сумі 91 207,32 грн. Друга частина заробітної плати за липень і сума компенсації за невикористані дні відпустки були перераховані йому платіжним дорученням № 276 від 24.07.2020 року. Крім того, згідно наданих ним до відповідача листків непрацездатності за період з 23.07.2020 року по 07.08.2020 року, йому було виплачено платіжним дорученням № 326 від 27.08.2020 року 2 684,34 грн. В той же час у відповідності до вимог чинного законодавства повного розрахунку та виплати усіх сум відповідачем при звільненні позивачу здійснено не було. Відповідно до приписів частини 1 статті 116 КЗпП України остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. Однак, в день його звільнення 24.07.2020 року, відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату всіх належних коштів, в тому числі вихідної допомоги, що є грубим рушенням частини 1 статті 116 КЗпП України. Вважає, що належним способом захисту порушених його прав за вказаних обставин є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків з розрахунку: 47229,98 х 3 = 144 689,94 гривень.

Просив суд стягнути з відповідача на його користьвихідну допомогу при звільненні у розмірі 144 689,94 грн, судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 999,00 грн. та сплачений ним судовий збір у розмірі 1446,90 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 31 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у зв`язку з правом на пенсію за віком в сумі 141689,94 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4999,00 грн., судовий збір в сумі 14160,90 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем позивачу при звільненні не були виплачені в повному обсязі кошти, належні йому від підприємства, а самене була виплаченаодноразова допомога при звільненні у зв`язку з правом на пенсію за віком в розмірі трьох середньомісячних заробітків, яка має бути йому виплачена на підставі п.12.15 Галузевої угоди як особі, що має стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років, вперше звільняється з підприємства та має право на пенсію за віком. Розмір цієї одноразової допомоги складає 141689,94 грн., виходячи із розрахунку: 47229,98 грн. х 3 міс. = 141689,94 грн., де 47229,98 грн. - середньомісячний заробіток позивача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

В апеляційній скарзі Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , вважає рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умовами матеріального забезпечення Контракту не передбачена виплата одноразової допомоги. До того ж, фінансування відповідача за рахунок коштів державного бюджету передбачає планування видатків, в тому числі на оплату праці на підставі обґрунтованих розрахунків. Тому планування видатків на оплату праці начальника ДВГРС здійснюється виключно на підставі умов матеріального забезпечення, які визначені у Контракті, укладеному між ним та Уповноваженим органом управління. У контракті позивача не встановлені інші заохочувальні виплати, що не відносяться до оплати праці у відповідності до постанови КМУ від 19 травня 1999 року. Відповідач сплатив позивачеві всі суми, які належали йому при звільнені, дотримуючись при цьому державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах. В порушення частини 2 статті 190 ЦПК України судом не забезпечено направлення відповідачеві копії позовної заяви з доданим до неї документами, яка була надіслана відповідачу 18 квітня 2023 року на електронну адресу. Також, посилається на те, що лише 21 серпня 2023 суд долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, якого станом на дату подання позову фактично не існувало.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Смоланова С.М., в інтересах якого діє ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій представник позивача посилається на доводи викладені у позовній заява та просить відмовити у задоволенні скарги, рішення суду залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 16.12.1998 року по 24.07.2020 року перебував у трудових відносинах з Центральним Штабом Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби, обіймаючи посаду начальника Державної воєнізованої гірничо-рятувальної служби у вугільній промисловості України, на яку його було призначено наказом Міністерства вугільної промисловості України № 517/к від 16.12.1998 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1985 від 15.12.1998 року, був звільнений24.07.2020 рокуу зв`язку з закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП Українинаказом Міністерства енергетики України № 82-к/к від 10.07.2020 року. Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , наказів про прийом на роботу та звільнення, контракту та додаткових угод, стаж його роботи у вугільній промисловості перевищує 20 років(т.1 а.с. 41-43, 99-101, 103, 104, 198, 199, т.2 а.с.54).

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (т.1 а.с.98).

Згідно листа Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості №07-1/80 від 03.02.2022 року,оплата праці ОСОБА_1 здійснювалась на підставі умов контракту, укладеного ним з Уповноваженим органом управління (Міненерговугілля) від 24.07.2015 № 03-в/15. Згідно табелю обліку використання робочого часу за липень 2020 року ОСОБА_1 у липні відпрацював до дня звільнення 16 робочих днів. За фактично відпрацьований час йому нарахована заробітна плата в сумі 32855,65 грн, а саме: посадовий оклад - 8715,13 грн (встановлений Контрактом посадовий оклад 12528 грн: 23 робочих дні у липні 2020 року х 16 робочих днів, фактично відпрацьованих ОСОБА_1 ); надбавка за високі досягнення у праці (50% посадового оклад згідно умов Контракту) - 4357,57 грн. (8715,13 грн. х 50%); надбавка за складність та напруженість у роботі (50% посадового окладу згідно умов Контракту) - 4357,57 грн. (8715,13 грн. х 50%); доплата за науковий ступінь доктора наук (25% посадового окладу згідно умов Контракту) - 2178,78 грн. (8715,13 грн. х 25%); премія за основними результатами діяльності (100% заробітку, на який нараховується премія згідно умов Контракту) - 15251,48 грн. (посадовий оклад 8715,13 грн. + надбавка за високі досягнення у праці 4357,57 грн. + доплата за науковий ступінь 2178,78 грн. х 100%); вислуга років (залежно від стажу безперервної роботи згідно умов Контракту) - 584.59 грн. (2197 грн. х 4.59 = 10084.23 : 12 - 840,35 : 23 х 16). З урахуванням утриманих податків та зборів із заробітної плати (ПДФО 18% - 5914,02 грн., військовий збір 1,5 % - 492,83 грн), а також виплаченого авансу за першу половину липня 2020 в сумі 12000 грн. і утримання за добровільне страхування у розмірі 870 грн, сума до виплати склала 13578,80 грн.Згідно наказу ЦШ ДВГРС від 24.07.2020 року № 66-к ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 113301,02 грн., виходячи із наступного розрахунку (1691,06 грн. середньоденна зарплата х 67 календарних днів). З урахуванням утриманих податків та зборів (ПДФО 18% - 20394,18 грн., військовий збір 1,5% - 1699,52 грн.) сума грошової компенсації до виплати склала 91207,32 грн. Загальна сума, що належала ОСОБА_1 при звільненні склала 104786,12 грн., з яких 13578,80 грн. - заробітна плата + 91207,32 грн. компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Платіжним дорученням № 276 від 24.07.2020 року вказана сума була перерахована ОСОБА_1 на особистий рахунок в AT «Державний ощадний банк України».

Крім того, у серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до ЦШ ДВГРС листки непрацездатності за період з 23.07.2020 по 07.08.2020. За рахунок коштів підприємства була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності за два робочих дні (23 та 24 липня 2020 р.) в сумі 3334,58 грн. виходячи із наступного розрахунку: 1667,29 грн. середньоденний заробіток х 2 дні, з урахуванням утриманих податків та зборів (ПДФО 18 % - 600,22 грн., військовий збір 1,5 % - 50,02 грн.) виплата склала 2684,34 грн. Платіжним дорученням № 326 від 27.08.2020 р. дана сума була перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1 в AT «Державний ощадний банк України» (т.1 а.с.106-107, 109, 110, 111).

Згідно листа Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості до Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 07-5/4 від 03.01.2020 року та Зведених таблиць фонду оплати праці на 2020 рік,ЦШ ДВГРСвідповідно до постанови КМУ від 23.02.2011 № 154 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для здійснення гірничорятувальних заходів на вугледобувних підприємствах» та затвердженого Міністерством фінансів України від 13.12.2019 помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2020 рік направляє для розгляду та погодження Плани використання бюджетних коштів на 2020 рік та розрахунки бюджетного фінансування на 2020 рік за бюджетною програмою КПКВК 2401100 «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах». Окремим рядком зазначена інформація щодо начальника ДВГРС (т.1 а.с.126-127, 129-146, 212-241).

Згідно листа Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості до Міністерства енергетики України № 07-5/20 від 09.01.2023 року та Зведеного фонду оплати праці на 2023 рік,ЦШ ДВГРСвідповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», постанови КМУ від 23.02.2011 № 154 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для здійснення гірничорятувальних заходів на вугледобувних підприємствах» та затвердженого Міністерством фінансів України від 23.12.2022 помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2023 рік (за винятком надання кредитів з Державного бюджету України) направляє для розгляду та погодження планові документи на 2023 рік за бюджетною програмою КПКВК 2401100 «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах». Окремим рядком зазначена інформація щодо начальника ДВГРС (т.1 а.с.147-158).

Згідно довідки про середню заробітну платуЦШ ДВГРС від 27.06.2023 року, ОСОБА_1 працював у ЦШ ДВГРС у період з 16.12.1998 року по 24.07.2020 року, середній дохід на місяць за період з травня 2020 р. по червень 2020 р. становить 47230,00 грн, середній дохід за три місяці становить 141690,00 грн (т.1, а.с.128, т.2 а.с.27).

Наказом Міністерства енергетики України №398 від 24.06.2020 року затверджено Положення про Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, згідно якого, зокрема, Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості заснований на державній власності згідно з чинним законодавством, належить до сфери управління Міністерства енергетики України перейменованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та входить до складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України. Джерелами формування майна ЦШ ДВГРС є: кошти державного бюджету, виділені на утримання ЦШ ДВГРС у встановленому законодавством порядку; майно, передане йому Уповноваженим органом управління; інші джерела, не заборонені законодавством. Поточне (оперативне) управління ЦШ ДВГРС здійснює його начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління у порядку, передбаченому законодавством. З начальником укладається контракт, у якому визначається строк його найму, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання (припинення) договору, в тому числі дострокового, інші умови найму, за погодженням сторін (т.1 а.с.178-196, 197).

Між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ОСОБА_1 як начальником Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості 24.07.2015 року було укладено контракт з терміном дії з 25.07.2015 року по 24.07.2016 року, який неодноразово було продовжено на підставі додаткових угод, останній раз продовжено до 24.07.2020 року. Контрактом, зокрема, визначені умови матеріального забезпечення керівника, види нарахувань, що складають заробітну плату (а.с.200-207, 208, 209, 210-211, 212, 213, 214, 215, 215, 216, 217, 218, 219, 221).

24.07.2020 року за вих.№02-1/440 відповідачем було направлено ОСОБА_1 наказ про звільнення та роз`яснено, що йому необхідно з`явитися до відділу кадрів ЦШ ДВГРС для отримання трудової книжки (а.с.242).

Рішенням Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 07.12.2016 Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості було включено до Реєстру неприбуткових організацій (т.1 а.с.245).

Між адміністрацією і профспілковим комітетом Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості 15.11.2017 на загальних зборах трудового колективу прийнятий Колективний договір на 2017-2022 роки, який зареєстрований розпорядженням Мирноградського міського голови №450-р від 14.12.2017 року. В цьому Колективному договорі не передбачені виплати одноразової допомоги при виході на пенсію (т.2, а.с.1-13).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачу при звільненні не були виплачені в повному обсязі кошти, належні йому від підприємства, а самене була виплаченаодноразова допомога при звільненні у зв`язку з правом на пенсію за віком в розмірі трьох середньомісячних заробітків, яка має бути йому виплачена на підставі п.12.15 Галузевої угоди як особі, що має стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років, вперше звільняється з підприємства та має право на пенсію за віком. Розмір цієї одноразової допомоги складає 141689,94 грн., виходячи із розрахунку: 47229,98 грн. х 3 міс. = 141689,94 грн., де 47229,98 грн. - середньомісячний заробіток позивача.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до вимогстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільнення, згідно до статті 116КЗпП України, та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до пункту 12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 03.07.2001 року (з доповненнями та змінами), працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років трьох середньомісячних заробітків. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

Відповідно до пункту 3.1 Галузевої угоди, Угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об`єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Міненерговугілля України та перелічених вище підприємствах інших власників, у тому числі і тих, що знаходяться у процедурі банкрутства згідно з Законом України «Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», незалежно від форм власності та господарювання, на виборних та найманих працівників Профспілок, на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі.

Відповідно до пункту 3.2 Галузевої угоди, положення Угоди є обов`язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Згідно статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.д.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (стаття 16 КЗпП). Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою (стаття 14 Закону України «Про колективні договори та угоди»).

Стаття 9 цього Закону передбачає, що Положення Генеральної, Галузевої (міжгалузевої), Територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем позивачу при звільненні не були виплачені в повному обсязі кошти, належні йому від підприємства, а самене була виплачена одноразова допомога при звільненні у зв`язку з правом на пенсію за віком в розмірі трьох середньомісячних заробітків, яка має бути йому виплачена на підставі п.12.15 Галузевої угоди як особі, що має стаж роботи у вугільній галузі понад 20 років, вперше звільняється з підприємства та має право на пенсію за віком. Розмір цієї одноразової допомоги складає 141689,94 грн., виходячи із розрахунку: 47229,98 грн. х 3 міс. = 141689,94 грн., де 47229,98 грн. - середньомісячний заробіток позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме Галузевої угоди, виконання якої є обов`язковим для відповідача, та обґрунтовано відхилили доводи про те, що відповідач не має права приймати на себе зобов`язання з виплати матеріального забезпечення, не передбаченого контрактом.

Подібні висновки містить постанова Верховного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 215/1270/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що одноразова допомога виплачується при наявності коштів, передбачених на ці цілі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності асигнувань на ці виплати.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Разом з цим, відповідно до рішень Європейський суд з прав людини «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки, допущені судом першої інстанції при розгляді справи незначні процесуальні порушення, не призвели до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування чи зміни рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кришталь В.І. просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5999,00 грн.

Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Матеріали справи містять договір про надання правової (правничої) допомоги № 17 від 02 жовтня 2023 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 4.1. Договору, гонорар складає фіксований розмір 5999,00 грн. та сплачується клієнтом в строк не більше 30 робочих днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у справі № 226/210/23.

Колегія суддів вважає, що зазначена скаржником сума витрат на правничу допомогу відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності, а тому з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 5999,00 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31 серпня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5999,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: В.П. Зубакова

В.О. Остапенко